У різних ґрунтово-кліматичних зонах України на ґрунтах різного генетичного типу, гранулометричного складу схеми сівозмін можуть бути неоднаковими за складом культур, порядком їх чергування, структурою посівних площ тощо.
Сівозміни з довгою ротацією виправдали себе і вони потрібні нині у великих господарствах, оскільки забезпечують повну маневреність у розміщенні культур залежно від ґрунтово-ландшафтних чинників, повніше використовують біокліматичний потенціал місцевості, а також сприяють збереженню і відтворенню родючості ґрунтів за невисоких витрат ресурсів.
Проте із появою в Україні нових форм власності на землю, розукрупненням колгоспів та радгоспів і розпаюванням земель зростає кількість господарств, що матимуть невелику площу землекористування, обмежений набір культур та вузьку спеціалізацію.
Для невеликих за площею господарств виникає необхідність у розробці найбільш оптимальної форми організації території землекористування на основі запровадження вузькоспеціалізо-ваних сівозмін з короткою ротацією. Побудова таких сівозмін має здійснюватись за науковими принципами, головний з яких — науково обґрунтоване розміщення і чергування культур за законами плодозміни. Саме цей чинник є основою високої і стабільної продуктивності культур, збалансованості показників родючості ґрунту і фітосанітарного стану посівів. Оптимальна тривалість ротації таких сівозмін має бути 4-пільна (при варіюванні від 3- до 5-пільної). Це зумовлено вимогами до розміщення культур після відповідних попередників і дотримання періоду повернення культур на попереднє місце вирощування, який для більшості з них становить 3-4 роки. Але є культури (льон, люпин, соняшник, капуста, баштанні), які можуть повертатися в сівозміні на попереднє місце вирощування не раніше, ніж через 5-8 років. Недотримання цих нормативів при побудові сівозмін призводить до накопичення інфекції в ґрунті і посівах, розповсюдження шкідників та хвороб.
За законом плодозміни сівозміна має бути насиченою на 50% зерновими колосовими, на 25 — бобовими (кормовими) і зернобобовими, на 25% просапними культурами. Це означає, що на окремих полях короткоротаційних сівозмін можна вирощувати декілька культур, близьких між собою за біологічними властивостями, наприклад цукрові і кормові буряки, кукурудза на зерно і силос.
Якщо сівозміна надто спрощена (до 2-3 полів), до неї слід максимально залучати проміжні, сидеральні посіви для послаблення явища алелопатичної ґрунтовтоми, періодично вводити парові поля, особливо в зоні Степу.
Набір культур у короткоротаційних сівозмінах визначається спеціалізацією господарства, а остання в свою чергу — зональними ґрунтово-кліматичними умовами та кон'юнктурою ринку.
У зв'язку з розвитком кількох галузей у господарстві, різноманітністю вирощуваних культур, наявністю різних типів ґрунтів та рельєфу тощо кожне господарство повинне розробляти систему сівозмін. У поєднанні з полями під багаторічними культурами, пасовищами та сінокосами сівозміни дають змогу найбільш повноцінно використовувати та підвищувати родючість ґрунтів. У табл. 68-73 наведено орієнтовні схеми польових, кормових та спеціальних сівозмін для різних ґрунтово-кліматичних зон України.
Контрольні запитання
1.Поняття про сівозміну, повторні і беззмінні посіви, монокультура.
2. Схема чергування культур і ротація сівозміни.
3. Чутливість сільськогосподарських культур до повторних і беззмінних посівів.
4. Теоретичні основи необхідності чергування культур у сівозміні.
5. Пари, їх класифікація і роль у сівозміні.
6. Вплив сільськогосподарських культур на родючість ґрунту.
7. Попередники основних культур у сівозміні та їх оцінка.
8. Проміжні культури, їх класифікація та значення.
9. Класифікація, призначення і роль сівозмін.
10. Передумови для розробки і впровадження сівозмін.
11. Етапи впровадження сівозмін.
12. Принципи розміщення культур на полях.
13. Освоєння сівозмін.
14. Перехідна таблиця та порядок переходу до запроектованої сівозміни.
15. Ротаційна таблиця та її використання.
16. Причини порушення сівозмін та їх усунення.
17. Книга історії полів, її ведення та використання.
Таблиця 68
