За облігаціями та з фінансової оренди

5.1. Визначення облігацій та їх класифікація.

5.2. Облік операцій з облігаціями.

5.3. Визначення орендних операцій згідно з ПСБО 14 "Оренда".

5.4. Особливості бухгалтерського обліку фінансової оренди.

5.1. Визначення облігацій та їх класифікація

Інші довгострокові фінансові зобов'язання — це сума довго­строкової заборгованості підприємства щодо зобов'язань із залу­чення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нарахову­ються відсотки.

Прикладом інших довгострокових фінансових зобов'язань можуть бути зобов'язання підприємств за довгостроковими об­лігаціями та довгостроковими векселями виданими.

Облігаційні позики, що випускаються великими компаніями, є одним з основних традиційних способів залучення капіталу в економічно розвинутих країнах. В Україні цей спосіб ще не на­був поширення. Проте можливість випуску облігацій підприєм­ствами передбачено законодавством.

Облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення її влас­ником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодува­ти йому номінальну вартість цього цінного папера в передбаче­ний у ньому термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Дата, яка встановлена умовами випуску як дата відшкодування вартості облігації, називається датою погашення, а вартість, за якою погашається облігація, — вартістю погашення.

Облік довгострокових зобов'язань за облігаціями та з фінансової оренди 325

При придбанні облігацій кредитори не отримують права голосу, що дає підприємству — емітенту облігацій — можливість залучити кошти і зберегти контроль над капіталом. Крім того, на відміну від дивідендів виплата відсотка за облігаціями належить до витрат, що вираховуються з доходів при визначенні оподатковуваного прибутку.

До вад облігаційних позик відносять те, що виплати відсотка мають здійснюватися в зазначені дати незалежно від доходу пози­чальника, у момент погашення облігацій має бути сплачена вели­ка сума коштів.

В економічно розвинутих країнах широко використовують різні види облігаційних позик, які мають особливості в розміщенні на ринку, обігу і вилученні, у визначенні ринкової вартості, що впливає на їх облік.

Оцінка ринкової вартості облігацій ураховує ринкову ставку відсотка і відомості, що зазначаються на самому цінному папері:

— номінальну вартість облігації, що звичайно дорівнює сумі, за якою вона погашається при настанні терміну погашення;

— термін погашення;

— номінальну ставку відсотка, що сплачується кредиторам протягом дії облігації через обумовлені проміжки часу;

— дати випуску облігації і сплати відсотків.

Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" визна­чаються такі види облігацій:

— державні облігації;

— облігації підприємств.

Державні облігації гарантуються всім майном держави і при­значені для залучення коштів на міжнародному (облігації зов­нішньої позики) або внутрішньому фінансових ринках (облігації республіканських та місцевих позик). Кошти, одержані від їх реалізації, надходять до республіканських, місцевих бюджетів та позабюджетних фондів.

Вважають, що державні облігації менш ризикові, ніж корпора­тивні облігації. У держави, навіть у найскрутнішіи економічній ситуації, є можливість розрахуватися за борговими зобов'язання­ми за рахунок випуску нових боргових зобов'язань або додаткової емісії грошей. Як наслідок, рівень доходу за державними облігаці­ями менший від рівня доходу за корпоративними облігаціями.

326 Розділ 5

Державні облігації, у свою чергу, поділяються:

— на облігації внутрішньої державної позики (ОВДП);

— облігації державної зовнішньої позики (ОДЗП);

— республіканські позики;

— муніципальні облігації.

Державні цінні папери є важливим джерелом неінфляційного покриття дефіциту бюджету. (Покриття дефіциту бюджету через емісію грошей призводить до надходження в обіг незабезпечених реальними активами платіжних засобів, а отже, до інфляції.) Вважається, що випуск державних цінних паперів є одним з ефективних методів фінансування бюджетного дефіциту.

Державні цінні папери випускають не тільки для покриття дефіциту бюджету, а й для погашення емітованих раніше дер­жавних боргових зобов'язань. За допомогою нових випусків дер­жавних цінних паперів здійснюються виплата доходу та пога­шення боргових зобов'язань попередніх випусків.

Емітентом облігацій можуть бути не тільки промислові, транс­портні чи інші корпорації, а й різні кредитно-фінансові устано­ви, в тому числі банки. Корпоративні облігації є фінансовим інструментом, як правило, з фіксованим доходом.

Акціонерні товариства в Україні є найбільш надійними емі­тентами корпоративних облігацій, оскільки лише для них вста­новлено обмеження на розмір емісії облігацій, а отже, і на розмір боргового капіталу. Для підприємства, що формує свій борговий капітал за рахунок кредитів, структуру капіталу (співвідношен­ня боргового капіталу до власного) контролює банк. У разі, коли борговий капітал становить значну величину, підприємству не буде надано кредит. Якщо борговий капітал формується за раху­нок облігацій, рівень боргового капіталу контролюється лише в акціонерних товариствах. Останні можуть випускати облігації на суму, що не перевищує 25 % розміру статутного фонду.

Розглянемо основні види облігацій, які емітуються корпора­ціями на розвинутих фінансових ринках.

1. Залежно від рівня і характеру забезпечення облігації по­діляють на забезпечені та незабезпечені.

Забезпечені облігації характеризуються тим, що зобов'язан­ня корпорації-емітента щодо виплати відсотків та основної суми

Облік довгострокових зобов'язань за облігаціями та з фінансової оренди 327

боргу за ними підкріплюється відповідним обсягом матеріаль­них активів або цінними паперами.

При емісії заставних облігацій корпорація-емітент оформляє заставну на активи, визначені корпорацією як забезпечення. Іпотечні облігації забезпечуються нерухомістю і є одним із видів заставних облігацій. Емітентом таких облігацій є банки, що на­дають довгострокові кредити під заставу нерухомості. Банки випускають їх для рефінансування довгострокових кредитів, ви­даних під заставу нерухомості. Загальний обсяг емісії іпотечних облігацій разом з відсотковими виплатами відповідає вартості за­ставленої нерухомості. В облігаціях з забезпеченням є не нерухо­ме майно, а більш ліквідні активи, частіше за все обладнання.

Облігації з додатковим забезпеченням дають додаткові га­рантії інвесторам, але не за рахунок активів компанії-емітента, а за рахунок активів іншої фірми. Емісія таких облігацій може здійснюватись компанією, яка використовує лізингове обладнан­ня. Додатковим гарантом випуску в такому разі випадку стає фірма, що надає лізинг. Гарантовані облігації — це облігації, виконання зобов'язань за якими гарантується не компанією-емі-тентом, а іншими компаніями.

Так звані спільні облігації гарантуються двома і більше ком­паніями. Спільне забезпечення позики і випуск спільних об­лігацій мають місце, коли кілька підприємств здійснюють спіль­ний проект і через випуск облігацій фінансують його.

Незабезпеченими називають облігації, не підкріплені відповід­ною заставою, їх випускають корпорації, кредитоспроможність яких не викликає сумніву, або фірми, активи яких настільки малі, що не можуть слугувати заставою позики.

Незабезпечені короткострокові боргові зобов'язання корпорацій та фінансово-кредитних установ називають комерційними цінни­ми паперами. їх емітентами є промислові корпорації, іпотечні банки, ощадно-кредитні асоціації тощо. Термін обігу таких борго­вих зобов'язань найчастіше становить ЗО — 45 днів, а максималь­ний не перевищує 9 міс. Комерційні цінні папери є одним з ефек­тивних способів залучення грошових коштів на короткий строк.

2. Облігації можуть розрізнятися не тільки за рівнем забезпе­ченості, а й за умовами погашення. Є, наприклад, облігації з правом дострокового викупу або серійні облігації, що випуска­ються серіями з різними термінами погашення.

Розділ 5

3. Є також конвертовані та обмінювані облігації. Конверто­вані — це облігації, які за бажанням власника можуть бути об­міняні на певну кількість акцій того самого емітента. В інфор­мації про емісію конвертованих облігацій в обов'язковому поряд­ку обумовлюються пропорції обміну (коефіцієнт конвертації), терміни конвертації, порядок та розмір виплат.

Коефіцієнт конвертації показує кількість акцій, на яку мож­на обміняти конвертовану облігацію. Конвертаційна ціна облігації дорівнює поточній ринковій вартості однієї звичайної акції ком­панії, помноженій на кількість акцій, в які буде конвертована ця облігація. Для більшості конвертованих облігацій ціна конвер­тації зростає через певні інтервали.

Конвертовані облігації мають, як правило, меншу дохідність, ніж звичайні облігації або привілейовані акції. В момент випуску вони мають вищу ціну, ніж їхня конвертаційна ціна. Різниця між цими цінами — конвертаційна премія — становить 10—20 %. Викуп конвертованих облігацій призводить до зниження вартості звичайних акцій компанії і "розбавлення" прав акціонерів, тому в проспекті емісії конвертованих облігацій для "старих" акціонерів слід передбачати певні пільги щодо придбання таких облігацій або нових акцій. Ринкова вартість конвертованих облігацій, як пра­вило, вища за їхню конвертаційну вартість. Термін обігу таких облігацій становить від десяти до двадцяти років.

Обмінювані облігації схожі на конвертовані, але обмінюються на акції іншої компанії, якими володіє компанія — емітент об­мінюваних облігацій.

5.2. Облік операцій з облігаціями

Обліковий підхід до облігацій ґрунтується, головним чином, на принципах вартості та погодженості. Відображення облігаційної позики в обліку здійснюється за поточною (теперішньою) ринко­вою вартістю, і тому залежить від співвідношення номінальної і ринкової ставок відсотка. Якщо номінальна ставка відсотка ниж­ча від ринкової, то номінальна вартість облігації перевищує по­точну. Тому, щоб зрівняти дохід від облігації з доходом за ринко­вою ставкою, облігація продається зі знижкою.

Для реєстрації розміщення облігацій і нарахування відсотків за ними компанії ведуть спеціальний журнал розміщення об­лігацій. Облігаційну позику в цілому характеризують:

Облік довгострокових зобов'язань за облігаціями та з фінансової оренди 329

— сума позики;

— номінальна ставка відсотка і терміни виплати відсотків;

— строк позики і графік її погашення.

Якщо номінальна ставка відсотка перевищує ринкову, то но­мінальна вартість облігації менша за поточну, і облігація реа­лізується з премією.

Заборгованість за облігаціями, а також непогашені знижки і премії відображаються в Балансі як довгострокові зобов'язання.

Облік довгострокових облігацій ведеться на рахунку 52 "Дов­гострокові зобов'язання за облігаціями", який призначено для обліку розрахунків з іншими особами за випущеними та сплаче­ними власними облігаціями зі строком погашення більшим за дванадцять місяців з дати балансу.

Рахунок 52 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями" має такі субрахунки:

521 "Зобов'язання за облігаціями";

522 "Премія за випущеними облігаціями";

523 "Дисконт за випущеними облігаціями".

За кредитом субрахунка 521 "Зобов'язання за облігаціями"

ведеться облік боргових зобов'язань за номінальною вартістю облігацій, за дебетом — погашення заборгованості за розрахун­ками з власниками облігацій.

За кредитом субрахунка 522 "Премія за випущеними обліга­ціями" відображаються нарахування сум премій за випущеними облігаціями, за дебетом — погашення заборгованості з нарахо­ваних премій за облігаціями.

За дебетом субрахунка 523 "Дисконт за випущеними обліга­ціями" ведеться облік сум дисконту за випущеними облігаціями, за кредитом — списання нарахованих сум.

Аналітичний облік довгострокових зобов'язань за облігація­ми ведеться за їх видами та термінами погашення.

Виникає низка проблем, пов'язаних з обліком довгострокових облігацій. Ми розглянемо найбільш типові. Це — облік облігацій, випущених за номіналом, з дисконтом або премією, випущених між датами виплати відсотків, у день нарахування відсотка, що не збігається з кінцем фінансового року; облік дострокового по­гашення облігацій, конвертації облігацій в акції, фонду погашен­ня, витрат на розміщення позики.

Розділ 5