Для визначення функціональних можливостей дихальної системи користуються статичними і динамічними показниками.
Більшість із них залежить переважно від розмірів грудної клітки і її рухомості.
До статичних показників належать:
1. Дихальний об'єм (ДО) - кількість повітря, що надходить у легені за один спокійний вдих (або яка видихається за один видих). У стані спокою він дорівнює приблизно 500 мл.
2. Резервний об'єм вдиху (РОвд) - максимальна кількість повітря, яку людина може вдихнути після нормального вдиху понад дихальний об'єм (близько 2500 мл).
3. Резервний об'єм видиху (РОвид) - максимальна кількість повітря, яку людина може видихнути після спокійного видиху понад дихальний об'єм (близько 1500 мл).
4. Життєва ємність легень (ЖЄЛ) - найбільша кількість повітря, яку людина може видихнути після максимально глибокого вдиху. Цей сумарний показник легко можна визначити, знаючи попередні показники, за формулою: ЖЄЛ = ДО + РОвд + РОвид. ЖЄЛ залежить від віку, росту, маси тіла і фізичного розвитку людини.
5.Після максимального глибокого видиху в легенях залишається повітря, що називається залишковим об'ємом (ЗО), - близько 1000 мл.
6. Загальна ємність легень (ЗЄЛ) - кількість повітря, що міститься у легенях після максимального вдиху: ЗЄЛ = ЖЄЛ + ЗО.
7. Об'єм дихальних шляхів (об'єм «мертвого простору»). Його величина в середньому становить близько 150 мл.
8. Функціональна залишкова ємність (ФЗЄ) - кількість повітря, що залишається у легенях наприкінці видиху: ФЗЄ = РОвид + ЗО.
Для характеристики дихання людини визначають ще низку динамічних показників, що характеризують ефективність функціонування системи дихання у часовому аспекті (звичайно за 1 хв).
До функціональних динамічних показників належать:
1. Частота дихальних рухів за 1 хв - ЧДР.
2. Хвилинний об'єм дихання (ХОД) - добуток частоти дихальних рухів на ДО (ХОД = ЧДР х ДО);
3. Альвеолярна вентиляція легень (АВЛ) дорівнює ДО мінус об'єм мертвого простору (МП), помножені на частоту дихальних рухів
(АВЛ = (ДО – МП) х ЧДР);
4. Максимальна вентиляція легень (МВЛ) - максимальна частота дихальних рухів, помножена на максимально можливу глибину дихання
(МВЛ = МЧДР х МГД);
5. Резерв дихання становить МВЛ - ХОД. Сюди ж відносять коефіцієнт легеневої вентиляції (КЛВ):
Індекс Тифно:
розраховують об'єм повітря, який проходить через легені за 1 с при максимально швидкому видиху після максимального вдиху і виражають його у відсотках від ЖЄЛ.
Його норма 75 - 84 %.
6. Відношення АВЛ до ХОК становить вентиляційно-перфузійний коефіцієнт (ВПК): ВПК = АВЛ: МОК = 0,8.
Однак це співвідношення різне в різних частинах легень. У верхівках легень спостерігається переважно вентиляція альвеол, в нижніх відділах - переважно перфузія.
Показники зовнішнього дихання визначають за допомогою таких методів дослідження:
- спірографії,
- спірометрії,
- пневмографії,
- пневмотахометрії.
