Газообмін між повітрям, що вдихається, та альвеолярним, між альвеолярним повітрям і кров'ю залежить від складу газів у названих середовищах (табл. 7).
Яким же чином відбувається обмін киснем і вуглекислим газом між повітрям альвеол і повітрям, що вдихається?
Це питання має не лише теоретичне, але й практичне значення, тому що в клінічних умовах нерідко зустрічається зміна умов дихання (набряк слизової оболонки, спазм бронхів на тлі астми тощо), яка призводить до зміни глибини дихання і частоти дихальних рухів.
У період вдиху повітря струменем доходить лише до 17-ї генерації бронхіол. Починаючи від них до струменевого надходження повітря приєднується дифузійний спосіб обміну кисню і вуглекислого газу.
Під час дифузії рушійною силою газообміну є різниця парціальних тисків газів між повітроносними шляхами та альвеолами. Унаслідок цього кисень дифундує до альвеол, а в протилежному напрямку надходить вуглекислий газ.
Форсування дихання супроводжується підвищенням початкової швидкості руху струменя повітря і подовженням конвекційного потоку до 19-ї генерації бронхіол. У зв'язку із цим 17-19-та генерації бронхіол називаються перехідною зоною. Але звичайне форсування дихання супроводжується збільшенням його частоти. Це, природно, залишає менше часу для конвекції. Істотно змінюються умови газообміну між атмосферним повітрям і альвеолярною сумішшю газів і в разі зниження амплітуди дихання.
Швидкість дифузії газів невелика, але у зв'язку з малою відстанню цілком достатня для газообміну. До того ж невелика швидкість дифузії є однією з умов підтримання співвідношення газів у складі альвеолярної суміші незалежно від фаз дихання: вдиху - видиху.
У нормі це співвідношення підтримується досить точно відповідною глибиною і частотою дихальних рухів. Форсування, так само як і припинення дихання, порушує його. Це впливає на газообмін між альвеолами і кров'ю, в результаті чого змінюється газовий склад крові, що відтікає від легень. У свою чергу, градієнт парціальних тисків між повітрям бронхіол та альвеол забезпечує постійний газообмін незалежно від фаз дихання.
Якщо альвеолярний тиск усюди однаковий, то кров`яний зростає в легенях зверху вниз.
На верхівках - фактично альвеолярний мертвий простір.
Середня частина легень - артеріальний тиск перевищує альвеолярний - зона дихання, обміну. Тому тут капіляри розширені - венозне скидання.
В нижніх відділах легень - внаслідок інтерстиціального здавлювання - різке зменшення кровообігу. При зміні положення тіла принципи не змінюються, змінюється кількість.
4. КРИВА ДИСОЦІАЦІЇ ГЕМОГЛОБІНУ.
Кисень, що надходить у кров, спочатку розчиняється у плазмі, а потім за градієнтом парціального тиску проникає через мембрану еритроцита і розчиняється у його цитоплазмі.
Транспорт 02 кров'ю здійснюєтьсяу двох формах:
