У господарствах системи землеробства складаються з таких розділів: характеристика землекористування; стан сільськогосподарського виробництва і перспективи його розвитку; землевпорядкування і меліорація земель; структура посівних площ і системі сівозмін; система обробітку ґрунту і система машин; система використання природних кормових угідь; заходи захисту ґрунту від ерозії; програма підвищення родючості ґрунту; система захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів; заходи поліпшення якості продукції рослинництва; насінництво сільськогосподарських культур; організація праці в рослинництві; охорона навколишнього середовища; економічна ефективність систем землеробства.
Науково обґрунтовані системи землеробства в господарствах зумовлюють необхідність внутрішньогосподарської організації території і диференційованого обробітку ґрунту, який забезпечував би відповідний фітосанітарний стан полів, раціональне використання вологи, захист земель від ерозії та економне витрачання енергоресурсів. Основна увага приділяється розробці заходів підвищення родючості ґрунтів: захисту від ерозії, внесенню органічних і мінеральних добрив, хімічній меліорації, а також запровадженню прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур відповідно до технологічних і грунтово - кліматичних особливостей кожного поля сівозміни і його робочих ділянок.
Вихідними даними для розробки системи землеробства в господарстві є такі:
- матеріали, що характеризують сучасний стан і перспективи розвитку сільського господарства;
- матеріали обліку і оцінки земель, ґрунтових, агрохімічних і геоботанічних обстежень;
- проект внутрішньогосподарського землекористування, книга історії полів;
- схеми і проекти меліорації земель, культуртехнічних заходів, докорінного поліпшення земель;
- плани докорінного поліпшення і культуртехнічних робіт на природних кормових угіддях (сінокоси і пасовища) на поточну п'ятирічку і наступні роки.
Зональна система землеробства включає в себе такі розділи:
1. «Характеристика землекористування» наводиться розміщення господарства відносно обласного і районного центрів, основних пунктів здачі сільськогосподарської продукції і баз постачання, забезпеченість зв'язку з ними дорогами, наводиться агрокліматична характеристика землекористування за основними факторами, які визначають умови вирощування сільськогосподарських культур.
2. «Стан сільськогосподарського виробництва і перспективи його розвитку» наводиться існуюча і планова спеціалізація господарства (по рослинництву і тваринництву), його організаційно - виробнича Структура, дається короткий аналіз виробничо - економічних показників (урожайність сільськогосподарських культур і природних кормових угідь, продуктивність громадської худоби, валове виробництво і реалізація основних видів сільськогосподарської продукції) за підсумками минулої і за роки поточної п'ятирічки, а також на перспективу, потребу в кормах на одержання запланованих об'ємів тваринницької продукції.
3. «Землевпорядкування і меліорація земель» дається коротка характеристика проекту організації території сільськогосподарського підприємства, обґрунтовується трансформація угідь, наводяться обсяги освоєння нових земель під ріллю, сінокоси, пасовища і поліпшення сільськогосподарських угідь за видами заходів: осушення, зрошення, культуртехнічні роботи (розчищення земель від лісу, чагарників, пнів, каміння, вирівнювання площ після розкорчовування, зрізування і розробка купин, фрезерування, підняття цілинних і перелогових земель плугами та іншими сільськогосподарськими машинами), рекультивація порушених земель, вапнування і фосфоритування кислих ґрунтів, гіпсування солонців, внесення органічних і мінеральних добрив, сівба багаторічних трав та інші заходи з визначенням черговості їх виконання.
Розраховується потреба в капіталовкладеннях, визначаються виконавці робіт. Визначається структура закріплених за сільськогосподарським підприємством земельних угідь (існуюча і перспективна з урахуванням освоєння нових земель і поліпшення сільськогосподарських угідь).
У цьому ж розділі на основі даних про вивчення рельєфу і родючості ґрунтів у разі необхідності виділяють робочі ділянки. У робочі ділянки включають землі, однорідні за рельєфом, ґрунтовим покривом і особливостями прояву ерозійних та інших несприятливих процесів, що в сукупності забезпечить однотипність агротехнічних заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунтів, припинення ерозійних процесів і створення оптимальних умов для вирощування сільськогосподарських культур, правильне регулювання і використання поверхневого стоку.
4. «Структура посівних площ і система сівозмін» наводяться існуючі і обґрунтовуються прийняті на перспективу структури посівних площ, системи сівозмін, порядок і строки переходу до них. Тут же визначається структура посівних площ сільськогосподарських культур на зрошуваних і осушених землях.
5. «Система обробітку ґрунту і система машин» розробляються рекомендації відповідно до особливостей кожної сівозміни, конкретного її поля і окремих робочих ділянок з урахуванням застосування в рільництві прогресивних технологій. Окремо розробляються технології вирощування сільськогосподарських культур на меліорованих (зрошених, осушених) землях, наводяться розрахунки потреби і забезпеченості господарства технікою.
6. «Система використання природних кормових угідь» передбачаються заходи щодо раціонального використання сінокосів і пасовищ: влаштування їх території, підвищення продуктивності; організація пасовищезмін, догляд за пасовищами, перезалуговування, поліпшення водозабезпеченості, організація насінництва трав.
7. «Заходи захисту ґрунтів від ерозії» розробляється комплекс організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехнічних заходів, які сприяють зберіганню ґрунтового покриву, нагромадженню вологи, вирощуванню стійких урожаїв сільськогосподарських культур, охороні навколишнього середовища. Дається коротка характеристика ріллі, сінокосів, пасовищ та інших земель, де можливе поширення ерозії, обґрунтовується комплекс запроектованих протиерозійних заходів, наводяться їх об'єми і вартість за видами і черговістю здійснення.
Однією з основних частин системи землеробства, яка розробляється, є програма підвищення родючості ґрунтів. Вона повинна передбачати заходи максимального нагромадження, зберігання і ефективного використання органічних добрив (гній, компости, зелені.добрива тощо), їх раціонального поєднання з вапняними добривами, фосфоритним борошном та іншими мінеральними добривами. Визначаються ресурси і шляхи створення позитивного балансу гумусу в ґрунтах. Плануються заходи підвищення якості органічних добрив, передбачаються найбільш ефективні строки їх використання.
При визначенні умов і технології застосування добрив у сівозмінах передбачається запровадження найбільш ефективних способів і строків їх внесення. Встановлюються об'єми і черговість проведення комплексного агрохімічного окультурення кожного поля сівозміни і його робочих ділянок, полів поза сівозмінами, а також об'єм і черговість вапнування і фосфоритування кислих ґрунтів, гіпсування і меліоративного обробітку солонцюватих земель. Програми підвищення родючості ґрунтів розробляються окремо для земель, які меліоруються і не меліоруються.
8. «Система захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів» визначають агротехнічні (сівозміни, пари, оптимальні строки проведення польових робіт), хімічні (протруювання насіння, обприскування посівів) і біологічні заходи боротьби з шкідниками, хворобами і бур'янами. Визначається потреба в пестицидах і біопрепаратах, машинах і знаряддях виробництва.
9. «Заходи підвищення якості продукції рослинництва» наводяться рекомендації для своєчасного проведення агрохімічних обстежень, прикореневого підживлення сільськогосподарських культур, внесенню добрив під основний обробіток, захисту рослин від шкідників і хвороб, а також інших заходів, спрямованих на виявлення і формування партій зерна з підвищеним вмістом білка, їх доробку і реалізацію, а також на підвищення якості іншої землеробської продукції. Особлива увага приділяється прогресивному вирощуванню кормових культур і заготівлі високоякісних кормів.
10. «Насінництво» висвітлюються основні питання організації насінництва, наводяться об'єми виробництва і заготівлі насіння. Головна увага приділяється питанням насінництва зернових культур (передпосівний обробіток, сортооновлення, зберігання насіння) і багаторічних трав, розробка організаційно-господарських заходів щодо переведення насінництва на індустріальну основу.
11. «Організація праці в рослинництві» висвітлюється зв'язок організації праці з організаційно-виробничою структурою сільськогосподарського підприємства. Особлива увага приділяється прогресивним формам оплати праці, запровадженню колективного і орендного підрядів тощо.
12. «Охорона навколишнього середовища» висвітлює питання з розробки комплексу природоохоронних заходів: рекультивація порушених земель; охорона земель від забруднення, заболочування і засолення; виділення охоронних територій, водоохоронних зон і прибережних смуг; визначення обмежень і режиму використання цих територій.
13. «Економічна ефективність системи землеробства» оцінюються окремі агротехнічні, меліоатині, організаційні та інші заходи, з яких складається система землеробства і від яких залежить ефективність системи в цілому. Ефективність освоєння системи землеробства виявляється в зростанні урожайності та збільшенні валового збору сільськогосподарської продукції, в змінах структури виробництва високобілкових культур, стабільності землеробства за роками, підвищенні продуктивності праці.
Контрольні запитання
1. В чому полягає суть системи ведення сільського господарства?
2. Що таке система землеробства?
3. Основна ознака системи землеробства.
4. Розвиток систем землеробства в історичному плані.
5. Суть примітивних систем землеробства.
6. Суть екстенсивних систем землеробства.
7. Перехідні системи землеробства та їх суть.
8. Інтенсивні системи землеробства та їх ланки.
9. Зональні системи землеробства.
10. Вихідні дані для розробки зональних систем землеробства в господарстві.
11. Основні розділи зональних систем землеробства та їх зміст.
