Ділова етика як затребуваний фактор інноваційної економіки

Дані опитувань засвідчують зростання інтересу до етичних проблем в усьому світі. У країнах з розвиненими ринковими відносинами є загальноприйнятим, що питання ділової етики, соціальної відповідальності турбують підприємця так само, як і ефективність виробництва.

В усьому світі завдяки економічним і соціальним змінам великого значення набувають моральні та етичні норми життя суспільства: право на людське достоїнство, на гідні умови праці, на здорове навколишнє середовище, достатність духовних благ, свободу особистості, соціальний зв'язок між людьми, справедливість, зведення до мінімуму конфліктів усередині суспільства, активну участь усіх громадян у суспільному житті, право кожного громадянина на участь у прийнятті рішень, можливість одержання освіти та ін.

Для реалізації цих цінностей необхідний високий рівень розвитку продуктивних сил, культури. Якщо сфера матеріального виробництва недостатньо розвинена, то реалізація ряду ідеалів менш приваблива, ніж виробництво додаткової кількості матеріальних благ. Без відновлення моральних основ суспільства неможливо створити платформу для перебудови економіки.

У період переходу від тоталітарної системи до формування демократичних інститутів і ринкової економіки важливо проаналізувати співвідношення економіки та етики, моральних та економічних цінностей.

Мораль – форма суспільної свідомості, суспільний інститут, що виконує функцію регулювання поведінки людини.

Розрізняють корпоративну, підприємницьку та інші види етики.

Етика – система норм моральної поведінки людей, їхніх обов'язків по відношенню однин до одного та суспільства в цілому.

Етика – одна з найдавніших дисциплін, об'єктом вивчення якої є мораль. Термін «етика» був уведений ще Аристотелем, який глибокодумно помітив, що етика «допомагає пізнати, що варто робити та від чого варто втриматися».

Сучасна етика – це, насамперед, наука, що дозволяє розглядати людські відносини, а також оцінювати поведінку людей з погляду загальноприйнятих норм. Існує професійна етика, що містить у собі систему норм моральної поведінки людини, яка належить до певної суспільної групи. Підприємець повинен не тільки знати етичні норми поведінки, але й слідувати їм.

Існує так звана професійна етика, і зокрема – ділова етика, що містить у собі норми поведінки підприємця. Підприємницька діяльність неможлива без численних контактів з людьми, вона не розрахована на роботу поодинці, тому культурне суспільство пред'являє до бізнесмена як особистості, яка до того ж займається і «суспільно-контактною» роботою, особливі вимоги до – стилю його роботи, соціального вигляду, характеру спілкування з оточуючими.

У чому різниця між діловим етикетом і діловою етикою? Ділова етика – це, насамперед, етика ведення переговорів з партнерами; етика ведення документації; використання етичних прийомів конкуренції. Ділову етику прийнято вважати єдиною для бізнесменів різних країн. Діловий етикет – це певні норми, що регламентують стиль роботи, манеру спілкування між фірмами, зовнішній вигляд бізнесменів, послідовність і манеру ведення переговорів тощо. Діловий етикет формується під впливом традицій і певних сформованих історичних умов конкретної країни. Тому тим підприємцям, які планують співробітництво із закордонними партнерами, корисно ознайомитися з національним діловим етикетом бізнес-партнера до початку спільної діяльності.

У міжнародному підприємництві вже давно сформувалися певні правила «ринкової гри», тобто в практиці підприємців існує загальноприйнята поведінка на ринку. Правила такої гри не виходять за межі етичної поведінки ділових партнерів, хоча когось іншого вони можуть образити. Наприклад, у сфері підприємництва вироблені свої правила гри.

Виграє той, хто досконально знає ці правила гри: вміє глибоко проникнути у психологію партнера, має залізну витримку та здатність миттєво та ефективно реагувати на будь-яку ситуацію, яка обіцяє виграш. Блеф гравців не дістає осуд, тому що «брехня» заради виграшу вважається цілком правомірною, адже в грі кожний грає сам за себе. Непогана карткова комбінація на руках – це лише половина перемоги. Спокійний, із залізною витримкою гравець, у якого значно гірша комбінація на руках, може лише своєю впевненістю змусити суперника засумніватися у власній перемозі.

Не можна засуджувати правила гри, вироблені у сфері підприємництва. Адже поняття «справедливо» та «несправедливо» трактуються тут зовсім не так, як трактувалися б суспільною мораллю.

Для приклада можна навести деякі ситуації, у яких підприємець може виявитися в скрутному становищі саме через те, що прийняті ним рішення будуть не відповідати поняттям про «справедливість» у моральних традиціях суспільства, але будуть цілком прийнятними у сфері підприємницької діяльності. Хоча деякі рішення можуть бути засуджені і в цій «грі», але все буде залежати від особистих якостей бізнесмена, його честолюбства.

1. Підприємець періодично зустрічає свого старого знайомого, який працює в конкуруючій фірмі та за плечима якого безліч розробок. Знайомий хоче при своїй фірмі відкрити філію, якою буде керувати. Керівництво фірми вважає, що керівна посада буде віднімати в цінного кадру багато сил і відволікати від розробки нових проектів. Підприємець давно мріяв «перетягнути» старого знайомого в свою фірму. З’являється така нагода. Як вчинити?

2. Керівник фармакологічної фірми вважав, що випускає корисний для здоров'я товар. Але ознайомившись із останніми науковими дослідженнями, з'ясував, що нове покоління заспокійливих таблеток, що приносить істотний доход, негативно впливає на психіку хворих. Як йому вчинити?

3. Фірма за допомогою досліджень удосконалила один з товарів, що випускає. Удосконалення виявилося досить незначним, тобто товар не виявився «новинкою» для споживача, але на упакуванні та у рекламі товару наполегливо звучить таке твердження. Підприємець упевнений, що «новинка» принесе неабиякий прибуток. Як йому бути?

4. Підприємець знає, що в конкуруючій сильній фірмі відкрилася вакантна посада начальника відділу. Його дружина проходить конкурс та одержує цю посаду. Перед підприємцем відкривається дуже рідка можливість дізнаватися про новинки товару конкуруючої фірми з перших рук. Як йому вчинити?

Навіть незначної кількості таких прикладів достатньо, щоб зрозуміти, що подібні ситуації можуть мати різні наслідки. Бажаючи досягти успіху і в бізнесі, потрібно навчитися переборювати перешкоди, домагатися бажаних результатів напівправдою та недомовками, якщо є необхідність уводити конкурента в оману.

Що ж стосується етики в конкурентній боротьбі, то вона повинна бути чесною, шахрайство неприпустиме. Підприємець, який здійснює «брудну гру», ніколи не досягне успіху, в нього не буде хорошого та гідного партнера. Авторитет підприємця – успіх його бізнесу. А завоювання авторитету – довгий, складний і трудомісткий процес.

Можна обдурити замовника один раз, але навряд чи вдасться «провернути» те ж саме вдруге. А з таким відношенням навряд чи до підприємця-ошуканця потечуть численні замовлення, що обіцяють солідні доходи. Прогноз такий: фірма-ошуканець дуже скоро розвалиться, тому що мати справу з нею ніхто не буде.

Існують три складних інструменти управління, сформовані багатовіковою історією людства:

1. Ієрархія, побудована на відношенні «влада-підпорядкування», тобто тиск на людину зверху, заснований на примусовості.

2. Моральні цінності, вироблені та визнані суспільством. Соціальні норми, установки, ритуали, які змушують людину поводитися так, а не інакше.

3. Ринок – рівноправні відносини, засновані на купівлі-продажу продукції та послуг, рівновага інтересів продавця та покупця.

У діючих господарських і соціальних системах ці явища завжди співіснують. Різниця лише в тому, чому надається пріоритет, на що робиться головна ставка. Це і визначає сутність та вигляд економічної організації суспільства.

Колись у нашій країні існувала адміністративно-командна система. Її коренем була ієрархія, найпотужніший інструмент управління та «тверда» етика радянського суспільства. Сьогодні, коли адміністративно-командна система поступилась місцем ринковій, руйнується і стара етика відносин, у тому числі і ділових. З новою системою економічних відносин змінилися етичні норми в суспільстві, і підприємницька сфера змушена створювати свою етику. У цей час вона лише набуває своєї форми, але хочеться вірити, що нинішня ситуація зміниться, і поряд з «ринковим» інструментом управління більшої ваги буде набувати і «етичний», їхнє співвідношення збалансується, як у всіх цивілізованих країнах.

Поки ж у нашій країні підприємці намагаються знайти ту єдину правильну поведінку, що буде відповідати етичним нормам, тому що для них складністю є вибір між альтруїзмом і нарощуванням капіталу. А етика (не тільки в бізнесі) завжди має справу із принципами, що визначають правильну та неправильну поведінку.

Етика бізнесу зосереджена на широкому спектрі варіантів поведінки керуючих і керованих, вона має свої норми і засоби, які використовуються для досягнення цілей. Наприклад, у нашій країні хабарництво процвітає, а американці вважають, що вкрай неетично давати хабар іноземному чиновникові заради одержання контракту. У цьому випадку неетичні засоби. Порушення закону керівництвом або рядовими працівниками варто розцінювати як неетичні. Однак дії, що не порушують закону, можуть розглядатися або не розглядатися як неетичні, залежно від особистої системи цінностей. Якщо діяльність підприємця нагадує гру в покер, і покупець вірить необразливому блефу, то можна вважати таку діяльність етичною. Якщо ж діяльність приносить відверту шкоду, підприємець, знаючи про це, продовжує свою діяльність, це однозначно неетично і неприпустимо в бізнесі.

Етичні проблеми в бізнесі найбільш гостро проявляються в зіткненні двох показників діяльності однієї фірми:

· економічні показники (витрати, доходи, прибуток);

· показники соціальної відповідальності, тобто ті зобов'язання, які фірма повинна виконувати не тільки перед своїми працівниками, але і перед суспільством.

До неетичних дій як керівників, так і працівників корпорацій з явними порушеннями закону відноситься фальсифікація документів, які відправляються службам державного регулювання, присвоєння засобів, масовий обман споживачів, конкурентна боротьба з використанням «брудних» прийомів і багато чого іншого.

Етику підприємництва формують, насамперед, самі підприємці, різні державні інститути, засоби масової інформації та ін. Для того щоб підприємницька етика формувалася не в розріз із суспільними моральними принципами, ідеологія бізнесу повинна ґрунтуватися на таких поняттях, як свобода, право, пропаганда, стабільність, співробітництво. Розглянемо ці поняття докладніше.

Свобода. Прийнятна тільки для демократичного суспільства, де співіснують політична та економічна свобода, свобода слова, друку і вибору, вільне ціноутворення, вільна конкуренція, свобода вибору економічного суб'єкта, рівність фізичних і юридичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю і т.п.

Право. Повага до закону, дотримання законів, нормативне встановлення загальних правил поведінки, що регламентують діяльність підприємців, формування загальних моральних цінностей у сфері ринкових відносин.

Пропаганда. Тісне співробітництво із засобами масової інформації, осуд корупції, тіньового бізнесу, нечесної конкуренції, створення образу процвітаючого ділового суб’єкта, що володіє високими моральними принципами.

Стабільність. Стабільність законодавств, сильна і чітко працююча виконавча влада, парламентські засоби політичної боротьби.

Співробітництво. Створення професійних об'єднань підприємців, які будуть виконувати функцію безсторонніх арбітрів під час оцінки рівня моральності корпорацій, які до них входять, і у випадку порушення підприємницької етики будуть застосовувати найжорсткіші заходи.

Етичні норми поведінки фірми у взаєминах з державою, покупцями, постачальниками, працівниками вивчає корпоративна етика. Багато західних фірм мають власні етичні кодекси. При цьому вони виходять із того, що високі етичні стандарти забезпечують стабільний прибуток.

Важливу роль у формуванні ділової етики, а також у виявленні й усуненні неетичних методів бізнесу відіграє громадськість. Питання етики обговорюються в пресі, на телебаченні, в об’єднаннях споживачів, різних асоціаціях тощо.

Професійна етика відбиває особливості моральної свідомості, поведінки і взаємин людей, обумовлені специфікою професійної діяльності. Професійна етика визначає етичні принципи і норми поведінки людей у рамках певного виду трудової діяльності. Тому виділяють різні види етики, у тому числі педагогічну, медичну, військову, управлінську.

Вирішальними умовами успіху є працьовитість, професійна майстерність, талант. Для активізації перерахованих якостей важливі моральний підхід і високий рівень моральної свідомості. Важливим у професійній етиці є об'єктивне і доброзичливе ставлення до людей, до їхньої професійної думки, службових вподобань. Реальний прояв професійної порядності – єдність слова і справи.

Принципи ділової етики

Вивчаючи етику підприємництва, необхідно зупинитися на трьох етичних принципах:

- принцип економічної доцільності;

- принцип ситуативності;

- принцип індивідуальної відповідальності.

Принцип економічної доцільності. Перше, що надає спрямованості діям усіх представників підприємництва, що об’єднує безліч несхожих один на одного людей, ситуацій і дій, – це їхнє дотримання канону економічної доцільності. Це випливає з природи самої діяльності, оскільки його серйозне порушення об’єктивно позбавляє людину можливості займатися цим видом діяльності.

Принцип економічної доцільності розглядається не як фактор, що тонально визначає всі думки і вчинки підприємців, а як певний «обмежник знизу». Адже підприємець може керуватися у своїй діяльності безліччю різних мотивів, орієнтуватися на різні важливі для себе цінності, але, у кінцевому рахунку, він не може дозволити, щоб прийняті їм рішення виявлялися економічно недоцільними в такій мірі, щоб були загрозою для існування його справи.

Теоретично в схемі взаємодії бізнесу і держави бізнес має активно виконувати свою функцію новатора й організатора виробництва, функцію розподілу благ і послуг, а держава функцію великого суспільства захисту прав споживачів. Легко помітити, що принцип економічної доцільності і соціальна відповідальність підприємця в багатьох ситуаціях можуть виявитися різноспрямованими векторами поведінки і не завжди легко поєднуються. Це ставить бізнесмена в досить складну ситуацію вибору, яку кожний вирішує по-своєму. Хтось не дозволяє собі думати про соціальну відповідальність і легко знаходить аргументи на підтримку своєї позиції. Хтось, навпаки, може надмірно захопитися соціальними проектами і забути про розвиток своєї справи.

Головне, щоб при цьому не порушувався баланс економічної доцільності. Але гроші залучаються до бізнесу не тільки заради того, щоб робити з них гроші. І коли у підприємця з’являється відчутний результат його праці – вільний прибуток, – то його право витрачати цей прибуток так, як він вважає за потрібне.

Принцип ситуативності. Цей принцип є логічним продовженням і розвитком принципу економічної доцільності і в той самий час багато в чому визначається інноваційною природою бізнесу, що найчастіше змушений діяти не в стандартних ситуаціях, а в умовах невизначеності. В результаті в багатьох випадках, з якими має справу підприємець, є велика кількість суперечливих факторів, у тому числі й етичного порядку. Для їх вирішення немає алгоритму, і щораз це завдання індивідуального вибору підприємця.

Із цього приводу важливо нагадати ще про дві аксіоми. Перша з них: у кожної людини є своя, у чомусь несхожа на будь-яку іншу, система етичних принципів, так само у світі бізнесу не існує універсальної правильної етики. Те, що підприємці діють в одному культурному контексті, у чомусь зближує систему їхніх етичних правил і їхнього найближчого оточення, але в бізнесі неминучі зустрічі з носіями зовсім інших культур, традицій і систем етики. А крім того, і це друга аксіома, самі етичні системи динамічні в часі. Вони змушені пристосовуватися до обставин, які постійно змінюються, і цей факт надзвичайно значущий для підприємництва.

Ситуативність у прийнятті етичних рішень нерозривно пов’язана з посиленням індивідуальної відповідальності за це рішення. Людина вчинила так, як вчинила, не тому, що так прийнято робити. Просто подібна ситуація була унікальна, і людина зробила свій вибір і за нього відповідальна.

Принцип індивідуальної відповідальності. Цей принцип історично сформувався як механізм індивідуальної відповідальності в повсякденній діяльності підприємців.

Норма індивідуальної відповідальності формувалася в історії практично паралельно з розвитком передумов бізнесу, а також різноманітних форм та інститутів підприємництва. Важливою характеристикою періоду ранніх форм підприємництва є обставина, яка часто не помічається, – це могутній вплив на людину суспільної етики і психології, прийняття громадою на себе відповідальності за поведінку і результати діяльності окремих людей. Причому цей вплив виявляється тим жорсткішим, чим далі в глибині історії він проглядається.

З погляду повсякденної моралі, деякі дії бізнесменів виглядають як не зовсім етичні. Однак ключова теза бізнесу: кожен сам відповідає за свою справу. І якщо людина недостатньо добре знає законодавство і підписує договір з обмеження своїх інтересів – це її проблема. Зрештою у неї була можливість вивчити необхідні юридичні тонкощі, що стосуються договірних відносин, чи витратити гроші на професійну експертизу. Адже ніхто не зобов’язаний це робити за неї.

Ця етика виглядає жорстокою, але працює ефективно. Саме в таких ситуаціях формується внутрішнє почуття індивідуальної відповідальності. Почуття, що призводить до серйозних переворотів життєвої філософії.

За логікою індивідуальної відповідальності бізнесу, це почуття повинно прорости разом з масштабами справи, що розвивається. Підприємець відповідає тільки за себе і своїх близьких, доки у нього невеликий бізнес. Він відповідає за сотні своїх співробітників, коли його бізнес розширюється. І він неминуче приходить згодом до усвідомлення індивідуальної відповідальності за все суспільство, тому що це той світ, у якому живе він сам і його близькі.

Висновки

Культура підприємництва –це система правил і норм діяльності, звичаїв і традицій, різноманітних інтересів, особливостей поведінки працівників певного підприємства, стилю керівництва, задоволеність працівників умовами праці, рівень взаємного співробітництва та перспективи розвитку.

Таким чином, культура організації підприємницької діяльності визначає клімат, стиль взаємовідносин, цінність підприємства. Вона не тільки забезпечує високий престиж підприємству, але й сприяє підвищенню ефективності виробництва, поліпшенню якості товарів та послуг і, отже, збільшенню доходів.

Культура підприємництва передбачає вміння так організовувати його виробничу та комерційну діяльність, щоб успіхи в бізнесі поєднувались зі створенням таких умов, за яких працівники максимально задоволені працею. Залежно від галузі, регіону, історії підприємства, людей кожне підприємство має свою культуру.

Основні фактори, що впливають на культуру підприємства:

- цілі підприємства;

- його система цінностей та ідей;

- прийняті на підприємстві стандарти і правила.

Елементи підприємницької культури формуються як під впливом досвіду діяльності цього підприємства, так і в результаті настанов його лідерів. Слід мати на увазі, що, перш ніж розпочати формування культури того чи іншого підприємства, слід твердо зрозуміти його систему цінностей та переконань. Вона складається роками, динамічна, постійно вдосконалюється.

Квітучі та швидкозростаючі фірми мають високу культуру й особливий стиль, що сприяє досягненню й збереженню провідних позицій на ринку. Працівники таких фірм мають чітку систему цінностей та тверді уявлення про цілі й засоби їх досягнення, в цих фірмах існують партнерські стосунки на всіх рівнях, високо цінуються професійна компетентність та вірність справі, прагнення до високої якості праці, просування службою залежить від результатів праці, вміння брати на себе відповідальність, бажання розширити і зміцнити позиції, займати панівне положення на ринку.

Мораль – це форма суспільної свідомості, суспільний інститут, який виконує функцію регулювання поведінки людини.

Етика – це система норм моральної поведінки людей, їхніх обов’язків стосовно один до одного та суспільства в цілому.

Етичні норми поведінки фірми у взаємовідносинах з державою, покупцями, постачальниками, працівниками вивчає корпоративна етика. Це формування в колективі своєрідного способу думок (світогляду), що об’єднує співробітників під час вирішення ділових та загальнолюдських проблем. Корпоративна етика базується, насамперед, на створенні необхідних умов для реалізації потреб людини. Професійна етика відбиває особливості моральної свідомості, взаємовідносин людей, які обумовлені специфікою професійної діяльності.

Етика підприємництва базується на трьох етичних принципах:

- принцип економічної доцільності;

- принцип ситуативності;

- принцип індивідуальної відповідальності.

 

Контрольні запитання

 

1. У чому полягає сутність підприємницької культури?

2. Яка основна функція бізнес-культури підприємства?

3. Які фактори впливають на формування підприємницької культури?

4. Сукупністю яких показників визначається загальна культура підприємництва?

5. Яка система цінностей впливає на культуру підприємства?

6. Які елементи входять до складу підприємницької культури?

7. Проаналізуйте умови та фактори формування бізнес-культури.

8. Проведіть порівняльний аналіз поняття «культура підприємства» і «етика підприємництва».

9. Які загальні та внутрішні цінності визначають функціонування підприємств?

10. Які принципи складають основу корпоративної культури?

11. У чому полягає зміст етичного принципу економічної доцільності?

12. Обґрунтуйте принцип ситуативності.

13. Поясніть зміст етичного принципу індивідуальної відповідальності в бізнесі.

14. Які поняття формують правильну підприємницьку етику?

15. Поясніть сутність понять «ділова етика» і «діловий етикет».

Розділ 9