Україна за княза Вітовта. Свидригайлові війни.

Існування Великого князівства Литовського як державності українців напряму пов’язане із політичною діяльністю Великого князя Литовського, Руського і Жемантійського Вітовта Кейстутовича з династії Гедиміновичів. Народився він близько 1350 року. Найвищу посаду в державі Вітовт виборов у збройній боротьбі із своїм двохрідним братом Ягайлом Ольгердовичем, бо той перейшов на польський політичний бік і не дбав за інтереси української і литовської православної знаті. У 1392 році Вітовта проголошено великим князем.Правління князя Вітовта (1392-1430) – це потужний розквіт правосляв’я та домінування українського політикуму в князівстві, яке стало продовженням української державності після падіння Галицько-Волинської держави.Князь Вітовт значну частину своєї діяльності провів у походах та брав участь у багатьох міжнародних військових конфліктах. Так, цікавим фактом є те, що у 1399 році армії Вітовта були вщент розгромлені військами монголо-татар під Ворсклою. Але ця поразка українсько-литовських військ (як не дивно) поклала край монголо-татарському пануванню на території України. Ослаблені татари офіційно відмовились від претензій на наші землі, пішли на південь й 1430-го року утворили у Північному Причорномор’ї і Криму Кримське ханство на чолі з династією Гіреїв.У 1410 році князі Вітовт і Ольгерд повністю розбили армію Тевтонського ордену під Грюнвальдом. Рицарі-хрестоносці після цієї битви перестали проявляти військову активність у Європі та й на слов’янські землі у тому числі.Князь Вітовт мав солідний авторитет у монархів різних країн. У 1430 році імператор Священної Римської імперії Сигізмунд проголосив Вітовта королем і направив йому освячену Папою корону. Але король Польщі Ягайло дав вказівку своїм шляхтичам завадити процесу коронації. Поляки перехопили корону, порубали її, залишки цього символа влади привезли Вітовту і кинули йому до ніг. Старий князь не витримав такої наруги, отримав серцевий напад і помер.Український князь Вітовт Кейстутович таки змусив себе боятися татар, рицарів-хрестоносців, а, особливо, тримав у напрузі досить сильне на той час Польське королівство з його агресивними захцянками українських територій.

Політика Вітовта:

1)Визнав себе васалом польського короля,проте одноосібно воював у Великому князівстві Литовському;2)ліквідував найбільші удільні князівства(Київське,Подільське)з метою посилення своєї влади;3)у 1399р зазнав поразки від татар на річці Ворскла;4)змушений відновити Кревську Унію;погодився на повернення Литви до Польщі після своєї смерті;5)став одним із переможців ц Грюнвальській битві.

За його правління Литва стала централізованою державою,розгорнувся наступ на укр..автономію.

Свидригайлові війни:

Боротьба проти наступу Польщі

Після смерті Вітовта розпочалася боротьба ук­раїнської шляхти проти наступу польських магнатів і католицької церкви. Боротьбу очолив обраний ве­ликим князем литовським Свидригайло Ольгердо-вич (1430-1440 рр.). Розвиток протистояння

— У відповідь на прагнення Свидригайла обмежити або навіть розірвати зв'язки Литви з Польщею по­ляки окупували Поділля та Волинь. Поляки ого­лосили Свидригайла недійсним князем, замість нього в 1432 р. обрано Сигізмунда, молодшого бра­та Вітовта.

— Українські та білоруські князі «посадили кня­зя Свидригайла на Велике княжіння Русь­ке». Таким чином, Велике князівство Литовсь­ке розкололося на два ворожі табори: засе­лені литовцями землі стали на бік Сигізмунда, а українці й білоруси підтримали Свидригайла.

— У 1435 р. в битві під Вількомиром сили Свидри­гайла зазнали поразки від Сигізмунда. Таким чи­ном, руська шляхта програла в боротьбі за власну державність і збереження православних традицій.

— У середині XV ст. Волинь, Київщина й Поділля перетворені на звичайні воєводства, очолювані намісниками, які підпорядковувалися безпосе­редньо великому князеві. Воєводства ділилися на повіти, влада в яких належала старостам. Пере­важно посади намісників і старост обіймали ка­толики, і це сприяло покатоличенню українських феодалів.

— У 1458 р. православна церква України й Білорусі була відокремлена від московської митрополії й пе­ретворена на самостійну Київську митрополію. По­чалася агітація за унію православної і католицької церкви.

— У 1481 («змова руських князів») та 1508 р. (пов­стання М. Глинського) відбуваються останні невдалі спроби руської верхівки здобути неза­лежність від польсько-литовського панування. Результати боротьби:

— ліквідація удільних князівств означала втрату державницького статусу для руських князів;

— унаслідок покатоличення зникає українська ари­стократія, що призводить до переривання держа­вотворчих традицій.

Кревська унія.

Кре́вська у́нія 1385 року — угода, укладена між Королівством Польським та Великим князівством Литовським, Руським і Жемайтійським 14 серпня 1385 р. у м. Крево (Білорусь).

Угода передбачала об'єднання Литви і Польщі в єдину державу шляхом шлюбу польської королеви Ядвіґи (з династії Андегавенов) і литовського князя. За умовами унії Владислав ІІ Ягайло зобов'язувався прийняти разом з язичницьким населенням Литви хрещення за католицьким обрядом, обернути на користь Польщі свою великокнязівську казну, повернути до польської корони всі відторгнені на той час її території і, головне, назавжди приєднати до неї землі Литви і Литовської Русі.Кревська унія сприяла об'єднанню польсько-литовських сил для боротьби проти агресії Тевтонського ордену,яка вилилася у війну 1409-1411 року.Тевтонський орден на чолі з Ульріхом фон Юнінгеном після Грюнвальдської битви помітно занепав. Польські феодали намагалися використати Кревську унію для загарбання українських і білоруських земель, що були під владою Литви.Проти Кревської унії виступила литовсько-українська опозиція на чолі з князем Вітовтом, двоюрідним братом Ягайла, яка домоглася збереження Великого князівства Литовського як окремої незалежної держави (див. Городельська унія 1413). У 1392 за Острівською угодою Ягайло був змушений визнати Вітовта своїм намісником, a 1398 Вітовт проголошує себе повновладним Великим князем Литовським під номінальнoю зверхністю польського короля, чим фактично розриває Кревську унію.

Значення унії:

— допомогла об'єднаним силам розбити Тевтонські орден у Грюнвальдській битві (1410 р.);

— спричинила роздавання українських земель пол ськими феодалам;

— сприяла поширенню католицизму в Литві та "& раїні зокрема.

Кревська унія зустріла опір частини литов> кої, української й білоруської шляхти. Провідн опозиції литовський князь Вітовт, онук Гедимї домігся свого призначення довічним правителем ликого князівства Литовського.