Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬иди перв≥сноњ людини,орган≥зац≥€ житт€.—то€нки перв≥сних людей на «акарпатт≥.




 ам€ний в≥к

 ам'€на́ доба Ч великий (найдовший пер≥од в ≥стор≥њ людства) до≥сторичний пер≥од часу, впродовж €кого люди широко використовували кам≥нь дл€ виготовленн€ знар€дь прац≥, була в≥дсутн€ технолог≥€ обробки металу, використовувалась також деревина, к≥стка, на п≥зн≥шому етап≥ з'€вилась обробка глини, з €коњ робили посуд.

 ам'€н≥ знар€дд€ виготовл€лис€ з р≥зних вид≥в каменю.

” —ередземномор'њ та на Ѕлизькому —ход≥ кам'€на доба зм≥нюЇтьс€ бронзовою добою через перех≥дну епоху Ч енеол≥т.  амТ€на доба переважно зб≥гаЇтьс€ з епохою перв≥снообщинного ладу ≥ охоплюЇ пер≥од, починаючи з виокремленн€ людини з тваринного стану (б≥л€ 1 млн. 800 тис. рок≥в тому) ≥ завершуючи епохою поширенн€ перших метал≥в (приблизно 8 тис. рок≥в тому на —тародавньому —ход≥ та б≥л€ 6-7 тис. рок≥в тому в ™вроп≥).

 амТ€на доба д≥литьс€ на:

І давн€ кам'€на доба або палеол≥т

І перех≥дну епоху Ч мезол≥т

І нова камТ€на доба або неол≥т.

ѕалеол≥т

ѕер≥од найдавн≥шоњ ≥стор≥њ людства, що охоплюЇ епоху з моменту вид≥ленн€ людей з тваринного стану ≥ по€ви перв≥снообщинного ладу до остаточного в≥дступу льодовик≥в.. ” палеол≥т≥ людина почала використовувати кам'€н≥ знар€дд€ у своЇму повс€кденному житт≥.  ам'€на доба охоплюЇ б≥льшу частину ≥стор≥њ людства (близько 99% часу]) на «емл≥ ≥ починаЇтьс€ 2,5, або 2,6 млн рок≥в тому.  ам'€ний в≥к характеризуЇтьс€ по€вою кам'€них ≥нструмент≥в, с≥льського господарства ≥ завершенн€м плейстоцену близько 10 тис. рок≥в до н. е.

«а час≥в палеол≥ту люди жили разом у невеликих громадах, таких €к племена ≥ займалис€ збиранн€м рослин ≥ полюванн€м на диких тварин]. ѕалеол≥т характеризуЇтьс€ використанн€м переважно кам'€них знар€дь, хоча також застосовувалас€ деревина ≥ к≥ст€н≥ ≥нструменти. ѕриродн≥ матер≥али адаптувалис€ людиною дл€ використанн€ њх €к ≥нструмент≥в Ћюдство прот€гом палеол≥ту поступово еволюц≥онувало в≥д ранн≥х представник≥в роду Homo, таких, €к Homo habilis, €к≥ використовували прост≥ кам'€н≥ знар€дд€ до анатом≥чно сучасноњ людини (Homo sapiens). ” к≥нц≥ ѕалеол≥ту, п≥д час так званого середнього ≥ п≥знього палеол≥ту люди почали створювати перш≥ твори мистецтва та стали займатис€ рел≥г≥йними ≥ духовними обр€дами, такими €к похованн€ мертвих ≥ рел≥г≥йн≥ритуали.  л≥мат за час≥в палеол≥ту включав льодовиков≥ ≥ м≥жльодовиков≥ пер≥оди, в €ких кл≥мат пер≥одично зм≥нювавс€ в≥д теплих до холодних температур.

–анн≥й палеол≥т

¬ цейпер≥од були пор≥вн€но прост≥ ≥нструменти, в≥дом≥ €к колуни. ∆ивучи в цю епоху, люди ≥снували переважно за рахунок м'€са померлих тварин ≥ збиранн€ дикорослих рослин, оск≥льки полюванн€ в цей час не було ще поширене. ѕот≥м люди навчилис€ використовувати вогонь ≥ створювали складн≥ш≥ рубаюч≥ ≥нструменти з каменю, а також розширили ареал свого проживанн€ за рахунок освоЇнн€ јз≥њ, що п≥дтверджуЇтьс€ знах≥дками на плато ∆ойкудан в  итањ. Ѕлизько 1 млн рок≥в тому людина освоњла ™вропу ≥ почала використовувати кам'€н≥ сокири.

—ередн≥й палеол≥т

ѕер≥од почавс€ близько 200 тис. рок≥в тому ≥ Ї найб≥льш вивченою епохою, прот€гом €коњ жили неандертальц≥ (120-35 тис. рок≥в тому). Ќайв≥дом≥ш≥ знах≥дки неандертальц≥в в≥днос€тьс€ до ћостер≥анськоњ культури. «рештою, неандертальц≥ вимерли ≥ були зам≥нен≥ сучасними людьми, €к≥ вперше з'€вилис€ в ≈ф≥оп≥њ близько 100 тис. рок≥в тому. ѕопри те, що культура неандертальц≥в вважаЇтьс€ прим≥тивною, Ї дан≥, що вони шанували своњх людей похилого в≥ку ≥ практикували ритуали похованн€, €к≥ орган≥зовувалис€ вс≥м плем'€м. ” цей час в≥дбулос€ розширенн€ ареалу проживанн€ людей ≥ заселенн€ ними неосвоЇних територ≥й, таких €к јвстрал≥€ ≥ ќкеан≥€. Ќароди —ереднього палеол≥ту демонструють неспростовн≥ докази, що у них почало переважати абстрактне мисленн€, виражене, наприклад в орган≥зованому похованн≥ померлих.

ѕ≥зн≥й палеол≥т

Ѕлизько 35-10 тис. рок≥в тому завершивс€ останн≥й льодовиковий пер≥од ≥ сучасн≥ люди прот€гом даного пер≥оду розселилис€ по вс≥й «емл≥. ” ц≥лому, на планет≥ стали переважати сп≥льноти мисливц≥в-збирач≥в, €к≥ використовували р≥зн≥ типи кам'€них ≥нструмент≥в в залежност≥ в≥д рег≥ону.

ћезол≥т

ѕер≥од м≥ж палеол≥том ≥ неол≥том, X-VI тис€ч рок≥в до нашоњ ери. ” цьому пер≥од≥ з'€вилис€ м≥крол≥ти - м≥н≥атюрн≥ кам'€н≥ ≥нструменти, €к≥ значно розширили можливост≥ застосуванн€ каменю в повс€кденному житт≥ стародавн≥х людей. ћ≥крол≥тичн≥ ≥нструменти значно п≥двищили ефективн≥сть полюванн€, а в розвинен≥ших поселенн€х (наприклад, Ћепенський ¬ир) використовувалис€ також ≥ дл€ рибалки. …мов≥рно, в ц≥й часов≥й епос≥ в≥дбулос€ прирученн€ собаки в €кост≥ пом≥чника на полюванн≥.

ѕерший в≥домий б≥й в ≥стор≥њ людства в≥дбувс€ в пер≥од мезол≥ту на плато в ™гипт≥

Ќеол≥т

Ќова кам'€на доба характеризувалас€ по€вою с≥льського господарства ≥ скотарства п≥д час так званоњ неол≥тичноњ революц≥њ, розвиткомгончарного ремесла ≥ по€вою перших великих поселень людей, таких €к „атал-√уюк ≥ ™рихон. ѕерш≥ культури неол≥ту з'€вилис€ близько 7000 до н. е. в зон≥ так званого Ђродючого п≥вм≥с€ц€ї. —≥льське господарство ≥ культура поширилис€ в —ередземномор'њ, долин≥ ≤нду,  итањ ≥ крањнахѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ.

«б≥льшенн€ чисельност≥ населенн€ призвело до зростанн€ потреби в рослинн≥й њж≥, що спри€ло швидкому розвитку с≥льського господарства. ѕри веденн≥ с≥льськогосподарських роб≥т стали застосовуватис€ кам'€н≥ ≥нструменти дл€ обробки ірунту, а при збор≥ врожаю почали використовуватис€ пристосуванн€ дл€ жнив, подр≥бненн€ та р≥занн€ рослин. ¬перше почали будуватис€ великомасштабн≥ кам'€н≥ споруди, так≥ €к башти ≥ ст≥ни ™рихону або —тоунхендж, що демонструЇ по€ву в неол≥т≥ значних людських ≥ матер≥альних ресурс≥в, а також форм сп≥впрац≥ м≥ж великими групами людей, €к≥ дозвол€ли вести роботи над великими проектами. ” €к≥йсь м≥р≥ дане €вище заклало основу розвитку соц≥альноњ ≥Їрарх≥њ ≥ по€в≥ ел≥т. ’оча де€к≥ сусп≥льства ѕ≥знього Ќеол≥ту формувалис€ €к племена з≥ складною ≥Їрарх≥Їю б≥льш≥сть людських сп≥льнот неол≥ту були пор≥вн€но простими ≥ не мали ел≥ти ” ц≥лому, в неол≥тичних культурах було пом≥тно б≥льше ≥Їрарх≥чних сп≥льнот, н≥ж у попередн≥х палеол≥тичних культурах мисливц≥в-збирач≥в.

¬иди перв≥сноњ людини,орган≥зац≥€ житт€.—то€нки перв≥сних людей на «акарпатт≥.

ћ≥дно-бронзовий в≥к

ћ≥дний в≥к, або енеол≥т, (5 тис. до н.е.) став пер≥одом виникненн€ та розвитку металург≥њ м≥д≥. ѕершими нечисленними металевими виробами з м≥д≥ чи свинцю були прим≥тивн≥ прикраси, виготовлен≥ за допомогою холодного куванн€. ѕочаток енеол≥ту в ™вроп≥ повТ€заний з розвитком г≥рничорудноњ справи, в≥дливанн€м металу та виробництвом ≥з чистоњ м≥д≥ знар€дь прац≥, €к≥ використовувалис€ пор€д ≥з виробами з каменю, к≥стки й рогу.

ќсновою економ≥ки в епоху енеол≥ту стало орне землеробство ≥ скотарство, розвивалис€ ремесла й домобуд≥вництво. Ќових рис набуло мистецтво й рел≥г≥йн≥ у€вленн€. —кладн≥шою стала сусп≥льна орган≥зац≥€ Ц вид≥лилас€ плем≥нна верх≥вка. ќкрем≥ племена, повТ€зан≥ з виробництвом ≥ розповсюдженн€м м≥д≥, нагромадили значн≥ багатства. “ривав процес утворенн€ великих спор≥днених м≥жплем≥нних обТЇднань. ”насл≥док просуванн€ частини населенн€ у ѕруто-ƒн≥стровське межир≥чч€ тут виникла знаменита трип≥льська культура, €ка згодом поширилас€ на всю територ≥ю ћолдови та ѕравобережноњ ”крањни.

” 4 тис. до н.е. п≥сл€ прирученн€ кон€, розпочавс€ процес освоЇнн€ скотарськими племенами широкоњ смуги Ївраз≥йських степ≥в. ” ѕ≥вн≥чному ѕричорноморТњ, на ѕ≥вдн≥ ≥ —ход≥ в≥д трип≥льц≥в, мешкали р≥зн≥ групи населенн€ м≥дного в≥ку, про що св≥дчать „аплинський могильник на ƒн≥пропетровщин≥, археолог≥чн≥ памТ€тки типу нижнього шару ћихайл≥вського поселенн€ у ’ерсонськ≥й област≥.

Ѕронзовий в≥к був пер≥одом поширенн€ вироб≥в з бронзи, тобто сплаву м≥д≥ з мишТ€ком, оловом, р≥дше Ц ≥з свинцем та цинком. ѕерех≥д в≥д м≥д≥ до бронзи обумовлювавс€ тим, що бронза була тверд≥ша та легкоплавк≥ша за м≥дь. ¬инайденн€ бронзи й поширенн€ вироб≥в з нењ у р≥зних частинах земноњ кул≥ в≥дбувалос€ не одночасно. ¬иникненн€ металург≥йних центр≥в, по€ва майстр≥в з виготовленн€ бронзових знар€дь прац≥ та зброњ зумовили виробничу спец≥ал≥зац≥ю ≥ прискорили процес другого великого под≥лу прац≥ Ц в≥докремленн€ ремесла в≥д скотарства ≥ землеробства. ¬иникненн€ нових знар€дь прац≥ спри€ло у свою чергу подальшому розвитку орного землеробства й кочового скотарства. Ќагромадженн€ ц≥нностей у руках окремих ос≥б, майнова нер≥вн≥сть призводили до поступового розпаду перв≥снообщинного ладу.

«а час≥в бронзового в≥ку у ћесопотам≥њ та ™гипт≥ виникають перш≥ м≥ста ≥ держави, формуютьс€ ранньокласов≥ сусп≥льства. Ќа островах ≈гейського мор€ та прилеглих територ≥€х Ѕалканського п≥вострова ≥ ћалоњ јз≥њ зТ€вилас€ високо розвинута  рито-м≥кенська (≈гейська) культура.

Ќа територ≥њ сучасноњ ”крањни бронзовий в≥к тривав близько 1 тис€ч≥ рок≥в. ќсновним зан€тт€м жител≥в територ≥њ степового п≥вдн€ ”крањни, починаючи з XIX ст. до н.е., було орне землеробство. ≤снувало також м≥сцеве високо розвинуте бронзоливарне виробництво, €ке базувалос€ на руд≥ з копалин поблизу сучасного јртем≥вська. наприк≥нц≥ 2 Ц на початку 1 тис. до н.е. на „орноморському узбережж≥ жили к≥ммер≥йц≥, €к≥ ймов≥рно були нос≥€ми культур п≥знього пер≥оду бронзового в≥ку.

4.“рип≥́льська культу́ра, культу́ра Ч археолог≥чна культура час≥в енеол≥ту, назва €коњ походить в≥д назви тод≥ села “рип≥лл€ на  ињвщин≥  ультура набула найб≥льшого розкв≥ту м≥ж 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалась м≥ж  арпатами та р≥чкою ƒн≥про на територ≥њ сучасних ”крањни, ћолдови та –умун≥њ, займаючи територ≥ю загальною площею понад 35 тис. км². ¬ часи розкв≥ту ц≥й культур≥ належали найб≥льш≥ за розм≥ром поселенн€ у ™вроп≥: к≥льк≥сть жител≥в де€ких з них перевищувала 15 тис. ос≥б.

“рип≥льська культура Ї одн≥Їю з основних давньоземлеробських культур м≥дного в≥ку. –озвивалас€ ц€ культура в IVЦIII тис. до н. е. (прот€гом 1500Ц2000 рок≥в) ≥ пройшла в своЇму розвитков≥ три етапи Ч ранн≥й, середн≥й та п≥зн≥й. ¬ ”крањн≥ ви€влено величезну к≥льк≥сть Ч понад тис€чу пам'€ток трип≥льськоњ культури. ¬они згрупован≥ у трьох районах: найб≥льше в —ередн≥й Ќаддн≥стр€нщин≥ та Ќадпрутт≥ й Ќадбужж≥, менше у Ќаддн≥пр€нщин≥. “ак, очевидно, були розселен≥ об'Їднанн€ племен.

ќдн≥Їю з особливостей трип≥льськоњ культури була величезна територ≥€ поширенн€ (близько 190 тис. кв. км.). ∆одна з Ївропейських розвинених землеробських енеол≥тичних культур не могла зр≥вн€тис€ з нею н≥ за площею, н≥ за темпами поширенн€ ѕроблема походженн€ трип≥льц≥в не до к≥нц€ з'€сована. Ѕ≥льш≥сть археолог≥в схил€ютьс€ до думки, що основу ранньотрип≥льськоњ культури становили п≥вденн≥

землеробсько-скотарськ≥ племена культур балканського походженн€

–анн≥й етап

” друг≥й половин≥ VI тис€чол≥тт€ та у перш≥й половин≥ V тис€чол≥тт€ до н. е. племена трип≥льськоњ культури розселювалис€ в басейн≥ ƒн≥стра ≥ѕ≥вденного Ѕугу, де досл≥дники ви€вили багато ранньотрип≥льських поселень. «а цього пер≥оду вони розташувалис€ здеб≥льшого в низьких м≥сц€х б≥л€ р≥чок, але ви€влено також поселенн€, розм≥щен≥ на п≥двищених плато. ∆итла будували у вигл€д≥ заглиблених земл€нок або нап≥вземл€нок, а також переважно наземн≥, п≥длогу ≥ вогнище або печ≥ з прип≥чком зм≥цнювали глиною; ст≥ни споруджували з дерева або плоту, обмазаного глиною. Ќа ранньому етап≥ розвитку трип≥льськоњ культури з'€вл€ютьс€ також наземн≥ пр€мокутноњ форми буд≥вл≥ на стовпах з обмазаними глиною дерев'€ними плетеними ст≥нами, що мали солом'€ну або очерет€ну покр≥влю.

ќсновою господарства за цього пер≥оду було хл≥боробство ≥ скотарство, полюванн€, рибальство ≥ збиральництво були свин≥, в≥вц≥, кози. ¬≥домий домашн≥й к≥нь. «начного розвитку дос€гли гончарн≥ вироби. ” ” ранньотрип≥льських поселень ви€влено, хоч дуже р≥дко, р≥зн≥ вироби з м≥д≥, переважно прикраси: браслети, к≥льц€, також мали важливе значенн€. «емлю обробл€ли за допомогою мотик, зроблених з рогу олен€,каменю або з к≥стки та з палиць-копалок з загостреними к≥нц€ми. ”рожай збирали з допомогою серп≥в з крем≥нними вкладн€ми. «ерно розтирали кам'€ними зернотерками. ” тваринництв≥ перше м≥сце належало велик≥й рогат≥й худоб≥,

—ередн≥й етап

Ќа середньому етап≥ розвитку племена трип≥льськоњ культури пос≥дали величезн≥ простори л≥состепу в≥д —х≥дноњ “ранс≥льван≥њ на зах≥д до ƒн≥пра насх≥д. ¬они розселилис€ в район≥ сточищ ¬ерхнього ≥ —ереднього ƒн≥стра, ѕрута, —ерета, ѕ≥вденного ѕобужж€ та ѕравобережж€ ƒн≥пра. ѕоселенн€ цього пер≥оду значно б≥льш≥ за розм≥ром (що св≥дчить про зб≥льшенн€ к≥лькост≥ населенн€) ≥ розташован≥ на п≥двищених плато б≥л€ р≥чок та струмк≥в –азом з≥ зб≥льшенн€м населенн€ зб≥льшувалис€ пос≥вн≥ площ≥. —котарство також було розвинене б≥льше, н≥ж ран≥ше, але полюванн€ дал≥ мало допом≥жне значенн€. «нар€дд€ прац≥ виробл€лос€ з кременю, каменю та к≥сток тварин, мотики дл€ обробки земл≥ з рогу олен€. ” поселенн€х ви€влено клиновидноњ форми та провушн≥ сокири з м≥д≥. ѕочалос€ видобуванн€ м≥д≥ ≥з родовищ на ¬олин≥ та у ѕодн≥стров'њ. –≥вн€ ремесла дос€гло гончарство.

ѕ≥зн≥й етап

«а п≥знього пер≥оду трип≥льськоњ культури значно розширилас€ територ≥€, заселена трип≥льц€ми: на земл≥ сх≥дноњ ¬олин≥, сточища p≥к —луч≥ й √орин≥, обидва береги  ињвського ѕридн≥пров'€ та степи п≥вн≥чно-зах≥дного ѕричорномор'€, де трип≥льц≥ стикалис€ з нос≥€ми ≥нших культур. «начно зросло значенн€ скотарства. —котарство нап≥вкочового характеру складалос€ переважно з др≥бноњ рогатоњ худоби (в≥вц≥, кози). ѕом≥тного значенн€ набув к≥нь (”сатове). «м≥нюЇтьс€ характер житлобуд≥вництва, зникаЇ сп≥ральна орнаментац≥€ в мотивах розпису посуду ≥ типов≥ трип≥льськ≥ його форми, натом≥сть з'€вл€Їтьс€ новий тип посуду, орнаментованого в≥дтисками шнура, схематизуЇтьс€ антропоморфна пластика. «'€вл€Їтьс€ новий тип похованн€ в €мах з насипом та без насипу з кам'€ною обкладкою навкруги ≥ витворюЇтьс€ обр€д похованн€, под≥бний до обр€ду сус≥дн≥х патр≥архальних племен €мноњ культури.

5. –анн≥й зал≥зний в≥к. ≥ммерн≥йц≥.

”твердженн€ зал≥за €к найпоширен≥шого металу на земл€х ”крањни в≥дбулос€ у 7 ст. до н. е., про що св≥дчать матер≥али археолог≥чних розкопок.

ѕо€ва зал≥зних знар€дь прац≥ та зброњ спричинила бурхливий розвиток господарства та в≥йськовоњ справи.

«емлеробськ≥ племена почали застосовувати зал≥зний плуг, за допомогою €кого можна було виорати б≥льше земл≥, а отже Ц з≥брати кращ≥ врожањ.

—котар≥ степу за т≥Їњ доби зажили кочовим житт€м, пост≥йно переход€чи разом ≥з худобою на нов≥ земл≥. ¬они навчилис€ њздити верхи на кон€х ≥ долали на цих прудконогих тваринах величезн≥ в≥дстан≥.

≤з винайденн€м зал≥за скотар≥-кочовики перетворилис€ на непереможних воњн≥в. ≤стор≥ю войовничих коч≥вник≥в на наших земл€х започаткували к≥ммер≥йц≥.

 

 ≥ммер≥́йц≥ Ч стародавн≥ коч≥вники, €к≥ жили на територ≥њ ѕ≥вн≥чного ѕричорномор'€ в X Ч VII стол≥тт€х до н. е. ≥ мандрували через  авказ до ћалоњ јз≥њ.

¬они перший народ на наших земл€х, чи€ назва нам в≥дома. «берегли њњ писемн≥ джерела.Ќайдавн≥ша згадка про к≥ммер≥йц≥в м≥ститьс€ у славнозв≥сн≥й Ђќд≥ссењї, а найдокладн≥ша Ц у прац≥ √еродота.

«агадковими та незбагненними видавалис€ мешканц≥ причорноморських степ≥в грецьким авторам.

√омер, зокрема, називав њх дивними до€рами кобилиць ≥ молокоњдами, земл€ €ких одв≥ку Ђхмарами й млою вповитаї.

—правжн≥ми рисами сповнен≥ ассир≥йськ≥ та вавилонськ≥ св≥дченн€ про к≥ммер≥йц≥в, поза€к народам Ѕлизького —ходу довелос€ пережити њхню навалу.

¬с≥ писемн≥ згадки про к≥ммер≥йц≥в повТ€зан≥ з њхн≥ми воЇнними походами.

¬≥йсько к≥ммер≥йц≥в складалос€ з рухливих загон≥в вершник≥в.

як св≥дчать археолог≥чн≥ знах≥дки, к≥ммер≥йц≥ дл€ свого часу були неперевершеними майстрами в≥йськового спор€дженн€.

√оловною зброЇю к≥ммер≥йських воњн≥в був потужний далекоб≥йний лук. ” ближньому бою вони застосовували зал≥зн≥ меч≥ завдовжки понад метр.

ѕро досконал≥сть к≥нського спор€дженн€ к≥ммер≥йц≥в

 ≥ммер≥йц≥ були першим народом на украњнських земл€х, €кого досл≥дники називають кочовим.

 ≥ммер≥йц≥ не будували жител, а њхнЇ житт€ зб≥гало у неск≥нченн≥й мандр≥вц≥ степом або верхи на кон€х.

√рецьк≥ колон≥зац≥њ

 

ѕерш≥ центри античноњ цив≥л≥зац≥њ з'€вилис€ на п≥вн≥чному узбережж≥ „орного мор€ понад 2600 рок≥в тому. ¬они мали т≥сн≥ взаЇмозв'€зки з м≥сцевим населенн€м, що зумовило по€ву важливих особливостей у пол≥тичному, економ≥чному та культурному розвитков≥ античних держав.

«аселенн€ греками ѕ≥вн≥чного ѕричорномор'€ не було поодиноким, випадковим €вищем в ≥стор≥њ розвитку античного сусп≥льства. ¬оно становило один з напр€мк≥в њх розселенн€ у VIIIЧVI ст. до н. е. ÷ей процес охопив територ≥ю јпенн≥нського п≥вострова, ѕ≥вн≥чноњ јфрики, узбережж€ „орного та јзовського мор≥в.

√оловними причинами переселенн€ грецьких м≥ст були: демограф≥чна, аграрна, торговельна, сировинна, воЇнна, соц≥альна, етн≥чна. ѕереселенський пот≥к у ѕричорномор'€ виходив головним чином з району малоаз≥йського узбережж€ √рец≥њ Ч з ≤он≥њ, зокрема ћ≥лета. «начн≥ масштаби переселенн€ зв≥дси в≥дбулис€ у VIIЧVI ст. до н. е. «аселенн€ греками район≥в ѕричорномор'€ в≥дбувалос€ поступово. “ак, у VIII ст. до н. е. грецьк≥ мореплавц≥ освоњли п≥вденно-сх≥дне узбережж€ „орного мор€. Ќа той час, мабуть, припадаЇ виникненн€ тут найдавн≥ших поселень Ч —≥нопи та “рапезунда. ѕроте заснуванн€ —≥нопи €к м≥ста Ч колон≥њ ћ≥лета Ч датуЇтьс€ другою половиною VII ст. до н. е. Ќаприк≥нц≥ VII ст. до н. е. тут виник јм≥с ≥ на п≥встол≥тт€ п≥зн≥ше Ч Їдина в цьому район≥ дор≥йська колон≥€ √еракле€ ѕонт≥йська, вих≥дц≥ з €коњ згодом заснували ’ерсонес. « к≥нц€ VII ст. до н. е. почалос€ освоЇнн€ зах≥дного узбережж€. “ут виникли так≥ м≥ста, €к ≤стр≥€, јполлон≥€; у перш≥й половин≥ VI ст. до н. е. Ч “оми, ще п≥зн≥ше переселенц≥ з √ераклењ ѕонт≥йськоњ заснували  аллат≥с.

” ѕ≥вн≥чному ѕричорномор'њ по€ва б≥льшост≥ античних м≥ст датуЇтьс€ VI ст. до н. е. «аселювалос€ не т≥льки морське узбережж€, а й береги лиман≥в. ¬ид≥л€ютьс€ три основн≥ райони зосередженн€ античних м≥ст ≥ поселень: район Ѕоспору  ≥ммер≥йського ( ерченський ≥ “аманський п≥вострови) з найб≥льшими м≥стами ѕант≥капеЇм ( ерч), ‘анагор≥Їю (поблизу ст. —≥нноњ на “аманському п≥востров≥), √ермонассою (ст. “аманська), √орг≥пп≥Їю (јнапа) та ‘еодос≥Їю; узбережж€ ƒн≥про-Ѕузького та Ѕерезанського лиман≥в з найзначн≥шим центром ќльв≥Їю (поблизу с. ѕарутиного ќчак≥вського району ћиколањвськоњ област≥); район «ах≥дного  риму з основним центром ’ерсонесом (поблизу м. —евастопол€). —л≥д назвати й узбережж€ ƒн≥стровського лиману з найб≥льшим м≥стом “≥рою, €ке за своњми економ≥чними ≥ пол≥тичними зв'€зками та особливост€ми розвитку т€ж≥ло до району ќльв≥њ. Ѕ≥льш≥сть названих м≥ст була заснована вих≥дц€ми з ≤он≥њ.

7.—к≥фи Ч в сучасн≥й науков≥й л≥тератур≥ група племен, €к≥ жили у VII Ч III ст. до н. е. на земл€х ¬еликого ™враз≥йського —тепу, тобто тепер≥шньоњ”крањни, та —ередньоњ јз≥њ, а згодом, до ≤≤≤ ст.до н. е., в  риму ≥ називали себе Ђсколотамиї.

—к≥фи пробули за  авказом, за св≥дченн€ми √еродота, 28 рок≥в, на думку сучасних досл≥дник≥в Ч 90 рок≥в. «азнавши у 595Ч594 pp. до н. е. поразки у в≥йн≥ з ћ≥д≥Їю ≥ втративши своњх цар≥в, ск≥фи вернулис€ в п≥вн≥чне ѕричорномор'€. ѕовернувшис€ з јз≥њ в степи ѕричорномор'€, ск≥фи прибрали назву Ђцарських почали поступово встановлювати свою владу над м≥сцевими народами, €к ≥ тими ск≥фськими племенами, що залишилис€ в чорноморських степах по в≥дход≥ ск≥ф≥в в јз≥ю, ≥ створили могутнЇ пол≥тичне об'Їднанн€, в≥доме в≥дтод≥ у грецьких джерелах €к —к≥ф≥€. ѕершою столицею ск≥фськоњ держави, було виникле в к≥нц≥ 5 ст. до н. е.  ам'€нське городище (площею до 12 кв. км), розташоване на л≥вому берез≥ ƒн≥пра, навпроти нин≥шнього м.Ќ≥кополь

Ќайб≥льшоњ могутност≥ ск≥фи дос€гли в к≥нц≥ 5 ст. ≥ з початку 4 ст. до н. е. п≥д проводом цар€ јте€, €кий об'Їднав ус≥х ск≥ф≥в в≥д јзовського мор€ до ƒунаю, в≥в переможн≥ в≥йни з фрак≥йц€ми ≥ стримав (339) пох≥д в≥йськ ‘≥л≥ппа II ћакедонського, в бою з €ким сам загинув. ” 331 р. до н. е. ск≥фи перемогли ≥ знищили в≥йсько ќлександра ћакедонського, п≥д проводом його нам≥сника «оп≥р≥она 349-290рр.. ” 3 ст. до н. е. ск≥фи контролювали грецьк≥ м≥ста в гирл≥ ƒунаю й ќльв≥ю.

ѕ≥сл€ по€ви у причорноморських степах сармат≥в ≥ внасл≥док безнастанних боњв з ними, в≥йськова та державна сила ск≥ф≥в почала слабнути. ¬≥дтиснут≥ сарматами до  риму в к≥нц≥ 3 ст. до н. е., ск≥фи перенесли туди своЇ царство (столиц€ ЧЌеаполь —к≥фський), €ке дос€гло свого розкв≥ту у 2 ст. до н. е., коли ск≥фи здобули низку волод≥нь ’ерсонесу ≥ п≥дкорили у ќльв≥ю —к≥фське царство в  риму перестало ≥снувати. —ам≥ ск≥фи поступово розчинилис€ серед сарматських племен.

—к≥фи под≥л€лис€, кр≥м царських, ще на ск≥ф≥в-кочовик≥в, ск≥ф≥в-хл≥бороб≥в ≥ ск≥ф≥в-орач≥в. ƒо ск≥фських племен де€к≥ досл≥дники зараховують ще гелон≥в ≥ калл≥п≥д≥в алазон≥в ≥ агат≥рс≥в

—к≥фи, що жили в степу займалис€ нап≥вкочовим “≥ —к≥фи, що жили в Ћ≥состепу були хл≥боробами, вирощували пшеницю ≥ просо, а також €чм≥нь, бобов≥, де€ку городину ≥ садовину; знар€дд€ми прац≥ були серед ≥н. дерев'€ний плуг ≥ зал≥зна мотика. ƒобре було розвинене ремесло, м≥ж ≥ншим металург≥€ (зал≥зо, бронза), обробка золота ≥ ср≥бла. ¬ажливу роль в≥д≥гравала торг≥вл€, зокрема з грецькими м≥стами п≥вн≥чного ≥ зах≥дного ѕричорномор'€, особливо торг≥вл€ худобою, зб≥жж€м, л≥карськими рослинами, шкурами й рабами (котрих брали у полон, зокрема  ≥ммер≥йц≥в, що вит≥сн€лис€ —к≥фами).

—арматська доба в ”крањн≥

—армати Ц сформувались у заволзьких степах на рубеж≥ ≤≤≤-≤≤ ст. до н. е., хвил€ми просувались на зах≥д в пошуках нових територ≥й, ѕ≥д к≥нець ≤≤ ст. до н. е. починаЇтьс€ масове переселенн€ сарматських племен на територ≥ю ѕ≥вн≥чного ѕричорноморС€, а вже на рубеж≥ нашоњ ери вони освоюють степи м≥ж ƒоном ≥ ƒн≥пром, проникаючи аж до ѕ≥вденного Ѕугу ≥ ƒунаю. ѕост≥йн≥ сарматськ≥ наб≥ги ≥ вимоги сплачувати данину зумовили переселенн€ ранньословТ€нського населенн€ —ереднього ѕодн≥провТ€ на нов≥ територ≥њ.

јпогею розвитку сарматське сусп≥льство дос€гло в ≤ ст. н. е. « часом частина сарматського населенн€ була асим≥льована м≥сцевими словТ€нськими племенами.

9. √оти ≥ гуни

¬ середин≥ ≤ ст. н. е. германськ≥ племена гот≥в рушили на п≥вдень, та висадились у район≥ гирла ¬≥сли. ѓх прибутт€ ототожнюють ≥з виникненн€м¬ельбарськоњ культури. –уги були в≥дтиснен≥ готами в≥д гирла ¬≥сли, а вандали, що були жили в низов'€х ¬≥сли ближче до ≈льби, були приборкан≥. ѕрот€гом II стол≥тт€ готи м≥грували на п≥вденний сх≥д уздовж ¬≥сли й оселились в ѕ≥вн≥чному ѕричорномор'њ. «а св≥доцтвом …ордана, готи спочатку оселились б≥л€ ћеот≥йського болота, пот≥м розселились у ћ≥з≥њ, ‘рак≥њ та ƒак≥њ, а згодом знову у —к≥ф≥њ.

” III стор≥чч≥ готи розд≥лилис€ на дв≥ г≥лки: остготи €кими правила династ≥€ Ѕалт≥в ≥ вестготи п≥д проводом династ≥њ јмал≥в. ¬естготи почали одне з перших головних Ђварварськихї вторгнень до –имськоњ ≤мпер≥њ у 263 р., пограбувавши ¬≥зант≥й 267 року.268 року вони зазнали нищ≥вноњ поразки в≥д в≥йськ  лавд≥€ II в битв≥ при Ќайсус≥ ≥ були витиснен≥ за ƒунай 271 року. ¬они оселилис€ на п≥вн≥ч в≥д ƒунаю, де створили незалежне корол≥вство у щойно покинут≥й римл€нами пров≥нц≥њ ƒак≥€.

ѕрот€гом IV стол≥тт€ п≥д впливом торг≥вл≥ та в≥йськових угод з≥ —х≥дною –имською ≥мпер≥Їю остготи та вестготи у значн≥й м≥р≥ роман≥зувалис€. ” цей час вони прийн€ли христи€нство у форм≥ ар≥анства.

ќстготи були завойован≥ гунами в 370-х рр. ѕ≥д тиском гун≥в король вестгот≥в ‘р≥тигерн 376 року попросив у ≥мператора —х≥дного –иму¬алента дозв≥л поселитис€ з≥ своњми п≥дданими на п≥вденному берез≥ ƒунаю. ¬алент дозволив ≥ допом≥г готам перетнути р≥чку (ймов≥рно, б≥л€ фортец≥ ƒуросторум јле внасл≥док голоду почалась √отська в≥йна (377Ц382), п≥д час €коњ ¬алента було вбито в битв≥ п≥дјдр≥анополем 9 серпн€ 378 р.

¬естготи п≥д проводом јлар≥ха захопили –им у 410 р. 418 року ‘лав≥й јвгуст √онор≥й надав вестготам јкв≥тан≥ю, де вони завдали поразкивандалам. ƒо 475 р. вестготи захопили б≥льшу частину ≤бер≥йського п≥вострова. Ѕули вигнан≥ з јкв≥тан≥њ франками, заснували ≤спанськекорол≥вство, що про≥снувало до завоюванн€ його маврами (арабами) в 711 р.

ѕ≥сл€ поразки гун≥в, очолюваних јтт≥лою, на  аталаунських пол€х у 451 р., остготи повернули соб≥ незалежн≥сть (454) ≥ за “еодор≥ха ¬еликого завоювали ≤тал≥ю (488Ц493). ѕрипинили ≥снуванн€ €к народ п≥сл€ завоюванн€ в≥зант≥йським ≥мператором ёстин≥аном ≤тал≥њ в 535Ц555 рр.

„астина гот≥в залишилас€ у ѕричорномор'њ спочатку у —х≥дному  риму та “аман≥, згодом п≥д натиском числених ворог≥в, €к≥ приходили з ¬еликого степу, вони переселилис€ в безпечн≥ш≥ рег≥они Ч ѕ≥вденне узбережж€  риму та у гористий  рим. ÷ей край з VI до XV стол≥тт€ називали √от≥Їю.

√уни - давн≥й кочовий народ, що склавс€ в ≤-IV ст. у ÷ентральн≥й јз≥њ з тюркомовних хуну та м≥сцевих угр≥в ≥ сармат≥в. ћасове переселенн€ найв≥дом≥ших т. зв. «ах≥дних гун до ™вропи дало поштовх великому переселенню народ≥в. ” 375 р. гуни розгромили германськ≥ племена остгот≥в, €к≥ засел€ли понизз€ ƒн≥пра, ѕ≥вденного Ѕугу та ƒн≥стра, ≥ почали вит≥сн€ти вестгот≥в, €к≥ проживали на п≥вноч≥ нижньоњ теч≥њ ƒунаю. ѕ≥дкоривши ≥нш≥ народи, гуни очолили могутн≥й союз племен, €кий зд≥йснював спустошлив≥ походи до ≥нших крањн. √уни п≥дкорили гот≥в, брали данину з –имськоњ ≥мпер≥њ, ¬≥зант≥њ.

Ќайб≥льшоњ могутност≥ гунський союз племен дос€г за час≥в вожд€ јтт≥ли ќчолен≥ ним племена спочатку перекочували з „орноморських степ≥в на ƒунайську р≥внину, пот≥м, об'Їднавшись ≥з остготами, пройшли по ƒунаю ≥, переправившись через –ейн, вторглис€ до √алл≥њ, €ку контролювали римл€ни. ќднак подальше просуванн€ гун на «ах≥д було зупинено римськими в≥йськами, €ким допомагали вестготи, бургунди ≥ франки, що завдали њм нищ≥вноњ поразки в  аталаунськ≥й битв≥ (451 p.). ѕ≥сл€ смерт≥ јтт≥ли (453 р.) гунський союз племен розпавс€. ¬≥д зах≥дних гун п≥д час њх руху до ™вропи в≥докремилас€ група так званих. б≥лих гун, або ефтал≥т≥в, €к≥ зайн€ли “рансоксан≥ю (область м≥ж јмудар'Їю ≥ —ирдар'Їю). ” 427 р. вони напали на ≤нд≥ю, а згодом створили державу, до €коњ ув≥йшли ѕ≥вн≥чно«ах≥дна ≤нд≥€, частина —ередньоњ јз≥њ, —х≥дного ≤рану ≥ јфган≥стану.

јнти. јварська навала

јнти (слов'€нськ≥ племена), незважаючи на навалу гун≥в, зум≥ли в≥дсто€ти свою незалежн≥сть. ”IV-VI ст. виник могутн≥й союз антських племен, €кий ≥сторики називають јнтським царством. Ќа чол≥ ант≥в сто€ли цар≥ (рекси). јнти мали сильне й велике в≥йсько, зд≥йснювали походи за ƒунай на ¬≥зант≥ю.
ƒержава ант≥в, €к пол≥тичне об'Їднанн€, припинила своЇ ≥снуванн€ 602 року п≥сл€ кривавоњ в≥йни з аварами, у €к≥й анти були союзниками в≥зант≥йц≥в. ѕопри те, що в писемних джерелах назва Ђантиї б≥льше не згадуЇтьс€, слов'€нськ≥ племена, зв≥сно, не припинили свого ≥снуванн€. Ќа стор≥нках руських л≥топис≥в натом≥сть з'€вл€Їтьс€ ≥нформац≥€ про боротьбу з аварами слов'€нських племен дул≥б≥в.

”перше анти з'€вилис€ на територ≥њ сучасноњ ”крањни у 558 роц≥, напавши на населенн€ ѕриазов'€. Ќаприк≥нц≥ 50 Ч на початку 60-х аварськ≥ орди в сп≥лц≥ з кутригурами спустошили земл≥ ант≥в.ѕ≥сл€ 565 року авари почали ходити в граб≥жницьк≥ походи в ÷ентральну ™вропу. ¬ 567 в сп≥лц≥ з лангобардами розбили племена геп≥д≥в ≥ захопили њхн≥ земл≥ в колишн≥й римськ≥й пров≥нц≥њ ѕаннон≥њ.). Ќа ц≥й територ≥њ п≥сл€ численних поход≥в ≥ п≥дкоренн€ к≥лькох слов'€нських племен заснували у 560-х роках јварський каганат Ч плем≥нне об'Їднанн€ типу Ђварварських ≥мпер≥йї.« 70-х рок≥в 6 стор≥чч€ авари почали систематичн≥ вторгненн€ у ¬≥зант≥ю, завдали њй р€д поразок та змусили платити данину, ¬ 587 роц≥ Ѕа€н спустошив ћез≥ю, зруйнував ƒоростол (—илистр≥€), —≥нг≥дун (на ƒунањ), ћарк≥анополь (на зах≥дному узбережж≥ „орного мор€). «начн≥ вторгненн€ авар≥в на Ѕалкани в≥дбувалис€ в 592, 598 та в наступн≥ роки.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-18; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 818 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћюди избавились бы от половины своих непри€тностей, если бы договорились о значении слов. © –ене ƒекарт
==> читать все изречени€...

755 - | 602 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.048 с.