Основний зміст профілактичної діяльності психолога, що працює в будь-якій організації, можна звести до трьох завдань.
По-перше, це допомога в адаптації тим, хто тільки почав включатися в нову соціальну систему (новачкам). Це можуть бути першокласники, що прийшли у школу, чи молоді фахівці, що починають трудову діяльність. Вони більше за інших потребують психологічної підтримки. Період адаптації може тривати від декількох тижнів до декількох месяців. В ідеальному варіанті профілактика можливих труднощів повинна починатися ще до того, як людина потрапляє в новий колектив, де до неї ставитимуться нові вимоги. Наприклад, у багатьох дитсадках ще до вступу у нього дитини проводяться бесіди з батьками, в яких формуються рекомендації з підготовки дитини до дошкільного навчання (беруться до уваги режими дня і харчування, екскурсія з дитиною до дитячого садка тощо). Завданням профілактичних заходів є попередження можливої дезадаптації.
По-друге, це створення умов для нормального функціонування, тих, хто вже навчається чи працює в організації. Психолог бере участь в експертизі навчальних програм і планів зайнятості працівників, проводить заходи з попередження і зняття психологічного перевантаження учасників діяльності, сприяє створенню сприятливого психологічного клімату в установах.
По-третє, це підготовка членів навчального чи професійного колективу до переходу на інший рівень навчання чи професійної діяльності, наприклад, профорієнтаційна робота шкільного психолога з старшокласниками-випускниками.
З поняттям «психопрофілактика» чітко пов`язане поняття «психогігієна», як міждисциплінарної галузі у системі наукового знання та соціальної практики. По-перше, психогігієна - галузь гігієни, що вивчає вплив навколишніх умов, обстановки на психічне здоров`я людей; розробляє заходи для збереження і зміцнення здоров`я, для попередження психічних розладів.
По-друге, психогігієна (разом з психопрофілактикою) - це сфера медичної психології, у межах якої розробляються форми та методи спеціальної допомоги практично здоровим людям для запобігання нервово-психічних і психосоматичних захворювань, полегшення гострих психотравматичних реакцій та надання допомоги у кризових ситуаціях (виробничого, сімейного і навчального характеру та ін.).
Ще до виникнення самого поняття «психогігієна» у старовину з'являлися праці вчених-просвітителів з проблем профілактики та попередження порушень духовного, морального та соціального розвитку, емоційного благополуччя та фізичного здоров'я (праці арабського лікаря Абу Ібн Бутлана «Таблиці здоров'я»; арабського лікаря Авіцени «Канони лікарської науки» і римського лікаря На «Гігієна пристрастей, чи Моральна гігієна»). У цих роботах поряд із визначенням значення для психофізичного здоров'я світла, повітря, руху, сну, харчування підкреслюється велика роль гармонізації особистісних стосунків для самоврядування й емоційного благополуччя людини.
Саме поняття «психогігієна» виникло в XIX в. Початок організованого психогігієнічного руху було покладено виступом К. Бірса, який, будучи багаторічним пацієнтом однієї американської клініки для душевнохворих написав у 1908 р. книгу «Душа, що знайшлася знову». У ній він описав недоліки в поведінці та позиції лікарів щодо психічно хворих. Цей рух був спрямований на поліпшення умов життя психічно хворих у клініках і на зміну підходу і ставлення суспільства до них після виписки.
У 1910 р. на конференції психіатрів США і Канади було організовано перше міжнародне об'єднання фахівців у сфері психогігієни. У 1948 р. була створена Всесвітня федерація психічного здоров'я (ВФПЗ), що збирає та аналізує інформацію про стан психічного здоров'я населення у різних регіонах планети, розробляє основи і концепції психічного здоров'я, оцінює та рекомендує відповідні заходи.
У 1949 р. у рамках Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) був створений відділ психогігієни, куди увійшли фахівці з 38 країн. Основною функцією цього відділу була координація діяльності у розв`язанні психогігієнічних проблем у масштабах світового об'єднання медиків.
За пропозиціями ВОЗ і ВФПЗ 1960 рік був оголошений міжнародним роком психічного здоров'я. З цього часу психогігієнічні проблеми перестають бути суто медичними та починають носити комплексний характер. Відбувається активне залучення фахівців таких областей, як соціологія, економіка, педагогіка та ін. Останнім часом у сфері світової патології відбулися значні зміни. У ситуаціях психологічного перевантаження та гостроти деяких захворювань (рак, СНІД і ін.) медицина зосереджує свої зусилля в першу чергу на їхнє лікування і профілактику. Нервово-психічні захворювання за їхньої незначної летальності і схильності до тривалого перебігу, а також їхнього тісного зв'язку з генофондом зумовлюють тенденцію їхнього нагромадження в популяції.
За даними ВООЗ частота нервово-психічних захворювань в XX ст. зросла в 4 рази, збільшився темп їхнього росту і ця тенденція посилюється на початку ХХІ ст. Якщо кількість психозів у середньому не збільшується, то кількість неврозів – різко зростає. За даними статистики у світі нервово-психічні захворювання представлені так: ендогенні психози - 13%; розлади особистості – 40%; неврози - 47%. Крім того, неврози «молодіють». Пропорційно зростає частота їхнього прояву в дітей і підлітків щодо інших вікових категорій населення. Так, у 1930-і рр. ХХ ст. на 1000 дітей і підлітків 22 випадки прояву неврозу, а в 90-х рр. ХХ ст. ця цифра становила 63. Найчастіше невротичні стани виявляються у кризові періоди дитинства. Ця тенденція посилюється у кінці ХХ ст. та на початку ХХІ ст. Усе це підвищує роль психогігієни на сучасному етапі у практиці надання психологічної допомоги, основнним завданням якої – збереження психічного здоров'я кожної людини і суспільства в цілому.
Отже, психічне здоров'я, як основна категорія психогігієни,- це стан благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів, і забезпечує адекватну регуляцію поведінки і діяльності в умовах сьогодення.
Складною і комплексною проблемою є виділення критеріїв психічного здоров'я. Крім медичних і психологічних критеріїв слід враховувати суспільні і групові норми і цінності, що регламентують духовне життя людини. Основними критеріями психічного здоров'я є:
• відповідність суб'єктивних образів об'єктивної дійсності та характеру реакції на зовнішні подразники, значенням життєвих подій;
• адекватний віку рівень зрілості особистісної, емоційно-вольової і пізнавальної сфер;
• адаптивність людини у соціальних стосунках;
• здатність керувати своєю поведінкою, розумно планувати життєві цілі і підтримувати активність у їх досягненні.
Основними засобами розв`язання завдань збереження психічного здоров'я є ранній прояв і профілактика психічних захворювань, аномалій психічного розвитку, а також соціальні заходи оздоровлення (створення найбільш сприятливих умов виховання, навчання, праці і дозвілля).
Методами психогігієни і психопрофілактики є:
• психокорекційна робота у межах консультативних центрів, робота телефонів довіри та інших організацій, зорієнтованих на психологічну допомогу здоровим людям;
• масові обстеження населення для виявлення груп ризику і профілактична робота з ними;
• інформування населення про психологічні проблеми розвитку і функціонування особистості.
Завдання діяльності психолога у психопрофілактиці найчіткіше визначені у психологічній службі у системі освіти. Вони полягають у наступному:
• робота з адаптації дітей, підлітків і молоді до умов освітніх установ, вироблення конкретних рекомендацій педагогам, батькам, вихователям і ін. з надання допомоги дітям в адаптаційний період;
• створення програм індивідуальної роботи з учасниками освітнього процесу, що спрямована на попередження проблем адаптації учнів до процесу навчання і забезпечення цілісного, різнобічного і гармонійного розвитку особистості;
• створення умов, які попереджують дезадаптаційні стани під час переходу на вищі ступені у системі освіти (з початкової школи в неповну середню, з неповної середньої в середню освітню, з середньої освітньої у професійну та ін.);
• проведення різних заходів зі створення сприятливого психологічного клімату в освітній установі;
• здійснення заходів з попередження і зняття психологічного перевантаження учнів та педагогічного колективу та ін.
Завдання психопрофілактичної роботи у системі освіти можна спроектувати на діяльність практичного психолога в інших соціальних системах. Тоді в загальному вигляді ці завдання можна визначити так:
- робота з адаптації персоналу організації (особливо новачків і молодих фахівців) до умов професійної діяльності в умовах даної конкретної організації;
- створення спеціальних програм (зокрема, для осіб, які навчаються) для роботи з різними категоріями персоналу та окремими співробітниками;
- створення умов, які сприяють попередженню дезадаптації при зміні місця роботи, посади, професії;
- проведення заходів зі створення сприятливого психологічного клімату в установі;
- проведення заходів з попередження і зняття психологічного перевантаження персоналу та ін.
