З якої б позиції - допомоги, сприяння, підтримки або супроводу не розглядати діяльність практичного психолога, у будь-якому випадку можна говорити про п'ять основних напрямів цієї діяльності:
1) психопрофілактика, що передбачає роботу психолога з попередження дезадаптації (порушень процесу пристосування до умов) персоналу організації або дітей в освітній установі, просвітницьку діяльність, створення сприятливого психологічного клімату в установі, здійснення заходів з попередження і зняття психологічного перевантаження людей тощо;
2) психодіагностика, найважливішою метою якої є отримання психологічної інформації, конкретних знань про конкретну людину або групу, отриманих на основі узагальненої наукової теорії;
3) психологічна корекція, як цілеспрямований вплив на ті чи інші сфери психіки та особистості клієнта, зорієнтована на приведення її показників у відповідність з віковими, професійними чи іншими нормами;
4) психологічне консультування, метою якого є забезпечення людини необхідною психологічною інформацією і створення умов - в результаті спілкування з психологом - для подолання життєвих труднощів і продуктивного життя у конкретних обставинах;
5) психотерапія в межах психологічної моделі, спрямована на надання допомоги клієнту у продуктивній зміні особистості у випадках серйозних психологічних проблем, що не є проявами психічних захворювань.
Виділені напрями практичної психології розташовані за зростанням рівня відповідальності психолога за результати своєї професійної діяльності та ускладнення комплексу засобів, що використовуються у процесі роботи. Кожен з напрямів характеризується специфічними завданнями. Відмінності між напрямами можна побачити і у рівні стандартизації вживаних психологом засобів. Стандартизованою можна вважати психодіагностику, найменш стандартизованими є психологічне консультування і психотерапію, оскільки вони передбачають можливості для творчості психолога і постійний пошук неординарних рішень у кожному конкретному випадку.
Психічне здоров’я дітей і дорослих як результат діяльності практичного психолога. Термін “психічне здоров'я” належить одному із засновників гуманістичного напряму у психології А. Маслоу. На думку цього ученого, більшість людей початково спрямовані на збереження здоров'я, а не на хворобу, страждання чи смерть. Якщо в людини немає відхилень від норми, то вона повністю використає свої здібності, реалізує свої потенції. Звичайна людина - не та, якій щось дано, а та, у якої нічого не віднято. У людини з проблемами пригнічені її здібності та обдарованість. А. Маслоу писав: “Нам необхідна така людина, яка була б відповідальна за себе і свій розвиток, досконало знала саму себе, уміла усвідомлювати себе і свої вчинки, прагнула до повної актуалізації свого потенціалу”. Він вважав появу досконалої людини найпершою умовою для вдосконалення людства, бо інакше світ людей загине в катаклізмах. Поняття «психічне здоров’я» узагальнює різні аспекти та відображає валеологічний (пов'язаний із здоровим способом життя), психосоціальний, соціально-педагогічний і духовний погляд на суть людини.
Соціальний прогрес неможливий без права на автономію і вибір, яким володіє морально і духовно здорова людина. Без психічної енергії, стабільності, самодостатності, суб'єктивного відчуття свого благополуччя особистість не може впливати на прогрес суспільства. З цього приводу А. Маслоу зауважив, що “у кожного століття, за винятком нашого (ХХ ст.. – М.С.), був свій ідеал-святого, героя, аристократа, лицаря. У нас залишилася тільки “людина без проблем”, яка вміє добре пристосовуватися, блідий і сумнівний сурогат ідеалу”. І далі: “хворі люди створені хворою цивілізацією: вірогідно, здорових людей створює здорова цивілізація. Водночас не менш правдивим є й інше: “ хворі” індивіди роблять свою цивілізацію ще більш хворою, а здорові – здоровішою. Поліпшення здоров’я людини – один з підходів до створення кращого світу”.
Експертами Всесвітньої організації збереженн здоров’я (ВОЗЗ) підтверджена провідна роль сім’ї, системи освіти та загальної культури суспільства у забезпеченні людського здоров’я в цілому. Суперечності сімейного і суспільного життя зумовлюють його розлади. Психічне здоров’я залежить від якості і повноти життєдіяльності, її відповідності природним, моральним та духовним потребам людини, зокрема дитини, підлітка, юнака, дорослого. Наприклад, невідповідність дитини виховній нормі виражається в обмеженості уявлень про навколишній світ, поведінці, яка зумовлюється незначним їх запасом, у психіатрії визначається як затримка інтелектуального розвитку внаслідок педагогічної і соціальної занедбаності.
У гуманістичній психології сформульовані свої принципи осмислення психічно здорової людини:
1) людина цілісна і повинна вивчатися (навчатися, виховуватися і розвиватися) цілісно;
2) кожна людина не тільки унікальна, неповторна, але й володіє загальнолюдськими рисами;
3) людина відкрита світу; переживання нею світу і себе в ньому є головною психологічною реальністю;
4) життя повинно розглядатися як єдиний процес становлення, саморозвитку і буття людини;
5) у людини є потенції до безперервного розвитку і самореалізації, які є частиною її природи;
6) завдяки життєвому сенсу і цінностям, якими людина керується у своєму виборі, вона володіє певною мірою свободи від зовнішніх сил;
7) людина - активна, творча істота;
8) постійний розвиток, самовдосконалення особистості – це норма, це закон життя.
Труднощі в реалізації вищих духовних потреб зумовлюють патології (нооневрози). Неможливість задовольнити свої глибинні духовні потреби призводить людину до депривації.
Отже, психічне здоров’я як основна категорія психогігієни – це стан благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів і забезпечує адекватну регуляцію поведінки і діяльності в умовах сьогодення.
Складною і комплексною проблемою є виділення критеріїв психічного здоров’я. Крім метичних і психологічних критеріїв слід враховувати суспільні і групові норми і цінності, що регламентують духовне життя людини.
Основними критеріями психічного здоров’я є:
- відповідність суб’єктивних образів об’єктивної дійсності та характеру реакції на зовнішні подразники, значенням життєвих подій;
- адекватний віку рівень зрілості особистісної, емоційно-вольової і пізнавальної сфер;
- адаптованість та активність у соціальних стосунках;
- здатність керувати своєю поведінкою, розумно планувати життєві цілі і підтримувати активність у їх досягненні.
Психічне здоров’я людини невіддільне від її духовного розвитку. Духовно розвинена людина прагне до добра, справедливості, краси, порядку, законності, збереження ціннісних орієнтирів. Особистість повинна долати труднощі. Якщо вона нездатна це зробити, то наступають розлади психіки.Індивід прагне підтримувати психічне благополуччя, фізичне і психічне здоров'я, формуючи свій спосіб реагування на ситуацію відповідно до власних поглядів і можливостей.
Здатність особистості вибудовувати свою конструктивну взаємодію з оточенням у момент появи труднощів називається копінг-стратегією якможливість дитини упоратися з цими труднощами. Копінг-стратегія – це: 1) спосіб психологічного захисту; 2) схильність (установка) відповідати на стресові ситуації; 3) динамічний процес. Різні діти по-різному справляються з ними. Діти з нормальним психічним розвитком найчастіше використовують позитивні копинг-стратегії, а діти з відхиленнями у психічному розвитку знімають напругу з допомогою негативних копінг-стратегій. Психологічний захист - це форма регуляції, яка з'являється, коли особистість не може адекватно оцінити причину неспокою, страждання. Особистість може використовувати різні захисні механізми: 1) ухиляння від переживання; 2) їх подолання обхідним шляхом; 3) прямий опір.
Травмує особистість не сама подія, а її значення для неї, включеність у самосвідомість (Я – концепцію). Чому люди з близьким набором копінг-стратегій обирають різні шляхи розв’язання проблем? Це зумовлено тим, що внутрішня картина того, що відбувається, у них різна. Кожна психічна травма неповторна, індивідуальна. Важливі не стільки однакові причини, що викликали аналогічні травми, скільки унікальні зв'язки особистості й оточення.
Сучасній цивілізації притаманна швидкість змін. Сама швидкість змін має більш важливе значення, ніж навіть їх напрям. Ця обставина визначає нову теорію адаптації. “Культурний шок”, або “футурошоп”, - нова психологічна хвороба: замішання, стурбованість, втрата. У результаті – особистість нездатна до адаптації. Швидкоплинність світу та особистого життя проникає у підсвідомість, радикальним чином змінюючи стосунки людини з оточуючими людьми і предметами, впливаючи на сприйняття ідей, мистецтва і цінностей.
Якщо прискорення – це соціальна сила, що заявила про себе, то швидкоплинність - її психологічний аналог. Сучасній психології і теорії особистості необхідно врахувати вплив швидкоплинності на поведінку людини. Швидкоплинність впливає не тільки на життя людини, але й на її психіку. Так, дві години для 4 - літньої дівчинки рівноцінні дванадцяти годинам для її 25-літньої матері. Якщо сказати дитині, щоб вона почекала дві години на шоколадну цукерку, все одно, що попросити її матір почекати 12 годин на чашку кави. Швидкоплинність – це нова темпоральність у повсякденному житті, настрої і відчуття непостійності.
До реальних небезпек, показників руйнування психологічного здоров'я, фахівці відносять: 1) виникнення особистісних деструкцій (або «поломок»); 2) агресивність; 3) стереотипізація поведінки; 4) ригідність особистості; 5) неадекватність соціальних оцінок; 6) суїцидальні настрої особистості (небажання жити) та ін.
Соціальні психологи констатують сьогодні наявність масових психоепідемічних ситуацій, що пов'язані з порушенням базових захисних механізмів психіки дітей, підлітків і молоді. Так, вражає дія інформаційних чинників середовища: 1) деідеологізацію на державному рівні; 2) активність екстремістської та політичної пропаганди; 3) формування сект крайнього толку (“сатаністів”, “білого братства” і ін., що залучають до своїх груп молодь); 4) широке розповсюдження бульварної і порнопродукції, тріллерів і примітивних комп’ютерних ігор тощо. Це впливає на функціонування свідомості, самосвідомості, емоційної, інтелектуальної і вольової сфер. Змінюється гомеостаз організму, його метаболізм, нейрохімічні і нейроендокринні реакції, що служить матеріальною основою біологічного і психічного розвитку людини.
Інформаційно-вражаюча дія ЗМІ призводить до руйнування випробуваних життям орієнтирів і цінностей колективної психології, культивування егоїстичної мотивації Я. Тільки 20% дітей не мають нервово-психічних розладів.
А для чого потрібно рекламувати девіантну поведінку, що відхиляється від правових і моральних норм? Це частина злісної ідеології західної цивілізації, як глобалістський проект. Самі глобалісти вважають, що ресурси планети обмежені, а людей дуже багато і їх, населення необхідно скоротити, по можливості, не вдаючись до відвертого насильства.
Технології промивки мозків винайдені давно, але зараз вони стали досконалими як ніколи. Одна група обдуреної молоді скоюватиме злочини, і її членів можна буде посадити у в'язницю. В результаті маніпулятори будуть позбавлені від повстання, організаторами якого могли б стати хоробрими, енергійними, пасіонарними особистостями. Інша група молодих людей могла б спокійно жити, створивши сім'ї та вирощуючи дітей. Але оскільки дітонародження треба обмежувати, в молоді виховується неприязнь до дітей, а гомосексуалізм і лесбіянство зводяться і підносяться у ранг соціальної норми. Статевий інстинкт можна задовольняти без небажаної вагітності. Третя група із відкритим ротом сидітиме перед екраном телевізора, не відчуваючи інших людей, що є поруч. Цими індивідами легко маніпулювати.
Навіщо формувати комплекс невдах? А кому інакше буде збувати наркотики? Це ж одна з головних статей доходів творців “прекрасного нового світу”. Невдахи незадоволені своїм життям, схильні впадати у депресію. А тут послужливо підсовують “ліки”, адже легкі наркотики підносяться як засіб від депресії. І справді, вони дозволяють на якийсь час здригнутися. Правда, потім депресія наростає із новою силою, але можна буде прийняти нову дозу – і знову здригнутися. Усі три вищеперелічені групи людей – кандидати у наркомани.
Людина, що порушує норми суспільства, глибоко нещасна. Серед гомосексуалістів і лесбіянок найбільший відсоток наркоманів, а представникам третьої групи (кандидатам у наркомани) - елементарно заморочити голову, сказавши, як ще недавно пропагувалося у США, що наркотики – прекрасний засіб для посилення статевої активності або для особистісного зростання. Наркотики поступово стають нормою західного суспільства. До 40% чоловічого населення Англії, Франції, Іспанії, Голландії у віці від 16 до 25 років пробували наркотики. Тут постійно ведуться розмови про їх легалізацію та узаконення. Взагалі наркотики – дуже дієва зброя, свого роду дуст, яким посипають суспільство, щоб прибрати зайвих людей.
Дослідження показали, що для бідних прошарків суспільства характерне соціальне неблагополуччя (безробітні батько або мати, відсутність засобів для покупки книг і розваг), яке найчастіше призводить до страждань дітей. Їх батьки беруть менш активну участь у шкільному житті, рідко голосують на виборах, не вірять в позитивні соціальні зміни. У сім'ях з низьким прожитковим рівнем діти також відрізняються меншою активністю, залишаються у числі соціально неблагополучних і надалі. Можливо, соціальне неблагополуччя зумовлює появу девіантної поведінки підлітків. Звичайно, до цього призводить нерозуміння та неприйняття батьками, що перекладають провину за неблагополуччя на своїх дітей.
