Предмет практичної психології.
Психологічні проблеми пронизують все наше життя. Психолог може знайти собі застосування практично у всіх сферах життєдіяльності людини. Але хто визначає, якими проблемами повинен займатися психолог, а якими – не повинен (інакше виходить, що всі проблеми, пов'язані з людиною, повинні вирішувати тільки психологи, а в інших професіях потреба просто відпадає). Як психолог повинен вирішувати наявні психологічні проблеми, чи тільки він сам визначає форми, методи і умови своєї праці?
Автори (В.І. Слободчиков та Е.І. Ісаєв) виділяють два розуміння практичної психології:
1) практична психологія як прикладна дисципліна, що зорієнтована на академічну дослідницьку психологію природничого типу;
2) практична психологія як особлива психологічна практика, зорієнтована не на дослідження психіки, а на роботу з нею (психікою).
Прикладна психологія зорієнтована на допомогу у розв’язанні тих завдань, які вже були поставлені перед психологом його замовниками (клієнтом, керівництвом закладу освіти, підприємства). Часто психолог допомагає іншим фахівцям краще виконувати свої функції. За такого розуміння психолог справді може реалізувати себе у різноманітніших сферах життя суспільства та окремої людини.
Виділяються наступні сфери, де психолог може знайти для себе місце:
1. Педагогічна психологія, що вивчає психологічні особливості освіти дітей, ідорослих, а також проблеми безперервної і випереджаючої професійної освіти.
2. Медична психологія і патопсихологія, де одним з важливих аспектів є побудова моделі взаємодії психологів з медиками у наданні допомоги хворим.
3.. С портивна психологія.
4. Психологія масових комунікацій і реклами.
5. Політична психологія, де психолог бере активну участь в організації виборчих компаній і міжпартійній і політичній боротьбі.
6. Юридична психологія, перед якою постають особливо складні проблеми в умовах реально “неправової держави”, із симптомами корупції й вседозволеності (в тому числі і в сфері самих правоохоронних органів).
7. Психологія туризму та організації дозвілля.
8. Військова психологія, де діяльність психолога вельми багатоманітна, у тому числі у зв'язку з подіями, що відбуваються в «гарячих точках», і необхідністю підготовки бійців до діяльності в екстремальних ситуаціях і психологічній допомозі їм в період і після закінчення служби.
9. Індустріальна (виробнича) психологія і близька до неї психологія управління (організаційна психологія), при цьому виділяються напрями практичної психології за кожною галуззю виробництва (будівельна психологія, металургійна психологія та ін.). Іноді як окрему сферу виділяють психологію менеджменту, психологію підприємницької діяльності та ін.
10. Авіаційна психологія, де зусилля психологів спрямовані на оптимізацію психологічних умов роботи пілотів, диспетчерів аеропортів та інших працівників льотних служб.
11. Космічна психологія, де психолог досліджує і формує готовність майбутніх космонавтів до участі у польотах, а також розробляє рекомендації для оптимізації підготовки космонавтів, займається медико-психологічною реабілітацією після польотів тощо.
У всіх сферах психологу доводиться, з одного боку, не втрачати свій специфічний предмет (психіку, особистість людини), а з другого боку, враховувати специфіку роботи у тій галузі, яку він обслуговує. Психолог-прикладник змушений все більше й більше досліджувати, а в ряді випадків і включатися в те виробниче середовище, де він намагається оптимізувати колективну діяльність працівників. Фактично він сам поступово перетворюється на учасника виробничого процесу і стає реальним членом даного трудового колективу (оскільки без нього колектив вже не зможе ефективно працювати). Саме тому психологів все частіше запрошують на постійну роботу у різні фірми та організації. Психолог, що працює в організації, визначає стратегічні завдання, як правило, не сам, але він самостійно ставить перед собою та реалізує свої професійні стратегічні та оперативні завдання.
У великих організаціях звичайно працює не один, а декілька психологів. Крім того, у вирішенні складних проблем (пов'язаних, наприклад, з реорганізацією фірми) до роботи звичайно долучаються як власні психологи (внутрішні консультанти), так і запрошені (зовнішні консультанти). Все це дозволяє спільно з керівництвом адекватно ставити завдання організації та вирішувати їх. У цьому плані постає проблема грамотного замовника, оскільки й у досвідчених керівників зустрічається іноді й деяка упередженість, недовіра до психологів. Тому іноді психологу реально доводиться брати на себе велику відповідальність та самому заявляти про стратегічні проблеми та мету своєї роботи, одночасно формуючи і психологічну культуру у своїх начальників–виробників і замовників.
Коли йдеться про практичну психологію як «особливу психологічну практику», то психолог звичайно працює з клієнтами, які більшою мірою довіряються психологу як фахівцю. У цих випадках психолог самостійно ставить перед собою стратегічні завдання (клієнт значною мірою довіряє йому у цьому), і тактичні, конкретні, оперативні завдання дослідження і втручання в ситуацію клієнта. У цьому плані відповідальність психолога вища, ніж у випадках розв’язання прикладних завдань, оскільки він більшою мірою виступає суб'єктом власної професійної діяльності.
Практична психологія галузь, яка спеціально виділяється психологами, потребує особливого наукового обгрунтовування. Через ряд об'єктивних обставин (тоталітарний режим і, як наслідок, гоніння на практичну психологію, прагнення у свій час замінити предмет психологічної науки предметом рефлексології і фізіології тощо) у вітчизняній практичній психології до теперішнього часу спостерігається її серйозне відставання від практичної психології у передових країнах. Вітчизняна психологія тривалий час була академічною наукою, що займалася теоретичними та експериментальними дослідженнями, але не розв’язанням реальних психологічних проблем конкретних людей, груп і суспільства.
Майже всі вітчизняні школи практичної психології спираються на теоретичні концепції, що прийшли до нас із заходу, та й самі форми психологічної роботи у більшості випадків дотепер є модифікаціями зарубіжних моделей. Проте багато форм практичної психологічної роботи зародилися саме в нашій країні. У 20-30 рр. ХХ ст. практична психологія мала власні традиції. У різних сферах активно використовувалися методи практичної психології. Йдеться, перш за все, про своєрідний психотехнічний бум перших післяреволюційних десятиріч ХХ ст., коли вивчалися і впроваджувалися у практику методи профвідбору і профконсультацій, психологічної раціоналізації професійної освіти, створювалися спеціальні тренажери і розроблялися прийоми психологічного впливу на групу. Були створені перші ділові ігри, що стали набагато пізніше складовими елементами багатьох тренінгів.
Іншим напрямом, що реалізовував психологічні методи в соціальній практиці, виступила педологія (буквальний переклад - наука про дитину), що виникла в США і широко розповсюдилася в Західній Європі, Росії та Україні. Вона проповідувала комплексний (засобами різних наук) підхід до учня. Вітчизняні педологічні лабораторії і секції цілком у дусі часу намагалися розробляти методи і прийоми діагностики і розвитку окремих дітей і шкільних колективів відповідно до ідей формування нової людини.
Багато виховних систем тих років буквально насичені прикладами використання психотехнологій, які виявилися згодом необхідними (правда, в декілька іншій формі) у психологічній практиці країн Заходу. Яскравою ілюстрацією до сказаного служить цілий ряд методик, які застосовувалися у груповій роботі з безпритульними А. С. Макаренко. Аналіз комунівської методики дозволяє легко виділити у ній елементи ефективних методів психологічної дії.
У наш час практична психологія розглядається не тільки як сфера застосування психологічних знань, не тільки як психологічна практика і спосіб перевірки умоглядних психологічних моделей, але і як нова галузь психологічної науки, яка розвивається, що має свій предмет вивчення і досягнення.
Предметом практичної психології є індивідуальність, неповторність людини і конкретних обставин її життя. Практична психологія ставить своїм завданням не тільки вивчення індивідуальності людини, але і обгрунтування впливу на неї з метою прояву можливостей людини. Її специфічним предметом є принципи, методи і форми психологічної допомоги, психологічної підтримки, психологічного сприяння і психологічного супроводу розвитку людини. Одним з основних завдань практичної психології є обґрунтування психологічного впливу на людину з метою розвитку її можливостей.
Практичний психолог завжди вступає у стосунки з іншими людьми. Це є клієнти, замовники, користувачі, колеги, рідні. Звертання за психологічною допомогою продиктовано не тільки індивідуальними проблемами і труднощами життя конкретних людей, але і їх поінформованістю про можливості одержання допомоги від фахівців.
Уявлення про те, що може і повинен робити психолог, формують певні очікування від зустрічі з ним. Соціальна поінформованість про практичну психологію в нашій країні в останні роки почала змінюватися. Коли психологічна служба допомоги населенню тільки створювалася (1990-і рр.ХХ ст.), таке уявлення було дуже неточним та недиференційованим. Психолога плутали з психіатром, приписували йому екстрасенсорні здібності тощо. Останнім часом у зв'язку зі значним збільшенням кількості спеціалістів-психологів, тлумаченнями у засобах масмедіа їх реальних можливостей загальна психологічна культура українців підвищилася. Це виявляється у збільшенні кількості звернень до практичних психологів і в коректності психологічних запитів.
Перелік завдань, які вирішує практичний психолог, багато в чому визначається специфікою його місця роботи. Якщо психолог працює в організації, основна діяльність якої не зв'язана з психологічною проблематикою (наприклад, рекламне чи агентство, спортивно-оздоровчий комплекс), то його стратегічні завдання йому, як правило, визначає керівник організації (добір персоналу, складання рекомендацій з оформлення кімнати психологічного розвантаження, рекламних роликів, листівок), а ось тактичні й оперативні завдання такий психолог ставить і вирішує самостійно. У психологів часто є труднощі у взаємодії з некомпетентними керівниками. Не володіючи відповідними знаннями, керівники часто помиляються у визначенні меж професійних можливостей практичного психолога, некоректно формулюють йому професійні завдання, не у змозі адекватно оцінити якість їх виконання. Інакше виглядає перелік завдань психолога, що працює у спеціалізованому психологічному центрі (наприклад, у службі «Телефон довіри» чи у психологічній консультації). Основна функція таких організацій є надання психологічної допомоги. Їхні співробітники беруть безпосередню участь у постановці та вирішенні стратегічних завдань. Керівниками є фахівці-психологи, що можуть грамотно сформулювати мету, передбачуваний результат і вимоги до його якості.
Ще більша відповідальність покладається на психолога на етапі розв’язання завдань, що безпосередньо працює з клієнтом, який довіряє психологу-консультанту та надає йому право впливати на його внутрішній світ, визначати завдання і способи такого впливу. Особистісна заангажованість клієнта, проблемність його життєвої ситуації, високий рівень складних переживань (саме це змушує його звернутися за допомогою до психолога), а також неволодіння критеріями оцінки професіоналізму психолога (як правило, це лише суб'єктивне відчуття «стало краще» чи «не стало краще») підвищує відповідальність практичного психолога за вибір стратегії і тактики надання психологічної допомоги.
Фахівці виділяють різні рівні завдань практичної психології.
1) науково-дослідні завдання, що пов'язані з розв’язанням проблем вивчення закономірностей розвитку і формування особистості з метою розробки методологічних основ діяльності практичного психолога, способів, засобів і методів професійного застосування психологічних знань в умовах різних соціальних систем;
2) прикладні завдання практичної психології диктуються необхідністю психологічного забезпечення оптимального функціонування установ і організацій, праці персоналу та окремих індивідів, що передбачає складання спеціальних навчальних програм, створення підручників та навчальних посібників з практичної психології, розробку психологічних рекомендацій та методичних матеріалів, програм підготовки та перепідготовки кадрів, психологічне обгрунтовування діяльності служб практичної психології, створення проектів нормативних документів такої діяльності;
3) практичні завдання визначаються конкретними проблемами, безпосередньо за місцем професійної діяльності психолога: в установах і організаціях різного профілю, у спеціалізованих психологічних кабінетах і центрах – у формі надання психологічної допомоги конкретним людям.
Основними формами впливу, що здійснюється психологом на іншу людину, є: психологічна допомога, психологічне сприяння, психологічна підтримка та психологічний супровід.
Психологічна допомога передбачає реалізацію психологом профілактичної, корекційно-розвивальної, терапевтичної функції щодо клієнта, який звертається за допомогою. Останній, усвідомлюючи труднощі життєвої ситуації, самостійно не може справитися з нею і вдається за допомогою до фахівця-психолога. Він стає активним учасником процесу взаємодії з психологом, поділяє з ним відповідальність за хід і результат надання психологічної допомоги. Залежно від індивідуальних особливостей клієнта і рівня складності його проблеми психологічна допомога може носити різний за тривалістю і глибиною впливу характер, за результатами діагностики здійснюватися у формі психологічного консультування чи психотерапії. Але в будь-якому випадку психологічна допомога поширюється переважно на того, хто за нею звернувся.
Психологічне сприяння не прямий вплив на клієнта, а організація умов, у яких він може почувати себе комфортніше. Наприклад, у випадку роботи шкільного психолога з учнем у план психологічного сприяння входить взаємодія з батьками та педагогами, їхня діагностика і консультування з метою збереження психічного здоров’я школярів, створення умов для їх розвитку. Цей підхід є більш системним та дозволяє враховувати і впливати на соціальний контекст розвитку особистості, допомагає їй конструктивно перетворювати стосунки з реально значущими людьми.
Психологічна підтримка полягає у підтримці психологом існуючого рівня стосунків у групі (навчальній чи професійній) та готовності психолога в разі потреби надати психологічну допомогу. Від практичного психолога не вимагається високої активності та ініціативності, бо перед ним не ставиться завдання перетворення середовища.
Психологічний супровід передбачає гуманістичні стосунки психолога і клієнта, віру в можливості останнього до самоперетворень, в його потенціал особистісного росту. Це вимагає від психолога глибшого вивчення індивідуальних особливостей людини, його розуміння, орієнтації не так на формальні показники нормативного розвитку, а посилення уваги до психологічної своєрідності конкретної людини. У цій ситуації важливими якостями особистості психолога є тактовність, терплячість, коректність, уміння довіряти і підтримувати.
