Виконання методики «Вивчення розуміння емоційних станів людей, зображених на картинці».

Підготовка дослідження. Підібрати картинки (фотографії) із зображенням дітей і дорослих, у яких яскраво виражено емоційний стан як основних емоцій (радість, страх, гнів, горе), так і їх відтінків, сюжетні картинки із зображенням позитивних і негативних вчинків дітей і дорослих.

Проведення дослідження. Індивідуально проводяться дві серії.

Перша серія. Досліджуваному послідовно показують картинки дітей та дорослих і запитують: «Хто зображений на малюнку? Що він робить? Як він себе почуває? Як ти здогадався про це? Опиши картинку».

Друга серія. Послідовно називають сюжетні картинки і задають питання: «Що роблять діти (дорослі)? Як вони це роблять (дружно, сваряться, не звертають уваги один на одного і т. д.)? Як ти здогадався? Кому з них добре, а кому погано? Як ти здогадався?»

Обробка даних. Підраховують число вірних відповідей окремо по кожній серії і по кожній картинці. Виявляють, чи доступне розуміння емоційних станів, на які ознаки людина спиралась під час дослідження.

Методику взято з книги: Урунтаева Г. А., Афонькина Ю. А. Практикум по дитской психологии. - М.: Просвещение - Владос, 1995.

Виконання методики «Вивчення сприйняття ситуаційної складової малюнка».

Підготовка дослідження. Підібрати 10-14 репродукцій картин, в яких емоційний зміст передається шляхом показу міміки і жестів, пози героїв, взаємовідносин персонажів один з одним або їх ставлення до оточуючих предметів.

Проведення дослідження. Експеримент проводиться індивідуально. Послідовно показують картини і просять розповісти про них. Якщо людина не може описати зображену картину, задають навідні запитання (приготувати заздалегідь), щоб з'ясувати, як досліджуваний розуміє сюжет зображення, емоційні стани героїв.

Обробка даних. Підраховують число правильних відповідей, коли вірно зрозуміли сюжет і емоційний стан героїв. Підрахунок проводять по кожній картинці.

З'ясовують, які емоційні стани, зображені на малюнках, сприймають правильно. Як сприймають міміку радості і гніву, вираз смутку й печалі, з яким емоційним переживанням пов'язують яскраві тони малюнка, як розуміють емоційний зміст, переданий за допомогою пози і жестів героя.

1. Обговорення у вільній формі опрацьованого матеріалу та його практичного значення для психолога.

 

Лабораторна робота №2

Тема: Характерні особливості емоції гніву

Мета: Ознайомитись з основними характеристиками емоції гніву та навчитись диференціювати емоції які ми переживаємо.

Обладнання: зошит, ручка, бланки методик, відеоматеріали.

Хід роботи:

1. Ознайомлення з теоретичним матеріалом та його обговорення.

2. Виконання методики «Шкала диференціальних емоцій».

3. Виконання методики «Накопичення емоційно-енергетичних зарядів, спрямованих на самого себе».

4. Перегляд відеоматеріалу «Коли гнів затуманює розум».

5. Обговорення отриманих результатів за виконаними методиками та підведення загальних підсумків.

Емоція гніву

Гнів - одна з найважливіших емоцій. Гнів часто сприймається як небажана реакція, і людина, як правило, прагне її уникнути.

Як вже говорилося, гнів може бути пов'язаний з сумом, а гнівні почуття, які людина відчуває по відношенню до самої себе, в комбінації з сумом і іншими емоціями можуть сприяти розвитку депресії. Гнів також може взаємодіяти з емоціями провини і страху.

При певних обставинах стримування гнівних проявів може викликати патологічне підвищення активності вегетативної нервової системи, що виражається в підвищенні діастолічного тиску, збільшення частоти серцевого ритму і в інших фізіологічних порушеннях. Регулярне повторення ситуацій, що викликають подібні порушення в серцево-судинній та інших системах організму, може призвести до психосоматичних розладів. У ситуації фрустрації одночасно з емоцією гніву часто активуються такі емоції, як відраза і зневага, і тоді формується комплекс емоцій, який ми називаємо тріадою ворожості.

Тріада ворожості: гнів + відраза + ​​презирство.

Причини гніву

1. Обмеження волі. Почуття фізичної або психологічної несвободи, як правило, викликає у людини емоцію гніву. Кампос і Стенберг (Campos, Stenberg, 1981) виявили, що обмеження свободи рухів рук викликає у 4-місячних немовлят реакцію гніву. Обмеження фізичної свободи є універсальним активатором емоції гніву. Практично будь-яке обмеження свободи викликає у людини гнів.

2. Психологічне обмеження як джерело гніву схоже з фізичним, так як обмежує свободу дій людини, але на відміну від останнього воно передбачає участь когнітивних процесів - людина повинна розуміти значення правил і заборон та усвідомлювати можливі наслідки їх порушення.

3. Аверсивна стимуляція. Берковіц (Berkowitz, 1990) прийшов до висновку, що подразнююча стимуляція сама по собі є джерелом гніву і агресії. Він доводить, що неприємні події, наприклад занурення в холодну воду, тривалий вплив високої температури, неприємні запахи або постійно повторювані брудні, непристойні сцени, викликають у людини неприємні відчуття, або негативний афект, який є безпосереднім активатором гніву.

4. Перешкоди в досягненні мети. Для того щоб зрозуміти причини гніву конкретної людини, необхідно розглядати її у взаємозв'язку з установками та цілями людини. Будь-яка перешкода на шляху досягнення поставленої мети може викликати у людини гнів. У таких випадках вимушене призупинення діяльності сприймається як перешкода, обмеження, збій.

Значення емоції гніву

Гнів мобілізує енергію людини, надає почуття впевненості і сили, підвищує здатність до самозахисту. Гнів створює готовність до дії, мобілізує сили і мужність людини.

Компоненти емоційного реагування (характерні мімічні зміни):

1. брови опущені і зведені, між бровами вертикальні складки;

2. верхні повіки напружені, нижні повіки напружені і підняті;

3. рот закритий, губи стиснуті.