Одиниці вимірювання опору струму.

Позначення одиниці	Назва одиниці	Позначення величини	переведення величин
Опір r	ом	Ом	1Ом
кілоом	кОм	1000Ом
мегом	МОм	1000000Ом

 

6. ОП при виконанні роботи на висоті. Вимоги безпеки під час виконання робіт з підвісних риштовань. Колисок та помостів?

7.11.2.1. Підвісні риштування та помости (далі - підвісні риштування) допускаються до експлуатації після їх монтажу і проведення випробувань. Допуск до експлуатації оформлюється актом і заноситься в Журнал приймання та огляду риштувань та помостів.

7.11.2.2. Підвісні риштування випробуються статичним навантаженням, яке перевищує розрахункове максимальне робоче на 25%, і динамічним навантаженням, яке перевищує розрахункове на 10% відповідно до документів з експлуатації виробників.

7.11.2.3. Укладання настилів на підвісні риштування та їх використання допускається після надійного закріплення елементів підвішування риштувань.

7.11.2.4. Під час експлуатації підвісні риштування для унеможливлення їх розкачування закріплюються до надійних конструкцій споруд або до спеціально призначених конструктивних елементів.

7.11.2.5. Працівникам на підвісних риштуваннях та колисках слід користуватися страхувальними канатами, місця закріплення яких не збігаються з місцями закріплення тросів приводів лебідок, за допомогою яких переміщуються риштування та колиски.

7.11.2.6. Підвісні риштування після закінчення робіт опускаються на землю.

7.11.2.7. Пульти керування розміщуються на риштуваннях. Необхідно прийняти заходи щодо неможливості доступу сторонніх осіб до механізмів приводу лебідок та пультів керування.

7.11.2.8. Підвісні колиски мають відповідати вимогам безпеки відповідно до документів з експлуатації виробників.

7.11.2.9. Перед початком роботи відповідальний керівник робіт разом з відповідальним виконавцем робіт перевіряють стан підвісних риштувань, страхувальних канатів та пультів керування.

7.11.2.10. Розміри робочої платформи розраховуються на розміщення на них необхідних для роботи матеріалів, інструменту тощо та мають забезпечувати відповідний ступінь свободи працівникам під час виконання робіт.

 

7. Правила ОП на автомобільному транспорті. Вимоги безпеки під час миття транспортних засобів, агрегатів, вузлів

2.1. У місцях миття транспортних засобів, агрегатів, вузлів і деталей можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

- падіння працівників на поверхні та з висоти (кузова, буфера, драбини, естакади тощо), а також падіння деталей, вузлів та агрегатів;

- наїзди транспортних засобів на працівників;

- термічні фактори (опіки гарячою рідиною, концентрованими лужними розчинами, полум’ям);

- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин;

- підвищена відносна вологість повітря.

2.2. Миття автомобілів, агрегатів, вузлів та деталей повинно проводитися в спеціально відведених приміщеннях або на відкритих площадках.

2.3. Стіни мийних ванн, камер, установок для миття деталей та агрегатів повинні мати теплоізоляцію, яка обмежує температуру нагріву зовнішніх стін не більше +50 ° С.

Рівень мийних розчинів у завантаженій мийній ванні повинен бути на 10 см нижче її країв.

2.4. Установка для миття деталей, вузлів та агрегатів повинна мати пристрій для блокування, який відключає привід при відкритому завантажувальному люці.

2.5. Автоматичні безконвеєрні мийні установки повинні бути облаштовані на в’їзді світловою сигналізацією (світлофорного типу).

2.6. Для миття та знежирення повинні застосовуватись негорючі суміші, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові та інші безпечні у пожежному відношенні установки.

2.7. Агрегати і вузли, що надходять на миття, повинні звільнятись від масла, палива, гальмівної та охолоджувальної рідини.

2.8. Апарелі, трапи та підлога на постах миття повинні мати шорстку (рифлену) поверхню.

2.9. Під час миття транспортних засобів необхідно обов’язково додержуватись таких вимог:

- робоче місце машиніста мийних машин при механізованому митті автомобілів повинне розташовуватися у водонепроникній кабіні;

- перед в’їздом до приміщення механізованої мийки повинна бути обладнана світлова сигналізація, яка сповіщає, що допускається заїзд автомобілів на пост;

- під час роботи механізованої мийки забороняється перебувати на шляху руху автомобілів;

- пост відкритого шлангового (ручного) миття повинен розміщуватися в зоні, ізольованій від відкритих струмоведучих провідників та обладнання, що знаходяться під напругою.

2.10. Під час миття автомобільних агрегатів, вузлів і деталей потрібно додержуватись таких вимог:

- на робочому місці мийника повинна бути таблиця із зазначенням складу, концентрації і температури мийного розчину;

- концентрація лужних розчинів повинна бути не більше 2-5%;

- після миття лужними розчинами потрібне обов’язкове промивання гарячою водою;

- деталі, вузли і агрегати необхідно доставляти на пост миття і завантажувати в мийні установки механізованим способом.

2.11. Не допускається:

- застосовувати бензин та інші легкозаймисті рідини невідомого складу для протирання автомобілів, знежирення і миття деталей, вузлів і агрегатів;

- користуватися відкритим полум’ям у приміщенні для миття горючими рідинами.

8-газ. Вимоги до стаціонарних і пересувних газо розбірних постів, виконання газополум’яних робіт, в яких випадках забороняється експлуатація установки для газополум’яної обробки металів.

4.7.1. При проектуванні, монтажі, випробуванні і експлуатації газопроводів і газового обладнання для газополум'яної обробки металів відкритим полум'ям (газове зварювання, газове роздільне і поверхневе кисневе різання, зокрема вогневе зачищення; газова наплавка, газове паяння; газове полум'яне загартування; нанесення термостійких покриттів, газова металізація, газове нагрівання, зокрема металу перед згинанням тощо) потрібно, окрім вимог цих Правил, додержуватися вимог Правил техніки безпеки і виробничої санітарії при виробництві ацетилену, кисню і газополум'яній обробці металів, розроблених відповідно до чинного законодавства, а також Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці 18.10.94 N 104.

На підставі цих Правил розробляються і видаються працівникам під розпис інструкції з безпечного виконання робіт. На помітних місцях виробництв повинні бути вивішені схеми та інструкції з обслуговування комунікацій і встановленого обладнання.

4.7.2. Подача газу для газополум'яних робіт повинна здійснюватися газопроводом або від розподільних рамп з кількістю робочих місць понад 10 і від балонних установок (коли недоцільно влаштування газопроводів) - з кількістю робочих місць менше 10. В одному приміщенні цеху та інших виробничих будівлях допускається розміщення не більше 10 однобалонних установок.

4.7.3. Робоче місце газополум'яних робіт повинно бути обладнане газорозбірним постом горючого газу.

4.7.4. Газорозбірні пости можуть бути стаціонарні і пересувні. Стаціонарні пости можуть розміщуватися в місцях використання газу на стінах, колонах і спеціальних конструкціях на відстані не менше ніж 1 м до ізольованого проводу і електрокабелів і не менше ніж 2 м - до оголених проводів.

4.7.5. Стаціонарні газорозбірні пости повинні розміщуватися в металевих шафах з отворами для вентиляції. Шафи фарбуються олійною фарбою в червоний колір і мають напис білою фарбою - "Горючий газ", "Небезпечно".

Під час роботи дверці шаф повинні бути відчинені, а за відсутності робітника, який користується постом, - зачинені на замок.

Відстань між шафами газорозбірних постів горючого газу і кисню повинна бути не менше 150 мм. Шафи повинні розміщуватися на висоті не менше 0,6 м від підлоги до низу шафи.

Підходи до всіх газорозбірних постів повинні бути вільними. Установка балонів у проходах і проїздах забороняється.

4.7.4. Газорозбірні пости можуть бути стаціонарні і пересувні. Стаціонарні пости можуть розміщуватися в місцях використання газу на стінах, колонах і спеціальних конструкціях на відстані не менше ніж 1 м до ізольованого проводу і електрокабелів і не менше ніж 2 м - до оголених проводів.

4.7.5. Стаціонарні газорозбірні пости повинні розміщуватися в металевих шафах з отворами для вентиляції. Шафи фарбуються олійною фарбою в червоний колір і мають напис білою фарбою - "Горючий газ", "Небезпечно".

Під час роботи дверці шаф повинні бути відчинені, а за відсутності робітника, який користується постом, - зачинені на замок.

Відстань між шафами газорозбірних постів горючого газу і кисню повинна бути не менше 150 мм. Шафи повинні розміщуватися на висоті не менше 0,6 м від підлоги до низу шафи.

Підходи до всіх газорозбірних постів повинні бути вільними. Установка балонів у проходах і проїздах забороняється.

4.7.6. Стаціонарні газорозбірні пости повинні бути обладнані запобіжними рідкісними затворами закритого типу, затворами сухого типу або зворотними клапанами і відповідною запірною арматурою.

Застосування рідкісних затворів відкритого типу забороняється.

4.7.7. Запобіжні пристрої потрібно виготовлювати за кресленнями, розробленими і погодженими в належному порядку. Запобіжні пристрої підлягають періодичній перевірці і випробуванню в строки і обсязі, передбачені технічними умовами на їх виготовлення або паспортами заводів-виготовлювачів.

До одного запобіжного пристрою може бути приєднаний лише один пальник або один ізак. Якщо газорозбірний пост живить газом машину, яка обслуговується одним оператором, то число пальників (різаків) залежить від пропускної здатності запобіжного пристрою.

4.7.8. Тиск газу, який подається газопроводом до робочого поста (постів), не повинен перевищувати 0,15 МПа (1,5 кгс/кв. см). При тиску газу понад 0,15 МПа (1,5 кгс/кв. см) на газопроводі повинен бути встановлений регулятор для зниження його тиску.

При живленні робочого поста від балона на ньому повинен бути встановлений регулятор, призначений для використання газу.

4.7.9. Регулятори тиску газу, які входять в комплект газовикористовувального агрегату для газополум'яної обробки металів, а також конструкції, на яких розміщені такі регулятори і запірні пристрої (газорозподільні щити), не належать до ГРУ і на них не розповсюджуються вимоги, які висуваються до ГРУ.

4.7.10. При роботі пересувних газорозбірних постів дозволяється установка на одному візку спеціальної конструкції одного балона з горючим газом і одного балона з киснем. При цьому балони повинні бути закріплені так, щоб запобігати ударам їх між собою або падінню.

Під час роботи балони з ЗВГ повинні бути в вертикальному положенні.

Балони з стисненим природним газом можуть бути в похиленому положенні вентилем догори.

4.7.11. Максимально припустима температура балона ЗВГ повинна бути не більше 45 град.C.

4.7.12. Переносні пальники і пересувні агрегати приєднуються до газопроводів і балонів ЗВГ за допомогою гумотканинних рукавів за ГОСТ 9356-75 класу I на тиск 0,63 МПа (6,3 кгс/кв.см) або за іншим ГОСТ, якщо вони за технічними властивостями мають показники не нижче ніж за ГОСТ 9356-75.

Довжина рукава не повинна перевищувати 30 м. Він повинен складатися не більше як з трьох окремих кусків, з'єднаних між собою гофрованими двосторонніми ніпелями.

Кінці рукавів повинні надійно закріплюватися на газопроводіі на пальнику хомутами. Крім крана, який є на пальнику або пересувному агрегаті, повинен бути вимикальний кран, розташований до місця приєднання рукава.

4.7.13. Рукава повинні бути захищені від пошкоджень. При складанні рукавів не допускається їх сплющення, скручення і перегинання.

Забороняється користування замоченими рукавами, не допускається попадання на рукава вогню, іскор та інших предметів. Перед початком робіт рукава підлягають огляду і не рідше одного разу в три місяці - випробуванню згідно з ГОСТ 9358-76. Забороняється продувати рукава для горючих газів киснем, кисневий рукав - горючим газом, а також замінювати рукава один одним.

4.7.14. Застосування дефектних рукавів і їх ремонт забороняється.

Дефектні місця рукава повинні бути вирізані, а окремі куски з'єднані гофрованими ніпелями.

Забороняється виконувати з'єднання рукавів за допомогою гладких трубок.

4.7.15. Місця приєднання рукавів повинні перевірятися на герметичність перед початком і під час роботи. На ніпелі водяних затворів рукава повинні щільно надягатися, але не закріплюватися.

4.7.16. Роботи з газополум'яної обробки металів відкритим полум'ям допускаються на відстані по горизонталі не менше:

10 м - від групових газобалонних установок;

5 м - від окремих балонів з киснем і горючими газами;

3 м - від газопроводів і гумотканинних рукавів, а також від газорозбірних постів при ручних роботах і 1,5 м - при механічних роботах.

Відстані стосуються газополум'яних робіт, коли полум'я і іскри спрямовані в бік, протилежний джерелу живлення газами. У випадках спрямування полум'я і іскор в бік джерела живлення газами воно повинно бути огороджене щитами (ширмами) з негорючих матеріалів або вказані відстані повинні бути збільшені вдвоє.

4.7.17. При виконанні газополум'яних робіт в замкнених об'ємах (відсіках, котлах, резервуарах) повинна бути організована "примусова" вентиляція, яка б запобігала концентрації шкідливих речовин понад передбачену вимогами санітарних норм.

Використання ЗВГ за таких умов забороняється.

4.7.18. Забороняється проводити газове зварювання, різання й інші види газополум'яної обробки металів із застосуванням зріджених газів у цокольних і підвальних помешканнях, а також в колодязях, шахтах та інших підземних спорудах.

Балони, встановлені в приміщеннях, повинні розміщуватися від радіаторів опалення та інших опалювальних приладів на відстані не менше 1 м, а від джерела тепла з відкритим вогнем - не менше 5 м.

4.7.18. Забороняється проводити газове зварювання, різання й інші види газополум'яної обробки металів із застосуванням зріджених газів у цокольних і підвальних помешканнях, а також в колодязях, шахтах та інших підземних спорудах.

4.7.19. При експлуатації установок для газополум'яної обробки металів забороняється:

відбирати ЗВГ з балонів при зниженні в них тиску нижче за встановлений паспортами приєднаного газового обладнання, залишковий тиск газу в балоні повинен бути не менше 0,05 МПа (0,5 кгс/кв.см);

допускати стикання балонів, а також шлангів з струмопровідними приводами;

ремонтувати пальники, різаки та іншу апаратуру на робочому місці.

4.7.20. Газопроводи, арматура, апаратура і прилади повинні оглядатися не рідше одного разу за зміну.

4.7.21. Робітники, які виконують газополум'яні роботи, повинні бути забезпечені спецодягом і засобами індивідуального захисту.

4.7.19. При експлуатації установок для газополум'яної обробки металів забороняється:

відбирати ЗВГ з балонів при зниженні в них тиску нижче за встановлений паспортами приєднаного газового обладнання, залишковий тиск газу в балоні повинен бути не менше 0,05 МПа (0,5 кгс/кв.см);

допускати стикання балонів, а також шлангів з струмопровідними приводами;

ремонтувати пальники, різаки та іншу апаратуру на робочому місці.

4.7.20. Газопроводи, арматура, апаратура і прилади повинні оглядатися не рідше одного разу за зміну.

4.7.21. Робітники, які виконують газополум'яні роботи, повинні бути забезпечені спецодягом і засобами індивідуального захисту.

 

9-крани. Вимоги Правил до вантажозахоплювальних органів(гаки, грейфер, електромагніт).

4.5.1. Вантажні ковані, штамповані та пластинчасті гаки мають відповідати вимогам НД.

Застосування гаків спеціального виконання дозволяється за умов наявності узгодження НД на їх виготовлення зі спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці, а гаків, виготовлених за кордоном, за наявності документа про їх якість виробника гаків (сертифіката, декларації тощо).

4.5.2. Гаки вантажопідіймальністю понад 3 т (за винятком гаків кранів спеціального призначення) установлюються на закритих опорах кочення із застосуванням упорних підшипників.

4.5.3. Гаки вантажопідіймальних кранів та електричних талів обладнуються запобіжним замком, що унеможливлює самовільне випадіння знімного вантажо–захоплювального пристрою.

Вантажні гаки портальних кранів, що працюють у портах, а також кранів, що транспортують розплавлений метал або рідкий шлак, можуть не обладнуватися запобіжними замками. Застосування гаків, не обладнаних запобіжним замком, в інших вантажопідіймальних кранах дозволяється за умови використання канатних або ланцюгових вантажозахоплювальних пристроїв, що виключають можливість випадіння їх із зіва гака.

4.5.4. Запобіжні замки для однорогих гаків, що застосовуються у вантажопідіймальних кранах і машинах загального призначення, мають відповідати вимогам НД.

4.5.5. Кріплення кованого та штампованого гака вантажопідіймальністю 5 т і більше, а також вилки пластинчастого гака в траверсі має унеможливлювати довільне відкручування гайки, для чого вона закріплюється стопорною планкою. Допускаються інші способи стопоріння гайки, якщо це передбачено технічними умовами на виготовлення вантажопідіймального крана чи машини. Стопоріння гайки за допомогою шплінтів або стопорних болтів не дозволяється незалежно від вантажопідіймальності.

4.5.6. На вантажних кованих, штампованих і пластинчастих гаках мають бути нанесені позначення відповідно до вимог НД. На вантажних гаках спеціального виконання позначення наноситься відповідно до технічних умов на їх виготовлення.

У тих випадках, коли пластинчастий гак підвішується до траверси за допомогою вилки, вона повинна мати таке саме маркування, що й гак.

4.5.7. Вантажні гаки спеціального виконання споряджаються докумен­том, що підтверджує їх якість, із зазначенням виробника, номера гака за сис­темою нумерації виробника, року виготовлення, вантажопідіймальності та матеріалу, з якого вони виготовлені.

4.5.8. Конструкція грейфера має унеможливлювати довільне розкриття, а конструкція канатного грейфера, крім того, – вихід канатів з рівчаків блоків.

Вантажопідіймальність грейфера має бути підтверджена розрахунком з урахуванням коефіцієнта заповнення грейфера та максимальної густини матеріалу, що перевантажується, а також випробуваннями відповідно до вимог пункту 7.5.2 цих Правил.

Канатні грейфери для навалювальних вантажів мають відповідати вимогам НД.

4.5.9. Грейфер споряджається табличкою із зазначенням найменування або товарного знака виробника, порядкового номера за системою нумерації виробника, власної маси грейфера, умовного позначення грейфера. Таб­личка канатного грейфера для навалювальних вантажів має відповідати ви­могам НД. У разі пошкодження таблички виробника остання має бути відновлена суб’єктом господарювання.

Грейфери, виготовлені для самостійного постачання, споряджаються, крім таблички, паспортом і настановою з експлуатації.

4.5.10. Вимоги до інших вантажозахоплювальних органів, які є частиною вантажопідіймального крана чи машини і підвішені безпосередньо на кана­тах (вантажопідіймальні магніти, траверси, вилки, спредери, керовані захоплювачі для металопрокату колод, труб тощо), мають відповідати вимогам НД і по винні бути викладені в технічних умовах на виготовлення цих кранів та машин або в документах, що їх замінюють (далі технічні умови).

10-посудини. Експлуатація і транспортування балонів?

10.3.1. Експлуатація, зберігання і транспортування балонів на підприємстві повинні здійснюватись відповідно до вимог інструкції, затвердженої в установленому порядку.

10.3.2. Робітники, які обслуговують балони, мають бути навчені і проінструктовані відповідно

до ст. 7.2.2 чинних Правил.

10.3.3. При експлуатації балонів забороняється повністю виробляти газ, який в них знаходить-

ся. Залишковий тиск газу в балоні повинен бути не менше 0,05 МПа (0,5 кгс/см2).

10.3.4. Випускання газів із балонів в ємності з меншим робочим тиском має здійснюватись че-

рез редуктор, призначений для даного газу і пофарбований у відповідний колір.

Камера низького тиску редуктора повинна мати манометр і пружинний запобіжний клапан, відрегульований на відповідний дозволений тиск в ємності, в яку перепускається газ.

10.3.5. При неможливості через несправність вентилів випустити на місце вживання газ із ба-

лонів, останні треба повернути на наповнювальну станцію. Випускання газу із таких балонів на наповнювальній станції має здійснюватися відповідно до інструкції, затвердженої в установленому порядку.

10.3.6. Наповнення балонів газами повинно здійснюватись за інструкцією, розробленою і за-

твердженою в установленому порядку з урахуванням властивостей газу, місцевих умов і вимог інструкції по наповненню балонів газами.

Наповнення балонів зрідженими газами має відповідати нормам, указаним у табл. 18.

Для газів, не указаних у даній таблиці, норма наповнення встановлюється виробничими ін-

струкціями наповнювальних станцій.

10.3.7. Наповнювальні станції, які здійснюють наповнення балонів стисненими, зрідженими і розчиненими газами, зобов’язані вести журнал наповнення балонів, в якому, зокрема, мають бути вказані:

1) дата наповнення;

2) номер балона;

3) дата опосвідчення;

4) маса газу (зрідженого) в балоні, кг;

5) підпис особи, яка наповнювала балон.

Якщо на одному підприємстві здійснюється наповнення балонів різними газами, то на кожний газ має вестись окремий журнал наповнення.

10.3.8. Балони, які наповнюють газом, повинні бути міцно закріплені і щільно приєднані до наповнювальної рампи.

10.3.9. Забороняється наповнювати газом балони, в яких:

1) вийшов строк назначеного опосвідчення;

2) вийшов строк перевірки пористої маси;

3) пошкоджений корпус балона;

4) несправні вентилі;

5) відсутні належні пофарбування або надписи;

6) відсутній надлишковий тиск газу;

7) відсутні встановлені клейма.

Наповнення балонів, в яких відсутній надлишковий тиск газів, здійснюється після попередньої їх перевірки відповідно до інструкції підприємства-наповнювача (наповнювальної станції).

10.3.10. Перенасадка башмаків і кілець для ковпаків, заміна вентилів мають здійснюватися на

пунктах опосвідчення балонів. Вентиль після ремонту, пов’язаного з його розібранням, повинен бути перевірений на щільність при робочому тиску.

10.3.11. Здійснювати насадку башмаків на балони дозволяється тільки після випускання газу,

викручування вентилів і відповідної дегазації балонів.

Очистка і пофарбування наповнених газом балонів, а також закріплення кілець на їх горловині забороняється.

10.3.12. Балони з газами можуть зберігатись як у спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі, в останньому випадку вони повинні бути захищені від атмосферних опадів і сонячних променів.

Складське зберігання в одному приміщенні балонів з киснем і горючими газами забороняється.

10.3.13. Балони з газом, які встановлюються в приміщеннях, повинні знаходитись на відстані

не менше 1 м від радіаторів опалення та інших опалювальних приладів і печей і не менше ніж на 5 м від джерел тепла з відкритим вогнем.

10.3.14. Балони з отруйними газами повинні зберігатись в спеціальних закритих приміщеннях, будова яких регламентується відповідними нормами і положеннями.

10.3.15. Наповнені балони з насадженими на них башмаками мають зберігатися у вертикаль-

ному положенні. Для запобігання падінню балони треба встановлювати в спеціально обладнані гнізда, клітки або огороджувати бар’єром.

10.3.16. Балони, які не мають башмаків, можуть зберігатись у горизонтальному положенні на

дерев’яних рамах або стелажах. Під час зберігання на відкритих площадках дозволяється укладати балони з башмаками в штабелі з прокладками з вірьовки, дерев’яного брусся або гуми між горизонтальними рядами.

При укладанні балонів у штабелі висота останніх не повинна перевищувати 1,5 м. Вентилі ба-

лонів мають бути повернуті в один бік.

10.3.17. Склади для зберігання балонів, наповнених газами, повинні бути одноповерховими, з

покриттями легкого типу і не мати горищних приміщень. Стінки, перегородки, покриття складів для зберігання газів мають бути із неспалимих матеріалів не нижче II ступеня вогнестійкості; вікна і двері повинні відчинятися назовні. Скло на вікнах і дверях повинно бути матовим або пофарбованим у білий колір. Висота складських приміщень для балонів повинна бути не менше 3,25 м від підлоги до нижчих виступаючих частин кровельного покриття.

Підлоги складів мають бути рівними з неслизькою поверхнею, а складів для балонів з горючими газами – з поверхнею із матеріалів, які виключають іскроутворення при ударі по них будь-яким предметом.

10.3.18. Освітлення складів для балонів з горючими газами мусить відповідати нормам для

приміщень, небезпечних відносно вибухів.

10.3.19. У складах повинні бути вивішені інструкції, правила і плакати стосовно поводження з

балонами, які знаходяться на складі.

10.3.20. Склади для балонів, наповнених газом, повинні мати природну або штучну вентиляцію відповідно до вимог санітарних норм проектування виробничих приміщень.

10.3.21. Склади для балонів з вибухо- і пожежонебезпечними газами повинні знаходитись у

зоні блискавкозахисту.

10.3.22. Складське приміщення для зберігання балонів повинно бути розділене неспалимими

стінками на відсіки, в кожному з яких допускається зберігання не більше 500 балонів (40 л) з горючими або отруйними газами і не більше 1000 балонів (40 л) з негорючими і неотруйними газами.

Відсіки для зберігання балонів з негорючими і неотруйними газами можуть бути відділені не-

спалимими перегородками висотою не менше 2,5 м з відкритими отворами для проходження людей та отворами для засобів механізації. Кожний відсік повинен мати самостійний вихід назовні.

10.3.23. Розриви між складами для балонів, наповнених газами, між складами і суміжними ви-

робничими будівлями, громадськими приміщеннями, житловими будинками повинні задовольняти вимогам НД.

10.3.24. Переміщення балонів у пунктах наповнення і споживання газів має здійснюватися на

спеціально пристосованих для цього візках або за допомогою інших пристроїв.

10.3.25. Перевезення наповнених газами балонів має здійснюватися на ресорному транспорті

або на автокарах у горизонтальному положенні, обов’язково з прокладками між балонами. Для прокладок можуть застосовуватись дерев’яні брусся з вирізаними гніздами для балонів, а також вірьовоч-

ні чи гумові кільця товщиною не менше 25 мм (по два кільця на балон) або інші прокладки, які захищають балони від ударів один об одного. Всі балони під час перевезення треба укладати вентилями в один бік.

Дозволяється перевезення балонів у спеціальних контейнерах, а також без контейнерів у вер-

тикальному положенні обов’язково з прокладками між ними і загорожею від можливого падіння.

10.3.26. Транспортування і зберігання балонів мають здійснюватись з накрученими ковпаками. Транспортування балонів для вуглеводних газів здійснюється відповідно до «Правил безпеки в газовому господарстві».

Зберігання наповнених балонів на підприємстві-наповнювачі до видачі їх споживачам допускається без запобіжних ковпаків.

10.3.27. Перевезення балонів автомобільним, залізничним, водним і повітряним транспортом

повинно здійснюватись згідно з галузевими правилами перевезення відповідних транспортних міністерств.

11-котли. Порядок підготовки котла до технічного опосвідчення?

12-трубопроводи. Порядок атестації персоналу для обслуговування трубопроводів. Обслуговування трубопроводів?

 

13-котли до 0.07 Мпа. Вимоги правил до котлів, придбання яких здійснюються за кордоном?

4.1.1.1. Котли та їх елементи, придбання яких здійснюється за кордоном, повинні задовольняти вимогам цих Правил. Організація-замовник до укладання контракту на поставку із закордону повинна отримати сертифікат відповідності даного устаткування цим Правилам від сертифікаційного центру України.

Можливі відхилення від Правил повинні бути узгоджені з Держнаглядохоронпраці України до укладання контракту. Копія узгодження додається до паспорта котла, водопідігрівача.

4.1.1.2. Розрахунки на міцність котлів та їх елементів повинні виконуватись згідно з нормами, узгодженими з Держнаглядохоронпраці України, за винятком випадків, для яких спеціалізованою науково-дослідною або експертною організацією буде підтверджено, що розрахунки, виконані за методикою, прийнятою постачальником, задовольняють указаним нормам.

Відповідність матеріалів іноземних марок вимогам даних Правил або допустимість їх використання в кожному конкретному випадку повинна бути підтверджена спеціалізованою науково-дослідною або експертною організацією. Копії зазначених документів необхідно додавати до паспорта котла.

4.1.1.3. Відповідність проектів котельних, конструкцій котлів, розроблених інофірмами, вимогам НД має бути підтверджена висновками експертно-технічного центру Держнаглядохоронпраці України.

4.1.1.4. Паспорт котла повинен бути перекладений на українську або на іншу мову за вимогою замовника і складений згідно з Додатком NN 2, 3.

 

14-ліфти. Первинний (повний) технічний огляд, порядок його проведення і в яких випадках він проводиться?

15 – підйомники. Яку документацію необхідно додати до паспорта після реконструкції підйомника?

4.1.12. Після проведення ремонту, реконструкції або модернізації підйомника в паспорті відображається характер виконаних робіт, усі зміни параметрів, характеристик і показників, відомості про застосовані матеріали із зазначенням номерів документів про їх якість.

Якщо ці дані неможливо відобразити в паспорті підйомника, оформлюється новий паспорт. У цьому разі старий паспорт зберігається на підприємстві, яке виконувало ремонт, реконструкцію або модернізацію.

Документи, що підтверджують якість застосованих матеріалів і зварювання, зберігаються на підприємстві, яке виконувало роботи, а їх копії - у паспорті підйомника протягом його строку служби.

Після налагодження підйомників проведені роботи відображаються в паспорті (журналі технічних обслуговувань).

16 – навантажувачі. Вимоги до навантажувачів і їх складових частин, придбаних за кордоном.

6.1. Суб'єкти господарювання, що постачають (продають) навантажувачі або їх складові частини, виготовлені за кордоном, мають забезпечити спорядження цих навантажувачів (складових частин) експлуатаційними документами (паспортами, настановами з експлуатації), табличками і маркованнями, що відповідають вимогам цих Правил, викладеними українською або іншою мовою міжнаціонального спілкування.

6.2. Навантажувачі, що імпортуються до України, повинні пройти державну санітарно-епідеміологічну експертизу і мати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

17 – АЗС. Типи газонебезпечних робіт і документація, яка повинна вестись при виконанні газонебезпечних робіт.

18 – АХУ. Дозвіл на введення в експлуатацію посудин АХУ.

19 – типова інструкція ГНР Газоопасные работы, проводимые без оформления наряда-допуска. Требования к их выполнению.

20 - ДБН А.3.2-2-2009. Роботи з реконструкції будівель і споруд. Загальні вимоги. Порядок виконання робіт.

Білет № 30

1. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці.

Стаття 44. За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

 

2. Обов’язки комісії з розслідування нещасних випадків крім випадків із смертельним наслідком та групових.

13. Комісія зобов'язана протягом трьох діб:

· обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

· визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

· з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;

· визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;

· установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

· скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 2 у трьох примірниках (далі - акт форми Н-5), а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 3 у шести примірниках (далі - акт форми Н-1), якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ згідно з додатком 4, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом (далі - акт форми НПВ), і передати їх на затвердження роботодавцю;

· у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 згідно з додатком 5 (далі - карта форми П-5).

Акти форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом зазначених актів член комісії письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акта форми Н-5 і є його невід'ємною частиною, про що робиться запис в акті форми Н-5.

У випадках, зазначених у пункті 35 цього Порядку, або у разі виникнення потреби у проведенні лабораторних досліджень, експертизи, випробувань для встановлення обставин і причин нещасного випадку строк розслідування може бути продовжено за погодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства, але не більше ніж на місяць, про що роботодавець видає наказ.

 

3. В якому випадку забороняється укладення трудового договору з громадянином?

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

4. Порядок утримання на об’єкті засобів пожежогасіння влітку та взимку.

1.Порядок утримання існуючих на об'єкті засобів пожежегасіння (у літніх та зимових умовах).

Пожежний резервуар (водойм) та його обладнання повинні бути захищені від замерзання води. Узимку для забирання води з відкритих вододжерел слід встановлювати утеплені ополонки розміром не менше 0,6 x 0,6 м, які мають утримуватись у зручному для використання стані. У літній період треба забезпечити утримання у належному станіпожежний резервуар (водойом), слід організувати його постійне технічне обслуговування, чищення.

Вогнегасники вуглекислотні у літній період забороняється тримати на сонці. Тому вогнегасникі, які прикріплені до пожежних щитів, що розташовані на території ОДЕКУ (вулиці) необхідно заносити до приміщень. Окремо випадку, коли на пожежному щиті є спеціальна покрівля.

Вогнегасники, встановлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, повинні зніматися на холодний період. У такому разі на пожежних щитах та стендах повинна розміщуватися інформація про місце розташування найближчого вогнегасника.

Вогнегасники вуглекислотні, порошкові у зимовий період не можна зберігати у неопалювальних складських приміщеннях, підвалах. При низькій температурі у випадку падіння вогнегасника, можливо пошкодження (тріщина, деформація) корпусу, а також зіпсування пускового механізму.

Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на технічне обслуговування (перезарядження).

На перезарядження (технічне обслуговування) з об'єкта університету (НЛК № 1, НЛК № 2, гуртожитки № 1, № 2, спортивний табір і таке інше) дозволяється відправити не більше 50 % вогнегасників від їх загальної кількості.

Відповідальні особи за своєчасне і повне оснащення об'єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання співробітників ОДЕКУ правилам користування вогнегасниками є особи, призначені наказом ректора ОДЕКУ.

5. Порівняльна характеристика дії постійного та змінного струму.

Постійний і змінний струм: особливості вражаючої дії. Змінний струм більш небезпечний, ніж постійний, в діапазоні 110-240 В. При напрузі близько 500 В небезпека цих видів струму для людини приблизно однакова. При напрузі вище 500 В більш небезпечний постійний струм. При дії електричного струму напругою до 1000 В через організм людини проходить струм силою близько сотні міліампер, що призводить до фібриляції серця. Токи високої напруги в ряді випадків не призводять до смерті потерпілого з-за того, що в місцях контакту внаслідок виділення великої кількості теплової енергії відбувається обвуглювання тканин, що приводить до різкого підвищення їхнього опору і зниження сили струму.

Найбільш небезпечним для людини є дія змінного струму з частотою 50 Гц, що викликає фібриляцію серця. У міру підвищення частоти струму небезпека виникнення фібриляції зменшується. Змінний струм високої напруги і великої сили, але високої частоти (від 10 000 до 1 000 000 Гц) є безпечним і широко застосовується в медичній практиці (УВЧ, струми Дар-сонваля і т. д.)

 

6. ОП при виконанні роботи на висоті. Вимоги безпеки під час виконання робіт з опорних пересувних риштувань.

7.11.3.1. Опорні пересувні риштування (далі - риштування) підлягають контрольному збиранню з попередньою перевіркою стану кожного вузла металоконструкцій та проведенням їх випробувань.

7.11.3.2. Випробування риштувань проводиться рівномірним статичним навантаженням верхнього ярусу з розрахунку 250 кГ/кв.м протягом 10 хвилин та динамічним навантаженням, яке перевищує розрахункове максимальне робоче навантаження на 10%, у терміни та за методикою, зазначеною в документах з експлуатації виробників.

Результати випробувань оформлюються актом та заносяться до Журналу приймання та огляду риштувань та помостів.

7.11.3.3. Риштування мають відповідати вимогам ГОСТ 28012-89.

7.11.3.4. Для піднімання і опускання працівників риштування обладнуються драбинами.

7.11.3.5. Кожне колесо риштувань забезпечується своїм, окремим гальмом.

7.11.3.6. Під час пересування риштувань не допускається на них перебування людей, розташування матеріалів, тари тощо.

7.11.3.7. Перехід з риштувань на конструкції споруди та з конструкції споруди на риштування виконується з використанням двостропних запобіжних поясів.

 

7. Правила ОП на автомобільному транспорті. Які роботи на підприємствах, що експлуатують транспортні засоби, відносяться до робіт підвищеної небезпеки.

8-газ. Експлуатація промислових газопостачальних агрегатів.

4.8. Газонаповнювальні станції, газонаповнювальні пункти, проміжні склади балонів, автомобільні газозаправні станції і пункти

4.8.1. Гази, які приймаються і поставляються споживачам, повинні відповідати вимогам ГОСТ 20448-90 і ГОСТ 27578-87.

4.8.2. ЗВГ, які надходять на ГНС, повинні перевірятися на інтенсивність запаху згідно з ГОСТ 22387.5-77*.

4.8.3. Ведення виробничих процесів, технічний стан технологічного і електрообладнання, газопроводів, вентиляційних установок і інших споруд на ГНС, ГНП, ПСБ, АГЗС і АГЗП повинні забезпечувати безаварійну і безпечну роботу об'єкта і працюючого персоналу.

4.8.4. Виробничі процеси слід вести відповідно до затверджених інструкцій і технологічних схем, які повинні містити припустимі значення тисків і температури ЗВГ з урахуванням їх фізико-хімічних властивостей і вибухонебезпечних характеристик.

4.8.5. Додаткова установка технологічного обладнання, розширення або реконструкція ГНС, ГНП, ПСБ, АГЗС і АГЗП провадяться за проектами, погодженими і затвердженими в установленому порядку.

4.8.6. Для виробничих приміщень, зовнішніх установок, залежно від характеру технологічного процесу, визначаються категорія і клас вибухопожежної небезпеки згідно з ОНТП 24-86 і ПУЕ, які у вигляді таблички розміром 200х200 мм вивішуються на дверях вибухопожежонебезпечних приміщень або на огорожах вибухопожежонебезпечних установок.

4.8.7. Технічне обслуговування, ремонт газопроводів і технологічного обладнання слід проводити вдень.

4.8.8. На АГЗС повинно бути забезпечено цілодобове чергування обслуговуючого персоналу. Включення АГЗС після перерви в роботі здійснюється після зовнішнього огляду технологічного обладнання, резервуарів, газопроводів, систем КВП, автоматики і засобів протиаварійного захисту.

4.8.9. Приймання і передача зміни при ліквідації аварій і під час зливно-наливних робіт забороняється.

4.8.10. Технологічне обладнання, газопроводи, арматура, електрообладнання, вентиляційні системи, засоби вимірювань, протиаварійний захист, блокування і сигналізація вибухопожежонебезпечних виробництв ГНС, ГНП, АЗГС, АГЗП повинні
щозмінно перевірятися обслуговуючим персоналом з метою виявлення несправностей і своєчасного їх усунення.

Наслідки огляду відображаються в експлуатаційних журналах, згідно з формами, наведеними в Правилах технічної експлуатації.

4.8.11. Виявлені при експлуатації витоки газу повинні негайно усуватися. Усунення витоків газу на працюючому обладнанні забороняється.

4.8.12. Несправні агрегати, резервуари, газопроводи мають бути відключені з встановленням заглушок, відремонтовані або демонтовані.

4.8.13. Запірна арматура, зворотні і швидкісні клапани повинні забезпечувати швидке і герметичне відключення.

Обслуговування і ремонт арматури слід проводити в строки, вказані в технічному паспорті або в інструкції з експлуатації.

При цьому поточний ремонт повинен провадитися не рідше 1 разу на рік.

Запірна арматура на газопроводах і обладнання ГНС, ГНП, АГЗС і АГЗП перевіряються на положення "відкрито-закрито" і на герметичність закриття не рідше 2 разів на місяць. Різьбові і фланцеві з'єднання технологічного обладнання, трубопроводів і арматури перевіряються на герметичність за допомогою приладів або мильної емульсії за графіком щомісяця. Виявлені нещільності треба негайно усувати.

4.8.14. Розбирання арматури, різьбових і фланцевих з'єднань на газопроводах з метою ремонту повинно виконуватись після їх відключення і продувки інертним газом або парою.

Заміна болтів фланцевих з'єднань дозволяється тільки після зниження надлишкового тиску газу від 40 до 500 даПа (40-500 мм вод.ст.). Забороняється підтягувати з'єднання, які знаходяться під тиском.

4.8.15. Тиск настроювання ЗСК не повинен перевищувати більше як на 15% максимальний робочий тиск в резервуарах і газопроводах.

Порядок настроювання ЗСК повинен визначатися згідно інструкцією заводу-виготовлювача, а за її відсутності - згідно з виробничою інструкцією.

4.8.16. Забороняється експлуатація технологічного обладнання, резервуарів і газопроводів при несправних і невідрегульованих ЗСК.

4.8.17. Спрацювання ЗСК повинно перевірятися шляхом короткочасного їх відкриття не рідше 1 разу на місяць.

Перевірка параметрів настроювання ЗСК, їх регулювання повинні проводитися на спеціальному стенді або на місці їх експлуатації за допомогою спеціального пристрою. Періодичність перевірки запобіжно-скидних клапанів резервуарів - не рідше 1 разу на 2 місяці. ЗСК після випробування пломбуються, результати перевірки відмічаються в журналі.

На місце клапана, який знімається для ремонту або перевірки, повинен встановлюватися справний запобіжно-скидний клапан.

4.8.18. Гумотканинні рукави зливно-наливних пристроїв для захисту від статичних електричних зарядів повинні бути обвиті мідним дротом діаметром не менше 2 мм або мідним тросиком площею перетину не менше 4 кв.мм з кроком витка не більше 100 мм. Обидва кінці дроту або тросика з'єднуються з наконечниками рукава паянням або болтом.

Для зливно-наливних операцій можуть вживатися металорукави або металеві газопроводи з шарнірними з'єднаннями, які виготовлені за затвердженою технічною документацією.

4.8.19. Гумотканинні рукави, які застосовуються при зливно-наливних операціях і наповненні балонів за наявності на них тріщин, надрізів, здуття і потертості, повинні замінюватися новими. Тривалість експлуатації їх не повинна перевищувати строків, встановлених ГОСТ або технічними умовами.

Гумотканинні рукави один раз на 3 місяці, а металорукави або металеві шарнірні рукави - 1 раз на рік повинні підлягати гідравлічному випробуванню тиском, що дорівнює 1,25 розрахункового.

Рукави повинні мати маркування з показанням робочого тиску, строку проведеного і чергового випробування.

4.8.20. При проведенні технологічних процесів забороняється підтягувати накидні гайки рукавів, від'єднувати рукави, а також застосовувати ударний інструмент при накручуванні і відкручуванні гайок.

4.8.21. Забороняється залишати без нагляду працюючі насоси і компресори.

4.8.22. Тиск газу на всмоктувальній лінії насосу повинен бути на 0,1-0,2 МПа (1-2 кгс/кв.см) вище від пружності насичених парів зрідженої фази за даної температури.

4.8.23. Тиск газу в нагнітальному газопроводі компресора не повинен перевищувати тиску конденсації парів ЗВГ за температури нагнітання і бути вище 1,6 МПа (16 кгс/кв.см) для надземних і 1,0 МПа (10 кгс/кв.см) - для підземних резервуарів.

4.8.24. Кількість мастильних матеріалів, які містяться в насосно-компресорному відділенні, не повинна перевищувати їх добової потреби за умови зберігання в ємкості, яка замикається.

4.8.25. Забороняється для компресорів і насосів використовувати мастила, які не передбачені заводською інструкцією з експлуатації і які не мають сертифікатів.

4.8.26. На час виконання газонебезпечних робіт у приміщенні насосно-компресорного відділення ГНС, ГНП або технологічного блоку АГЗС насоси і компресори повинні бути зупинені і відключені від енергопостачання, а приміщення перевірено на відсутність газу.

4.8.27. Компресори і насоси підлягають аварійній зупинці при:

витоках газу і несправностях запірної арматури;

появі вібрації, сторонніх шумів, стуків;

виходу з ладу підшипників і сальникового ущільнення;

зміні припустимих параметрів мастила і води;

виходу з ладу електроприводу, пускової арматури;

несправностях муфтових з'єднань;

підвищенні або пониженні встановленого тиску газів у всмоктувальному і напірному газопроводах;

підвищенні рівня рідини в конденсатозбірнику - на всмоктуванні компресора вище за припустиме.

4.8.28. Забороняється робота насосів і компресорів з вимкненою або несправною автоматикою, аварійною вентиляцією, а також блокуванням з вентиляторами витяжних систем.

4.8.29. Відомості про режим експлуатації і помічені неполадки в роботі компресорів і насосів повинні фіксуватися в експлуатаційному журналі.

4.8.30. Технічне обслуговування, поточний і капітальний ремонт технологічного обладнання повинні провадитися за вимогами цих Правил, правил технічної експлуатації, паспортами і інструкціями заводу-виготовлювача по монтажу і експлуатації обладнання.

4.8.31. На ГНС, ГНП і АГЗС наказом керівника повинен призначатися відповідальний за експлуатацію систем вентиляції.

4.8.32. Кожній вентиляційній системі повинно бути присвоєно позначення і порядковий номер, які наносяться яскравою незмивною фарбою на кожусі вентилятора або поблизу вентилятора на повітроводі.

4.8.33. На кожну вентиляційну систему повинен складатися паспорт, в якому позначаються схема установки, її продуктивність, тип і характеристика вентилятора та електродвигуна.

4.8.34. Включання в роботу вентиляційних систем в вибухопожежонебезпечних приміщеннях провадиться за 15 хвилин перед початком роботи технологічного обладнання, при цьому спочатку повинні вмикатися витяжні системи.

4.8.35. Вибухозахищений вентилятор повинен відповідати категорії і групі вибухонебезпеки сумішей відповідно до ГОСТ 12.1.011-78*.

4.8.36. У місцях відбору повітря забороняється виконувати роботи, які можуть призвести до появи парів ЗВГ і забруднення повітря.

4.8.37. При непрацюючих системах припливної вентиляції зворотні клапани на повітроводах повинні бути в перекритому стані.

4.8.38. Контрольні перевірки гранично допустимих концентрацій (надалі - ГДК) парів ЗВГ в повітрі приміщень при працюючому технологічному обладнанні повинні провадитися відповідно до ГОСТ 12.1.005-88, але не рідше 1 разу на квартал.

Кількість місць і умови відбору встановлюються відповідно до інструкції. При цьому на кожному місці повинно відбиратися не менше двох проб.

Концентрація парів ЗВГ у повітрі з результатами аналізу повинна бути зафіксована в журналі перевірки загазованості і роботи вентиляції приміщень ГНС, ГНП, АГЗС, АГЗП, згідно з формою, наведеною в інструкціях з технічної експлуатації.

4.8.39. Порядок обслуговування і ремонту систем вентиляції визначається інструкціями з їх експлуатації, що затверджуються керівником. Відомості про ремонти і налагодження фіксуються в журналі, вказаному в п. 4.8.38 цих Правил.

4.8.40. Випробування і налагодження вентиляційних систем повинні проводитися при введенні в експлуатацію, а також після:

капітального ремонту і переобладнання установок;

збільшення об'єму приміщень;

незадовільних результатів аналізу повітряного середовища.

Випробування проводяться спеціалізованими підприємствами або спеціально організованими структурними підрозділами, які одержали дозвіл в органах Держнаглядохоронпраці.

Профілактичне обслуговування вентиляційних систем повинно проводитися за графіком і в строки, передбачені паспортами на обладнання.

Наслідки випробувань, оцінка ефективності і профілактичного обслуговування вентиляційних систем фіксуються в їх паспортах.

4.8.41. Зміни в конструкції вентиляційних систем вносяться тільки згідно із затвердженим проектом.

4.8.42. Усі транспортні засоби, які заїжджають на територію ГНС, ГНП, АГЗС і АГЗП, повинні бути обладнані іскрогасником на вихлопній трубі.

4.8.43. Кількість залізничних цистерн, які одночасно подаються на територію ГНС, не повинна перевищувати кількість постів зливу, передбачену проектом.

4.8.44. Операції з підготовки до зливу ЗВГ із залізничних цистерн повинні проводитися після закінчення маневрових робіт, закріплення цистерн на рейковому шляху і видалення локомотива з території ГНС.

4.8.45. Залізничні і автомобільні цистерни для перевезення ЗВГ (надалі - АЦЗГ) і рукави, за допомогою яких проводиться налив або злив, повинні заземлятися.

4.8.46. Перед проведенням зливно-наливних операцій АЦЗГ і заправкою газобалонних автомобілів двигуни автомашин повинні бути зупинені, за винятком АЦЗГ, обладнаних насосами для перекачування ЗВГ з приводами від двигунів автомашин.

В АЦЗГ і цистернах пересувних автозаправників ЗВГ забороняється підвищувати тиск газу за рахунок підключення їх до балонів і установок стиснутого природного газу.

4.8.47. Вмикати двигуни автомашин дозволяється тільки після закінчення зливу-наливу, від'єднання заземлювальних пристроїв, рукавів і встановлення заглушок на відключувальних пристроях цистерн.

4.8.48. Злив і налив ЗВГ під час грози, а також при вогневих роботах у виробничій зоні ГНС, ГНП і АГЗС, забороняється.

4.8.49. Злив газу із залізничних цистерн у святкові і вихідні дні, в нічний час (при забезпеченні достатнього освітлення залізничної естакади і резервуарного парку) повинен проводитися бригадою в складі не менше трьох чоловік під керівництвом посадової особи і з письмового дозволу керівника підприємства.

4.8.50. Відкривати засувки і вентилі на газопроводах слід плавно.

4.8.51. Під час зливу газу із залізничних цистерн повинно бути забезпечене безперервне спостереження за тиском і рівнем газу в цистерні і резервуарі, в який подається газ.

Між персоналом, який проводить зливно-наливні операції, і машиністами насосно-компресорного відділення повинен здійснюватися постійний телефонний або радіозв'язок.

4.8.52. Наповнювальні, зливні і заправочні колонки, залізничні і автомобільні цистерни, газобалонні автомобілі під час зливу і наливу ЗВГ залишати без нагляду забороняється.

4.8.53. Тиск рідкої фази в газопроводах, які подають газ для наповнення балонів, не повинен перевищувати робочого тиску, на який вони розраховані.

4.8.54. При наповненні, утриманні, обслуговуванні і ремонті резервуарів і балонів повинні виконуватися вимоги Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.

4.8.55. Придатність наповнення автомобільних балонів повинна підтверджуватися штампом в шляховому (маршрутному) листі водія, завіреному підписом відповідального з нагляду за технічним станом газового обладнання, встановленого на транспортних засобах. Порядок заправки автомобілів, що належать юридичним та фізичним особам, визначається спеціальною інструкцією.

4.8.56. Забороняється наповнення резервуарів, заповнення цистерн АЦЗГ і заправка газобалонних автомобілів шляхом зниження в них тиску за рахунок скидання парової фази в атмосферу.

Для визначення ступеня наповнення АЦЗГ і заправкигазобалонних автомобілів допускається короткочасне відкриття вентилів контролю рівня заповнення.

4.8.57. Наповнення на АГЗС балонів, не призначених для використання на автотранспорті, забороняється.

4.8.58. Максимальний рівень наповнення не повинен перевищувати 85% геометричного об'єму надземних резервуарів і цистерн і 90% - підземних резервуарів.

Наповнення балонів ЗВГ повинно відповідати нормам, зазначеним пунктом 9.1.23 Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.

4.8.59. Усі балони, незалежно від способу наповнення, повинні підлягати перевірці ступеня наповнення ваговим або іншим методом.

Для перевірки ступеня наповнення методом зважування повинні застосовуватися ваги, які б забезпечували відхилення точності зважування балонів місткістю: 1 л - не більше 10 г; 5 л - не більше 20 г; 27 л і 50 л - не більше 100 г.

Ваги перед початком робочої зміни повинні перевірятися майстром за допомогою гирі-еталона. На ГНС (ГНП) повинен вестися журнал наповнення балонів у відповідності з вимогами Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.

4.8.60. При перевищенні припустимого максимального рівня наповнення резервуарів, автоцистерн або балона надлишок газу повинен бути злитий. Газ з балонів зливається в спеціально призначені для цього ємкості, а з переповнених резервуарів і автоцистерн - в незаповнені резервуари бази зберігання.

Видаляти надлишок газу з резервуарів і балонів шляхом випускання ЗВГ в атмосферу забороняється.

4.8.61. Злив невипарених залишків із резервуарів, випарників і балонів повинен здійснюватися в спеціально обладнані для цього герметичні ємкості. Злив невипарених залишків у відкриту тару або у виробничу каналізацію забороняється. Злив невипарених залишків з балонів повинен проводитися на зливних пристроях.

4.8.62. Усі наповнені балони повинні бути перевірені на герметичність вентиля (клапана) і різьбового з'єднання.

Способи перевірки повинні визначатися виробничими інструкціями.

Після наповнення на штуцері вентиля повинна бути встановлена заглушка.

4.8.63. Кількість балонів, які знаходяться водночас в наповнювальному цеху ГНС і ГНП, не повинна перевищувати половини сумарної годинної продуктивності наповнювальних установок, при цьому розміщення балонів у проходах, а також у два яруси, забороняється.

4.8.64. При переміщенні балонів слід вживати заходів щодо запобігання їх падінню і пошкодженню.

4.8.65. Кількість наповнених і порожніх балонів, розміщених на вантажно-розвантажувальних майданчиках, не повинна перевищувати подвійної добової продуктивності наповнювального відділення.

4.8.66. Резервуари перед внутрішнім оглядом, гідравлічним випробуванням, ремонтом повинні бути вивільнені від газу, невипарних залишків, оброблені і відключені від газопроводів з установкою інвентарних заглушок.

4.8.67. Обробка резервуарів і балонів ЗВГ повинна проводитися шляхом їх пропарювання або продувки інертним газом, або заповненням теплою водою (понад 45 град. С).

Час обробки посудин обумовлюється виробничою інструкцією залежно від температури теплоносія.

4.8.68. Вода після промивки і випробувань резервуарів і балонів повинна відводитися в каналізацію тільки через відстійники з сифонами, які б унеможливлювали попадання ЗВГ в каналізацію. Відстійник повинен періодично очищатися і промиватися чистою водою.

Забруднення з відстійників повинні вивозитися в місця, спеціально відведені санітарно-епідеміологічною службою.

4.8.69. Заходи з очищення стоків і видалення вибухопожежонебезпечних продуктів повинні унеможливлювати утворення в системі каналізації вибухонебезпечної концентрації ЗВГ.

4.8.70. Якість дегазації повинна перевірятися аналізом проб повітря, відібраного в нижній частині посудини, концентрація зріджених газів у пробі після дегазації не повинна перевищувати 1/5 НМВ газу. Результати дегазації балонів відображаються в спеціальному журналі, в якому зазначаються результати аналізу проб повітря після дегазації.

4.8.71. Розгерметизація резервуарів і балонів без попереднього зниження в них тиску до атмосферного, а також застосування для дегазації повітря не дозволяються.

4.8.72. Не допускається заміна запірних пристроїв на балонах, які не пройшли дегазацію.

4.8.73. Внутрішній огляд і гідравлічне випробування підземних резервуарів провадиться один раз на 10 років, внутрішній огляд надземних резервуарів - один раз на 4 роки, а гідравлічне випробування їх - один раз на 8 років.

Внутрішній огляд і гідравлічне випробування резервуарів АЦЗГ провадиться в строки, передбачені для надземних резервуарів.

Спеціаліст, відповідальний за проведення внутрішнього огляду або ремонту резервуарів, повинен особисто перевірити встановлення заглушок на технологічних газопроводах обв'язки резервуара і готовність для проведення огляду інспектором.

4.8.74. Роботи з відключення резервуарів, їх очищення, внутрішнього огляду і ремонту повинні виконуватись на підставі письмового дозволу керівника ГНС, ГНП, АГЗС і АГЗП і наряду-допуску.

4.8.75. Пірофірні відкладення на стінках резервуарів, а також забруднення і відкладення, вилучені з резервуарів, повинні підтримуватися у вологому стані до вивезення їх з території ГНС, ГНП, АГЗС і АГЗП.

Пірофірні відкладення слід відвозити в спеціально відведене місце.

4.8.76. Для запобігання самозайманню пірофірних відкладень у трубах ділянки газопроводів з пірофірними відкладеннями повинні в день їх розкриття демонтуватись і складатися в безпечній зоні.

4.8.77. Введення в дію резервуарів, обладнання і трубопроводів після огляду або ремонту повинно проводитися на підставі письмового дозволу керівника ГНС, ГНП, АГЗС, АГЗП згідно з Правилами будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.

4.8.78. Льодові закупорки в газопроводах ЗВГ повинні ліквідуватися паром, нагрітим піском, гарячою водою.

Забороняється застосовувати для цієї цілі вогонь, а також засоби, при яких можливе виникнення іскроутворення.

Розігрів льодових закупорок в лопнутому газопроводі повинен провадитися з обов'язковим відключенням ділянки від загальної системи, з встановленням інвентарної заглушки і з додержанням вимог щодо виконання газонебезпечних робіт.

4.8.79. На території резервуарного парку та у вибухопожежонебезпечних приміщеннях ГНС, ГНП, АГЗС, АГЗП забороняється застосовувати відкритий вогонь і проводити роботи, при яких можливе виникнення іскроутворення, а також вносити сірники, запальнички й інші речі для куріння.

4.8.80. Ремонтні роботи з застосуванням відкритого вогню допускаються за умови виконання вимог Типової інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухонебезпечних і вибухопожежонебезпечних об'єктах, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених в.о.головного державного інспектора України з пожежного нагляду та в.о.начальника Управління Державної пожежної охорони МВС України, зареєстрованих в Мін'юсті України 04.07.95 N 219/755 (z0219-95).

4.8.81. Вогневі роботи повинні проводитися згідно із спеціальними планами, затвердженими керівниками ГНС, ГНП, АГЗС, АГЗП, і нарядом-допуском. План вогневих робіт повинен бути погоджений з органами державного пожежного нагляду.

4.8.82. В'їзд автомашин на АГЗС, у виробничу зону ГНС і ГНП, а також злив і налив ЗВГ під час виконання вогневих робіт, не дозволяється.

4.8.83. Протягом всього часу виконання вогневих робіт у приміщеннях виробничої зони повинна працювати механічна вентиляція.

4.8.84. Перед початком і під час вогневих робіт у приміщенні, а також у 20-метровій зоні від робочого місця на території повинен проводитися аналіз повітряного середовища на наявність парів ЗВГ.

З появою у повітрі парів ЗВГ, незалежно від концентрації, вогневі роботи повинні припинитися.

4.8.85. Території, виробничі приміщення ГНС, ГНП, ПСБ, АГЗС, АГЗП повинні забезпечуватися первинними засобами пожежогасіння (додаток 6).

4.8.86. На території ГНС, ГНП, АГЗС і АГЗП повинні вивішуватися попереджувальні написи про заборону куріння і застосування відкритого вогню.

4.8.87. Територія ГНС, ГНП, АГЗС, АГЗП повинна бути очищена від сторонніх предметів і горючих матеріалів. Проїзди і проходи повинні бути вільними.

Чистий і використаний обтиральний матеріал повинен зберігатися окремо в металевих скриньках з щільно закритими кришками.

4.8.88. На території резервуарного парку та у вибухопожежонебезпечних приміщеннях не допускається перебування осіб, які не мають стосунку до виробничих процесів.

В'їзд на територію АГЗС і заправка автомобілів, у яких є пасажири, забороняється.

4.8.89. При аварійному витоку газу необхідно зупинити технологічні процеси, видалити сторонніх з виробничої зони ГНС, ГНП, АГЗС, АГЗП, заглушити двигуни в усіх автомашинах і вжити заходів щодо ліквідації витоку.

При аварійному витоку газу з резервуарів або трубопроводів, розташованих на території підприємства, необхідно негайно погасити вогонь, видалити людей із зони можливої загазованості, створити, де це можливо, парову завісу і вжити заходів щодо ліквідації витоку.

Роботи з усунення витоків повинні виконуватися згідно з планом локалізації аварійних ситуацій.

4.8.90. У випадку загорання газу поблизу надземних резервуарів, останні потрібно зрошувати водою для запобігання підвищенню в них тиску.

При виникненні вогню поблизу залізничних і автомобільних цистерн їх слід негайно вивезти в безпечне місце. Якщо це зробити неможливо, цистерни необхідно зрошуват