Рисунок 16. Захисний кожух колеса
1 - колесо; 2 - кожух колеса; 3 - підлога; 4 - проміжок (не більше 35 мм)
4.16.27. У разі оснащення штабелеукладача захисним покриттям або екраном із скла має застосовуватися безпечне одношарове чи багатошарове скло.
4.16.28. Штабелеукладач, що має висоту підіймання 1800 мм і більше, має бути оснащений захисною металевою сіткою або ґратами (рамкою).
4.16.29. Штабелеукладач має бути оснащений стоянковим гальмом з приводом від важеля на дишлі або від педалі. Гальмо має втримувати штабелеукладач з номінальним вантажем, розташований на твердій і рівній поверхні з ухилом 3,5 %.
4.16.30. Складові частини штабелеукладача, які можуть бути причиною придавлення, затиснення або порізу і розташовані в зоні досяжності водія, мають бути захищені або мають бути забезпечені мінімальні відстані до них відповідно до пункту 4.6.3 цих Правил.
Зовнішні поверхні штабелеукладача, що можуть стикатися з частинами тіла водія, не повинні мати гострих кутів і окантовок.
4.16.31. Під час приймальних випробувань дослідні зразки штабелеукладачів мають витримувати без пошкоджень і залишкових деформацій статичне випробування навантаженням, що дорівнює 1,33 Q 1 або 1,33 Q 2, протягом 15 хв. з установленим змінним вантажозахоплювальним пристроєм і піднятим на відповідну висоту (Q 1 і Q 2 - відповідно номінальна вантажопідіймальність і дійсна вантажопідіймальність на максимальній висоті підіймання). Штабелеукладач під час випробувань має бути встановлений і закріплений на горизонтальній твердій підлозі так, щоб унеможливлювалося його перекидання.
Динамічне випробування проводиться з вантажем, що дорівнює Q 1. Під час випробувань перевіряється функціонування стоянкового гальма, механізму підіймання вантажу, функціонування дишла чи обладнання для маневрування. Перевірка можливості штабелювання проводиться вантажем, що дорівнює Q 2, шляхом підіймання на максимальну висоту і опускання з численними зупинками до самого низу.
4.16.32. Штабелеукладачі, розташовані на похилій платформі, мають бути стійкими від перекидання вперед, назад і вбік, з випробувальним вантажем і без вантажу, в положеннях відповідно до додатка 2 до цих Правил.
17 – АЗС. Ремонтна документація на обладнання складу нафтопродуктів та АЗС.
18 – АХУ. Допуск обслуговуючого персоналу до самостійної роботи.
19 – типова інструкція ГНР В каких случаях может быть разрешена работа внутри емкости без средств индивидуальной защиты.
20- ДБН А.3.2-2-2009. Використання дрібноштучних (системних) опалубок.
Білет № 23
1. Порядок отримання дозволів підприємства, діяльність якого пов’язана з виконанням робіт та експлуатацією об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Згідно із ч. 6 ст. 10 Закону України від 17 грудня 1993 р. № 3745-ХІІ "Про пожежну безпеку" новостворені підприємства починають свою діяльність після отримання на це дозволу в органах державного пожежного нагляду. На виконання цього положення постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2001 р. № 150 був затверджений Порядок видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень.
Згідно з п. 2 Порядку дозвіл видається центральним, територіальним та місцевим органом державного пожежного нагляду безоплатно.
Для одержання дозволу власник (орендар) подає до відповідного органу державного пожежного нагляду заяву, матеріали оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта чи приміщення, а для одержання дозволу на оренду приміщень - також копію договору оренди.
Підставою для видачі дозволу є висновок, що оформляється за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта чи приміщення, що проводиться органом державного пожежного нагляду або іншою юридичною (фізичною) особою, яка одержала ліцензію на проведення такої оцінки (експертизи).
Орган державного пожежного нагляду протягом 5 робочих днів з дня подання заявником зазначених документів приймає рішення про видачу дозволу або про відмову у його видачі у разі виявлення фактів порушення правил пожежної безпеки, що може призвести до виникнення пожежі або перешкод при її гасінні та евакуації людей. Копія обгрунтованого рішення про відмову у видачі дозволу надсилається заявникові. За відсутності фактів порушення правил пожежної безпеки дозвіл видається без обмеження терміну його дії.
Виданий органом державного пожежного нагляду дозвіл є однією з підстав для видачі відповідного дозволу органом Держнаглядохоронпраці.
Необхідно мати на увазі, що вищевказаний обов'язок отримання дозволів органів державного пожежного нагляду на початок роботи передбачений лише для підприємств і на громадян-підприємців не поширюється. Проте це не звільняє останніх у разі, якщо вони орендують приміщення для зайняття підприємницькою діяльністю, від обов'язку отримання дозволу органів державного пожежного нагляду на оренду приміщення в порядку, що його було розглянуто вище.
Статтею 21 Закону України від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХІІ "Про охорону праці" (в редакції Закону від 21 листопада 2002 р.) передбачена необхідність одержання дозволу на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та експлуатацією об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Перелік видів робіт, об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно інші суб'єкти підприємницької діяльності одержувати такі дозволи в обов'язковому порядку не зобов'язані.
У разі необхідності отримання такого дозволу суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані керуватися нормами Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1631.
Для одержання дозволу суб'єкт господарської діяльності або уповноважена ним особа подає (надсилає поштою) до Державного комітету з нагляду за охороною праці або його територіального органу за місцем розташування заяву, до якої додаються:
- на початок (продовження) виконання роботи підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо спроможності суб'єкта господарської діяльності забезпечити додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки під час виконання заявленої роботи;
- на експлуатацію об'єкта - висновок експертизи щодо відповідності об'єкта вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (з урахуванням результатів сертифікації в системі УкрСЕПРО у разі її проведення) і спроможності суб'єкта господарської діяльності забезпечити додержання вимог законодавства під час його експлуатації, а також експлуатаційну документацію (копії інструкції з експлуатації, паспорта, настанови тощо) українською або, як виняток, російською мовою (для об'єкта, який виготовлено за кордоном).
Держнаглядохоронпраці або його територіальний орган протягом 30 робочих днів після реєстрації заяви видає суб'єкту господарської діяльності відповідний дозвіл або повідомляє письмово про відмову з належним обґрунтуванням.
2. Хто організовує розслідування нещасних випадків на підприємстві? Ким утворюється комісія з розслідування. Кількісний та персональний склад комісії. Термін її повноважень.
До складу комісії з розслідування включаються:
- керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа (спеціаліст), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії),
- керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст,
- представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки,
- інші особи.
Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії з розслідування не включається.
У разі настання нещасного випадку з можливою інвалідністю до складу комісії з розслідування включається також представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії з розслідування включається також спеціаліст відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби та відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
Потерпілий або його довірена особа має право брати участь в розслідуванні нещасного випадку.
У разі настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати нею внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві розслідування організує відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду. Головою комісії з розслідування призначається представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду, а до складу цієї комісії включається потерпілий або його довірена особа, спеціаліст з охорони праці відповідної місцевої держадміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий.
Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб:
- обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;
- з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити, пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок з виробництвом;
- визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
- скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох примірниках, а також акт за формою Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого у шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцю;
- у випадках виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н-1, складається також карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.
До першого примірника акта розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (далі - акт розслідування нещасного випадку) додаються акт за формою Н-1 або НТ, пояснення свідків, потерпілого, витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратура тощо), у разі необхідності також медичний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.
Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціальному журналі.
Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 або НТ протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів.
Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:
- потерпілому або його довіреній особі разом з актом розслідування нещасного випадку;
- керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, дільниці, місця, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам;
- відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією акта розслідування нещасного випадку;
- відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;
- профспілковій організації, членом якої є потерпілий;
- керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підприємства або посадовій особі (спеціалісту), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці.
На вимогу потерпілого голова комісії з розслідування зобов'язаний ознайомити потерпілого або його довірену особу з матеріалами розслідування нещасного випадку.
Копія акта за формою Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство. У разі виявлення гострого професійного захворювання копія акта за формою Н-1 та карта обліку гострого професійного захворювання за формою П-5 надсилається також до відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби.
Акти розслідування нещасного випадку, акти за формою Н-1 або НТ разом з матеріалами розслідування підлягають зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий.
По закінченні періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті потерпілого роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в десятиденний термін надсилає його організаціям і посадовим особам, яким надсилався акт за формою Н-1 або НТ. Повідомлення про наслідки нещасного випадку обов'язково додається до акта за формою Н-1 або НТ і підлягає зберіганню разом з ним.
Посадова особа Держнаглядохоронпраці має право у разі необхідності із залученням представників відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду та профспілкової організації, членом якої є потерпілий, проводити розслідування нещасного випадку (надходження скарги, незгода з висновками розслідування обставин та причин нещасного випадку або його приховання тощо) і видавати обов'язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9 щодо необхідності визнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом, складання або перегляду акта за формою Н-1 та взяття його на облік.
3. Відповідальність за порушення вимог законодавства про працю.
Закон України "Про охорону праці передбачає дисциплінарну, адміністративну, Матеріальну і кримінальну відповідальність за порушення законодавчих і інших нормативних актів про охорону праці.
Виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії зобов'язують працівників Кодекс законів про працю України, Закон України "Про охорону праці", правила внутрішнього розпорядку, що діють на підприємствах, в установах і організаціях, норми колективних договорів, інші нормативні акти про працю. Відповідні умови можуть бути внесені і до контрактів, які укладаються з працівниками.
Дисциплінарна відповідальність.
Кодексом законів про працю України встановлено такі дисциплінарні стягнення:
догана;звільнення з роботи; Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну, що діють у деяких галузях народного господарства, можуть бути передбачені для окремих категорій й інші дисциплінарні стягнення.
Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу {обрання, призначення на посаду, затвердження на посаді) цього працівника;
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників є порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці та їх дії, спрямовані на створення перешкод для виконання посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці їх повноважень.
Одним з конкретних порушень законодавства про охорону праці, прямо вказаних в Законі, за яке власник або уповноважений ним орган має право притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, є ухилення його від проходження обов'язкового медичного огляду. У цьому випадку власник або уповноважений ним орган зобов'язаний також відсторонити працівника від роботи без збереження заробітної плати.
Повноваження і права профспілок здійснювати контроль за виконанням власниками і уповноваженими ними органами законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці передбачені КЗпП України та Законом України "Про охорону праці". Створення? працівниками перешкод для діяльності представників професійних спілок, спрямованої на виконання цих повноважень, е підставою для притягнення винних працівників до дисциплінарної відповідальності.
Адміністративна відповідальність.
Відповідно до Кодексу України про адміністративне правопорушення за порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці накладається адміністративна відповідальність у вигляді штрафів на працівників, службових осіб підприємств, установ, організацій, а також громадян - власників підприємств чи уповноважених ними осіб.
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
На підприємство можуть бути накладені штрафи за порушення актів законодавства та інших нормативних актів (правил, стандартів, норм, положень, інструкцій тощо, які є обов'язкові для виконання) про охорону праці та невиконання розпоряджень посадова осіб орган» державного нагляду за охороною праці з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Підприємство також сплачує штраф за кожний нещасний випадок на виробництві та випадок професійного захворювання, що сталися з вини цього підприємства.
Адміністративне стягнення накладається посадовими особами органів державного нагляду за Охороною праці на основі складених ними протоколів про адміністративне правопорушення. Постанова про накладення штрафу на підприємство приймається за підсумками перевірки стану безпеки і умов праці на підприємстві. Проведеної органами Держнаглядохоронипраці
Оскаржити рішення про Стягнення штрафу дозволяється в місячний термін в судовому порядку.
Матеріальна відповідальність.
Матеріальна відповідальність у вигляд грошової компенсації накладається:
• на працівників і службових осіб за шкоду, заподіяну підприємству;
• на власників підприємств за порушення вимог щодо охорони праці.
Матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству.
Кримінальна відповідальність.
Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці покладається на працівників 1 службових осіб підприємств, а також на власників підприємств чи уповноважених ними осіб. Поняттям "порушення правил охорони праці" охоплюється недотримання загальнодержавних, галузевих та локальних — для даного підприємства правил, інструкцій, положень та інших підзаконних актів, розроблених і прийнятих відповідно до Закону "Про охорону праці" і Кодексу Законів про працю України.
Кримінальна відповідальність настає не за будь-яке порушення, а за порушення вимог охорони праці, яке створювало небезпеку для життя або здоров'я громадян, яке призвело чи могло призвести до нещасних випадків, аварій або інших тяжких наслідків. Ознаки злочину є як у діях, так і у бездіяльності, тобто у невиконанні того, що слід було робити на виконання відповідних правил, інструкцій тощо.
Ступінь покарання залежить від конкретних обставин і встановлюється Кримінальним Кодексом України.
4. Перша допомога при пораненнях.
Поранення (рана) — це, мабуть, найпоширеніше пошкодження, з яким доводиться стикатися людині у повсякденному житті. Як би акуратні ми не були, завжди існує ризик, наприклад, порізатися ножем під час готування, а адже поріз — це один з різновидів рани. Кожен повинен знати, як правильно виявляється перша медична допомога при пораненнях.
Будь-яке поранення має три відмітних ознаки: біль, кровотеча і зяяння (розбіжність країв рани). Різновиди ран виділяють залежно від умов виникнення. Рани можуть бути колотими, різаними, колото-різаними, рваними, укушеними, рубаними, розтрощеними, забитими, вогнепальними, скальпована, операційними (хірургічними) і отруєними. Особливості надання першої допомоги залежатимуть від різновиду і серйозності рани.
Однак існує певний порядок надання першої медичної допомоги, який не залежить від виду поранення. Необхідно зупинити кровотечу і захистити рану від контактів із зовнішнім середовищем, а потім доставити потерпілого до медичного закладу (якщо характер поранення вимагає кваліфікованої медичної допомоги). Надавати допомогу потрібно чисто вимитими з милом або обробленими антисептиком руками.
Найпростіше надавати першу допомогу при порізах — неглибоких і невеликих різаних ранах. У більшості випадків достатньо промити рану і на деякий час накласти пов’язку (неглибокі порізи зазвичай супроводжуються капілярним кровотечею, яке досить швидко зупиняються).
Для обробки дрібних порізів можна використовувати антисептики (хлоргексидин, перекис водню), також для обробки мікротравм іноді використовують клей БФ-6. Однак при глибоких порізах (або неглибоких, але множинних) необхідно звернутися до медичного закладу.
Колоті поранення звичайно є досить глибокими, тому найважливішим при наданні першої допомоги буде негайна зупинка кровотечі за допомогою пов’язки, що давить, джгута або тампона. На рану накладають стерильну пов’язку, яка має бути не надто тугою.
При колотих ранах можуть пошкоджуватися великі судини або навіть внутрішні органи, тому подальшу допомогу при колотому пораненні потрібно обов’язково довірити фахівцеві. Якщо в рані знаходиться чужорідне тіло, що стало причиною поранення, виймати його не можна — Це може посилити кровотечу. Навпаки, необхідно постаратися його зафіксувати, а виймати буде вже медик.
Аналогічної буде перша допомога при великих різаних, колото-різаних, рваних ранах. При великих пораненнях кінцівок при доставці великого до медичного закладу кінцівку потрібно іммобілізувати (знерухомити). При проникаючих пораненнях грудної клітки або живота краще викликати швидку допомогу на місце події, щоб транспортуванням зайнялися фахівці.
Рубані рани зустрічаються досить рідко і часто супроводжуються пошкодженням скелета або розкриттям внутрішніх порожнин (черевної, грудної). Розтрощені рани найчастіше виникають внаслідок ДТП, падіння з висоти. Обидва типи поранень вимагають негайної невідкладної хірургічної допомоги, тому першим ділом потрібно викликати швидку і стежити, щоб потерпілого ніхто не турбував.
При укушених ранах поранення може виявитися інфіковано (отрута павука або змії, слина скажених тварин), тому навіть якщо поранення не видається серйозним, після надання першої допомоги необхідно звернутися до медичного закладу.
Чого не можна робити при наданні першої допомоги при ранах? Ні в якому разі не можна намагатися виймати з ран сторонні тіла і згустки крові, віддирати прилиплу одяг (можна тільки відрізати тканину навколо рани). Взагалі, потрібно якомога менше «турбувати» поранення.
Ще одна серйозна помилка — спроба дезінфікувати великі рани. Ваше завдання — накласти стерильну пов’язку і оберегти рану від забруднення і подальшого проникнення інфекції, про інше подбає лікар. Обширні поранення не можна промивати модою, заливати антисептиками та іншими лікарськими засобами, посипати порошками, покривати мазями і т. п. Все це лише ускладнить загоєння рани. Обробляти дезінфікуючими засобами можна лише краї рани.
Отже, коротко підсумуємо схему першої допомоги при пораненнях: Зупинити кровотечу, накласти стерильну пов’язку, при середніх і важких пораненнях — иммобилизовать потерпілого і доставити його в медичний заклад. Обов’язково потрібно звертатися до лікаря при укусах, забрудненні рани землею, наявності в рані сторонніх тіл.
5. Особа відповідальна за електрогосподарство, її статус, кваліфікація, група допуску.
1. Відповідальним за електрогоподарство призначаеться інженерно-технічний працівник, який задоволняє вимогам Правил безпечної експлуатації електрострумових споживачів і атестований на їх знання, а також Правил улаштування електроустановок, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів та інших нормативних документів.
Наказ на призначення особи, відповідальної за електрогосподарство, видається після атестації та присвоєння відповідної групи з електробезпеки:
V –в електроустаткуваннях напругою понад 1000 в,
IV - в електроустановках до 1000 в.
За наявності на підприємстві посади головного енергетика, обов’язки особи, відповідальної
за електрогосподарство покладається на нього.
Допускається виконання обов’язків особи, відповідальної за електрогосподарство, за сумісництвом.
Для безпосереднього виконання функцій з організації експлуатації електроустановок разом з особою, яка відповідає за загальний стан електрогосподарства керівник призначає також особу, що її заміщає.
Службові обов’язки.
Особа, відповідальна за електрогосподарство:
3.1. Забезпечує навчання і перевірку знань електротехнічних і електротехнологічних працівників.
3.2. Проводить інструктаж з електробезпеки на І групу особисто, або, за письмовим розпорядженням, - особою зі складу електротехнічних працівників з групою ІІІ.
3.3. Своєчасно проводить інструктаж працівників з питань охорони праці (повторний, позаплановий, цільовий), які знаходяться в його підпорядкуванні.
3.4. Бере участь в комісії по перевірці знань працівників, що обслуговують електроустановки та які виконують спеціальні види робіт, до яких висувають додаткові вимоги безпеки.
3.5. Організує позачергову перевірку знань працівників. Що допустили порушення вимог Правил робіт в електроустановках.
3.6. Організує стажування прийнятих на роботу працівників
3.7. Організує впровадження сигнальних кольорів і знаків безпеки.
3.8. Контролює виконання заходів з охорони праці на довіреній йому дільниці, доводить до відома керівника про зриви термінів їх виконання.
3.9. Контролює (під час прийняття на роботу) та періодичний (протягом трудової діяльності) медичний огляд працівників згідно з Положенням про медичний огляд працівників певних категорій (наказ МОЗ України від 31.03.-99 № 45).
3.10. Керує виконанням робіт підвищеної небезпеки.
3.11. Дає усні і письмові розпорядження з питань охорони праці.
3.12. Проводить разом з уповноваженим трудового колективу з охорони праці
(представника профспілки) перший ступінь адміністративно-громадського контролю
3.13. Забезпечує безпечну експлуатацію обладнання, додержання санітарно-гігієнічних умов праці.
3.14. Забезпечує ліквідацію порушень з охорони праці.
3.15. Забезпечує безпечне ведення виробничих процесів, застосування засобів індивідуального і колективного захисту та їх справний стан, наявність і своєчасність перевірки засобів захисту.
3.16. Забезпечує виконання оперативних планів та завдань з охорони праці, виконання працівниками інструкцій з охорони праці.
3.17. Складає перелік з підвищеною небезпекою і передає на затвердження керівникові підприємства.
3.18. До оперативного обслуговування електроустановок допускає працівників, які знають оперативні схеми, посадові та експлуатаційні інструкції, інструкції з охорони праці, особливості обладнання і пройшли навчання, дублювання та перевірку знань Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів та Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів.
3.19. Визначає по виду оперативного обслуговування, кількість оперативних працівників в зміну чи в електроустановці за узгодженням з керівництвом підприємства про що вказує в місцевих інструкціях.
3.20. Затверджує графік оперативних працівників.
3.21. Складає і подає на затвердження керівникові підприємства список працівників, які мають право на видачу нарядів, розпоряджень, керівників робіт, що виконуються за нарядами, розпорядженнями та поточної експлуатації.
3.22. Визначає список працівників, які мають право проведення оперативних переговорів з енергопостачальною організацією, який затверджується керівником, погоджується з Держнаглядохоронпраці і передається у відповідну оперативну службу енергопостачальної організації.
3.23. Складає список ІТП, яким дозволяється одноосібний огляд електроустановок і передає на затвердження керівникові підприємства.
3.24. Затверджує перелік приміщень і комірок, що не обладнані сітчастими огорожами або бар’єрами, якщо відстань між дверима і струмопровідними частинами припустима до струмопровідних частин, що перебувають під напругою.
3.25 Письмовим розпорядженням встановлює систему нумерації нарядів, порядок їх реєстрації та зберігання.
3.26. Узгоджує з особою, яка видала наряд чи розпорядження на підготовку робочого місця і допуск до виконання роботи.
3.27 Забезпечує проведення протиаварійних, приймально-здавальних і профілактичних випробувань і вимірювань електроустановок згідно правил і норм.
3.28. Організує утримання енергетичного і енерготехнологічного обладнання в працездатному стані та його безпечну експлуатацію.
3.29. Організує своєчасний і якісний ремонт енергетичного обладнання.
3.30. Забезпечує дотримання заданих енергопостачальною організацією режимів та договірних умов споживання електричної енергії.
3.31. Забезпечує зниження аварійності і травматизму в енергоустановках, підвищення надійності роботи енергетичних установок.
3.32. Проводить балансові енергетичні випробування енергономістких установок.
3.33. Забезпечує виконання заходів щодо попередження використання технологій і методів роботи, які негативно впливають на навколишнє середовище.
3.34. Розробляє і впроваджує норми витрат електроенергії.
