Послідовність виконання технічних заходів

7.1.1. Під час підготовки робочого місця для роботи, яка вимагає знімання напруги, слід виконати у зазначеній послідовності такі технічні заходи:

1 провести необхідні вимкнення і вжити заходів щодо запобігання помилковому або самочинному вмиканню комутаційної апаратури;

2 вивісити заборонні плакати на приводах ручного і на ключах дистанційного керування комутаційної апаратури. За необхідності струмовідні частини слід огороджувати;

3 приєднати до "землі" переносні заземлення;

4 перевірити відсутність напруги на струмовідних частинах, на які слід встановити заземлення. Якщо переносні заземлення планується ставити поблизу струмовідних частин, що не входять в зону робочого місця, то їх огородження слід встановити до перевірки відсутності напруги та заземлення;

5 встановити заземлення (увімкнути заземлювальні ножі, приєднати до вимкненихструмовідних частин переносні заземлення) безпосередньо після перевірки відсутності напруги та вивісити плакати "Заземлено" на приводах вимикальних комутаційних апаратів;

6 огородити, у разі необхідності, робочі місця або струмовідні частини, що залишились під напругою, і вивісити на огородженнях плакати безпеки. Залежно від місцевих умов струмовідні частини огороджують до або після їх заземлення.

6. ОП при виконанні роботи на висоті. Вимоги безпеки під час спорудження цегляних димових труб?

7.9.2.1. Під час підйому на димову трубу забороняється братися за верхню останню скобу і ставати на неї.

7.9.2.2. Для безпечного переходу через обріз кладки використовують страхувальний канат з вузлами і сталевий трос діаметром 5-8 мм з петлею на кінці, надійно закріплений до шахти підйомника чи до третьої від верху внутрішньої скоби. Під час переходу через обріз кладки працівник повинен закріпитися карабіном стропа запобіжного пояса за петлю троса, а руками триматися за страхувальний канат.

7.9.2.3. Розривні навантаження для троса та страхувального каната мають бути не менше 10780 Н.

7.9.2.4.Після підйому ходовими скобами перед переходом на площадку працівники закріплюються карабінами запобіжних поясів за обвідний канат.

7.9.2.5. Не дозволяється підйом і спуск з використанням клітки шахтопідйомника, ригелів і розкосів шахти, вантажного каната, а також одночасний спуск і підйом по одних і тих самих скобах двох і більше працівників.

7.9.2.6. Кронштейни площадки для установлення стяжних кілець мають бути заводського виготовлення, пройти випробування на статичне навантаження 1568 Н і мати упори, які перешкоджають здвигу щитів настилу.

Не дозволяється навішувати кронштейни на замки стяжних кілець.

7.9.2.7. Під час підйому на трубу, при необхідності використання пояса, необхідно кріпитися карабіном запобіжного пояса до ходової скоби, шахти підйомника чи внутрішньої скоби для кріплення крана-укосини.

7.9.2.8. Під час роботи з краном-укосиною працівник, який приймає вантаж, повинен закріпитись карабіном пояса за внутрішню скобу, а для підтягування вантажу користуватися гачком з гладенькою рукояткою.

 

7. Правила ОП на автомобільному транспорті. Вимоги безпеки до ручних інструментів (молотки, зубила, пробійники).

5.1. Ручні інструменти (молотки, зубила, пробійники тощо) не повинні мати:

- на робочих поверхнях пошкоджень (вибоїн, відколів);

- на бокових гранях у місцях затискання їх рукою задирок та гострих ребер;

- на дерев’яних поверхнях ручок сучків, задирок, тріщин; поверхня повинна бути гладкою;

- наклепів та перегартованих робочих поверхонь.

5.2. Молотки та кувалди повинні бути надійно насаджені на дерев’яні ручки і щільно заклинені м’якими, сталевими зайорженими клинами.

Ручки молотків та кувалд повинні бути виготовлені з твердих та в’язких порід сухого дерева і насаджені під прямим кутом по відношенню до вісі бойка. Застосування ручок з м’яких або товстошарових порід дерева забороняється.

Ручка повинна бути прямою, овального перерізу з незначним потовщенням до її вільного кінця.

Довжина ручок слюсарних молотків повинна бути в межах 300-400 мм залежно від ваги.

5.3. Усі інструменти, що мають загострені кінці для насаджування рукояток (напилки, викрутки, стамески тощо), повинні мати ручки, що відповідають розмірам інструменту, з бандажними кільцями.

5.4. Зубила повинні бути довжиною не менше 150 мм, а відтягнена частина зубила - 60-70 мм. Різальна частина зубила повинна мати пряму або злегка випуклу лінію.

5.5. Слюсарні лещата повинні бути у повній справності, міцно захоплювати затискуваний виріб і мати на губках неспрацьовану насічку.

5.6. Гайкові ключі повинні відповідати розмірам гайок та головок болтів і не мати тріщин та забоїн, площини зіва ключів повинні бути паралельними і не повинні бути закатаними.

Розвідні ключі не повинні бути ослабленими у рухомих частинах.

5.7. Лезо викруток повинно за товщиною відповідати ширині шліца в головці гвинта.

5.8. Зенкери, свердла і тому подібний вставний інструмент повинні бути правильно заточені і не мати тріщин, вибоїн, задирок та інших дефектів. Хвостовики цього інструменту не повинні мати нерівностей, скосів, тріщин та інших пошкоджень, повинні бути міцно пригнаними і правильно центрованими.

5.9. Робочий пусковий механізм на ручних пневматичних машинах (інструментах) повинен бути:

розташований так, щоб виключити можливість випадкового включення;

улаштований так, щоб при знятті тиску від руки оператора автоматично закривався пневматичний впускний клапан.

5.10. Приєднання шлангів до пневматичного інструменту, вхідного штуцера роздавального трубопровода та з’єднання шлангів між собою повинно бути міцним і здійснюватись тільки за допомогою штуцерів або ніпелів із справною різьбою (кільцевими виточками) та стяжних хомутиків.

5.11. Ручні електричні машини (інструмент) підлягають періодичній перевірці не менше одного разу на 6 місяців згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91 «ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний».

5.12. У конструкції ручного механізованого інструменту масою понад 5 кг повинен бути пристрій для його підвішування та перенесення.

8-газ. Виконання ремонтних робіт на підземних газопроводах.

4.3.31. Витоки газу на газопроводах ліквідовуються в аварійному порядку. При виявленні небезпечної концентрації газу вище від 1/5 нижчої межі вибуховості (НМВ) в підвалах, підпіллі будівель, колекторах, підземних переходах, галереях газопроводи негайно відключаються. До усунення витоків газу експлуатація їх забороняється. 4.3.32. Для тимчасового (не більше тижня) усунення витоків газу на зовнішніх газопроводах дозволяється накладати бандаж або хомут, які забезпечують герметичність з'єднання за умови щоденного їх огляду. 4.3.33. У разі механічних пошкоджень сталевих підземних газопроводів із зміщенням їх відносно основного положення (осі), як по горизонталі, так і по вертикалі, одночасно з проведенням робіт з ліквідації витоків газу повинні відкриватися і перевірятися фізичним методом контролю стики на пошкодженому газопроводі - найближчому з обох боків від місця пошкодження. При виявленні дефектів у суміжних стиках відкривається і перевіряється фізичними методами контролю наступний стик газопроводу. 4.3.34. Пошкоджені (дефектні) зварні стики, наскрізні корозійні і механічні пошкодження сталевих газопроводів, каверни глибиною понад 30% від товщини стінки металу труби повинні ремонтуватися шляхом вирізання дефектних ділянок і вварювання котушок довжиною, яка дорівнює діаметру труби, але не менше 200 мм, або шляхом установки муфт. Допускаються й інші методи ремонту дефектних ділянок газопроводів, які дістали позитивну експертну оцінку спеціалізованих організацій і погоджені з органами Держнаглядохоронпраці. Зварні стики і зварні шви, виконані при ремонті газопроводів, повинні перевірятися фізичними методами контролю. Зварні стики і зварні шви, які не задовольняють вимог розділу 2 СНиП 3.05.02-88, повинні бути виправлені або вилучені. 4.3.35. При порушенні стиків поліетиленових газопроводів, а також при механічних пошкодженнях труб ремонт повинен провадитися шляхом вирізання дефектних ділянок і вварювання поліетиленових котушок довжиною не менше 500 мм. Допускається ремонт газопроводу за допомогою сталевої вставки на нерознімному з'єднанні. При виявленні нещільностей в нерознімних з'єднаннях поліетиленових труб з сталевими ці з'єднання вирізаються і замінюються новими. Якість ремонтних робіт визначається зовнішнім оглядом і перевіркою герметичності приладами, мильною емульсією або пневматичним випробуванням усієї системи. 4.3.36. Перед початком ремонтних робіт на підземних газопроводах, пов'язаних з роз'єднанням газопроводу (заміна засувок, знімання і установка заглушок і прокладок, вирізування стиків), необхідно вимкнути електрозахист і встановити на роз'єднуваних ділянках газопроводу шунтувальні перемички з кабелю перетином не менше 25 кв.мм (якщо немає стаціонарно встановлених шунтувальних перемичок) з метою запобігання іскроутворенню від дії блукаючих струмів. За неможливості установки шунтувальної перемички зазначені роботи повинні провадитись після продувки газопроводу повітрям. 4.3.37. Про відключення газопроводів, пов'язане з їх ремонтом, а також про час поновлення подачі газу споживачі попереджуються заздалегідь. 4.3.38. Підприємство-власник повинно своєчасно вживати заходів щодо ремонту захисних покриттів. Дефекти захисних покриттів на газопроводах, які розташовані в зоні дії блукаючих струмів, поблизу будівель з можливим скупченням людей, повинні ліквідовуватися в першу чергу, але не пізніше ніж через два тижні після їх виявлення. 4.3.39. Виконання зварних і ізоляційних робіт при приєднанні і ремонті сталевих підземних газопроводів і контроль за їх якістю здійснюються відповідно до вимог СНиП 3.05.02-88.

 

9-крани. Якими приладами і пристроями безпеки повинні бути обладнані стрілові самохідні крани?

4.11.11. Стрілові самохідні крани мають бути обладнані пристроєм захисту від небезпечної напруги під час їх роботи поблизу повітряних ліній електропередачі. Як пристрій такого захисту, а також у разі роботи в обмеженому просторі дозволяється застосовувати обмежники робочих рухів і координатний захист.

 

10-посудини.. В яких випадках посудина повинна бути негайно зупинена?

7.3.1. Посудина повинна бути негайно зупинена у випадках, передбачених інструкцією з режиму, роботи і безпечного обслуговування, зокрема:

1) якщо тиск у посудині підвищився вище дозволеного і не знижується, незважаючи на дотри-

мання персоналом усіх вимог, зазначених в інструкції;

2) при виявленні несправностей запобіжних пристроїв від підвищення тиску;

3) при виявленні в посудині або її елементах, що працюють під тиском, нещільностей, випинів,ьрозриву прокладок;

4) при несправності манометра і неможливості визначити тиск за допомогою інших приладів;

5) при зниженні рівня рідини нижче допустимого в посудинах з вогневим обігрівом;

6) якщо несправні всі покажчики рівня рідини;

7) при несправності запобіжних блокувальних пристроїв;

8) при виникненні пожежі, котра безпосередньо загрожує посудині, що знаходиться під тиском. Порядок аварійного зупинення посудини і наступного введення її в роботу повинен бути вказаний в інструкції.

7.3.2. Причини аварійного зупинення посудини мають бути записані в змінному журналі.

 

11-котли. В яких випадках котел повинен бути перереєстрований і знятий з обліку?

12-трубопроводи. В яких випадках і ким проводиться технічне опосвідчення трубопроводів?

 

13-котли до 0.07 Мпа. Які запобіжні пристрої застосовуються при експлуатації котлів, їх регулювання?

12.2.1. Кожний елемент котла, внутрішній об`єм якого обмежений запірними органами, повинен бути захищений запобіжними пристроями, які автоматично запобігають підвищенню тиску понад допустимий шляхом випускання робочого середовища в атмосферу.

12.2.2. Як запобіжні клапани допускається використовувати:

- важільно-вантажні запобіжні клапани прямої дії;

- пружинні запобіжні клапани прямої дії.

12.2.3. Запобіжні пристрої повинні встановлюватися на патрубках, які безпосередньо приєднані до котла, або трубопроводах без проміжних запірних органів.

При розміщенні на одному патрубку кількох запобіжних пристроїв площа поперечного перетину патрубка повинна бути не менше 1,25 сумарної площі перетину клапанів, встановлених на цьому патрубку.

Відбір робочого середовища через патрубок, на якому розташовані запобіжні клапани, забороняється.

12.2.4. Конструкція запобіжних клапанів повинна передбачати можливість перевірки їх дії в робочому стані шляхом примусового відкривання клапана.

Вантаж важільних запобіжних клапанів повинен бути закріплений на важілі засобом, що виключає їх довільне переміщування. Навішувати нові вантажі після регулювання клапана забороняється.

Якщо на котлі встановлені два запобіжних клапана, то один з них повинен бути контрольним. Контрольний клапан забезпечують приладом (наприклад, кожухом, що замикається на замок), що не дозволяє обслуговуючому персоналу регулювати клапан, але не перешкоджає перевірці його стану.

12.2.5. Запобіжні пристрої повинні мати пристрої (відвідні трубопроводи) для захисту обслуговуючого персоналу від опіків при спрацюванні клапана. Середовище, що виходить із запобіжних клапанів слід відводити за межі котельного приміщення. Відвідні трубопроводи мають бути захищені від замерзання і обладнані дренажами для зливу конденсату, причому як на відводних трубопроводах, так і на зливних приладах не має бути запірних пристроїв.

12.2.6. На котлах (у тому числі тих, які мають один запобіжний пристрій) натомість одного запобіжного пристрою допускається встановлювати обвід із зворотним пристроєм, якій пропускає воду з котла в обхід запірного пристрою на виході гарячої води. В цьому випадку між відводом і розширювальною посудиною не повинно бути запірної арматури, окрім указаного зворотного пристрою.

12.2.7. Діаметри обводів і зворотних клапанів повинні бути прийняті відповідно до розрахунку, але не менше:

40 мм - для котлів теплопродуктивністю до 0,28 Мвт (0,24 Гкал/год);

50 мм - для котлів теплопродуктивністю понад 0,28 Мвт (0,24 Гкал/год).

12.2.8. Сумарна пропускна здатність запобіжних пристроїв, що встановлюються на паровому котлі, повинна бути не менше номінальної годинної паропродуктивності котла.

12.2.9. Число і розміри запобіжних клапанів розраховують за формулами:

для водогрійних котлів із природною циркуляцією

ndh = 0,000006 Q

для водогрійних котлів з примусовою циркуляцією

ndh = 0,000003 Q

де - n - Число запобіжних клапанів;

d - діаметр клапана, см;

h - висота підйому клапанів, см;

Q - максимальна продуктивність котла, Гкал/год.

Висота підйому клапана при розрахунку зазначених формулах для звичайних малопідйомних клапанів приймається не більше 1/20 d.

12.2.10. Запобіжні клапани повинні захищати котли від перевищення в них тиску більш ніж на 10% розрахункового (дозволеного).

12.2.11. Запобіжні клапани повинні встановлюватись:

на парових котлах з природною циркуляцією - на верхньому барабані;

на вихідних колекторах або барабані у водогрійних котлах.

12.2.12. Перевірка справності дії запобіжних клапанів повинна проводитись не рідше одного разу на зміну.

12.2.13. На парових котлах продуктивністю менше 100 кг/год замість запобіжних клапанів допускається встановлювати вихлопний запобіжний пристрій (гідрозатвор).

Вихлопний запобіжний пристрій розраховують так, щоб тиск у котлі не перевищував надлишковий тиск більше ніж на 10%.

Між котлом і вихлопним запобіжним пристроєм і на самому пристрої установка запірних органів не допускається.

12.2.14. Водогрійні котли, що мають барабани, а також котли без барабанів теплопродуктивністю більше 0,4 Мвт (0,35 Гкал/год) обладнують не менш ніж двома запобіжними клапанами із мінімальним діаметром кожного 40 мм. Діаметри всіх установлених клапанів повинні бути однаковими.

Водогрійні котли без барабанів теплопродуктивністю 0,4 Мвт (0,35 Гкал/год) і менше можуть бути обладнані одним запобіжним клапаном.

Кількість і розміри запобіжних клапанів визначається підприємством-виготовлювачем котла.

12.2.15. Діаметр сполучного чи атмосферного трубопроводу розширювальної посудини повинен бути не менше 50 мм. Для запобігання замерзання води посудину і трубопроводи слід утеплювати.

12.2.16. У разі включення котлів у систему опалення без розширювальної посудини заміняти запобіжні клапани на котлах обводами не дозволяється.

12.2.17. У водогрійних котлах, що працюють на систему гарячого водопостачання, замість запобіжних клапанів допускається улаштування окремої вихлопної труби, що з'єднує верхню частину котлів із верхньою частиною бака для води. На цій вихлопній трубі не має бути запірних пристроїв, а бак слід з'єднати з атмосферою. Діаметр вихлопної труби повинен бути не менше 50 мм.

12.2.18. У разі наявності в котельних кількох секційних або трубчатих водогрійних котлів без барабанів, працюючих на загальний трубопровід гарячої води (якщо, крім запірних пристроїв на котлах, є запірні пристрої на загальному трубопроводі), дозволяється замість запобіжних клапанів улаштовувати на кожному котлі обводи із зворотними клапанами у запірних пристроїв котлів, а на загальному трубопроводі гарячої води (в межах котельної) - два запобіжних клапана між запірними пристроями на котлах і запірними пристроями на загальному трубопроводі. Діаметр кожного запобіжного клапана слід застосовувати за розрахунком для одного з котлів, що має найбільшу теплопродуктивність, але не менше 50 мм.

12.2.19. Встановлювати важільно-вантажні запобіжні пристрої на пересувних котельних установках забороняється.

 

14-ліфти. Які елементи підлягають випробуванню у випадку їх заміни?

 

15 – підйомники. Вимоги до робочого майданчика для виконання робіт підйомником.

6.5.12. Для виконання робіт підйомником має бути підготовлений робочий майданчик, який має відповідати таким вимогам:

наявність під'їзного шляху;

кут нахилу має бути не більше зазначеного в паспорті підйомника;

свіжонасипаний та неущільнений ґрунт необхідно утрамбувати;

розміри майданчика дають змогу встановити підйомник на всі опори, а при слабкому ґрунті - на укладені під опори міцні та стійкі підкладки, на слизькому ґрунті - на підкладки із шипами.

16 – навантажувачі. Вимоги до таблички на змінному вантажозахоплювальному пристрої.

г) змінні вантажозахоплювальні пристрої

Кожен змінний вантажозахоплювальний пристрій повинен мати окрему табличку із зазначенням таких даних:

· товарний знак (або найменування) виробника (і, якщо необхідно, фірми-імпортера);

· найменування змінного вантажозахоплювального пристрою та його умовне позначення;

· заводський номер або номер серії за нумерацією виробника;

· місяць і рік виготовлення;

· маса змінного вантажозахоплювального пристрою та відстань від його центра ваги до приєднувальної (монтажної) площини;

· максимальний тиск, у разі наявності гідравлічного приводу;

· номінальна вантажопідіймальність змінного вантажозахоплювального пристрою. Для подовжувачів вил має зазначатися номінальна вантажопідіймальність C _E і відстань до центра ваги вантажу D _E (для телескопічних подовжувачів відповідно C _R і D _R за повністю втягнутих і висунутих подовжувачів), необхідний поперечний переріз і мінімальна довжина вихідних вил. Також має зазначатися попередження про необхідність визначення остаточної вантажопідіймальності навантажувача зі змінним вантажозахоплювальним пристроєм.

17 – АЗС. Обов’язки відповідального за підготовку і проведення газонебезпечних робіт.

18 – АХУ. Паспорт трубопроводів, групи і категорії трубопроводів.

19 – типова інструкція ГНР Требования к исполнителям газоопасных работ.

20- ДБН А.3.2-2-2009. Електромонтажні роботи. Загальні вимоги. Організація робочих місць. Порядок виконання робіт. Монтажні роботи в діючих електроустановках

Білет № 27

1. Повноваження місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування в галузі охорони праці.

Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції:

затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне утримання, ефективну і безпечну експлуатацію об'єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах.

Для виконання функцій, зазначених у частині другій цієї статті, сільська, селищна, міська рада створює у складі свого виконавчого органу відповідний підрозділ або призначає спеціаліста з охорони праці.

2. Хто має право на страхові виплати у разі смерті потерпілого?

У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством

3. Які нещасні випадки визнаються пов’язаними з виробництвом?

Визнаються нещасним випадком, які пов’язані з виробництвом, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов’язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період:

- перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов’язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

- підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

- проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем;

- використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця в установленому роботодавцем порядку;

- виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов’язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця);

- ліквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на виробничих об’єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

- подання необхідної допомоги або рятування людей, виконання дій, пов’язаних із запобіганням нещасним випадкам з іншими особами у процесі виконання трудових обов’язків;

- надання підприємством шефської допомоги;

- перебування у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов’язане з виконанням потерпілим трудових обов’язків або з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища;

- прямування працівника до об’єкта (між об’єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об’єкта за дорученням роботодавця;

- прямування до/чи з місця відрядження згідно з установленим завданням.

Визнаються пов’язаними з виробництвом також випадки:

- раптового погіршення стану здоров’я працівника або його смерті внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджено медичним висновком;

- скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних чи шкідливих виробничих факторів.

Нещасні випадки, пов’язані із завданням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у зв’язку з виконанням ним трудових (посадових) обов’язків чи дій в інтересах підприємства незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються відповідно до цього Порядку. Такі випадки визнаються пов’язаними з виробництвом (крім випадків, що сталися з особистих мотивів).
Нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров’я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків визнаються пов’язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров’я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров’я.

Медичний висновок щодо зв’язку погіршення стану здоров’я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров’я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит роботодавця та/або голови комісії.

4. Засоби зв’язку і сповіщання про пожежу, місце розташування телефонів, пристроїв для передачі звукових сигналів пожежної тривоги. Правила використання цих засобів у разі виникнення пожежі.

6.2.4. Засоби зв'язку

6.2.4.1. Населені пункти й окремо розташовані (віддалені) підприємства необхідно забезпечувати засобами зв'язку (телефонами,радіозв'язком, сповіщувачами), передбачаючи можливість використання їх для передавання повідомлення про пожежу в будь-який час доби. Номер телефону для виклику пожежної охорони - "01".

Обов'язок щодо забезпечення засобами зв'язку населених пунктів покладається на місцеві органи влади і самоврядування, а на об'єктах - на їх власників.

6.2.4.2. Театри, кіноконцертні зали, нафтобази та інші потенційно небезпечні в пожежному відношенні підприємства повинні мати прямий телефонний зв'язок із найближчим підрозділом пожежної охорони або центральним пультом пожежного зв'язку населеного пункту. Необхідність улаштування такого зв'язку визначається територіальними органами державного пожежного нагляду.

6.2.4.3. У разі відсутності на об'єкті телефонного зв'язку слід на видних місцях указувати (за допомогою написів, табличок тощо) місцезнаходження найближчого телефону або спосіб виклику пожежної охорони.

Таксофони, встановлені на вулицях і в будівлях, повинні забезпечувати можливість безкоштовного користування ними для передавання, повідомлення про пожежу по лінії зв'язку "01". На таксофонах мають бути таблички із зазначенням номера виклику пожежної охорони ("01").

5. Проведення електровимірювальних робіт в електроустановках.