Найменші відстані від проводів повітряної лінії до землі, будівель і споруд 15 страница

На кожному підприємстві повинна бути служба охорони праці. Роботодавець створює на підприємстві службу охорони праці з кількістю працюючих 50 і більше осіб відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.

Функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Керівники служб охорони праці прирівнюються до основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

- видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

- вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

- зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

- надсилати роботодавцю підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

5. Організаційні заходи, що убезпечують працівників під час роботи в електроустановках.

Організаційними заходами, якими досягається безпека робіт в електроуста­новках, є:

· затвердження переліку робіт, що виконуються за нарядами, розпорядженнями і в порядку поточної експлуатації;

· призначення осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт;

· оформлення робіт нарядом, розпорядженням або затвердженням переліку робіт, що виконуються в порядку поточної експлуатації;

· підготовка робочих місць;

· допуск до роботи;

· нагляд під час виконання робіт;

· переведення на інше робоче місце;

· оформлення перерв в роботі та її закінчення.

Відповідальними за безпеку робіт, що виконуються в електроустановках, є:

· працівник, який видає наряд, розпорядження;

· працівник, який дає дозвіл на підготовку робочого місця;

· працівник, який готує робоче місце, допуск;

· працівник, який допускає до роботи (далі - допускач);

· керівник робіт;

· працівник, який наглядає за безпечним виконанням робіт (далі наглядач);

· члени бригади.

Працівник, який видає наряд, розпорядження, встановлює можливість безпечного виконання роботи. Він відповідає за достатність і правильність зазначених у наряді заходів безпека, за якісний і кількісний склад бригади і призначення працівник відповідальних за безпечне виконання робіт.

Працівник, який дає дозвіл на підготовку робочих місць і на допуск, несе відповідальність за достатність передбачених для безпечного виконання робіт за­ходів по вимкненню та заземленню устаткування і можливість їх здійснення, а також за координацію часу і місця роботи бригад, що допускається.

Працівник, який готує робоче місце, відповідає за правильне виконання заходів щодо підготовки робочого місця, вказаних у наряді, а також тих, що вимагаються умовами роботи(встановлення замків, плакатів, огорож).

Допускай відповідає за правильність і достатність вжитих заходів безпеки та їх відповідність до характеру і місця роботи, зазначених у наряді, за правильний допуск до роботи, а також за повноту та якість проведеного ним інструктажу.

Керівник робіт відповідає за:

вжиття заходів безпеки, передбачених нарядом чи розпорядженням, та їх доста­тність;

чіткість і повноту інструктажу членів бригади;

наявність справність і правильне застосування необхідних засобів захисту, інструменту, інвентарю та пристосувань;

збережений та постійність перебування на робочому місці заземлень, огоро­джень, знаків і плакатів безпеки, запірних пристроїв протягом робочої зміни;

організацію і безпечне виконання робіт.

Керівник робіт повинен здійснювати постійний нагляд за членами бригади і усу­вати від роботи членів бригади, які порушують ПБЕ, а також не допускати тих, що пе­ребувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, або хворих.

Наглядач контролює наявність встановлених на місці роботи заземлень, огоро­джень, плакатів, запірних пристроїв та відповідає за безпеку членів бригади відносно ураження електричним струмом.

 

6. ОП при виконанні роботи на висоті. Загальні вимоги безпеки під час виконання робіт на димових трубах.

7.9.1.1. Роботи на димових трубах виконуються за нарядом та ПВР.

7.9.1.2. Під час виконання робіт із спорудження, обслуговування та ремонту димових труб не дозволяється:

- працювати без захисної каски та запобіжного пояса;

- працювати одноособово;

- працювати на димових трубах при швидкості вітру понад 10 м/с, під час грози, зливи, снігопаду, ожеледі, туману, а також без стійкого оперативного зв'язку між працівниками (радіо- або телефонного зв'язку, знакової сигналізації);

- після закінчення роботи і під час перерв у роботі залишати в підвішеному стані інструмент, предмети, матеріали, частини обладнання тощо;

- виконувати кріплення будівельних риштувань, не переконавшись у надійності та міцності вузлів кріплення;

- працювати на діючих димових трубах без ужиття заходів щодо захисту робітників від диму та газів;

- підійматися на димову трубу за допомогою сходин, зовнішніх трапів, умонтованих у стіну труби металевих скоб тощо, які не мають надійного закріплення.

7.9.1.3. У ПВР враховується таке:

- площадка верхнього ярусу риштувань має бути на відстані не менше 0,65 м від верху димової труби;

- площадки риштувань, розташованих нижче, використовуються як уловлювальні площадки, які необхідно споруджувати над входом у димохід та над проходами і робочими місцями, де існує небезпека травмування працівників предметами, що падають;

- відстань між стіною труби і внутрішнім краєм робочої площадки має бути не більше 200 мм;

- навколо труби необхідно огородити небезпечну зону, на висоті 2,5-3 м установити захисний дашок завширшки не менше 2 м з подвійного настилу дощок завтовшки не менше 40 мм з ухилом до труби та бортовою дошкою заввишки не менше 150 мм.

7.9.2.1. Під час підйому на димову трубу забороняється братися за верхню останню скобу і ставати на неї.

7.9.2.4. Після підйому ходовими скобами перед переходом на площадку працівники закріплюються карабінами запобіжних поясів за обвідний канат.

7.9.2.6. Кронштейни площадки для установлення стяжних кілець мають бути заводського виготовлення, пройти випробування на статичне навантаження 1568 Н і мати упори, які перешкоджають здвигу щитів настилу. Не дозволяється навішувати кронштейни на замки стяжних
кілець.

7.9.2.7. Під час підйому на трубу, при необхідності використання пояса, необхідно кріпитися карабіном запобіжного пояса до ходової скоби, шахти підйомника чи внутрішньої скоби для кріплення крана-укосини.

7.9.3.2. Під час спорудження збірних залізобетонних (металевих) димових труб необхідно: - підводити царгу, яка монтується, на трубу слід обережно, з одного боку; монтажники на робочій площадці в цей час повинні перебувати з протилежного боку;

- звільняти встановлений блок від вантажних стропів дозволяється тільки після його надійного закріплення;

- піднімати блок дозволяється не вище ніж на 1 м над рівнем змонтованої частини димової труби.

 

7. Правила ОП на автомобільному транспорті. Вимоги безпеки до спеціалізованого устаткування, пристроїв

4.1. Конструкція стендів для перевірки тягово-динамічних властивостей та гальмових систем автомобілів повинна виключати можливість самовільного виїзду транспортних засобів зі стенда та обмежувати їх переміщення за його межі у поперечному напрямку під час випробувань.

4.2. Автоматичні безконвеєрні мийні установки повинні бути оснащені на в’їзді світловою сигналізацією і кінцевими вимикачами.

4.3. В установках для миття деталей, вузлів та агрегатів повинен бути блокуючий пристрій, який відключає привід при відкритому завантажувальному люці.

4.4. Конструктивне виконання запобіжних клітей (пристроїв) для накачування шин повинне забезпечувати безпеку працівників від вильоту замкового кільця та розриву покришки при накачуванні шини.

4.5. На мастильних нагнітачах з електроприводом повинен бути пристрій, який виключає привід при перевищенні встановленого значення тиску більше як на 10%.

4.6. У конструкції пересувного устаткування, яке призначене для монтажу, демонтажу та транспортування складальних одиниць і агрегатів автомобіля, повинні бути стояки та упори, що запобігають їх падінню або зміщенню на платформі, і стоянковий гальмівний пристрій.

4.7. Пересувне та переносне обладнання повинне мати захвати для його переміщення або перенесення.

4.8. Конструкція підставок (козелків) повинна забезпечувати надійність і стійкість при їх застосуванні, а також запобігати сковзанню транспортних засобів, що установлені на них. На кожній підставці (козелку) повинно бути зазначене граничнодопустиме навантаження.

 

8-газ. Яка документація складається за результатами технічного обстеження газопроводів?

4.3.14. Результати обходу газопроводів повинні відображатися в журналі обходу трас газопроводів, згідно з формою, наведеною вправилах технічної експлуатації. У разі виявлення несправностей, порушень або самовільного ведення робіт в охоронній зоні газопроводу обхідник негайно інформує безпосереднє керівництво.

4.3.29. За результатами технічного обстеження сталевих і поліетиленових газопроводів складається акт, в якому з врахуванням виявлених дефектів і оцінки технічного стану слід дати висновок про можливість подальшої експлуатації газопроводу, необхідність і строки проведення його ремонту і заміни.

Акт технічного обстеження повинен затверджуватися керівником СПГГ або підприємства.

Результати обстеження записуються в паспорті газопроводу.

 

9-крани. Якими приладами і пристроями безпеки повинні бути обладнані стрілові самохідні крани?

4.11.11. Стрілові самохідні крани мають бути обладнані пристроєм захисту від небезпечної напруги під час їх роботи поблизу повітряних ліній електропередачі. Як пристрій такого захисту, а також у разі роботи в обмеженому просторі дозволяється застосовувати обмежники робочих рухів і координатний захист.

 

10-посудини. Вимоги до інструкції з режиму роботи і безпечного обслуговування посудин?

 

11-котли. Які документи необхідно надати при реєстрації котла?

12-трубопроводи.. Які документи подаються власником при реєстрації трубопроводів?

 

13-котли до 0.07 Мпа. Вимоги до манометрів, що встановлюються на котлах і живильних лініях?

12.4.1. Манометри, що встановлюються на котлах і живильних лініях, повинні мати клас точності не нижче 2,5.

12.4.2. Манометри повинні вибиратися з такою шкалою, щоб при робочому тиску їх стрілка знаходилась у другій третині шкали.

12.4.3. На шкалу манометра наносять червону риску на рівні поділки, що відповідає робочому тиску в котлі з урахуванням додаткового тиску від ваги стовпа рідини.

Замість червоної риски допускається прикріпляти до корпусу манометра металеву пластину, пофарбовану в червоний колір, яка щільно прилягає до скла манометра над відповідною поділкою шкали. Наносити червону риску на скло фарбою забороняється.

12.4.4. Манометр улаштовують так, щоб його показання було чітко видно обслуговуючому персоналу, при цьому його шкала повинна бути розміщена вертикально або з нахилом уперед до 30.

12.4.5. Діаметр корпусу манометра, що встановлюється від рівня площадки спостереження за манометром на висоті до 2 м, повинен бути не менше 100 мм, на висоті 2-5 м - не менше 160 мм і на висоті понад 5 м - не менше 250 мм.

12.4.6. На кожному паровому котлі повинен бути встановлений манометр, що сполучається з паровим простором котла. Перед манометром повинен бути встановлений триходовий кран або інший аналогічний пристрій для продувки манометра. Крім того, перед манометром повинна бути сифонна трубка умовним діаметром не менше 10 мм.

12.4.7. У котлів, працюючих на рідкому паливі, на трубопроводі підводу палива до форсунок (пальників) влаштовують манометри після останнього по ходу палива запірного органу. Це правило не поширюється на ротаційні пальники.

12.4.8. Не допускається користуватись манометром, якщо:

- на манометрі відсутня пломба або клеймо про здійснення перевірки;

- просрочений термін перевірки манометра;

- стрілка манометра при його відключенні не повертається до нульової позначки шкали на величину, що перевищує половину допустимої похибки для даного манометра;

- розбите скло чи існують інші пошкодження, які можуть відбитися на правильності показань.

12.4.9. На водогрійних котлах манометри встановлюють:

- на вході води в котел після запірного органу і на виході до запірного органу;

- на всмоктувальних і нагнітальних лініях циркуляційних і підживлюючих насосів.

12.4.10. Для кожного парового котла манометр установлюють на лінії перед органом, регулюючим живлення котла.

При наявності в котельні кількох котлів паропродуктивністю менше 2 т/год допускається встановлення одного манометра на загальній живильній лінії.

12.4.11. У разі використання водопровідної мережі замість другого живильного насоса у безпосередній близкості від котла на цій водопровідній лінії повинен бути встановлений манометр.

12.4.12. Перевірка, опломбуванням (тавруванням) манометрів проводиться Держстандартом не рідше одного разу в 12 місяців. Крім того, не рідше одного разу в 6 місяців власник котла повинен зробити перевірку робочих манометрів контрольним чи перевіреним робочим манометром, що має однакову шкалу і клас точності з тим манометром, що перевіряється. Результати перевірки заносять в журнал контрольних перевірок.

Перевірка справності дії манометрів за допомогою триходових кранів або запірних вентилів, що заміняють їх, повинна проводитися не рідше одного разу в зміну.

 

14-ліфти. В якому випадку проводиться експертне обстеження (технічне діагностування) ліфтів.

15 – підйомники. Яких вимог необхідно дотримуватися під час виконання робіт підйомником?

6.5.10. Проектом виконання робіт підйомниками мають передбачатися:

· відповідність підйомників, що використовуються, умовам виконання робіт щодо вантажопідіймальності, висоти підіймання, вильоту;

· забезпечення безпечних відстаней від ВРУ, ПЛ чи ПЛЗ, а також до будов і місць складування будівельних деталей і матеріалів;

· місця руху міського транспорту та пішоходів;

· умови встановлення та роботи підйомників поблизу укосів котлованів або канав;

· умови безпечної роботи декількох підйомників;

· перелік знімних вантажозахоплювальних пристроїв, що застосовуються, і графічне зображення (схема) стропування вантажів для підйомників, споряджених гаком;

· місця та габарити складування вантажів, під'їзні шляхи тощо;

· заходи щодо безпечного проведення робіт з урахуванням конкретних умов на дільниці, де встановлений підйомник (огорожа робочого майданчика, рівень освітлення в темний час доби тощо).

6.5.11. Роботи (будівельні, малярні, обслуговування світильників тощо) з робочої платформи підйомника можна виконувати за умови додержання заходів щодо попередження падіння працівників з робочої платформи, ураження їх електричним струмом, затиснення під час переміщення робочої платформи в стиснених умовах. Під час виконання робіт необхідно дотримуватися таких вимог:

· вхід до робочої платформи та вихід з неї має здійснюватися через посадкову площадку чи з поверхні землі, під час підіймання чи опускання робочої платформи проріз для входу до неї має бути зачинений знімною огорожею чи дверима;

· працівники, які виконують роботи з робочої платформи, мають працювати в захисних касках та із запобіжним поясом, пристебнутим до скоб або елементів конструкції робочої платформи;

· машиніст підйомника під час роботи повинен бути в захисній касці;

· працівникам, які виконують роботи з робочої платформи, не дозволяється сідати та ставати на елементи огорожі, перехилятися через огорожу робочої платформи, установлювати на її підлогу предмети для збільшення висоти зони роботи в робочій платформі;

· робота підйомника має бути припинена за швидкості вітру більше 10 м/с на висоті 10 м, а також під час грози, сильного дощу, туману, снігопаду та при недостатньому освітленні, а також за температури навколишнього повітря нижче вказаної в паспорті підйомника;

· під час роботи підйомника зв'язок між працівниками, які виконують роботи з робочої платформи, і машиністом має підтримуватися безперервно: у разі підіймання робочої платформи до 10 м - голосом, більше 10 м - знаковою сигналізацією, більше 22 м - двостороннім радіо- або телефонним зв'язком. Знакова сигналізація наведена в додатку 7;

· переміщення підйомника з працівниками чи вантажем на робочій платформі не дозволяється, якщо інше не передбачене настановою з експлуатації.

 

16 – навантажувачі. Що повинно бути зазначено на табличці навантажувача, укріпленій на видному місці?

а) навантажувачі з ДВЗ:

· товарний знак (або найменування) виробника;

· найменування навантажувача й умовне позначення;

· заводський номер або номер серії за нумерацією виробника;

· місяць і рік виготовлення;

· власна маса навантажувача в робочому стані без змінного вантажозахоплювального пристрою, але з вилами для вилкових навантажувачів і штабелеукладачів;

· вантажопідіймальність на максимальній висоті підіймання вантажу;

б) навантажувачі з електроприводом:

· товарний знак (або найменування) виробника;

· найменування навантажувача й умовне позначення;

· заводський номер або номер серії за нумерацією виробника;

· місяць і рік виготовлення;

· власна маса навантажувача в робочому стані без змінного вантажозахоплювального пристрою, але з вилами для вилкових навантажувачів і штабелеукладачів;

· вантажопідіймальність на максимальній висоті підіймання вантажу;

· власна маса навантажувача без акумуляторних батарей;

· припустимі максимальна й мінімальна маси акумуляторних батарей з акумуляторним ящиком;

· номінальна напруга (у вольтах) акумуляторної батареї, яка постачається з навантажувачем;

в) навантажувачі зі змінними вантажозахоплювальними пристроями

Крім перерахованого в підпунктах "а" і "б" пункту 5.2.12 цих Правил, табличка має містити таку інформацію:

· найменування та позначення змінного вантажозахоплювального пристрою;

· власна маса навантажувача в робочому стані із установленим змінним вантажозахоплювальним пристроєм;

· вантажопідіймальність навантажувача зі змінним вантажозахоплювальним пристроєм на максимальній висоті підіймання вантажу.

Допускається вказувати на табличці номінальну вантажопідіймальність.

Маса вантажу, що піднімається, може бути зазначена на окремій табличці;

г) змінні вантажозахоплювальні пристрої

Кожен змінний вантажозахоплювальний пристрій повинен мати окрему табличку із зазначенням таких даних:

· товарний знак (або найменування) виробника (і, якщо необхідно, фірми-імпортера);

· найменування змінного вантажозахоплювального пристрою та його умовне позначення;

· заводський номер або номер серії за нумерацією виробника;

· місяць і рік виготовлення;

· маса змінного вантажозахоплювального пристрою та відстань від його центра ваги до приєднувальної (монтажної) площини;

· максимальний тиск, у разі наявності гідравлічного приводу;

· номінальна вантажопідіймальність змінного вантажозахоплювального пристрою. Для подовжувачів вил має зазначатися номінальна вантажопідіймальність C _E і відстань до центра ваги вантажу D _E (для телескопічних подовжувачів відповідно C _R і D _R за повністю втягнутих і висунутих подовжувачів), необхідний поперечний переріз і мінімальна довжина вихідних вил. Також має зазначатися попередження про необхідність визначення остаточної вантажопідіймальності навантажувача зі змінним вантажозахоплювальним пристроєм.

 

17 – АЗС. Порядок допуску до проведення вогневих робіт на складі нафтопродуктів та АЗС

18 – АХУ. Випробування на міцність і герметичність холодильних систем.).

19 – типова інструкція ГНР Порядок оформления наряда-допуска на проведение газоопасных работ.

20- ДБН А.3.2-2-2009. Покрівельні роботи. Загальні вимоги. Організація робочих місць. Порядок виконання робіт

Білет № 26

1. Права працівників на охорону праці під час роботи.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

2. Норми тривалості робочого часу. Скорочена тривалість робочого часу.

Нормальна тривалiсть робочого часу працiвникiв не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Пiдприємства i органiзацiї при укладеннi колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалостi робочого часу, нiж передбачено в частинi першiй цiєї статтi.

Скорочена тривалiсть робочого часу встановлюється:

для працiвникiв вiком вiд 16 до 18 рокiв - 36 годин на тиждень, для осiб вiком вiд 15 до 16 рокiв (учнiв вiком вiд 14 до 15 рокiв, якi працюють в перiод канiкул) - 24 години на тиждень.
Тривалiсть робочого часу учнiв, якi працюють протягом навчального року у вiльний вiд навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалостi робочого часу, передбаченої в абзацi першому цього пункту для осiб вiдповiдного вiку;

2) для працiвникiв, зайнятих на роботах з шкiдливими умовами працi, - не бiльш як 36 годин на тиждень.

Перелiк виробництв, цехiв, професiй i посад з шкiдливими умовами працi, робота в яких дає право на скорочену тривалiсть робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Крiм того, законодавством встановлюється скорочена тривалiсть робочого часу для окремих категорiй працiвникiв (учителiв, лiкарiв та iнших).

Скорочена тривалiсть робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштiв на пiдприємствах i в органiзацiях для жiнок, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дитину-iнвалiда.

3. Які нещасні випадки не визнаються пов’язаними з виробництвом?

Не визнаються пов’язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками:

- за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;

- під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, машин, механізмів, устаткування, інструментів, що належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності);

- унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), за наявності відповідного медичного висновку, якщо це не пов’язане із застосуванням таких речовин у виробничих процесах чи порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння, до нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективного договору;

- у разі підтвердженого відповідним медичним висновком алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння, не зумовленого виробничим процесом, яке стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання;

- під час скоєння ними злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду;

- у разі смерті або самогубства (крім випадків, раптового погіршення стану здоров’я працівника або його смерті внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджено медичним висновком; скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних чи шкідливих виробничих факторів).

4. Правила використання вогнегасних засобів протипожежного інвентарю і обладнання для пожежогасіння.

До первинних засобів пожежогасіння відносяться:

вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

Правила використаннявогнегасними засобами.

В ОДЕКУ є в наявності вогнегасники двох видів: вуглекислотні та порошкові.

Вогнегасники вуглекислотні містять вуглекислотний газ, ріже – азот і другі інертні гази. При давленні 60 аті вуглекислий газ переходить в жидкий стан. Призначаються для гасіння рідких та твердих речовин (крім тих, що можуть горіти без доступу повітря), а також електроустановок, що знаходяться під напругою до 1000 В. Вогнегасник складається з:

1)сталевого корпусу;

2)хомута кріплення вогнегасника;

3)запірного клапану;

4)рукоятки;

5)дифузора.

Усередені сталевого корпусу, який наповнений кальцинірованою содою – 96, 5% з водою, міститься стальний корпус з вуглекислим газом, який під тиском 70 ати є рідина. При відкритті запірного клапану рідинний вуглекислий газ змішується зі розчином кальцинірованої соди і виходить з дифузора у вигляді піни. Час дії ВВ- 2 – 60 секунд. У випадку, коли замість запірного клапану міститься ручка, якою проколюється корпус з вуглекислою рідиною, треба винути чеку і натиснути ручку.

Вогнегасники порошкові призначаються для гасіння невеликих спалахувань речовин та матеріалів (лужні метали, інші хімічні речовини, електроустановки), коли використання вуглекислотних вогнегасників неефективно.

Вогнегасник порошковий складається з:

1)пластмасового корпусу;

2)стальний балон зі стисненим повітрям;

3)рукоятки.

Усередені пластмасового корпусу знаходиться вогнегасний порошок, який складається з: кальцинірованої соди – 96,5%, графіту – 1%, стеарата залозу –1%, стеарата алюмінію – 1%, стеаринової кислоти – 0,5%. Усередені вогнегасного порошку міститься стальний балон зі стисненим повітрям. Щоб скористатися вогнегасником під час гасіння пожежі, треба винути чеку і натиснути ручку. У результаті проколюється сталевий балон зі стислим повітрям, який розпиляє порошок і він під тиском виходить в невеликий отвір на полум’я і гасить його. Кожні пів року вогнегасний порошок треба просушувати при температурі 50 – 60 0С або раз на 1,5 роки перезаряджати.