Про посвячення Богові людей і речей. 66 страница

10. Цей недобрий народ, котрий не бажає чути слів Моїх, живе за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, аби служити їм і поклонятися їм, стане, як цей пояс, котрий непридатний для жодної справи.

11. Бо, як пояс близенько лежить до крижів людини, так Я наблизив до Себе увесь дім Ізраїлів і увесь дім Юдин, говорить Господь, щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не підкорилися.

12. Тому скажи їм оце слово: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Усілякий міх на вино виповнюється вином. Вони скажуть тобі: хіба ми не знаємо, що всілякий міх виповнюється вином?

13. А ти скажеш їм: Так говорить Господь: Ось Я виповню вином до сп'яніння усіх мешканців цієї землі і царів, що сидять на престолі Давидовім, і священиків, і пророків, і всіх мешканців Єрусалиму.

14. І розіб'ю їх одного об одного, і батьків і синів разом, говорить Господь; не пожалію і не помилую, і не завагаюся винищити їх.

15. Слухайте і завважуйте; не будьте пихатими, бо Господь говорить;

16. Прославте Господа, Бога вашого, доки Він ще не навів пітьми, і доки ще ноги ваші не спотикаються у горах мороку; тоді ви будете наджидати світла, а Він учинить його тінню смерти і вчинить пітьмою.

17. А якщо ви не підкоритеся цьому, то душа моя буде оплакувати в утаємничених місцях гординю вашу, буде плакати гірко, і очі мої будуть виливатися в сльозах; тому що череду Господню відведуть у полон.

18. Скажи цареві й цариці: Упокортеся, сядьте якомога нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої.

19. Південні міста замкнені, і нікому відчинити їх; Юда увесь став бранцем, повели в полон усього цілком.

20. Підведіть очі ваші і подивіться на тих, що простують з півночі: де череда, котру тобі було дано, пречудова череда твоя?

21. Що скажеш, [донько Сіону], коли Він провідає тебе? Ти сама привчила їх головувати над тобою; чи не охопить тебе біль, як жінку-породіллю?

22. І якщо скажеш в серці твоєму: За що запопало мене таке? – За безліч злочинів твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п'яти твої.

23. Чи може чорношкірий перемінити свою шкіру і барс – плями свої? Отак і ви – чи можете чинити добро, якщо звикли чинити лихе?

24. Тому розвію їх, як порох, що його розносить вітер пустелі.

25. Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частка, говорить Господь, тому що ти забула Мене і сподівалася на брехню.

26. За те підніметься поділ твій на обличчя твоє, щоб відкрилося сороміцьке твоє.

27. Бачив Я перелюб твій і невпинну хіть твою, твою гидоту і твою мерзоту на пагорбах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! Ти й після цього не очистишся. А доки?

Єремії 14

1. Слово Господнє, котре було до Єремії, коли перестали випадати дощі.

2. Плаче Юда, брама його упала, почорніла на землі, і волання зчиняється в Єрусалимі.

3. Вельможні посилають служників своїх по воду; вони приходять до криниць і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами, посоромлені і збентежені, вони покривають свої голови.

4. Бо грунт потріскався від того, що не було дощу на землі, то й землероби збентежилися і покривають свої голови.

5. Навіть лань народжує в полі і залишає [дітей], тому що немає трави.

6. І дикі віслюки стоять на пагорбах і ковтають, мов шакали, повітря; очі їхні потьмяніли, тому що немає трави.

7. Хоч беззаконня наше свідчить супроти нас, але Ти, Господе, чини з нами заради ймення Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою.

8. Надіє Ізраїля, Рятівнику його в годину страждань! Нащо Ти, – ніби чужий на цій землі, наче перехожий, котрий зайшов переночувати?

9. Нащо Ти – як людина, здивований, як дужий, що не має сили врятувати? І одначе, Ти, Господе, посеред нас, і Твоє ймення сяє над нами; не залишай нас.

10. Так говорить Господь народові цьому: За те, що вони полюбляють блукати і не притримують ніг своїх, за те Господь не прихильний до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні.

11. І сказав мені Господь: Ти не молися за народ цей, на добро йому.

12. Якщо вони будуть поститися, Я не почую благання їхнього; і якщо піднесуть усеспалення і подарунки, Я не прийму їх; але мечем і голодом, і моровицею винищу їх.

13. Тоді сказав я: Господе Боже! Ось пророки кажуть їм: Не побачите меча, і голоду не буде у вас, але непорушний мир дам вам на сьому місці.

14. І сказав мені Господь: Пророки пророкують неправдиве йменням Моїм; Я не посилав їх і не наказував їм, і не казав їм; вони виповідають вам видіння неправдиві, і чаклунства, і пусте, і мрії серця свого.

15. А тому так говорить Господь про пророків: Вони пророкують йменням Моїм, а Я не посилав їх; вони кажуть: Меча і голоду не буде на цій землі: мечем і голодом будуть винищені ці пророки.

16. І народ, котрому вони пророкують, розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду і меча, і нікому буде хоронити їх, – вони і дружини їхні, і сини їхні, і доньки їхні; і Я виллю на них зло їхнє.

17. І скажи їм слово оце: Нехай проливають мої очі сльози ніч і день, і нехай не перестають; бо великою поразкою уражена діва, донька народу мого, важким ударом.

18. Виходжу я в поле, – і ось, убиті мечем; заходжу до міста, – і ось, ті, що тануть від голоду; навіть пророк і священик блукають землею безпорадні.

19. Хіба Ти назовсім відкинув Юду? Хіба душі Твоїй відразливий Сіон? Нащо уразив нас так, що немає нам зцілення? Ждемо миру – і нічого схожого немає, чекаємо на годину зцілення – і ось, жахи.

20. Визнаємо, Господе, нечестя наше, беззаконня батьків наших; бо згрішили ми перед Тобою.

21. Не відкидай [нас] заради ймення Твого; пригадай, не ганьби престолу слави Твоєї, не руйнуй заповіту Твого з нами.

22. Чи є між облудними [богами] поганськими такі, що дають дощ? Або чи може небо [само по собі] подавати зливу? Чи не Ти це, Господе Боже наш? На Тебе сподіваємося ми; бо Ти утворюєш все це.

Єремії 15

1. І сказав мені Господь: А хоч би постали перед лицем Моїм Мойсей і Самуїл, душа Моя не [прихилиться] до народу цього; віджени [їх] з-перед очей Моїх – нехай ідуть собі геть.

2. А якщо скажуть тобі: Куди нам рушати? То скажи їм: Так говорить Господь: Хто [приречений] на смерть, йди на смерть, хто під меч – під меч; хто на голод – на голод; і хто в полон – у полон.

3. І пошлю на них чотири різних [покари], говорив Господь: меча, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних, і звірів польових, аби пожирати і винищувати;

4. І віддам їх на озлоблення всім царствам землі за Манасію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він учинив у Єрусалимі.

5. Бо хто пожаліє тебе, Єрусалиме? І хто виявить співчуття до тебе? І хто зайде до тебе запитати про твій добробут?

6. Ти залишив Мене, говорить Господь, відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і знищу тебе: Я стомився милувати.

7. Я розвіваю їх віялом за браму землі; позбавляю їх дітей, нищу народ Мій; але вони не повертаються зі шляхів своїх.

8. Вдів їхніх у Мене більше, аніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача в полудень; нападе на них несподівано страх і жах.

9. Лежить у знемозі та, що породила семеро, віддає духа свого; ще вдень зайшло сонце її, вона осоромлена і зневажена. І останок їх віддам під меч перед очима ворогів їхніх, говорить Господь.

10. Горе мені, мамо моя, що ти породила мене чоловіком, який сперечається і свариться з усією землею; нікому не давав я на проценти, і мені ніхто не давав на ріст, [а] всі проклинають мене.

11. Господь сказав: Кінець твій буде гарним, бо Я примушу ворога вчинити з тобою добре в пору бідування і в годину скорботи.

12. Чи може залізо зламати залізо північне і мідь?

13. Майно твоє і скарби твої віддам на розкрадання, не за ціну, за всі гріхи твої, у всіх володіннях твоїх.

14. І відправлю з ворогами твоїми у край, котрого ти не знаєш; бо вогонь спалахнув у гніві Моєму, – буде палати на вас.

15. О, Господе! Ти відаєш [усе]; згадай мене і відвідай мене, і помстися за мене гонителям моїм; не погуби мене за тривалою терплячістю Твоєю; Ти знаєш, що заради Тебе несу я наругу.

16. Надбані слова Твої, і я з'їв їх; і було слово Твоє для мене радістю і втіхою серця мого; бо ймення Твоє надане мені, Господе, Боже Саваоте!

17. Не сидів я у зібранні сміхунів, і не веселився; під рукою Твоєю, що тяжіла на мені, я сидів самотою, бо Ти виповнив мене обуренням.

18. За що така вперта хвороба моя, і рана моя така невигойна, що відкидає лікування? Невже Ти будеш для мене, мовби оманливим джерелом, непевною водою?

19. На це так сказав Господь: Якщо ти навернешся, то Я тебе відновлю, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш коштовне з незначного, то будеш, як Мої уста; вони самі будуть звертатися до тебе, а не ти будеш звертатися до них.

20. І вчиню тебе для цього народу потужного мідною загородою; вони будуть воювати супроти тебе, але не здолають тебе; бо Я з тобою, щоб рятувати і визволяти тебе, говорить Господь.

21. І врятую тебе від руки недобрих, і визволю тебе від руки гнобителів.

Єремії 16

1. І було до мене слово Господнє:

2. Не бери собі дружини, і нехай не буде в тебе ні синів, ані доньок на місці цьому.

3. Бо так говорить Господь про синів і дочок, які народяться на цьому місці, і про матерів їхніх, котрі народять їх, і про батьків їхніх, від котрих вийдуть вони на цю землю.

4. Важкою смертю помруть вони, і не будуть оплакані, і не будуть поховані; стануть гноєм на поверхні землі, і мечем, і голодом будуть винищені, і трупи їхні будуть поживою птахам небесним і звірям земним.

5. Бо так говорить Господь: Не заходь до оселі, де тужать, і не ходи плакати і скаржитися разом з ними; бо Я відібрав од цього народу, говорить Господь, мир Мій і милість, і співчуття.

6. І помруть великі і незначні на землі оцій, і не поховають їх, і вони не будуть оплакувати їх, ні терзати себе, ані стригтися заради них.

7. І не будуть переламувати для них хліб у печалі, на втіху за померлих; і не подадуть їм чаші втіхи, аби пити за батька їхнього і матір їхню.

8. Не ходи також до оселі, де бенкетують, щоб сидіти з ними, їсти і пити.

9. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я припиню на місці оцьому в очах ваших і за днів ваших голос радощів і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої.

10. Коли ти перекажеш народові цьому всі оці слова, і вони скажуть: За що вирік на нас Господь усе оце бідування велике, і яка наша неправда, і який наш гріх, котрим згрішили ми перед Господом, Богом нашим?

11. Тоді скажи їм: За те, що батьки ваші покинули Мене, говорить Господь, і пішли слідом за іншими богами, і служили їм, і поклонялися їм, а Мене покинули, і закону Мого не пильнували,

12. А ви учиняєте ще гірше од ваших батьків і живете кожний за упертістю недоброго серця свого, щоб не підкорятися Мені,

13. За це викину вас із краю цього до краю, котрого не знали ні ви, ні батьки ваші, і там будете служити іншим богам день і ніч; бо Я не виявлю вам милосердя.

14. А тому ось, настають дні, говорить Господь, коли не будуть уже говорити: Живий Господь, Котрий вивів синів Ізраїлевих з Єгипетського краю.

15. Але: Живий Господь, Котрий вивів синів Ізраїлевих з краю північного та із усіх країв, до котрих вигнав їх; бо поверну їх до краю їхнього, котрого Я дав батькам їхнім.

16. Ось, Я пошлю безліч рибалок, говорить Господь, і будуть ловити їх, а потім пошлю багато мисливців, і вони поженуть їх з усілякої гори, і з усілякого пагорба, й також з ущелин скель.

17. Бо очі Мої – на всіх шляхах їхніх; вони не утаємничені від лиця Мого, і неправда їхня не утаємничена від очей Моїх.

18. І відплачу їм найперше за неправду їхню і за певний гріх їхній, тому що змерзили землю Мою, трупами гидких своїх і мерзотами своїми виповнили спадщину Мою.

19. Господе! Сило моя і фортеце моя і сховку мій скорботного дня! До Тебе прийдуть народи від рубежів землі і скажуть: Тільки облуду успадкували батьки наші, марноту і те, в чому немає жодної користі.

20. Чи може людина витворити собі богів, котрі, зрештою, не боги?

21. Тому ось, Я покажу їм нині, покажу їм руку Мою і могутність Мою, і пізнають, що ймення Моє – Господь.

Єремії 17

1. Гріх Юдин написаний залізним різцем, алмазним вістрям накреслений на скрижалі серця їхнього і на рогах жертовників їхніх.

2. Як про синів своїх, згадують вони про жертовники свої і діброви свої під зеленими деревами, на високих пагорбах.

3. Гору Мою в полі, майно твоє і всі скарби твої віддам на пограбування, і всі підвищення твої – за гріхи у всіх володіннях твоїх.

4. І ти через себе втратиш спадок твій, котрого Я дав тобі, і віддам тебе в рабство ворогам твоїм, в країну, котрої ти не знаєш, тому що ви спричинили вогонь гніву Мого; він буде горіти повіки.

5. Так говорить Господь: проклятий чоловік, котрий сподівається на людину і плоть учиняє своїм опертям, і котрого серце відступає од Господа.

6. Він буде, як верес у пустелі, і не побачить, коли прийде добре, і оселиться в місцях спекотного степу, на землі безживній і безлюдній.

7. Благословенна людина, яка сподівається на Господа і в котрої надія – Господь.

8. Бо вона буде, як дерево, посаджене біля води і випустило коріння біля потоку; не відає воно, коли надходить спека; листя його зелене, і в часі посухи воно не боїться і не перестає приносити плід.

9. Найлукавіше серце [людське] над усе і цілком зіпсоване; хто його збагне?

10. Але Я, Господь, прозираю серце, і досліджую нутрощі, аби відплатити кожному за його вчинками і за плодами його.

11. Куропатка сідає на яйця, котрих не знесла; такий самий той, що багатства надбав неправдою; він покине його на половині днів своїх і глупаком залишиться на смертному ложі.

12. Престол слави, звеличений від початку, є місце освячення нашого.

13. Ти, Господе, – надія Ізраїлева, і всі, що покидають Тебе, осоромляться. Ті, що відступають од Мене, будуть написані на поросі, тому що вони залишили Господа, джерело води живої.

14. Уздоров мене, Господе, – і уздоровленим буду; врятуй мене, – і врятований буду; бо Ти – хвала Моя.

15. Ось, вони кажуть мені: Де слово Господнє? Нехай воно прийде!

16. Я не поспішав стати пастирем у тебе і не бажав лихого дня, Ти це знаєш; що вийшло з уст моїх – відкрите перед лицем Твоїм.

17. Не будь грізним для мене, Ти – надія моя лихого дня.

18. Нехай осоромляться гонителі мої, а я не буду зневаженим; нехай вони затремтять, а я буду без остраху, наведи на них день бідування і потряси їх глибокою зажурою.

19. Так сказав мені Господь: Піди і зупинися у брамі синів народу, котрою заходять царі юдейські і якими вони виходять, і на всіх брамах Єрусалимських.

20. І кажи їм: Слухайте слово Господнє, царі юдейські і вся Юдея, і всі мешканці Єрусалиму, що входять цією брамою.

21. Так говорить Господь: Бережіть душі свої, і не носіть тягарів суботнього дня, і не вносьте їх брамами Єрусалимськими.

22. І не виносьте тягарів з осель ваших суботнього дня, і не займайтеся жодною роботою, але освячуйте день суботній так, як Я заповідав батькам вашим,

23. Котрі врешті не упокорилися і не прихилили вуха свого, але стали твердошиїми, щоб не слухати і не приймати повчань.

24. І якщо ви послухаєте Мене в тім, говорить Господь, щоб не носити тягарів брамою цього міста, і будете освячувати суботу, не вдаючись цього дня до жодної роботи,

25. То брамами цього міста будуть заходити царі і князі, що сидять на престолі Давида, та їздять на колісницях і на конях, вони і князі їхні, юдеї і мешканці Єрусалиму, і місто це буде залюднене вічно.

26. І будуть приходити з міст юдейських та з околиць Єрусалиму, із Веніяминового краю, і з рівнини, і з гір, і з півдня, і приноситимуть усеспалення, і пожертву, і хлібне приношення, і ладан, і пожертви вдячности до Господнього дому.

27. А якщо не послухаєте Мене, щоб освячувати день суботній і не носити тягарів через брами Єрусалиму суботнього дня, то запалю вогонь на брамі його, – і він пожере оселі Єрусалиму і не загасне.

Єремії 18

1. Слово, котре було до Єремії від Господа:

2. Підведися і зійди в дім гончара, і там Я повідаю слова Мої.

3. І зійшов я до оселі гончара, і ось він учиняв свою роботу на кружалі.

4. І посудина, котру гончар виготовляв із глини, розвалилася в руці його; і він знову виготовив з неї другу посудину, яку гончар замірився вчинити.

5. І було слово Господнє до мене:

6. Чи не можу Я вчинити з вами, доме Ізраїлів, отак, як цей гончар? – Говорить Господь. – Ось, що глина в руці гончара, те саме ви – у Моїй руці, доме Ізраїлів.

7. Іноді Я скажу про який-небудь народ і царство, що викореню, зламаю і погублю його.

8. Та коли народ цей, на котрого Я це вирік, відвернеться од своїх недобрих справ, Я відвертаю те зло, котре задумав учинити йому.

9. А іноді скажу про який-небудь народ і царство, що утворю і зміцню його;

10. Та коли він буде чинити лихе перед очима Моїми і не буде дослухатися голосу Мого, Я не вчиню того добра, котрим хотів збагатити його.

11. Отож, скажи мужам Юдеї і мешканцям Єрусалиму: Так говорить Господь: Ось, Я готую вам зло і задумую супроти вас; отож, нехай відвернеться кожний від недоброго шляху свого, і виправте шляхи ваші і вчинки ваші.

12. Але вони кажуть: Не сподівайся, ми будемо жити за своїми намірами і будемо чинити кожний за впертістю злого серця свого.

13. А тому так говорить Господь: Запитайте поміж народами, чи хтось чув схоже на це? Неможливі гидотні справи звершила донька Ізраїля.

14. Чи залишає сніг ливанський скелю гори? І чи висихає в інших місцях холодна гомінка вода?

15. А народ Мій покинув Мене; вони кадять марнотним, спіткнулися на шляхах своїх, залишили стежки стародавні; щоб ходити шляхом невторованим.

16. Щоб зробити землю свою жахом, постійною ганьбою, щоб кожний, хто проходитиме нею, здивувався і похитав головою своєю.

17. Немов східним вітром, розпорошу їх перед лицем ворога; спиною, а не обличчям до них обернуся у день бідування їхнього.

18. А вони сказали: Прийдіть, змовимося проти Єремії, бо не щез у священика закон і порада мудрого, і слово у пророка; прийдіть, зітнемо його язиком і не будемо зважати на слова його.

19. Зважай на мене, Господе, і почуй голос моїх супротивників,

20. Чи можна платити злом за добро? А вони копають яму душі моїй. Згадай, що я стою перед лицем Твоїм, аби повідати про них добре, щоб відвернути од них гнів Твій.

21. Отож, передай синів їхніх голодові і віддай під меч; нехай будуть їхні дружини бездітними і вдовами, і чоловіки їхні нехай будуть уражені смертю, і юнаки їхні нехай від меча в бою поляжуть.

22. Нехай буде почутий зойк із осель їхніх, коли приведеш на них полки зненацька; бо вони копають яму, щоб мене спіймати, і потайки розкидали сіті для ніг моїх.

23. Але Ти, Господе, відаєш усе, заміри їхні супроти мене, щоб умертвити мене; не прости неправди їхньої і гріха їхнього не зітри перед лицем Твоїм, нехай будуть вони повалені перед Тобою; вчини з ними в пору гніву Твого.

Єремії 19

1. Так сказав Господь: Піди і купи глиняного глечика у гончара; і візьми з собою найстаріших, з народу, і з найповажніших священиків,

2. І вийди в долину синів Бен-Гіннома, котра біля брами Харшіт, і проголоси там слова, котрі скажу тобі,

3. І скажи: Слухайте слово Господнє, царі юдейські і мешканці Єрусалиму! Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я наведу біду на це місце, – хто почує про нього, у того задзвенить у вухах, –

4. За те, що вони покинули Мене і чужим вчинили оце місце, і кадять на ньому іншим богам, котрих не знали ні вони, ні батьки їхні, ні царі юдейські; виповнили оце місце кров'ю невинних,

5. І спорудили висоти Ваалові, щоб спалювати синів своїх вогнем для всеспаленням Ваалові, чого Я не заповідав і не говорив, і що й на думку не приходило Мені,

6. За те, ось, надходять дні, говорить Господь, коли місце оце не буде називатися Тофетом чи долиною Бен-Гінном, але долиною убивства.

7. І знищу раду Юди і Єрусалиму на цьому місці і зітну їх мечем перед лицем ворогів їхніх і рукою тих, що шукають їхньої душі, і віддам трупи їхні на поживу птахам небесним та звірам земним.

8. І вчиню місто оце жахом і ганьбою; кожний перехожий через нього здивується і засвище, дивлячись на всі виразки його.

9. І нагодую їх плоттю синів їхніх, і плоттю дочок їхніх; і буде кожний їсти плоть свого ближнього, лишаючись в облозі та тіснотах, коли оточать їх вороги їхні і ті, що шукають душі їхньої.

10. І розбий глечика перед очима тих мужів, котрі прийдуть з тобою,

11. І скажи їм: Так говорить Господь Саваот: Отак понищу Я народ цей і місто це, як розбитий глечик гончара, котрого вже не можна поновити, і будуть ховати їх у Тофеті за браком місця для похорону.

12. Так учиню з містом оцим, говорить Господь, і з мешканцями його; і місто оце вчиню схожим на Тофет.

13. І оселі Єрусалиму, і доми юдейських царів будуть, – як місце Тофет, – нечистими, тому що на покрівлях усіх домів кадять усьому війську небесному і вчиняють поливні пожертви богам чужим.

14. І прийшов Єремія з Тофету, куди Господь посилав його пророкувати, і зупинився на подвір'ї дому Господнього, і сказав усьому народові:

15. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я наведу на це місто і на всі міста його усі ті лихоліття, котрі вирік на нього, тому що вони твердошиї і не підкоряються словам Моїм.

Єремії 20

1. Коли Пашхур, син Іммерів, наглядач у домі Господньому, почув, що Єремія пророчо мовив слова оці,

2. То вдарив Пашхур Єремію, пророка, і забив у колоду, котра була поблизу горішньої брами Веніяминової, біля дому Господнього.

3. Але другого дня Пашхур випустив Єремію з колоди, і Єремія сказав йому: Не Пашхуром назвав тебе Господь, але Магор – Міссавів.

4. Бо так говорить Господь: Ось Я вчиню тебе жахом для тебе самого і для всіх друзів твоїх, і впадуть вони від меча ворогів твоїх, і твої очі побачать це. І всю Юдею передам в руки царя вавилонського, і відведе їх до Вавилону і постинає їх мечем.

5. І передам усі багатства цього міста і всі надбання його, і всі коштовності його, і всі скарби царів юдейських віддам до рук ворогів їхніх, і пограбують їх, і заберуть, і відпровадять їх до Вавилону.

6. І ти, Пашхуре, і всі мешканці дому твого, підете в полон; і прийдеш до Вавилону – і там помреш, і там будеш, і там будеш похований, ти і друзі твої, котрим ти пророкував неправдиво.

7. Ти вабив мене, Господе, – і я зваблений; Ти сильніший від мене – і переміг, і я щодня зневажений, всілякий ганьбить мене.

8. Бо тільки-но почну говорити я – кричу про насильство, волаю про спустошення, тому що слово Господнє обернулося на обмову мені і на щоденний глум.

9. І подумав я: Не буду я нагадувати про Нього і не буду вже говорити в ім'я Його; але був у серці моєму, наче палаючий вогонь, утаємничений в кістках моїх, і я знемігся, притримуючи його, і – не міг.

10. Бо чув я гадки багатьох: Погрози довкола; погодьтеся, [казали вони], і ми вчинимо виказ. Усі, що були приязні до мене, стежать за мною, чи не спіткнуся я; можливо, [гадають] собі, він спіткнеться, і ми здолаємо його, і помстимося йому.

11. Але зі мною Господь, мов сильний витязь; а тому гонителі мої спіткнуться і не здолають; вельми осоромляться, тому що вчиняли нерозумно; осоромлення буде вічне, ніколи не стане забутком.

12. Господе сил! Ти досліджуєш праведного і бачиш нутрощі його і серце. Нехай же побачу я помсту Твою над ними, бо я поклався на Тебе у справі моїй.

13. Співайте Господові, хваліть Господа, бо Він рятує душу бідного від руки злодіїв.

14. Проклятий день, котрого я народився; день, котрого породила мене мати моя, нехай не буде благословенним!

15. Проклятий чоловік, котрий приніс вістку батькові моєму і сказав: У тебе народиться син, чим вельми потішив його.

16. І нехай станеться з тим чоловіком те, що з містами, котрі зруйнував Господь і не пожалкував; нехай чує він уранці зойки і в полудень ридання.

17. За те, що він не убив мене в самій утробі – так, щоб мати моя була мені гробом, і лоно її залишилося вічно вагітним.

18. Нащо я вийшов з лона її, щоб труди бачити і скорботи, і щоб дні мої щезли у зневазі?

Єремії 21

1. Слово, яке було до Єремії від Господа, коли цар Седекія прислав до нього Пашхура, сина Малкійїного, і священика Цефанію, сина Маасеїного, сказати [йому]:

2. Запитай про нас у Господа, бо Навуходоносор, цар вавилонський, воює супроти нас; можливо, Господь учинить з нами щось таке, як усі чудеса Його, щоб той відступив од нас.

3. І сказав їм Єремія: Отак скажіть Седекії:

4. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Ось, Я поверну назад військові знаряддя, котрі в руках ваших, котрими воюєте з царем вавилонським і з халдеями, що оточили вас зовні муру, і зберу їх посеред міста цього;

5. Сам буду воювати супроти вас рукою протягнутою і раменом потужним, у гніві, в люті, у великому обуренні.

6. І я понищу все живе у цьому місті – і людей, і худобу; від лихої моровиці помруть вони.

7. А потому, говорить Господь, Седекію, царя юдейського, служників його і тих, що заціліють від моровиці, меча і голоду, віддам до рук Навуходоносора, царя вавилонського, і в руки ворогів їхніх, і в руки тих, що шукають життя їхнього, і він зітне їх вістрям меча, без жалю, без пощади, без милосердя.

8. І народові цьому скажи: Так говорить Господь: Ось, Я пропоную вам шлях життя і торованку смерти.

9. Хто залишиться в цьому місті, той помре від меча, від голоду, від моровиці; а хто вийде і видасть себе халдеям, які вас облягають, залишиться живим, і життя його буде йому замість здобичі.

10. Бо Я обернув обличчя Моє супроти цього міста, говорить Господь, йому на лихо, а не для добра; в руки вавилонському цареві віддам його, і він спалить його вогнем.

11. І домові юдейського царя [скажи]: Слухайте слово Господнє:

12. Доме Давидів! Так говорить Господь: З досвітку звершуйте суд і рятуйте скривдженого від руки кривдника, щоб лють Моя не вийшла, як вогонь, і не спалахнула з причини недобрих справ ваших аж так, що ніхто не загасить.

13. Ось, Я – супроти тебе, мешканко долини, скеле рівнини, говорить Господь, – проти вас, котрі кажете: Хто виступить супроти нас і хто зайде до осель наших?

14. Але Я відвідаю вас за плодами справ ваших, говорить Господь, і вогонь учиню в лісі вашому, і пожере всі довкілля його!

Єремії 22

1. Так сказав Господь: Зайди в дім юдейського царя і проголоси слово це,

2. І скажи: Вислухай слово Господнє, царю юдейський, що сидиш на троні Давидовому, – ти і служники твої і народ твій, що входять цією брамою.

3. Так говорить Господь: Звершуйте суд і правду і рятуйте скривдженого від руки кривдника, не ображайте і не чиніть утисків зайшлому, сироті і вдові, і невинної крови не проливайте на цьому місці.

4. Бо якщо ви будете виконувати слово це, то будуть входити брамою дому цього царі, що сидять замість Давида на троні його, а також ті, що їздять на колісницях і на конях, – самі, і слуги їхні, і народ їхній.

5. А якщо не послухаєте слів цих, то Мною присягаюся, говорить Господь, що дім цей стане пусткою.

6. Бо так говорить Господь домові царя юдейського: Ти у Мене Ґілеад, вершина Ливану; але Я вчиню тебе пустелею і міста – безлюдними.

7. І приготую супроти тебе губителів, кожного зі своїм знаряддям, – і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь.

8. І численні народи будуть проходити через це місто і говоритимуть одне одному: За що Господь так учинив із цим значним містом?

9. І скажуть у відповідь: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога свого, і поклонялися іншим богам, і служили їм.

10. Не плачте за померлим і не жалкуйте за ним; але гірко плачте за тим, що йде у полон, бо він уже не повернеться і не побачить рідної країни своєї.

11. Бо так говорить Господь про Шаллума, сина Йосії, царя юдейського, котрий царював по своєму батькові, і котрий вийшов з цього місця: Він уже не повернеться сюди,

12. Але помре на тому місці, куди відпровадили його полоненим, і більше не побачить землі цієї.

13. Горе тому, хто будує дім свій неправдою і світлиці свої – беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати даром і не віддає йому заробітку його.

14. Хто говорить: Збудую собі дім великий і світлиці просторі, – і прорубує собі вікна, і обшиває кедриною, і фарбує червоною фарбою.

15. Чи сподіваєшся ти бути царем, тому що в кедрині замешкав? Батько твій їв і пив, і звершував суд і правду, а тому велося йому добре.

16. Він розглядав справу бідного і вбогого, і тому велося йому добре; чи не це означає знати Мене? – Говорить Господь.

17. Але твої очі і твоє серце спрямовані лише до твоєї вигоди і до пролиття безневинної крови, на те, щоб учиняти утиски і насильство.

18. А тому так говорить Господь про Єгоякима, Йосіїного сина, царя юдейського: Не будуть його оплакувати, де там, брате мій! І, де там, сестро! Не будуть оплакувати його: Де там, володарю! І: де там його велич!

19. Віслюковим похороном поховають його: витягнуть його і викинуть далеко за браму Єрусалиму.