Про посвячення Богові людей і речей. 61 страница

19. І змучені вельми й вельми будуть тішитися в Господі, і вбогі люди будуть радіти Святим Ізраїля.

20. Тому що вже не буде кривдника і огудник щезне, і будуть винищені усі прибічники неправди,

21. Котрі заплутують людину в словах, а тому, що вимагає суду, біля брами утаємничують пастки, і відштовхують правого.

22. А тому так говорить про дім Якова Господь, Котрий випробував Авраама: Тоді Яків не матиме сорому; і обличчя його вже не зблідне.

23. Бо [коли він] побачить у себе дітей своїх, діяння рук Моїх, то вони свято будуть вшановувати ймення Моє, і свято шанувати Святого Якового, і благоговітимуть перед Богом Ізраїлевим.

24. Тоді заблуклі духом спізнають мудрість, і непокірні навчаться покірности.

Ісаїя 30

1. Горе непокірним синам, говорить Господь, котрі збираються на пораду, але без Мене, і ухвалюють спілки, але не за духом Моїм, а щоб долучати гріх до гріха:

2. Не звернувшись до уст Моїх, простують до Єгипту, щоб підкріпить себе силою фараона і сховатися у затінку Єгипту.

3. Але сила фараона стане для вас ганьбою, і притулок у затінку Єгипту – безчестям.

4. Тому що князі його уже в Цоані, і посли його дійшли до Ханесу.

5. Усі вони зазнають сорому через народ, [котрий] не буде їм корисний; бо не матимуть від нього ні допомоги, ані користі; але сором і ганьбу.

6. Тягар на тваринах, що [простують] на південь, землею гноблення і тіснот, звідки [виходять] левиці і леви, гаспиди і крилаті змії; вони несуть на хребтах віслюків багатства свої і на горбах верблюдів скарби свої до народу, котрий не принесе їм користі.

7. Бо допомога Єгипту буде марною і нікчемною; бо Я сказав їм: Сила їхня – сидіти спокійно.

8. Тепер піди, напиши це на таблиці у них, і впиши це в книгу, щоб залишилося на прийдешні часи, назавжди, навіки.

9. Бо це народ бунтівливий, діти брехливі, діти, котрі не хочуть підкорятися законові Господньому.

10. Котрі провидцям кажуть: Припиніть провіщати, і пророкам: Не пророкуйте нам правди, говоріть нам принадне, провіщайте приємне;

11. Зійдіть зі шляху, ухиліться з дороги; заберіть з-перед очей наших Святого Ізраїлевого.

12. А тому отак говорить Святий Ізраїлів: Оскільки ви відкидаєте слово оце, і сподіваєтеся на облуду і неправду, і спираєтеся на це:

13. То беззаконня це буде для вас, мов небезпечний падінням через тріщину мур, котрого руйнування може статися наразі, однієї миті.

14. І Він зруйнує мури, як розбивають глиняну посудину, нищать немилосердно аж так, що в уламках її не знайдеться навіть черепка, щоб дістати з вогню жарин, чи зачерпнути води з водойми.

15. Бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїлів: Якби ви залишилися у спокої на місці, ви урятувалися б; у тиші і в сподіванні міцність ваша; але ви не захотіли.

16. І казали: Ні, ми на конях повтікаємо, – за те й бігтимете; ми на баских помчимося, – за те й переслідувачі ваші будуть швидкі.

17. Від загрози одного [втікатиме] тисяча, а від загрози п'ятьох – втікатимете так, що останок ваш буде, мовби віха на верхівці гори, і, як знамено на пагорбі.

18. І через те Господь не квапиться, щоб помилувати вас, і тому ще зволікає, щоб вас пожаліти; бо Господь є Бог правди; блаженні всі, хто сподівається на Нього.

19. Народ буде жити на Сіоні в Єрусалимі; ти не будеш багато плакати, – Він помилує тебе, за голосом зойку твого, і тільки-но почує його, відповість тобі.

20. І дасть вам Господь хліб у горі, і воду в нужді; і вчителі твої уже не будуть ховатися, і очі твої бачитимуть учителів твоїх.

21. І вуха твої будуть чути слово, що говоритиме позаду в тебе: Ось шлях, ідіть по ньому, якби ви відхилилися праворуч, і якби ви відхилилися ліворуч.

22. Тоді ви будете вважати мерзотою оправу ідолів із срібла твого і оправу бовванів, що з твого золота; ти кинеш їх, як бруд, ти скажеш їм: Геть звідси!

23. І Він дасть дощ на сім'я твоє, котрим засіваєш поле, і хліб, плід землі, і він буде рясний і соковитий; череди твої того дня будуть пастися на просторих пасовиськах.

24. І воли, і віслюки, що обробляють поле, будуть їсти солоний фураж, очищений лопатою та віялкою.

25. І на всілякій горі високій і на всілякому пагорбі піднесеному потечуть струмки, потоки води, у день великої поразки, коли впадуть вежі.

26. І світло місяця буде, як світло сонця, а світло сонця буде яскравішим усемеро, як світло семи днів, в той день, коли Господь перев'яже рану народу Свого і завдані йому виразки загоїть.

27. Ось, ймення Господа йде здалеку, палає гнів Його, і полум'я Його сильне, уста Його виповнені обуренням, і язик Його, мов огонь пожираючий.

28. І дихання Його, як потік, що вийшов з берегів, котрий піднімається навіть до шиї, щоб розпорошити народи до виснаження; і буде в щелепах народів вуздечка, котра спрямовує до облуди.

29. А у вас будуть пісні, як уночі, коли святкують празника, і втіха серця, як у того, що простує з сопілкою на гору Господню, до скелі Ізраїлевої.

30. І загремить Господь величавим голосом Своїм, і з'явить важке рамено Своє у великім гніві і в полум'ї пожираючого вогню, в бурі і в повені, і в кам'яному граді.

31. Бо від голосу Господа здригнеться Ашшур, жезлом уражений.

32. І всілякий порух визначеного йому жезла, котрого Господь направить на нього, буде з тімпанами і арфами, і Він піде супроти нього війною спустошувальною.

33. Бо Тофет давно вже споруджений, він приготовлений для царя, глибокий і широкий; у багатті його багато вогню і дров; п'одув Господній, мов потік сірки, підпалить його.

Ісаїя 31

1. Горе тим, котрі йдуть до Єгипту по допомогу, сподіваються на своїх коней, і покладаються на колісниці, тому що їх багато, і на вершників, бо вони вельми міцні, а на Святого Ізраїлевого не дивляться і до Господа не поспішають.

2. Але премудрий Він: і наведе лихо, і не зречеться Своїх слів; повстане супроти дому лиходіїв і супроти допомоги тим, що чинять беззаконня.

3. І єгиптяни – люди, а не Бог; і коні їхні – плоть, а не дух. І простягне руку Свою Господь, і спіткнеться захисник, і впаде той, кого захищають, і всі разом загинуть.

4. Бо так сказав мені Господь: Як лев, як барс, що реве над своєю здобиччю тоді, коли багато пастухів кричать на нього, від ґвалту їхнього не здригнеться; чисельности їхній не поступиться: так Господь Саваот зійде воювати за гору Сіон і за пагорб його.

5. Як птахи пташенят, так Господь Саваот накриє Єрусалим, захистить і визволить, помилує і врятує.

6. Зверніться до Того, від Котрого ви далеко відпали, сини Ізраїля!

7. Того дня відкине кожна людина своїх срібних ідолів і золотих своїх ідолів, котрих руки ваші вчинили вам на гріх.

8. І Ашшур упаде не від меча потужної людини, не меч посередньої людини винищить його, – бо він уникне меча, і юнаки його будуть батраками.

9. І від страху пробіжить мимо фортеці своєї; і князі його будуть лякатися знамена, говорить Господь, Котрого вогонь на Сіоні і горнило в Єрусалимі.

Ісаїя 32

1. Ось, Цар буде царювати справедливо, і князі будуть урядувати за законом.

2. І кожний з них буде, як захист од вітру і притулок від негоди, як джерела води у степу, як тінь від високої скелі на землі спраглій.

3. І очі зрячих не будуть заплющуватися, і вуха тих, що слухають, будуть завважувати.

4. І серце нерозважливих буде вміти міркувати; і недоріки розмовлятимуть гарно.

5. Невігласа вже не будуть називати шановним, а про підступного не скажуть, що він чесний.

6. Бо невіглас виповідає глупоту, і серце його виповнене беззаконням, щоб діяти лицемірно; і вимовляти облудне на Господа, душу голодного залишати без хліба і відбирати напій у спраглого.

7. У підступного і вчинки згубні: він задумує недобрі заміри, щоб погубити бідного словами неправди, хоча бідний мав би рацію.

8. А чесний і мислить про чесне і певно тримається чесноти.

9. Жінки безтурботні! Підведіться, дослухайтеся до мого голосу, доньки без клопоту! Прихиліть слух до моїх слів.

10. Мине ще кілька днів понад рік, і жахнетеся, безпечні; бо не буде збирання винограду, і пора жнив не прийде.

11. Здригніться, безтурботні! Жахніться, безпечні! Скиньте одежу, оголіться, і підпережіть крижі.

12. Будуть бити себе в груди за пречудові поля, за виноградну лозу урожайну.

13. На землі народу мого буде зростати терня і будяки, а також на всіх домах веселощів у святковому місті.

14. Бо оселі будуть залишені; гамірливе місто буде покинуте: укріплення і вежі назавжди будуть служити замість печер, притулком диких віслюків і черед, що пасуться.

15. Доки не злине на нас Дух згори, а пустеля не вчиниться садом, а сад не будуть вважати лісом.

16. Тоді суд постане в цій пустелі, і правосуддя буде провадитися на родючому полі.

17. І справою правди буде мир, і плодом правосуддя – спокій і безпека навіки.

18. Тоді народ мій буде жити в оселі миру, і в поселеннях безпечних, і в опочивальнях щасливих.

19. І град буде падати на ліс, і місто зійде в долину.

20. Блаженні ви, що сієте при всіх водах і посилаєте туди вола і віслюка.

Ісаїя 33

1. Горе тобі, спустошувачу, котрого не спустошували, і грабіжнику, котрого не грабували. Коли скінчиш спустошувати, спустошений будеш [також і] ти; коли скінчиш грабіжництво, пограбують і тебе.

2. Господе! Помилуй нас, на Тебе сподіваємося ми; будь нашим раменом з досвітку і порятунком нашим у час тіснот.

3. Від грізного голосу [Твого] утікатимуть народи; коли постанеш, розпорошаться племена.

4. І будуть збирати здобич вашу, як збирають гусінь; кинуться на неї, як кидається сарана.

5. Високий Господь, що на височині живе; Він виповнить Сіон судом і правдою.

6. І будуть у безпеці дні твої, щедрота спасіння, мудрости і ведення; страх Господній буде скарбом твоїм.

7. Ось, дужаки їхні кричать на вулицях, провісники миру гірко плачуть.

8. Спорожніли шляхи; не видно мандрівників; він зламав угоду, зруйнував місто – і зневажив людей.

9. Земля стогне, висихає; Ливан осоромлений, зів'яв; Сарон став схожий на пустелю, і оголені від листя свого Башан та Кармел.

10. Нині Я постану, каже Господь, нині підведуся, нині піднесуся.

11. Ви завагітніли сіном, а солому породите; дихання ваше – вогонь, котрий пожере вас.

12. І будуть народи, [мовби] вапно, що горить, [мов] зрубане терня, будуть спалені у вогні.

13. Слухайте, далекі, що вчиню Я; і ви, ближні, спізнайте могутність Мою.

14. Злякалися грішники на Сіоні; трепет заволодів лиходіями: хто із вас може вижити біля пожираючого вогню? Хто із вас може жити біля вічного полум'я?

15. Той, хто ходить у правді і виповідає істину; хто бридиться зиском від утисків, утримує руки свої від хабаря, затуляє вуха свої, щоб не чути про кровопролиття, і заплющує очі свої, щоб не бачити зла.

16. Той буде мешкати на височині, притулок його – недоступні скелі; і буде він з хлібом; вода у нього не висохне.

17. Очі твої побачать Царя у його красі, побачать землю віддалену.

18. Серце твоє буде [лише] пригадувати про жахіття: де ті, що чинили перепис? Де той, що зважував [данину]? Де той, що оглядав вежі?

19. Уже не побачиш народу зухвалого, народу з глухотою, невиразною мовою, з мовою дивною, незрозумілою.

20. Поглянь на Сіон, місто святкових зібрань наших; очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, непохитну скинію; стовпи її ніколи не будуть вирвані, і жодна мотузка її не порветься.

21. Там у нас великий Господь буде замість річок, замість широких каналів; туди не зайде жодний весельний човен, і не прийде великий корабель.

22. Бо Господь – суддя наш, Господь – законодавець наш; Господь – цар наш; Він урятує нас.

23. Послабилися мотузки твої, не можуть утримати щогли і натягнути вітрила. Тоді буде значний поділ здобичі, аж так, що й кульгавим дістанеться.

24. І жодний з мешканців не скаже: Я хворий; і народові, що мешкає там, будуть прощені гріхи.

Ісаїя 34

1. Наблизьтеся народи, слухайте і зважайте, племена! Нехай чує земля і все, що виповнює її, вся земля і всі, що народжуються на ній!

2. Бо гнів Господа на всі народи, і лють Його на всі війська їхні. Він прокляв їх, віддав їх на погибель.

3. І вбиті їхні будуть розкидані, і від трупів їхніх зчиниться сморід, і гори розмокнуть від крови їхньої.

4. І зітліє все небесне військо; і небеса згорнуться, мов сувій книжковий; і все військо їхнє попадає, як спадає листя з виноградної лози, і немов зів'ялий листок зі смоковниці.

5. Бо упився Мій меч на небесах: Ось, для суду сходить він на Едом і на народ, котрого Я прокляв.

6. Меч Господній виповниться кров'ю, стане масним від лою, від крови ягнят і козлів, від лою з нирок баранів: бо пожертва у Господа в Боцрі і заклання велике на землі едомській.

7. І буйволи упадуть з ними і телята разом із волами, і захмеліє земля від їхньої крови, і порох їхній стане жирним від лою.

8. Бо день помсти у Господа, рік відплати за Сіон.

9. І перетворяться ріки його на смолу, і порох його на сірку, і буде земля його палаючою смолою.

10. Не гаснутимуть ні вдень, ні вночі; вічно буде здійматися дим її; буде від роду й до роду спорожнілою, ніколи у віках – ніхто не перейде нею.

11. І заволодіють нею пелікан та їжак, і сова і ворон оселяться на ній; і протягнуть по ній мотузку розорення і вис'ок приниження.

12. Ніхто не залишиться там із вельможних її, кого можна було б закликати на царство, і всі князі її стануть нічим.

13. І заростуть палаци її колючим терням, кропивою і реп'яхами – фортеця її; і буде вона житлом шакалів, притулком страусів.

14. І дикі звірі пустині будуть стрічатися з дикими звірями островів, і козел буде кричати іншому козлові; там буде спочивати сова-сипуха і знаходитиме своє місце для спочину.

15. Там загніздиться крилатий змій, буде нести яйця і висиджуватиме дітей і збирати їх під затінок свій; так і коршаки будуть збиратися один до одного.

16. Відшукайте в книзі Господній і прочитайте: Жодного з них не забракне, і один одного не будуть шукати. Бо уста Його наказали, і Сам Дух Його збере їх.

17. І Сам Він кинув їм жереба, і рука Його поділила їм її мірою; вічно будуть вони володіти нею, від роду й до роду будуть мешкати на ній.

Ісаїя 35

1. Повеселішає пустеля і суха земля, і зрадіє країна безлюдна, і розквітне, як нарцис.

2. Пречудово буде квітнути і радіти, буде святкувати і вигукувати; слава Ливану дається їй; пишнота Кармелу і Сарону; вони побачать славу Господа, велич Бога нашого.

3. Зміцніть знесилені руки, і підсильте коліна тремтливі;

4. Скажіть нерішучим душею: Будьте мужні, не бійтеся; ось Бог ваш, прийде помста, відплата Божа; Він прийде, і врятує вас.

5. Тоді розтуляться очі сліпих, і вуха глухих почнуть чути.

6. Тоді кульгавий буде скакати, мов олень, і язик німого буде співати; бо зануртує вода у пустелі і в степу потече.

7. І перетвориться привид води на озеро, і спрагла земля – на джерело води; у житлі шакалів, де вони спочивають, буде місце для тростини та очерету.

8. І буде там великий шлях, і називатимуть його Дорогою Святости; нечистий не ходитиме нею; але він буде тільки для [тих], що йдуть цим шляхом, навіть недосвідчені не заблукають.

9. Лева там не буде, і хижий звір не зійде на нього; його не знайдуть там, а будуть ходити лише викуплені.

10. І повернуться визволені Господом, прийдуть на Сіон з радісними вигуками; і радість вічна буде над головою їхньою; вони знайдуть радість і втіху, а печаль і зітхання відійдуть.

Ісаїя 36

1. І сталося чотирнадцятого року царя Єзекії, пішов Санхерів, цар асирійський, супроти всіх фортечних міст юдейських, і захопив їх.

2. І послав цар асирійський із Лахішу в Єрусалим до царя Єзекії головного чашника з потужним військом; і він зупинився біля водогону горішнього ставу на битій дорозі, що біля шаповалового лану.

3. І вийшов до нього Еліяким, син Хілкії, старшина двору, і Шевна писар, та Йоах, син Асафів, головний писар.

4. І сказав їм головний чашник: "Скажіть Єзекії: Отак сказав цар великий, цар асирійський: А що це за сподівання, на котре ти покладаєшся?"

5. Я гадаю, [що] це лише порожні слова, [а] для війни потрібні рада і сила; отож, на кого ти покладаєшся, що відійшов од мене?

6. Ось, ти гадаєш собі знайти опертя в Єгипті; ця тростина надламана, якби хтось сперся на неї, увійде йому в руку й прохромить її! Такий фараон, цар єгипетський, для всіх, що сподіваються на нього.

7. А якщо скажеш мені: На Господа, Бога нашого, ми сподіваємося, то чи на Того, Котрого узвишшя і жертовники відмінив Єзекія, і сказав Юдеї та Єрусалимові: Лише перед цим жертовником поклоняйтеся.

8. Отож, учини спілку з володарем моїм, царем асирійським: я дам тобі дві тисячі коней; чи можеш знайти собі вершників для них?

9. І яким чином ти хочеш примусити відступити вождя, одного з найменших рабів володаря мого, сподіваючись на Єгипет, заради колісниць та коней?

10. Хіба ж я без Господньої волі пішов на цю землю, щоб спустошити її? Господь сказав мені: Піди на землю цю і спустош її.

11. І сказав Еліяким, і Шевна та Йоах до головного чашника: Кажи рабам своїм арамейською, бо ми розуміємо, а не говори з нами єврейською при народі, котрий на мурах.

12. І сказав головний чашник: Хіба [лише] до твого володаря і до тебе послав мене володар мій сказати оці слова? Ні, бо [ще] ж до людей, котрі сидять на мурах, щоб їсти послід свій і пити сечу свою з вами.

13. І підвівся головний чашник, і проголосив дужим голосом єврейською, і сказав: Слухайте слово царя великого, царя асирійського!

14. Так говорить цар: Нехай не спокушає вас Єзекія надією, бо він не може урятувати вас;

15. І нехай не зваблює вас Єзекія Господом, кажучи: Врятує нас Господь. Не буде це місто віддане в руки царя асирійського на поталу.

16. Не слухайте Єзекії: бо так говорить цар асирійський: Помиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожний їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожний п'є воду із своєї криниці.

17. Аж доки я не прийду і не візьму вас до краю такого ж, як і ваша земля, на землю хліба і вина, на землю плодів і виноградників.

18. [Отож], нехай не спокушає вас Єзекія, кажучи: Господь урятує нас. Чи врятували боги народів, кожний свою землю, від руки царя асирійського?

19. Де були боги Хамату і Арпаду? Де боги Сефарваїму? Чи врятували вони Самарію від руки моєї?

20. Котрий із усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? То невже врятує Господь Єрусалим від руки моєї?

21. Але вони мовчали і не відповідали йому жодним словом, тому що від царя був наказ: Не відповідайте йому!

22. І прийшов Еліяким, син Хілкійї, старшина палацу, і писар Шевна, і Йоах, син Асафів, головний писар, до Єзекії у розідраному одязі, і переказали йому слова головного чашника.

Ісаїя 37

1. Коли почув те цар Єзекія, то роздер одежу свою, і покрився веретищем, та й пішов до Господнього дому.

2. І послав Еліякима, чільника палацу, і Шевну, писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до пророка Ісаї, сина Амосового.

3. І сказали вони йому: Так говорить Єзекія: День скорботи і покарання та осоромлення, день оцей; бо немовлята дійшли до отвору в лоні матері, а сили бракує народити.

4. Може, зачує Господь, Бог твій, слова головного чашника, котрого послав цар асирійський, володар його, ганьбити Бога живого і обмовляти словами, які чув Господь, Бог твій; піднеси ж молитву про тих, що залишилися, котрі поки що живі.

5. І прийшли служники царя Єзекії до Ісаї.

6. І сказав їм Ісая: Отак скажіть володареві своєму: Так говорить Господь: Не бійтеся слів, котрі ти чув, котрими ганьбили Мене служники царя асирійського.

7. Ось, Я пошлю на нього духа, і він почує звістку і повернеться на свою землю, а Я уражу його мечем на землі його.

8. І повернувся головний чашник, і знайшов царя асирійського, що якраз воював супроти Лівни; бо він чув, що той відійшов од Лахішу.

9. І почув він про Тіргаку, царя ефіопського, [йому] сказали: Ось, він вийшов воювати з тобою. Зачувши це, він послав послів до Єзекії, і сказав:

10. Отак скажіть Єзекії, цареві юдейському: Нехай не ошукує тебе Бог твій, на Котрого ти сподіваєшся, міркуючи: Не буде Єрусалим відданий в руки асирійського царя.

11. Ось, ти чув, що вчинили царі асирійські з усіма землями, наклавши на них закляття; чи ти зацілієш?

12. Боги народів, котрих спустошили батьки мої, чи врятували їх, [чи врятували] Ґозан, Харан, і Рецеф, і синів Едена, що в Телассарі?

13. Де – цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?

14. І взяв Єзекія листа з руки посланців, і прочитав його, а відтак пішов до Господнього дому, і розгорнув Єзекія листа перед лицем Господнім.

15. І молився Єзекія перед лицем Господнім, і казав:

16. Господе Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидить на херувимах! Ти єдиний – Бог усіх царств землі; Ти утворив небо і землю.

17. Прихили, Господе, вухо Твоє, і почуй; розплющ очі Твої і подивися, і почуй слова Санхеріва, що послав ганьбити Тебе, Бога живого.

18. Правда, о Господе! Царі асирійські спустошили всі країни і землі їхні.

19. І покидали в огонь богів їхніх, але це були не боги, а витвори рук людських, дерево і камінь, тому й винищили їх.

20. І нині, Господе, Боже наш, урятуй нас від руки його; і спізнають усі царства землі, що Ти, Господе, Бог один.

21. І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати отак: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я почув, про що ти молився до Мене супроти Санхеріва, царя асирійського, –

22. Ось слово, котре Господь вирік про нього: Зневажить тебе, поглузує з тебе юна донька Сіону, похитає тобі услід головою донька Єрусалиму.

23. Кого ти гудив і кого ганьбив? І на кого підніс голос, і підняв так високо очі твої? На Святого Ізраїлевого.

24. Через рабів твоїх ти гудив Господа і сказав: З численними колісницями моїми я зійшов на висоти гір, на ребра Ливану, і зрубав високі кедри його, пречудові кипариси його, і дістався найвищої верховини його, в гущавину саду його.

25. І відкопував я, і пив воду, і ступнями ніг моїх повисушую всі ріки єгипетські.

26. Хіба ти не чув, що Я здавна вчинив це, за старожитніх днів накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш фортечні міста, [перетворюючи] їх на брили руїн.

27. І мешканці їхні стали слабкими, тремтять і залишаються в соромі; вони стали, як трава на полі, і лагідна зелень, як паростки на дахах, і обпалений хліб, передніше, аніж викине колос.

28. Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи увійдеш, Я знаю [все: знаю] і зухвалість твою супроти Мене.

29. За твою зухвалість супроти Мене і за те, що зарозумілість твоя дійшла до вух Моїх, Я заправлю кільце Моє в ніздрі твої, і вудила Мої – до твого рота, і поверну тебе назад тією ж дорогою, котрою ти прийшов.

30. І ось тобі, Єзекіє, ознака: Їжте цього року самосійне від зерна, що впало, і другого року – що саме вродить; а третього року сійте і жніть та садіть виноградні сади і їжте плоди їхні.

31. І ті, що заціліють у домі юдейському, останок, знову пустить коріння внизу і принесе плід угорі.

32. Бо із Єрусалиму вийде останок, і порятунок – від гори Сіон. Ревність Господа Саваота це вчинить.

33. А тому ось так говорить Господь про царя асирійського: Не зайде він до цього міста, і не кине туди стріли, і не підступить до нього зі щитом, і не зможе насипати супроти нього валу.

34. Тією ж дорогою, котрою прийшов, повернеться, а в місто це не зайде, каже Господь.

35. Я буду охороняти це місто, щоб урятувати його заради Себе і заради Давида, служника Мого.

36. Тієї ж ночі вийшов Ангел Господній і винищив у таборі асирійському сто вісімдесят п'ять тисяч [вояків]. І підвелися уранці, і ось, усі тіла мертві.

37. І відступив, і пішов, і повернувся Санхерів, цар асирійський, і мешкав у Ніневії.

38. І коли він поклонявся в домі Нісхора, бога свого, то сини його, Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю араратського. І зацарював Есар-Хаддон, син його, замість нього.

Ісаїя 38

1. За тих днів Єзекія захворів смертельно. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амосів, і сказав йому: Так говорить Господь: Розпорядися відносно дому твого, бо ти скоро помреш, не одужаєш.

2. Тоді Єзекія обернувся обличчям до стіни і молився до Господа, кажучи:

3. О, Господе! Пригадай, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим [Тобі] серцем, і вчиняв бажане в очах Твоїх. І заплакав Єзекія вельми.

4. І було слово Господнє до Ісаї, і сказано:

5. Піди і скажи Єзекії: Так говорить Господь, Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої, і ось, Я долучу до днів твоїх п'ятнадцять літ,

6. І від царя асирійського врятую тебе і місто це, і захищу місто це.

7. І ось тобі ознака від Господа, що Господь виконає слово, котре він мовив:

8. Ось, Я заверну назад тінь сонячного годинника, що спустилася додолу на годиннику Ахаза, – назад на десять сходинок, по котрих вона вже сходила. І повернулося сонце на десять сходинок по сходинках, котрими воно сходило.

9. Молитва Єзекії, царя юдейського, коли він занедужав був і уздоровився від недуги:

10. Я сказав собі: Опівдні моїх днів мушу я йти до брами шеолу; я позбавлений останку днів моїх.

11. Я казав: Не побачу я Господа, Господа на землі живих; не побачу вже людини поміж живими на світі.

12. Житло моє вже сходить з місця і йде від мене, мовби курінь пастуха; я мушу відтяти, як ткач, життя моє; Він відітне мене від основи; вдень і вночі я наджидав, що Ти пошлеш мені смерть.

13. Я наджидав ранку; наче лев, Він ламав усі мої кості; вдень і вночі я наджидав, що Ти пошлеш мені смерть.

14. Як журавель, як ластівка, подавав я звуки, журився, мов голуб; сумно дивилися очі мої в небо: Господе! Тісно мені, урятуй мене.

15. Що скажу я? Він сказав мені, Він і вчинив. Тихо житиму всі роки життя мого, пам'ятаючи гіркоту душі моєї.

16. Господе! Так живуть; і в усьому цьому – життя мого духу; Ти уздоровиш мене, ти мене оживиш.

17. Ось, на добро мені була велика біда, і Ти визволив душу мою від рову, кинув усі гріхи мої за хребет Свій.

18. Тому що не пекло прославляє Тебе, не смерть приносить Тобі похвалу, не ті, що зійшли в могилу, сподіваються на істину Твою.

19. Живий, лише живий прославить Тебе, як оце я нині; батько звістить дітям істину Твою.

20. Господь урятує мене; і ми упродовж усіх днів життя нашого зі [звучанням] струн моїх будемо співати пісні в домі Господньому.

21. І сказав Ісая: Нехай принесуть грудку смокви і обкладуть плодами пухлину; і він одужає.

22. А Єзекія сказав: "Яка ознака, що я буду ходити до Господнього дому?"

Ісаїя 39

1. Того часу послав Меродах-Бал`адан, син Бал'аданів, цар вавилонський, листа до Єзекії і дарунки, бо чув, що він хворів, а тепер одужав.

2. І зрадів Єзекія, діставши дарунки, і показав їм (послам) скарбницю свою, срібло і золото, і пахощі, і дорогі оливи, увесь зброярський свій дім, і все, що було у скарбницях його; нічогісінько не лишилося, чого не показав би їм Єзекія у домі своєму і в усьому володінні своєму.

3. І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії і сказав йому: Що казали ці люди? І звідки вони приходили до тебе? Єзекія сказав: З далекого краю приходили вони до мене, з Вавилону.

4. І сказав [Ісая]: Що бачили вони в домі твоєму? Єзекія сказав: Бачили все, що є в домі моєму; нічого не залишилося у скарбницях моїх, чого я не показав би їм.

5. І сказав Ісая Єзекії: Вислухай слово Господа Саваота:

6. Ось, проминуть дні, і все, що є в домі твоєму і що зібрали батьки твої до цього дня, буде забране до Вавилону; нічогісінько не залишиться, говорить Бог.

7. І візьмуть із синів твоїх, котрі від тебе, котрих ти народиш, – і вони будуть євнухами в палаці царя вавилонського.

8. І сказав Єзекія Ісаї: Добре слово Господнє, котре ти виповів; бо долучив Він [літ], тому мир і добробут будуть за днів моїх.

Ісаїя 40

1. Утішайте, втішайте народа Мого, говорить Бог ваш.

2. Промовляйте до серця Єрусалиму і звіщайте йому, що звершився час боротьби його, що за неправди його вчинено удоволення, бо він від руки Господньої прийняв удвічі за всі гріхи свої.

3. Голос волаючого в пустелі: Торуйте шлях Господові, рівняйте у степу стежки Богові нашому;

4. Нехай всілякий видолинок наповниться, і всіляка гора і пагорб нехай понизяться, кривини вирівнюються, і шляхи у вибоїнах стануть гладенькими.

5. І з'явиться слава Господня, і побачить усіляка плоть [рятунок Божий], бо уста Господні це виповіли.

6. Голос каже: Звіщай! І сказав: Що мені звіщати? Усіляка плоть – трава, і вся краса її, мов квіт польовий.

7. Засохне трава, зав'яне квіт, коли дмухне на нього подув Господній: так і народ – трава.

8. Трава засихає, квіт в'яне, а слово Бога нашого житиме вічно.

9. Вийди на високу гору, Сіоне, що благовістиш! Піднеси голос твій, Єрусалиме, що благовістиш! Піднеси, не бійся; скажи містам юдейським: Ось Бог ваш!