Про посвячення Богові людей і речей. 69 страница

30. За це, так говорить Господь про Єгоякима, царя юдейського: Не буде від нього сидячого на Давидовому троні, і труп його буде пожбурений на полудневу спеку і на холод нічний.

31. І відвідаю його рід і його служників за неправду їхню, і наведу на них, і на мешканців Єрусалиму, і на мужів Юди все зло, котре Я вирік на них, а вони не слухали.

32. І взяв Єремія другого сувоя і віддав Барухові писцеві, синові Нирійїному, і він написав у ньому з уст Єремії всі слова того сувоя, котрого спалив Єгояким, цар юдейський, на вогні; і до них було долучено багато подібних слів.

Єремії 37

1. Замість Єхонії, сина Єгоякимового, зацарював Седекія, син Йосії, якого настановив царем юдейської землі Навуходоносор, цар вавилонський, в Юдиному краї,

2. Ні він, ні служники його, ні народ країни не підкорялися словам Господа, котрі Він говорив через Єремію пророка.

3. Цар Седекія послав Єгухала, сина Шелеміїного, і священика Цефанію, сина Маасеїного, до пророка Єремії сказати: Помолися за нас Господові, Богові нашому.

4. Єремія тоді ще вільно входив і виходив серед народу, тому що не вкинули його на той час до в'язниці.

5. А тим часом військо фараонове виступило з Єгипту, і халдеї, що облягали Єрусалим, почувши звістку про те, відступили од Єрусалиму.

6. І було слово Господнє до Єремії пророка:

7. Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Отак скажіть цареві юдейському, який послав вас до Мене запитати в Мене: Ось військо фараонове, котре йшло вам на допомогу, повернеться до краю свого, до Єгипту;

8. А халдеї знову повернуться і будуть воювати супроти цього міста, і захоплять його, і спалять його вогнем.

9. Так говорить Господь: Не обманюйте себе, кажучи: Неодмінно відійдуть од нас халдеї; бо вони не відійдуть.

10. Якби ви навіть розгромили все військо халдеїв, що воюють супроти вас, і залишилися б у них лише поранені, то підвелися б також поранені, кожний з шатра свого, і спалили б місто це вогнем.

11. У той час, як військо халдейське відступило од Єрусалиму з причини військ фараонових,

12. Єремія вийшов з Єрусалиму, аби піти до Веніяминового краю, переховатись там від народу.

13. Та коли він був у брамі Веніяминовій, старший сторожі, який там був, на ім'я Їрійя, син Шелемеї, сина Хананіїного, схопив Єремію пророка і сказав: Ти хочеш перекинутися до халдеїв?

14. Єремія сказав: Це – неправда! Я не хочу перекинутися до халдеїв. Але він не послухав його, і забрав Їрійя Єремію і привів його до князів.

15. Князі розгнівалися на Єремію і били його, і замкнули його до тюрми, в домі писаря Єгонатана, тому що вчинили його в'язницею.

16. Коли Єремія зайшов до підвалу в'язниці, то пробув там багато днів, –

17. Цар Седекія послав за ним, і привели його; і запитав його цар в домі своєму таємно, і сказав: Чи немає слова від Господа? Єремія сказав: Є, і сказав: Тебе передадуть у руки царя вавилонського.

18. І сказав Єремія цареві Седекії: Чим же я згрішив перед тобою і перед служниками твоїми, і перед народом оцим, що ви кинули мене до в'язниці?

19. І де ваші пророки, котрі пророкували вам, кажучи: Цар вавилонський не піде супроти нас і супроти землі цієї?

20. І нині послухай, володарю мій царю, нехай упаде благання моє перед обличчям твоїм; не повертай мене до оселі писаря Єгонатана, щоб мені там не померти.

21. І наказав цар Седекія, щоб замкнули Єремію на подвір'ї вартівні і давали йому по кусневі хліба щодень, з вулиці пекарів, аж доки не вичерпався увесь хліб у місті. Отак залишився Єремія на подвір'ї вартівні.

Єремії 38

1. І почули Шафатія, син Маттанів, і Гедалія, син Пашхурів, і Юхал, син Шелемеїн, і Пашхур, син Малкійїн, ті слова, що Єремія виголосив до всього народу, кажучи:

2. Так говорить Господь: Хто залишиться в цьому місці, помре від меча, голоду і моровиці; а хто вийде до халдеїв, буде живий, і душа його буде йому замість здобичі, і він залишиться жити.

3. Так говорить Господь: Неодмінно передасться це місто в руки війська царя вавилонського, і він захопить його.

4. Тоді князі сказали цареві: Нехай буде цей чоловік зрокований на смерть, тому що він знесилює руки воїнів, котрі залишаються в цьому місті, і руки всього народу, виповідаючи такі слова; бо цей чоловік не добра зичить народові, а лихоліття.

5. І сказав цар Седекія: Ось, він у ваших руках, тому що цар не може діяти усупереч вам.

6. Тоді взяли Єремію і кинули до ями Малкійї, царевого сина, котра була на подвір'ї варти, і опустили Єремію на мотузках; у ямі тій не було води, а лише багно, і загруз Єремія в багні.

7. І почув Евед-Мелех, ефіоп, один з євнухів, який був у царському домі, що Єремію кинули до ями; а цар сидів тоді біля брами Веніяминової.

8. І вийшов Евед-Мелех з дому царського і сказав цареві:

9. Володарю мій! Не добре вчинили ці люди, отак учинивши з Єремією пророком, котрого кинули до ями, він помре там від голоду, тому що немає більше хліба в місті.

10. Цар наказав Евед-Мелехові ефіопові, сказавши: візьми з собою звідси тридцять вояків і витягни Єремію пророка з ями, доки він не помер.

11. І взяв Евед-Мелех тих людей із собою і зайшов до царського дому, під комору, і взяв звідти старих непридатних ганчірок і старих не придатних шматків і опустив їх на мотузку в яму до Єремії.

12. І сказав Евед-Мелех ефіоп Єремії: Підклади оці старі кинуті ганчірки і шматини під пахви рук твоїх, під мотузки. І вчинив так Єремія.

13. І потягли Єремію на мотузках і витягнули його з ями; і залишався Єремія на подвір'ї варти.

14. Тоді цар Седекія послав і прикликав Єремію пророка до себе, через третій вхід до храму Господнього, і сказав цар Єремії: Я запитаю у тебе дещо; не приховай від мене анічогісінько.

15. І сказав Єремія Седекії: Якщо я відкрию тобі, чи не зрокуєш мене на смерть? І якщо дам тобі пораду, ти не послухаєш мене.

16. І присягався цар Седекія Єремії таємно, кажучи: Живий Господь, Котрий витворив нам душу оцю, не зрокую тебе на смерть і не віддам в руки цих людей, котрі шукають душі твоєї.

17. Тоді Єремія сказав Седекії: Так говорить Господь Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо ти вийдеш до князів царя вавилонського, то жива буде душа твоя, і це місто не буде спалене вогнем, і ти будеш живий і дім твій;

18. А якщо не вийдеш до князів царя вавилонського, то це місто перейде в руки халдеїв, і вони спопелять його вогнем; і ти не уникнеш їхніх рук.

19. І сказав цар Седекія Єремії: Я боюся юдеїв, котрі перейшли до халдеїв, щоб [халдеї] не віддали мене в руки їхні, і щоб ті не поглумилися з мене.

20. І сказав Єремія: Не віддадуть; покорися голосові Господа, в тому, що я говорю тобі, і добре тобі буде, і живою буде душа твоя.

21. А якщо ти не захочеш вийти, то ось слово, яке відкрив мені Господь:

22. Ось, усі дружини, котрі залишилися в домі царя юдейського, відведені будуть до князів царя вавилонського, і скажуть вони: Тебе обдурили і взяли гору друзі твої; ноги твої загрузли в багно, і вони пішли від тебе.

23. І всіх дружин твоїх і дітей твоїх відведуть до халдеїв, і ти не уникнеш їхніх рук; але будеш узятий рукою царя вавилонського, і вчиниш те, що місто оце буде спопелене вогнем.

24. І сказав Седекія Єремії: Ніхто не мусить знати ці слова, і тоді не помреш.

25. І якщо почують князі, що я розмовляв з тобою, і прийдуть до тебе, і скажуть тобі: Скажи нам, що говорив ти цареві, не утаємничуй від нас, і ми не зрокуємо тебе на смерть, – а також, що говорив тобі цар,

26. То скажи їм: Я поклав перед лицем царя благання своє, щоб не повертати мене до Єгонатанового дому, щоб мені не померти там.

27. І прийшли всі князі до Єремії, і запитували його, і він сказав їм згідно з тими словами, котрі цар велів [сказати], і вони мовчки покинули його, тому що не спізнали сказаного цареві.

28. І залишився Єремія на подвір'ї варти до того дня, котрого захопили Єрусалим. І Єрусалим був захоплений.

Єремії 39

1. Дев'ятого року Седекії, царя юдейського, дев'ятого місяця, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, з усім військом своїм до Єрусалиму і взяв його в облогу.

2. А одинадцятого року Седекії, четвертого місяця, дев'ятого дня місто було звойоване.

3. І ввійшли [до нього] всі князі царя вавилонського і розташувалися в середній брамі: Нергал-Сар'ецер, Самгар, Нево, Сарсехім, старший євнух, Нергал-Сар'ецер, чільник магів і решта князів царя вавилонського.

4. Коли Седекія, цар юдейський, і всі військові люди їх побачили, то почали утікати, і вночі вийшли з міста через царський сад у браму поміж двома мурами, і квапливо пішли шляхом через рівнину.

5. Але військо халдейське погналося за ними, і наздогнали Седекію на рівнинах єрихонських, і захопили його, і привели до Навуходоносора, царя вавилонського, до Рівли, до краю Хамат, де він звершив суд над ним.

6. І заколов цар вавилонський синів Седекіїних у Ривлі перед його очима, і всіх вельмож юдейських заколов цар вавилонський.

7. А Седекії виколов очі і закував його в кайдани, щоб спровадити його до Вавилону.

8. Дім царя і доми народу спалили халдеї вогнем, і мури Єрусалиму зруйнували.

9. А решту народу, що залишалася в місті, і перебіжчиків, котрі перебігли до нього, та інших людей, що залишилися, вигнав Невузар'адан, старший царської охорони, переселив до Вавилону.

10. А вбогих із народу, котрі нічого не мали, Невузар'адан, старший царської охорони, залишив на юдейській землі і дав їм тоді ж таки виноградники і поля.

11. А про Єремію Навуходоносор, цар вавилонський, дав такого наказа Невузар'аданові, старшині царської охорони:

12. Візьми його і зважай на нього, і не завдавай йому чогось недоброго, але вчиняй з ним так, як він скаже тобі.

13. І послав Невузар'адан, старший царської охорони, і Невушазбан, старший євнухів, і Нерґал-Сар'ецер, старший магів, і всі князі царя вавилонського,

14. Послали і взяли Єремію з двору сторожі, і віддали під нагляд Гедалії, сина Ахікама, сина Шафанового, щоб відпровадити додому. І він залишився жити серед народу.

15. До Єремії, коли його ще утримували на подвір'ї в'язниці, було слово Господнє:

16. Піди, скажи ефіопові Евед-Мелехові: так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я виконаю слова Мої про це місто для зла, а не на добро йому, і вони справдяться того дня перед очима твоїми;

17. Але тебе Я захищу того дня, говорить Господь, і не потрапиш до рук людей, котрих ти боїшся.

18. Я захищу тебе, і ти не впадеш від меча, і душа твоя залишиться в тебе замість здобичі, тому що ти на Мене поклав надію, сказав Господь.

Єремії 40

1. Слово, яке було до Єремії від Господа, по тому, як Невузар'адан, старший царської охорони, відпустив його з Рами, де він забрав його, закутого в ланцюги серед інших бранців-єрусалимлян та юдеїв, що переселялися до Вавилону.

2. Старший царської охорони узяв Єремію і сказав йому: Господь Бог твій вирік це лихоліття на цю місцину.

3. І навів його Господь і вчинив те, що сказав, тому що ви згрішили перед Господом, і не дослухалися голосу Його, за те й спіткало вас оце все.

4. Отож, я звільняю тебе сьогодні від ланцюгів, котрі на руках твоїх: якщо тобі бажано йти зі мною до Вавилону, – то йди, і я буду піклуватися про тебе; а якщо не бажано тобі йти зі мною до Вавилону, – залишайся. Ось, уся земля перед тобою, куди тобі угодно, і куди подобається йти, туди й простуй.

5. Коли він ще не відійшов, сказав [Невузар] '[адан]: Піди до Гедалії, сина Ахікама, сина Шафанового, котрого цар вавилонський настановив намісником над містами юдейськими, і залишайся з ним серед народу, або йди, куди тобі до душі простувати. І дав йому старший царської охорони харчів, подарунка і відпустив його.

6. І прийшов Єремія до Гедалії, сина Ахікамового, до Міцпи, і жив з ним серед народу, що залишався в країні.

7. Коли всі старшини війська, що були в полі, вони і люди їхні, почули, що цар вавилонський настановив Гедалію, сина Ахікамового, намісником понад країною, і доручив йому чоловіків і жінок, і дітей, і тих із убогих країни, котрих не переселили до Вавилону,

8. Тоді прийшли до Гедалії в Міцпу: той же Ізмаїл, син Нетаніїн, і Йоханан та Йонатан, сини Кареахові, і Серая, син Танхуметів, і сини нетофеянина Ефая, і Єзанія, син маахеянина, вони та їхні люди.

9. І Гедалія, син Ахікама, сина Шафанового, заприсягнувся їм і людям їхнім, кажучи: Не бійтеся служити халдеям, лишайтеся на землі і служіть цареві вавилонському, і буде вам добре.

10. А я залишуся в Міцпі, щоб захищати вас від халдеїв, і котрі будуть приходити до нас; а ви збирайте вино, і плоди літа та оливу і заливайте в посудини ваші, і живіть по містах ваших, котрі ви зайняли.

11. Також усі юдеї, котрі в Моаві й серед Аммонових синів, в Едомі, і які в усіх краях, чули, що цар вавилонський залишив частину юдеїв, і настановив над ними Гедалію, сина Ахікама, сина Шафанового;

12. І повернулися всі ці юдеї з усіх місць, куди були вигнані, і прийшли на землю юдейську до Гедалії в Міцпу, і зібрали вина і плодів літа дуже багато.

13. А тим часом, Йоханан, син Кареахів, та всі військові старшини, що були в полі, прийшли до Гедалії в Міцпу,

14. І сказали йому: Чи відаєш ти, що Бааліс, цар Аммонових синів, послав Ізмаїла, сина Нетаніїного, щоб убити тебе? Але Гедалія, син Ахікама, не повірив їм.

15. Тоді Йоханан, син Кареатів, сказав Гедалії таємно у Міцпі: Дозволь мені, я піду і заб'ю Ізмаїла, сина Натаніїного, і ніхто не знатиме; нащо допускати, щоб він убив тебе, і щоб усі юдеї, що зібралися до тебе, розпорошилися, і щоб загинув останок Юди?

16. Але Гедалія, син Ахікамів, сказав Йохананові, синові Кареаховому: Не роби цього, бо ти неправду кажеш про Ізмаїла.

Єремії 41

1. І сталося сьомого місяця, Ізмаїл, син Нетаніїн, сина Елішамового з роду царського, і вельможі царя і десять мужів з ним прийшли до Гедалії, сина Ахікама, до Міцпи, і там вони їли разом хліб у Міцпі.

2. І підвівся Ізмаїл, син Нетаніїн, і десять мужів, котрі були з ним, і вдарили Гедалію, сина Ахікама, сина Шафанового, мечем і умертвили того, котрого цар вавилонський настановив намісником країни.

3. Також убив Ізмаїл і всіх юдеїв, котрі були з ним, з Гедалією, у Міцпі, і військових халдеїв, які там були.

4. Другого дня по вбивстві Гедалії, коли ніхто не знав про це,

5. Прийшли з Сихему, з Шіло і з Самарії вісімдесят чоловік з поголеними бородами і в розідраній одежі, з нарізаними знаками на тілі, з подарунками і ладаном в руках для принесення їх до Господнього дому.

6. Ізмаїл, син Нетаніїн, вийшов з Міцпи їм назустріч, йшов і плакав, і коли стрівся з ними, сказав їм: Ідіть до Гедалії, сина Ахікама.

7. І тільки-но вони зайшли до середини міста, Ізмаїл, син Нетаніїн, убив їх і [кинув] до рову, він, і ті люди, що були з ним.

8. Але знайшлося серед них десятеро чоловіків, котрі сказали Ізмаїлові: Не вбивай нас, бо в нас є у полі утаємничені добра: пшениця з ячменем, і олива з медом. І він утримався, і не умертвив їх з іншими братами їхніми.

9. А рів, куди покидав Ізмаїл трупи людей, котрих він убив через Гедалію, був той самий, котрого викопав цар Аса, боячись Беаші, царя ізраїльського, – його виповнив Ізмаїл, син Нетаніїн, убитими.

10. І захопив Ізмаїл увесь останок народу, що був у Міцпі, дочок царевих і увесь народ, що залишився в Міцпі, котрого Невузар'адан, старший царської охорони, доручив Гедалії, синові Ахікама, і захопив їх Ізмаїл, син Нетаніїн, і поспішив до синів Аммонових.

11. Та коли Йоханан, син Кареахів, та всі військові старшини, що були з ним, почули про злочини, котрі заподіяв Ізмаїл, син Нетаніїн,

12. Узяли всіх людей і пішли на бій з Ізмаїлом, сином Нетаніїним, і наздогнали його біля великої води, що в Гів'оні.

13. І коли увесь народ, що був у Ізмаїла, побачив Йоханана, сина Кареахового, і всіх військових старшин, що були з ним, – зрадів;

14. І відвернувся увесь народ, котрого Ізмаїл вивів у полон з Міцпи, і обернувся і пішов до Йоханана, сина Кареахового;

15. А Ізмаїл, син Нетаніїн, утік від Йоханана з вісьмома чоловіками і подався до синів Аммонових.

16. Тоді Йоханан, син Кареахів, і всі військові старшини, що були з ним, забрали з МІцпи увесь останок народу, котрого він звільнив від Ізмаїла, сина Нетаніїного, по тому, як той забив Гедалію, сина Ахікамового, чоловіків, військових людей, і дружин, і дітей, і євнухів, котрих він вивів з Гів'ону.

17. І пішли вони і зупинилися в поселенні Ґерут-Кімгамі, що поблизу Віфлеєму, аби податися до Єгипту

18. Від халдеїв, бо вони боялися їх, тому що Ізмаїл, син Нетаніїн, убив Гедалію, сина Ахікамового, котрого цар вавилонський настановив намісником понад країною.

Єремії 42

1. І підійшли всі військові старшини та Йоаханан, син Кареахів, та Єзанія, син Гошаїн і увесь народ, від малого до великого,

2. І сказали Єремії пророкові: Нехай упаде перед лицем твоїм благання наше, помолися за нас Господові, Богові твоєму, про увесь цей останок, тому що з численного залишилося нас мало, як очі твої бачать нас.

3. Щоб Господь Бог твій показав нам той шлях, котрим маємо йти, і те, як діяти.

4. І сказав їм Єремія пророк: Чую, помолюся Господові, Богові вашому, за словами вашими, і все, що відповість Господь, оголошу вам, не приховаю од вас жодного слова.

5. Вони сказали Єремії: Нехай буде Господь між нами свідком вірним та праведним у тому, що ми ревно виконаємо все те, з чим пошле тебе до нас Господь, Бог твій.

6. Чи добре, а чи недобре воно буде, але голосові Господа, Бога нашого, до котрого посилаємо тебе, підкоримося, щоб нам було добре, коли будемо покірні перед голосом Господа, Бога нашого.

7. Як минуло десять днів, було слово Господнє до Єремії.

8. Він покликав до себе Йоханана, сина Кареахового, і всіх військових старшин, що були з ним, та увесь народ, від малого до великого,

9. І сказав їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до Котрого ви посилали мене, аби покласти перед Ним благання ваше:

10. Якщо залишитеся на цій землі, то Я упорядкую вас і не спустошу, насаджу вас і не викоріню; бо Я шкодую за те лихоліття, котре учинив вам.

11. Не бійтеся царя вавилонського, котрого ви боїтеся; не бійтеся його, говорить Господь, бо Я з вами, щоб рятувати вас і визволяти вас від руки його.

12. І виявлю вам милість, і він умилостивиться до вас і поверне вас на вашу землю.

13. А якщо ви скажете: Не хочемо жити на цій землі, і не підкоритеся голосові Господа, Бога вашого, кажучи:

14. Ні, ми підемо до Єгипетського краю, де війни не побачимо і голосу сурми не почуємо, і голодувати не будемо, і там будемо жити;

15. То вислухайте нині слово Господнє, ви, останок Юди: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо ви уперто відвернете обличчя ваші, щоб рушати до Єгипту, і таки підете, щоб там замешкати;

16. То меч, котрого ви боїтеся, наздожене вас там, в краю єгипетському, і голод, котрого ви страхаєтеся, буде завжди йти слідом за вами там, у Єгипті, і там-таки помрете.

17. І всі, котрі обернуть обличчя своє, щоби йти до Єгипту і там жити, помруть від меча, голоду і моровиці, і жодний з них не залишиться і не уникне там лихоліття, котре Я наведу на них.

18. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Як вилився гнів Мій і лють Моя на мешканців Єрусалиму, так виллється лють Моя на вас, коли увійдете до Єгипту, і ви будете прокляттям і жахом, і наругою, і глумом, і не побачите вже місцини цієї.

19. До вас, останку Юди, вирік Господь: Не йдіть до Єгипту; твердо знайте, що Я нині застеріг вас.

20. Бо ви згрішили супроти самих себе: Ви послали мене до Господа Бога нашого, сказавши: Помолися за нас Господові Богові нашому, і все, що скаже Господь Бог наш, оголоси нам, – і ми вчинимо.

21. Я оголосив вам нині, але ви не підкорилися голосові Господа Бога нашого, і не прийняли всього того, з чим Він послав мене до вас.

22. Тож знайте, що ви помрете від меча, голоду і моровиці на тому місці, куди хочете йти, щоб жити там.

Єремії 43

1. Коли Єремія передав усьому народові всі слова Господа Бога, з котрими Господь Бог послав його до них;

2. Тоді сказав Азарія, син Гошаїн і Йоханан, син Кареахів, і всі зарозумілі люди сказали Єремії: Неправду ти говориш, не посилав тебе Господь, Бог наш сказати: Не йдіть до Єгипту, щоб там жити.

3. А Барух, син Нерійїн, намовляє тебе супроти нас, аби передати в руки халдеїв, щоб вони умертвили нас, або відпровадили нас полоненими до Вавилону.

4. І не послухав Йоханан, син Кареахів, і всі військові старшини та увесь народ Господнього голосу, щоб залишитися на землі юдейській.

5. І взяв Йоханан, син Кареахів, і всі військові старшини увесь останок юдеїв, котрі повернулися від усіх народів, куди їх прогнали, щоб жити на землі юдейській,

6. Чоловіків і дружин, і дітей, і дочок царевих, і всіх тих, котрих Невузар'адан, старший царської охорони, залишив з Гедалією, сином Ахікама, сина Шафанового, і Єремію пророка, і Баруха, сина Нерійїного;

7. І пішли до єгипетського краю, бо не підкорилися голосові Господньому і дійшли до Тахпанхесу.

8. І було слово Господнє до Єремії в Тахпанхесі:

9. Візьми в руки свої великі камені і приховай їх у вимішаній глині біля входу до фараонового дому в Тахпанхесі, перед очима юдеїв,

10. І скажи їм так: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я пошлю і візьму Навуходоносора, царя вавилонського, служника Мого, і поставлю престол його на цьому камінні, що сховане Мною, і розтягне він над ним пречудове шатро своє;

11. І прийде і уразить землю єгипетську: хто [приречений] на смерть, того [уразить] смерть; і хто в полон, – піде в полон; і хто під меч, – піде під меч.

12. І учиню вогонь у капищах богів єгипетських; і він спопелить їх, а їх візьме в полон, і одягнеться в землю єгипетську, як пастух одягає на себе одежу свою, і вийде звідти у спокої.

13. І порозбиває статуї в Бет-Шемеша(Дім Сонця), що в краї єгипетському, і капища богів єгипетських спопелить вогнем.

Єремії 44

1. Слово, котре було до Єремії про всіх юдеїв, що осіли в єгипетському краї, – у Мігдолі, і в Тахпанхесі, і в Нофі, і в краю Патрос:

2. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачите усі лихоліття, котрі Я навів на Єрусалим і на всі міста юдейські; ось, тепер вони порожні, і ніхто в них не живе,

3. За нечестя їхнє, котре вони чинили, гнівлячи Мене, ходячи кадити і служити іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні батьки ваші.

4. Я посилав до вас усіх служителів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, щоб сказати: Не вдавайтеся до цих мерзенних справ, котрі Я ненавиджу.

5. Але вони не слухали, і не прихилили вухо своє, щоб відвернутися од свого нечестя, не кадити іншим богам.

6. І вилилася лють Моя і гнів Мій, і спалахнув у містах Юдеї і на вулицях Єрусалиму; і вони стали руїнами і пустелею, як бачите цього дня.

7. І нині так говорить Господь Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Нащо ви завдаєте цього великого зла душам вашим, винищуючи у себе чоловіків і дружин, дорослих дітей і немовлят серед Юдеї, щоб не залишити в себе останку,

8. Гнівлячи Мене витворами рук своїх, кадінням іншим богам у краю Єгипетському, куди ви прийшли жити, аби погубити себе, і стати прокляттям і глумом у всіх народів землі?

9. Хіба ви забули нечестя батьків ваших і безчестя царів юдейських, ваше власне безчестя і нечестя дружин ваших, яке вони чинили на землі юдейській і на вулицях Єрусалиму?

10. Не упокорилися вони й до сього дня, і не бояться, і не вчиняють за Моїм законом і за приписами Моїми, котрі Я дав вам і батькам вашим.

11. Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я наверну до вас обличчя Моє на загибель та винищення всієї Юдеї,

12. І візьму юдеїв, що залишилися і повернули обличчя своє, щоб рушити до єгипетського краю і жити там, і всі вони будуть винищені, загинуть на землі єгипетській; мечем і голодом будуть понищені; від малого до великого помруть від меча та голоду, і стануть прокляттям і жахом, наругою і глумом.

13. Навідаю тих, що замешкали в краї єгипетському, як Я навідав Єрусалим, мечем, голодом і моровицею,

14. І ніхто не уникне і не вціліє з останку юдеїв, що прийшли на землю єгипетську, аби пожити там, а потім повернутися на землю юдейську, куди вони всією душею бажають повернутися, щоб там жити; ніхто не повернеться, окрім тих, котрі повтікають звідси.

15. І відповідали Єремії всі чоловіки, котрі знали, що жінки їхні провадять кадіння іншим богам, і всі жінки, котрі були [там] у значній кількості, і увесь народ, що жив на землі єгипетській, у Патросі, і сказали:

16. Слово, котре ти говорив нам йменням Господа, ми не приймаємо від тебе.

17. Але неодмінно будемо чинити все те, що вийшло з уст наших, щоб кадити богині неба і звершувати поливання, як ми робили, ми і батьки наші, у містах Юдеї і на вулицях Єрусалиму, тому що тоді ми були ситі і щасливі, і горя не знали.

18. А від того часу, як перестали ми кадити богині неба і звершувати їй поливання, зазнаємо у всьому нестачі і гинемо від меча і голоду.

19. І коли ми кадили богині неба і звершували їй поливання, то хіба без відома чоловіків наших ліпили ми їй пироги з її зображенням і звершували їй поливання?

20. Тоді сказав Єремія до всього народу, чоловікам і жінкам, і всьому народові, котрий так відповідав йому:

21. Чи не це кадіння, котре звершували ви в горах юдейських і на вулицях Єрусалиму, ви і батьки ваші, царі ваші, і ваші князі, і народ країни, пригадав Господь? І чи не воно спало Йому на серце?

22. Господь не міг більше терпіти злих ваших учинків і мерзоти, які ви чинили; тому й стала земля ваша пустелею і жахіттям та прокляттям, без мешканців, як ви бачите нині.

23. Оскільки ви, звершуючи те кадіння, грішили перед Господом і не дослухалися голосу Господа, і не чинили за Його законом і за приписами Його, і за велінням Його, то й спіткало вас оце лихоліття, як бачите нині.

24. І сказав Єремія всьому народові і всім жінкам: Слухайте слово Господнє, всі юдеї, котрі в Єгипетському краї.

25. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви і жінки ваші, що устами своїми говорили, й руками своїми виготовляли; ви кажете: Почнемо виконувати обітниці наші, котрі ми обіцяли, щоб кадити богині неба і вчиняти їй поливання, – непохитно тримайтеся обітниць ваших і достоту виконуйте ваші обітниці.

26. За це вислухайте слово Господнє, всі юдеї, що замешкали на єгипетській землі: Ось, Я присягнувся великим йменням Моїм, говорить Господь, що не буде вже на всій землі єгипетській вимовлятися ймення Моє устами якого-небудь юдея, що сказав би: Живий Господь Бог!

27. Ось, Я буду спостерігати за вами для погибелі, а не для добра; і всі юдеї, котрі на землі єгипетській, будуть гинути від меча і голоду, аж доки зовсім не повинищуються.

28. Тільки невеличке число тих, що уникнуть меча, повернеться з краю Єгипетського на землю юдейську, і спізнають усі юдеї, що залишилися, котрі прийшли на землю єгипетську, аби пожити там, чиє слово справдиться: Моє чи їхнє.

29. Та ось вам ознака, говорить Господь, що Я навідаю вас на цьому місці, щоб ви знали, що справдяться слова Мої про вас на погибель вам.

30. Так говорить Господь: Ось, Я віддам фараона Хофру, єгипетського царя, в руки ворогів його і в руки тих, що шукають життя його, як віддав Седекію, царя юдейського, в руки Навуходоносора, царя вавилонського, ворога його, що шукав його життя.

Єремії 45

1. Слово, котре пророк Єремія сказав Барухові, синові Нерійїному, коли він написав слова оці з уст Єремії до книги, четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя юдейського.

2. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до тебе, Баруху:

3. Ти кажеш: Горе мені! Бо Господь долучив скорботу до хворощів моїх; я знесилів од зітхань моїх, і не знаходжу спокою.

4. Тож скажи йому: Так говорить Господь: Ось, що Я спорудив, зруйную, і що посадив, – викоріню, – всю оцю землю.

5. А ти просиш собі великого: Не проси; бо ось, Я наведу лихоліття на всіляку плоть, говорить Господь, а тобі замість здобичі залишу душу твою на всіх місцинах, куди лише підеш.

Єремії 46

1. Слово Господнє, котре було до пророка Єремії про народи [поганські]:

2. Про Єгипет, про військо фараона Нехо, царя єгипетського, котре було над рікою Єфрат у Каркеміші, і котре переміг Навуходоносор, цар вавилонський, четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя юдейського:

3. Готуйте щити і списи, і розпочинайте битву;

4. Сідлайте коней і сідайте, вершники, і ставайте в шоломах, точіть списи, одягайтеся в кольчуги!

5. Та чому Я бачу: вони сторопіли і завернули назад? І сильні їхні переможені, і втікають, не озираючись; звідусіль жах, говорить Господь.

6. Не втече швидконогий, і не врятується сильний; на півночі, біля ріки Єфрат, вони спіткнуться і впадуть.

7. Хто це підіймається, мов ріка, і, мов потоки, хвилюються води його?

8. Єгипет піднімається, мов ріка, і, як потоки води, захвилювалися води його, і говорить: Піднімусь і вкрию землю: знищу місто і мешканців його.

9. Сідайте на коней і мчіться, колісниці, і виступайте, сильні, ефіопи і ливіяни, озброєні щитом, і лидяни, що тримають луки і тятиви їхні;