10. Бо день цей у Господа Бога Саваота є день помсти, аби помститися ворогам Його, і меч буде пожирати, і насититься і уп'ється кров'ю їхньою; бо це Господові Богові Саваотові буде приношення пожертви у північному краї, біля ріки Єфрат.
11. Піди до Ґілеаду, візьми бальзаму, єгипетська юнко, доню Єгипту; ти марно будеш добирати ліки для уздоровлення: немає для тебе лікування.
12. Почули народи про ганьбу твою, і зойки твої виповнили землю; бо сильний зіткнувся із сильним, і обидва упали разом.
13. Слово, котре сказав Господь пророкові Єремії про нашестя Навуходоносора, царя вавилонського, щоб звоювати землю єгипетську:
14. Повідайте в Єгипті і дайте знати в Мігдолі, і повідайте в Нофі і Тахпанхесі; скажіть: Підводься і готуйся, бо вже меч пожирає околиці твої.
15. Чому сильний твій відкинутий? – Не встояв, тому що Господь погнав його.
16. Він багатьох здолав, навіть падали один на одного і вигукували: Підводься! Повернемося до народу нашого, на рідну землю нашу від згубного меча!
17. А там кричать: Фараон, цар Єгипту, завагався; він згаяв обумовлений час.
18. Живу Я, говорить Цар, Котрому ймення – Господь Саваот: як Фавор серед гір і мов Кармел біля моря, – [така певність], що він прийде.
19. Приготуй собі необхідне для переселення, доню, мешканко Єгипту, бо Ноф буде спустошений, спорожніє, залишиться безлюдним.
20. Єгипет – пречудова телиця; але загибель з півночі поспішає, квапиться.
21. І найманці його серед нього, мов годовані телята, – самі також завернули назад, почали втікати всі, не встояли, бо прийшла на них лиха година їхньої загибелі, час навідин їх.
22. Голос його лине, мов гадючий; вони йдуть із військом, прийдуть на нього з сокирою, мов дроворуби;
23. Вирубають ліс його, говорить Господь, бо їх безліч; їх більше, аніж сарани, і немає їм ліку.
24. Осоромлена донька Єгипту потрапила до рук народу північного.
25. Господь Саваот, Бог Ізраїлів, каже: Ось, Я навідаю Аммона, котрий в Но, і фараона та Єгипет, і богів його, і царів його, фараона і тих, що сподіваються на нього.
26. І віддамо їх в руки тим, що шукають життя їхнього, і в руки Навуходоносора, царя вавилонського, і в руки рабів його; але після того буде він заселений, як за давніх днів, говорить Господь.
27. А ти не бійся, Якове, служителю Мій, і не лякайся, Ізраїлю: бо ось, Я вирятую тебе з далекої країни, і насіння твоє з краю полону їхнього; і повернеться Яків, і буде жити у спокої та мирі, і ніхто не буде його лякати.
28. Не бійся, служителю Мій, Якове, говорить Господь: бо Я – з тобою; Я винищу всі народи, до котрих Я вигнав тебе, а тебе не винищу, а лише покараю тебе певною мірою; але непокараним не залишу тебе.
Єремії 47
1. Слово Господа, яке було до пророка Єремії про филистимлян передніше, аніж фараон здобув Газу,
2. Так говорить Господь: Ось, уже ринуть води з півночі, і вчиняться потоками повені, і затоплять землю і все, що її виповнює, місто і городян у ньому; тоді заволають люди, і заридають усі мешканці країни.
3. Від грімкого тупотіння копит потужних коней його, від гуркоту колісниць його, від скрипіння коліс їхніх, батьки не озирнуться на дітей своїх, тому що руки у них помліють.
4. Від того дня, котрий надійде вигубити усіх филистимлян, відібрати у Тира і Сидона всю решту помічників, бо Господь спустошить филистимлян, останок острова Кафтора.
5. Облисіла Газа, гине Ашкелон, останок долини їхньої.
6. Допоки будеш нищити, о мечу Господній! Допоки ти не матимеш спокою? Повернися у піхви свої, вгамуйся і май спокій!
7. Але як тобі вгамуватися, коли Господь наказав супроти Ашкелону і супроти берега морського? Туди Він його спрямував.
Єремії 48
1. Про Моава так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Горе місту Нево! Воно спустошене! Кір'ятаїм посоромлений і здобутий; Мизгав зневажений і зруйнований.
2. Немає вже слави Моава; у Хешбоні затівають супроти нього лихе: Ходімо, винищимо його з-поміж народів. І ти, Мадмене, загинеш, меч іде за тобою.
3. Чути зойки від Горонаїму: спустошення і руїна страшна!
4. Поруйнований Моав! Зойки зчинили діти його.
5. Бо узвозом до Лухоту простують з плачем та риданнями; і при сходженні з Горонаїму волання про спустошення.
6. Утікайте, рятуйте життя ваше і будете схожі на обезкорене дерево в пустелі.
7. Оскільки ти сподівався на справи твої і на скарби твої, то також будеш здобутий, і Кемош піде в полон, разом зі своїми священиками і своїми князями.
8. І прийде спустошувач на всіляке місто, і ніхто не уціліє: і загине долина, і спорожніє рівнина, як сказав Господь.
9. Дайте крила Моавові, щоб він міг відлетіти; міста його стануть пустелею, тому що нікому буде мешкати в них.
10. Проклятий, хто справу Господню виконує недбало, і проклятий, хто утримує меча свого від крови.
11. Моав од юности своєї був замирений, сидів на 'осаді своєму, і не переливний з посудини до посудини, і в полон не ходив; тому-то й залишився в ньому смак його і запах його не змінився.
12. Тому ось, надходять дні, говорить Господь, коли Я пришлю до нього розливачів, котрі переллють його і випорожнять посудини його, і глеки його порозбивають.
13. І посоромлений буде Моав заради Кемоша, як дім Ізраїлів був зневажений заради Бет-Ела, надії своєї.
14. Нащо ви кажете: Ми люди хоробрі і міцні для війни?
15. Спустошений Моав, і міста його палають, і найкращі юнаки його пішли на заклання, говорить Цар – Господь Саваот ім'я Його.
16. Близько загибель Моава, і вельми поспішає лихоліття його.
17. Співчувайте йому всі сусіди його, і всі, що знаєте ім'я його, скажіть: Як зламалося оте міцнюще жезло його, оте берло слави!
18. Зійди з висоти величі і сиди спрагла, донько, мешканко Дівону, бо спустошувач Моава прийде до тебе і спустошить фортеці твої.
19. Стань при дорозі і чатуй, мешканко Ароеру, запитуй у того, що втік і рятується: Що сталося?
20. Посоромлений Моав, бо переможений; ридайте, і волайте, повідайте в Арноні, що спустошений Моав.
21. І суд прийшов на рівнини, на Холон; на Ягцу, і на Мефаат, і
22. І на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівдатаїм,
23. І на Кір'ятаїм, і на Бет-Гамул, і на Бет-Меон,
24. І на Керіййот, і на Боцру, і на всі міста Моавського краю, далекі і близькі.
25. Відтятий ріг Моава, і рамено його зламане, говорить Господь.
26. Дайте йому впитися до сп'яніння, бо він звеличився супроти Господа; і нехай Моав валяється у вивертах своїх, і сам стане посміховиськом.
27. Чи не був посміховиськом у тебе Ізраїль? Хіба його впіймали серед злодіїв, що ти, траплялося, тільки-но заговориш про нього, хитаєш головою?
28. Покиньте міста і живіть на скелях, мешканці Моава, і будете, мов голуби, котрі кладуть гнізда у проході до печери.
29. Ми чули про гордощі Моава, про гординю надмірну, про його зарозумілість і його пихатість, і чванливість його, і звеличення серця його.
30. Я знаю нахабність його, говорить Господь, але це – ненадійне; нікчемні слова його: не так учинять.
31. А тому буду ридати за Моавом, і волатиму за всього Моава; будуть зітхати за людьми Кір-Хересу.
32. Буду плакати за тобою, винограднику Сівми, плачем Язера; паростки твої сягали за море; сягнули озера Язера; спустошувач напав на плоди літа твого і на дозрілий виноград.
33. Радість і веселощі забрані від Кармелу і від краю моавського, і в чавилах соку не стане; не будуть уже топтати в них соку із піснями: погуки битви будуть, а не погуки радощів.
34. Від зойку Хешбону аж до Ел'але вони піднесуть голос свій, від Цоару – аж до Горонаїму, до Еглат-Шелішійї, тому що й води Німріму висохнуть.
35. Винищу в Моава, говорить Господь, тих, що приносять пожертви на підвищеннях і кадять богам його.
36. Через те серце Моє стогне за Моавом, мов сопілка; і за мешканців Кер-Хересу стогне Моє серце, як сопілка, тому що багатства, ними надбані – пропали.
37. У кожного голова – облисіла, і в кожного борода обтята; у всіх на руках подряпини, і на крижах – веретище.
38. На всіх дахах Моава і на вулицях його загальний плач, бо Я розбив Моава, як непристойну посудину, – говорить Господь.
39. Як він розбитий, будуть оповідати, ридаючи; як Моав зганьбився, коли утікав назад! І буде Моав посміховиськом і жахіттям для всіх, що оточують його.
40. Бо так говорить Господь: Ось, як орел, полетить він і розкине крила свої над Моавом.
41. Міста будуть здобуті, і фортеці зруйновані, і серце хоробрих моавитян буде того дня, як серце жінки, що страждає від пологів.
42. І зникне Моав з-поміж народів, тому що він повстав супроти Господа.
43. Жах і яма, і пастка – для тебе, мешканцю Моава, сказав Господь.
44. Хто утече від жаху, – западеться в яму; а хто вибереться з ями, – попаде у пастку, бо Я наведу на нього, на Моава, годину відвідин їхніх, говорить Господь.
45. У затінку Хешбону зупинилися втікачі знесилені; але вогонь вийде з Хешбону і полум'я з-поміж Сигону, і пожере боки Моавові і тім'я синів бунтівливих.
46. Горе тобі, Моав! Загинув народ Кемоша, бо сини твої захоплені в полон, і доні твої стали бранками.
47. Але наприкінці днів поверну полон Моава, говорить Господь. А досі – суд на Моава.
Єремії 49
1. Про синів Аммонових так говорить Господь: Хіба немає синів в Ізраїля? Хіба немає у нього спадкоємця? То чому Мілком заволодів Ґадом, і народ його мешкає в містах його?
2. А тому ось, надходять дні, говорить Господь, коли в Раббі синів Аммонових чутно буде гомін битви, і стане вона купою руїн; і міста її будуть спопелені вогнем, і оволодіє Ізраїль тими, котрі володіли ним, говорить Господь.
3. Ридай, Хешбоне, бо спустошений Гай; волайте, доньки Рабби, підпережіться веретищем, плачте і поневіряйтеся по городах, бо Мілком піде в полон, разом зі священиками і князями своїми.
4. Ти хвалишся долинами? Потече долиною кров твоя, підступна донько, що покладаєшся на скарби свої і [говориш]: Хто прийде до мене?
5. Ось, Я наведу на тебе жах з усіх околиць твоїх, говорить Господь, Бог Саваот; порозбігаєтеся, хто куди, і ніхто не збере тих, що порозбігалися.
6. Але по цьому Я поверну полон синів Аммонових, говорить Господь.
7. Про Едома так говорить Господь Саваот: Хіба немає вже мудрости в Темані? [Хіба] немає ради в розумних? Хіба зубожіла мудрість їхня?
8. Утікайте, оберніться спиною, ховайтеся в печерах, мешканці Дедану, бо загибель Ісава Я наведу на нього, – година відвідин Моїх.
9. Якби збирачі винограду прийшли до тебе, то напевне залишили б декілька ягід. І якби злодії [прийшли] вночі, то вони украли б, скільки їм треба.
10. А я до нитки обберу Ісава, відкрию утаємничені місця його, і сховатися він не може, – винищене буде плем'я його, і брати його і сусіди його; і не буде його.
11. Покинь сиріт твоїх, Я утривалю життя їхнє, і вдови твої нехай сподіваються на Мене.
12. Бо так говорить Господь: Ось навіть ті, котрим не судилося пити чашу, неодмінно будуть пити її, і чи ти залишишся непокараним? Ні, не залишишся непокараним, але конче будеш пити [чашу].
13. Бо Собою присягаюся, говорить Господь, що жахіттям, ганьбою, пустелею і прокляттям буде Боцра, і всі міста його стануть вічними пустелями.
14. Я чув звістку від Господа, і вісника відпроваджено до народів сказати: Зберіться і йдіть супроти нього, і підводьтеся на битву.
15. Бо ось, Я вчиню тебе малим поміж народами, зневаженим серед людей.
16. Грізне становище твоє і пихатість серця твого спокусили тебе, бо в ущелинах скель замешкав і високих пагорбів тримаєшся. Хоч би ти, як орел, високо поклав гніздо твоє, то й звідти скину тебе, говорить Господь.
17. І буде Едом жахіттям; кожний, хто проходитиме повз нього, вразиться і посвище, [дивлячись] на всі його рани.
18. Як поруйновані Содом та Гомора і сусідні міста їхні, говорить Господь, так само [й] там жодна людина не буде жити, і син людський не залишиться в ньому.
19. Ось, виходить він, як лев, з-над пагорбів Йордану на укріплені житла; але Я примушу їх квапливо піти з [Едому], і хто вибраний, того настановлю над ним. Бо хто схожий на Мене? І хто вимагатиме відповіді од Мене? І який пастор стане супроти Мене?
20. Бо хто вислухає ухвалу Господню, котру Він прийняв про Едома, і наміри Його, котрі Він має про мешканців Теману: Справді, навіть найменші з черед потягнуть їх і спустошать їхні житла.
21. Від гуркоту падіння їхнього здригнеться земля, і відлуння ґвалту їхнього чутно буде біля Червоного моря.
22. Ось, як орел, підводиться він і полетить, і розкине крила свої над Боцрою; і серце хоробрих едомлян буде того дня, мов серце жінки в пологах.
23. Про Дамаск – посоромлені Хамаш та Арпад, бо почули сумну звістку і занепали духом; тривога на морі, заспокоїтися не можуть.
24. Злякався Дамаск, і кинувся тікати; страх його охопив; біль і страждання вхопили його, як жінку породіллю.
25. Як же не вціліло місто слави, місто радости Моєї?
26. Отож поляжуть юнаки його на вулицях його, і всі вояки погинуть того дня, говорить Господь Саваот.
27. І запалю вогонь у стінах Дамаску, – і винищить палаци Бен-Гададські.
28. Про Кедар і про царства Хацору, котрі звоював Навуходоносор, цар вавилонський, так говорить Господь: Підводьтеся, рушайте супроти Кедара і спустошуйте синів сходу!
29. Шатра їхні і овець їхніх заберуть собі; і покрови їхні та все начиння їхнє, і верблюдів їхніх заберуть і будуть кричати їм: Жах звідусіль!
30. Утікайте, рушайте скорше, сховайтеся в проваллі, мешканці Хацору, говорить Господь, бо Навуходоносор, цар вавилонський склав ухвалу про вас та має задум супроти вас.
31. Підводьтеся, рушайте супроти народу мирного, що живе безтурботно, говорить Господь; ні дверей, ні засувів немає в нього; мешкають самітно.
32. Верблюди їхні стануть здобиччю, і численні череди їхні – на розкрадання призначені, і розпорошу їх по всіх вітрах, цих, що стрижуть волосся на скронях, і зусібіч наведу на них погибель, говорить Господь.
33. І буде Хацор житлом шакалів, вічною пустелею; людина не буде там жити, і син людський не буде зупинятися в ньому.
34. Слово Господа, котре було до Єремії пророка, проти Еламу на початку царювання Седекії, царя юдейського:
35. Так говорить Господь Саваот: Ось, Я зламаю лука Еламу, головну силу їхню;
36. І наведу на Елам чотири вітри від чотирьох сторін неба, і розвію їх по всіх цих вітрах, і не буде народу, до котрого не прийшли б вигнанці з Еламу;
37. І уражу еламетян страхом перед ворогами їхніми і перед тими, що шукають життя їхнього; і наведу на них лихоліття, гнів Мій, говорить Господь, і пошлю слідом їхнім меча, аж доки не винищу їх;
38. І поставлю трона Мого в Еламі, і знищу там царя і князів, говорить Господь.
39. Але наприкінці днів поверну полон Елама, говорить Господь.
Єремії 49
1. Слово, котре вирік Господь про Вавилон і про землю халдеїв через Єремію пророка.
2. Сповістіть і повідайте поміж народами, і підносьте знамено, оголосіть, не приховуйте, кажіть: Вавилон уже здобутий, Бел осоромлений, Меродах знищений, а ідоли його зневажені, зображення його потрощені.
3. Бо від півночі рушив супроти нього народ, котрий вчинить землю його пустелею, і ніхто не житиме там, від людини й до скотини, всі зрушать і відійдуть.
4. За тих днів і о тій порі, говорить Господь, прийдуть сини Ізраїлеві, вони і сини Юдині разом, будуть ходити й плакати і прикличуть Господа, Бога свого.
5. Будуть запитувати про шляхи на Сіон, і, повертаючи до нього обличчя, [будуть говорити:] Ідіть, і приєднайтеся до Господа спілкою вічною, котра незабутня!
6. Народ Мій був, наче загиблі вівці; пастирі їхні збивали їх з дороги, розігнали їх по горах; поневірялися вони з гори на пагорб, забули кошару свою.
7. Усі, котрі знаходили їх, пожирали їх, і пригноблювачі їхні говорили: Ми не винні, тому що вони згрішили перед Господом, перед житлом правди і перед Господом, надією батьків їхніх.
8. Утікайте з Вавилону, і виходьте з халдейської землі, і будете, наче козли, попереду отари овець.
9. Бо ось, Я підніму і приведу на Вавилон силу великих народів від північної землі, і вони розташуються навпроти нього, і його захоплять; стріли їхні, наче у вправного вояка, не повертаються дарма.
10. І халдеї стануть здобиччю їхньою, і спустошувачі її наситяться, говорить Господь.
11. Бо ви звеселювалися, ви святкували, розкрадачі спадщини Моєї, стрибали від радощів, мов телиця на траві, та іржали, мов коні.
12. У великому соромі буде матір ваша, почервоніє та, що вас породила; Ось, прийдешнє тих народів – пустеля, висхла земля і степ.
13. Від гніву Господнього вона стане безлюдною, і вся вона буде порожньою; усілякий, хто проходитиме через Вавилон, вразиться і посвище, споглядаючи на його рани.
14. Вишикуйтеся у бойові лави довкола Вавилону; усі, що натягають лука, стріляйте в нього, не шкодуйте стріл, бо він згрішив супроти Господа.
15. Здійміть ґвалт супроти нього зусібіч; він подав руку свою; піддалися фортеці його, зруйнувалися мури його, бо це – кара Господня; помста йому; як він чинив, так і ви вчиняйте з ним.
16. Винищіть у Вавилоні [і] сівача, і женця із серпом в пору жнив; від страху згубного меча нехай кожний повернеться до народу свого, і кожний нехай утікає до свого краю.
17. Ізраїль – розпорошена отара; леви розігнали [його]; передніше об'їдав його цар асирійський, а цей, останній, Навуходоносор, цар вавилонський, навіть кістки йому поламав.
18. А тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я навідаю царя вавилонського і землю його, як навідав царя асирійського.
19. І поверну Ізраїля на пасовиська його, і буде він пастися на Кармелі й Башані, і душа його насититься на Єфремовій горі і в Ґілеаді.
20. За тих днів і в ту пору, говорить Господь, будуть шукати неправди Ізраїлевої, і не буде її, і гріхів Юди, і не знайдуть їх; бо прощу тим, котрих залишу [живими].
21. Рушай на неї, на землю обурливу, і накажіть її мешканцям: Спустошуй і винищуй усе за ними, говорить Господь, і вчини все, що Я звелів тобі.
22. Гамір битви на землі і велика руїна!
23. Який розбитий і понищений молот усієї землі! Як Вавилон учинився жахіттям поміж народами!
24. Я розкидав тенета на тебе, і ти впійманий, Вавилоне, не передбачаючи того, ти знайдений і схоплений, тому що повстав супроти Господа.
25. Господь відкрив сховище Своє і взяв [у ньому] посудини гніву Свого, тому що у Господа Бога Саваота є справа на землі халдейській.
26. Рушайте на неї з усіх країн, розчиняйте житниці її, топчіть її, мов снопи, зовсім винищіть її, щоб нічогісінько від неї не залишилося;
27. Убивайте всіх волів її, нехай ідуть на заклання: горе їм! Бо надійшов день їхній, час навідин їхніх.
28. [Чутно] голос утікачів і тих, що рятувалися з Вавилонського краю, щоб сповістити на Сіоні про помсту Господа Бога нашого, про помсту за храм Його.
29. Скличте стрільців супроти Вавилону; усі, що напружуєте лука, розташуйтеся довкіл нього, щоб ніхто не врятувався з нього, відплатіть йому за вчинене ним; як він учиняв, так учиняйте з ним; бо він звеличився супроти Господа, супроти Святого Ізраїлевого.
30. За це впадуть юнки його на вулицях його і всі вояки його винищені будуть того дня, говорить Господь.
31. Ось, Я на тебе, гордине, говорить Господь, Бог Саваот; бо настав день твій, час навідин твоїх.
32. І спіткнеться гординя і впаде, і ніхто не підніме його; і запалю вогонь у містах його, – і пожере все довкола нього.
33. Так говорить Господь Саваот: Пригнічені сини Ізраїля, як і сини Юди, і всі, що полонили їх, міцно тримають їх, і не хочуть відпустити їх.
34. Але Визволитель їхній сильний, Господь Саваот – ймення Йому; Він дослідить справу їхню, щоб заспокоїти землю і спричинити трепет мешканців Вавилону.
35. Меч на халдеїв, говорить Господь, і на мешканців Вавилону, і на князів його, і на мудрих його;
36. Меч на ворожбитів, і вони впадуть у безум, і меч на вояків його, і вони злякаються;
37. Меч на коней його, і на колісниці його і на всю мішанину народів осередь нього, і вони будуть, як жінки; меч на скарби його, і вони будуть пограбовані.
38. Посуха на води його, і вони висохнуть; бо це земля бовванів, і вони збожеволіють од ідольських страховиськ.
39. І оселяться там степові звірі з шакалами, і будуть жити на ній страуси, і не буде залюднена вже ніколи і заселена від роду до родів.
40. Як зруйновані Богом Содом і Гомора і сусідні міста їхні, говорить Господь, так [і] тут жодна людина не буде мешкати, і син людський не буде зупинятися.
41. Ось, іде народ від півночі, і народ великий, і численні царі піднімаються від рубежів землі.
42. Тримають у руках лука і списа; вони жорстокі і немилосердні; голос у них грімкий, як море; мчать на конях, вишикувалися, мов один чоловік, щоб стати до бою з тобою, донько Вавилону.
43. Почув цар вавилонський звістку про них, і руки йому зомліли; скорбота охопила його уста, страждання, як жінку-породіллю.
44. Ось, виходить він, як лев, на пагорби Йордану на укріплені житла; але Я примушу їх негайно піти з нього; і хто вибраний, тому довірю його, бо хто ще схожий на Мене? Хто вимагатиме від Мене відповіді? І який пастир чинитиме опір Мені?
45. Тож вислухайте ухвалу Господа, котру він склав про Вавилон, і наміри його, які він має про край халдейський; справді-бо, найменші з черед потягнуть їх; справді-бо, він спустошить житла їхні з ними.
46. Від гамору, коли здобуватимуть Вавилон, затрясеться земля, і зойки буде чутно поміж народами.
Єремії 51
1. Так говорить Господь: Ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що мешкають в ньому, супротивників Моїх.
2. І пошлю на Вавилон віяльників, і вони його розвіють, і спустошать землю його; бо в день лихоліття нападуть на нього зусібіч.
3. Нехай стрілець натягає лука супроти того, що напружує [лука], і на того, хто пишається панцером своїм, і не шкодуйте юнаків його; винищіть усе військо його.
4. Покарані нехай упадуть на землі халдейській і пронизані – на шлях її.
5. Бо не овдовів Ізраїль та Юда від Бога свого, Господа Саваота, хоч земля їхня й виповнена гріхами перед Святим Ізраїлевим.
6. Утікайте з Вавилону і рятуйте кожний душу свою, щоб не загинути від беззаконня його, бо це час помсти у Господа: Він віддасть йому відплату.
7. Вавилон був золотим келехом у руці Господній, уся земля впивалася з нього: народи пили з нього вино і шаліли.
8. Зненацька упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть бальзаму для його ран, може, загояться.
9. Лікували ми Вавилона, але не уздоровили; залишіть його, і підемо кожний на свою батьківщину, тому що вирок про нього сягнув небес і здійнявся під хмари.
10. Господь вивів на світло правду нашу; ходімо і звістимо на Сіоні діяння Господа, Бога нашого.
11. Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь розбудив дух царів мідійських, бо в нього є намір супроти Вавилону, щоб винищити його, бо це є помста за храм Його.
12. Супроти мурів Вавилону піднесіть знамено, посильте нагляд, порозставляйте сторожів, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і вчинить, що вирік на мешканців Вавилону.
13. О, ти, що замешкав біля води великої, і маєш скарби! Прийшов кінець твій, кінець твоїм здирствам.
14. Господь Саваот присягнувся Самим Собою: Правду кажу, що виповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть ґвалт супроти тебе.
16. Від голосу Його шумують води на небесах, і Він підіймає хмари з кінців світу, утворює блискавиці серед дощу і вчиняє вітер зі сховищ Своїх.
17. Впадає в замішання всіляка людина у своєму пізнанні, осоромлює себе кожний ливарник ідолом своїм, тому що бовван його є лжа, і немає в ньому духа.
18. Оце – порожнеча достоту, справа облудна; в годину навідин їх вони щезнуть.
19. Не така, як їхня, доля Якова; тому що [Бог] є Творець усього, й [Ізраїль] є жезло спадку Його, ймення Його – Господь Саваот.
20. Ти у Мене молот, зброя військова; тобою Я долав народи і тобою спустошував царства.
21. Тобою Я нищив коня і вершника його, і тобою нищив колісницю і їздця її;
22. Тобою нищив чоловіка і дружину, тобою винищував і старого, і молодого, тобою вигублював і юнака, і юнку.
23. І тобою ж нищив пастуха і череду його, тобою карав землероба і волів його, тобою вбивав і провінційних правителів, і старшин.
24. І відплачу Вавилонові й усім мешканцям халдейським за все те зло, яке вони вчинили на Сіоні на очах ваших, говорить Господь.
25. Ось, Я – на тебе, горо згубна, говорить Господь, що розоряє землю, і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і вчиню тебе горою обгорілою.
26. І не візьмуть з тебе каменя для наріжжя, і каменя для підвалин, але вічно будеш у занепаді, говорить Господь.
27. Піднесіть знамено на землі, сурміть сурмою серед народів, озбройтеся супроти нього народи, покличте на нього царства Араратські, Міннійське й Ашкеназьке, настановіть вождя супроти нього, наведіть коней, мов страшну сарану.
28. Озбройте супроти нього народи, царів Мідії, провінційних правителів її, і всіх старшин її, і всю землю, що підвладна їй.
29. Трясеться земля і тремтить; бо звершуються над Вавилоном заміри Господні вчинити землю вавилонську пустелею, без мешканців.
30. Перестали воювати сильні вавилонські, сидять у фортецях своїх, і виснажилася сила їхня, стали, як жінки, оселі їхні спалені, засуви їхні зламані.
31. Посланець біжить назустріч посланцеві, і вісник – назустріч вісникові, аби повідати цареві вавилонському, що місто його здобуто з усіх кінців,
32. І броди захоплені, і огорожі спалені вогнем, і вояки пойняті страхом.
33. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Донька Вавилону схожа на тік у пору, коли обмолочують збіжжя на ньому; ще трішки, от-от, і настане година жнив її.
34. Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар вавилонський; учинив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; виповнював черево своє солодощами моїми, і відкидав мене.
35. Образа моя і плоть моя – на Вавилоні, скаже мешканка Сіону, і кров моя – на мешканцях Халдеї, скаже Єрусалим.
36. А тому отак говорить Господь: Ось, Я заступлюся за твою справу і помщуся за тебе, і висушу море його і повисушую канали його.
37. І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахіттям і посміховиськом, без людей.
38. Вони, як леви, зарикають усі вони і загарчать, як левенята.
39. Саме тоді, як розпаляться, Я справлю їм бенкет і понапуваю їх, щоб вони звеселювалися і заснули вічним сном, і не пробудилися, говорить Господь.
40. Поведу їх, мов ягнят, на заклання, як баранів з козлами.
41. Як звойований Вавилон, і звойована слава всієї землі! Як учинився Вавилон жахіттям поміж народами!
42. Рушило на Вавилон море; він покритий безліччю хвиль його.
43. Міста його стали порожніми, землею сухою, степом, землею, де не мешкає жодний чоловік, і де не проходить син людський.
44. І навідаю Бела у Вавилоні, і викину з уст його поглинуте ним, і народи уже не будуть сходитися до нього, навіть мури Вавилону впадуть.
45. Виходь з нього, Мій народе, і рятуйте кожний свою душу, від спопеляючого гніву Господа.
46. Нехай не знесилюється серце ваше, і не лякайтеся чутки, котра з'явиться в краї; чутка прийде [одного] року, потім [другого] року, і на землі [буде] насильство; володар [повстане] на володаря.
47. А тому ось, надходять дні, коли Я навідаю ідолів Вавилону, і вся земля його буде осоромлена, і всі понищені його упадуть серед нього.
48. І звеселяться над Вавилоном небо і земля, і все, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, говорить Господь.
49. Як Вавилон кидав переможених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть повалені переможені всієї країни.
50. Ті, що врятувалися од меча, втікайте, не зупиняйтеся, згадайте здалеку про Господа, і нехай Єрусалим спаде вам на серце.
51. Соромно нам було, коли ми чули лайку; безчестя вкривало обличчя наші, коли чужинці прийшли до святині дому Господнього.
52. За те, ось, настають дні, говорить Господь, коли Я навідаю бовванів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені.
53. А хоч би Вавилон підносився до небес, і хоч би він на висоті укріпив фортецю свою; [та] від Мене прийдуть спустошувачі, говорить Господь.
54. [Пролине] погук зойку з Вавилону і велика руїна – від землі халдейської.
55. Бо Господь спустошить Вавилон, і покладе кінець зарозумілому голосові в ньому. Загуркочуть хвилі їхні, мов глибокі води, полине гуркітливий голос їхній.
56. Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і візьмуть його вояків, поламані будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, віддасть відплату.
57. І напою доп'яна князів його і мудраків його, провінційних правителів його і старшин міста його, і вояків його, і заснуть сном вічним, і не пробудяться, говорить Цар, – Господь Саваот, ймення Його.
58. Так говорить Господь Саваот: Потужні мури Вавилону до підмурків будуть зруйновані, і високі брами його будуть спалені вогнем; тож надаремно трудилися народи, і племена мучили себе для вогню.
59. Слово, котре пророк Єремія заповідав Сераї, синові Нерійї, сина Махсеї, коли він збирався до Вавилону із Седекією, царем юдейським, четвертого року його царювання; Серая був головним постельником.
