Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬веденн€. ѕотужний процес ≥ндустр≥ал≥зац≥њ —Ўј, €кий прийн€в п≥сл€ зак≥нченн€ громад€нськоњ в≥йни (1861-1865) та л≥кв≥дац≥њ рабства в п≥вденних штатах особливо




 

 

ѕотужний процес ≥ндустр≥ал≥зац≥њ —Ўј, €кий прийн€в п≥сл€ зак≥нченн€ громад€нськоњ в≥йни (1861-1865) та л≥кв≥дац≥њ рабства в п≥вденних штатах особливо бурхливий характер, викликав безперервний попит на робоч≥ руки. ” крањну ринули потоки ≥мм≥грант≥в з ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи. ” 1790 р в —Ўј жило близько 4 млн. „олов≥к, а до 1860 чисельн≥сть населенн€ дос€гла 31 млн.; до к≥нц€ стол≥тт€ вона зросла майже в 20 раз≥в у пор≥вн€нн≥ з 1790 р ≥ склала 76 млн. чолов≥к. ўор≥чно на берегах ѕ≥вн≥чноњ јмерики висаджувавс€ майже м≥льйон ≥мм≥грант≥в у пошуках заможного житт€. ÷е було найб≥льше в ≥стор≥њ людства переселенн€ людей за океан. ѕрињжджали, €к правило, найб≥льш ф≥зично сильн≥ (американська влада влаштували на остров≥ в јтлантичному океан≥ карантинну службу ≥ жорстко в≥дс≥вали вс≥х хворих ≥ слабких), життЇво активн≥, енерг≥йн≥ ≥ вм≥л≥ люди, €к≥ могли, не волод≥ючи державною мовою, пристосуватис€ до нових умов житт€. Ќебачено швидка ≥ндустр≥ал≥зац≥€, супроводжувана безперервним потоком великих техн≥чних винаход≥в ≥ њх негайним впровадженн€м в житт€ (до повн≥стю або частково американським винаходам в XIX в. ¬≥днос€тьс€ хлопкоочистительна€ машина, жатка, косарка, пневматична шина, телеграф, телефон, електрична лампа, електровоз, фотограф, к≥нематограф ≥ багато ≥нших), масовий приплив ≥мм≥грант≥в з р≥зних крањн р≥зко зм≥нювали зовн≥шн≥сть сусп≥льства. ƒеформувалис€ традиц≥йн≥ соц≥альн≥ ≥нститути, зникали багатов≥ков≥ життЇв≥ ц≥нност≥ та ор≥Їнтири, зм≥нювавс€ встановивс€ в аграрний пер≥од стиль житт€. јмериканське сусп≥льство в к≥нц≥ XIX ст. сто€ло перед вибором нових ц≥нностей та ≥деал≥в ≥ гостро в≥дчувало потребу в теоретика, €кий зм≥г би оц≥нити сталис€ зм≥ни ≥ в≥дпов≥сти на пекуч≥ питанн€: Ђяк жити дал≥?ї, Ђўо маЇ лежати в основ≥ житт€ ≥ повед≥нки людей?ї, Ђяк виховувати молод≥ покол≥нн€ в радикально м≥нливих умовах?ї.

Ќим став великий мислитель ƒжон ƒьюњ, €кий розробив суто американську систему ≥дей ≥ теор≥й, об'Їднаних загальним пон€тт€м Ђпрагматизмї. ¬они збагатили не т≥льки теоретичну думку в р≥зних област€х наукового знанн€ (ф≥лософ≥€, психолог≥€, педагог≥ка, соц≥олог≥€) своЇњ крањни, але й зробили сильний вплив на св≥тову св≥дом≥сть €к у зах≥дному, так ≥ сх≥дному п≥вкул≥ св≥ту.

ƒжон ƒьюњ прожив довге житт€ (1859-1952). ¬≥н написав 40 книг ≥ 700 статей, але н≥коли не був каб≥нетним ученим. ƒл€ ƒьюњ характерний загострений ≥нтерес до житт€, њњ соц≥альних питань. ¬≥н багато подорожував, прагнув вт≥лити своњ ≥дењ в практику, створював ≥ керував експериментальними навчальними закладами, сп≥вчував б≥дним ≥ приниженим, на €комусь етап≥ житт€ йому були близьк≥ соц≥ал≥стичн≥ ≥дењ.

ƒьюњ народивс€ в м Ѕерл≥нгтон невеликого п≥вн≥чного штату ¬ермонт в с≥м'њ тютюнового фабриканта. ѕ≥сл€ зак≥нченн€ школи в≥н почав зан€тт€ в вермонтського ун≥верситет≥ за програмою в≥льних мистецтв. « особливою пристрастю займавс€ ф≥лософ≥Їю п≥д кер≥вництвом професора “ор≥, €кий читав курс ф≥лософ≥њ етики. ўе не впевнений у своњй майбутн≥й кар'Їр≥, ƒьюњ п≥сл€ зак≥нченн€ ун≥верситету викладаЇ в 1879-1881 рр. у приватн≥й середн≥й школ≥ в ќйл —≥т≥ (ѕенс≥льван≥€), директором €коњ була його двоюр≥дна сестра. ѕрацюючи в школ≥, молода людина продовжуЇ ≥нтенсивн≥ зан€тт€ ф≥лософ≥Їю. ” 1881 р в≥н спр€мовуЇ свою першу статтю Ђћетаф≥зичне сприйн€тт€ матер≥ал≥змуї в Ђ∆урнал ф≥лософ≥њї, навколо €кого групувалос€ ф≥лософське товариство —ент-Ћуњса. —татт€ була прихильно прийн€та, опубл≥кована, а њњ автор отримав рекомендац≥ю продовжити ф≥лософськ≥ пошуки. ÷е визначило остаточний виб≥р ƒьюњ життЇвого шл€ху - в≥н вир≥шив стати ф≥лософом.

як в≥дзначають б≥ографи ƒьюњ, це був мужн≥й акт, бо в т≥ далек≥ часи (п≥сл€ завершенн€ громад€нськоњ в≥йни) ф≥лософ≥Їю займалис€ ≥ читали в≥дпов≥дн≥ курси в ун≥верситетах в основному отримали сан св€щеники, у €ких оф≥ц≥йн≥ рел≥г≥йн≥ доктрини химерно погоджувалис€ з кант≥анством та ≥ншими Ївропейськими школами. ƒьюњ не мав жодного нам≥ру стати св€щеником. ¬≥н хот≥в займатис€ св≥тськоњ ф≥лософ≥Їю ≥ вступив до щойно в≥дкритий ун≥верситет ƒжона ’опк≥нса, де йому пощастило зустр≥тис€ ≥ сп≥впрацювати з блискучим науковим Ђтр≥ої - „арльзом ѕ≥рсом, що читала курс лог≥ки, —тенл≥ ’олом, фах≥вцем в галуз≥ експериментальноњ психолог≥њ, ≥ ƒжорджем ћор≥сом, викладав ≥стор≥ю ф≥лософ≥њ. ¬с≥ троЇ зробили сильний вплив на формуванн€ ф≥лософських, психолог≥чних ≥ педагог≥чних погл€д≥в молодого асп≥ранта. ” план≥ впливу на ƒьюњ дом≥нував ћор≥с, €кий розкрив перед молодим ученим глибини н≥мецькоњ ф≥лософ≥њ, особливо √егел€ ≥  анта. ” 1884 р ƒьюњ захистив дисертац≥ю на тему Ђѕсихолог≥€  антаї ≥ за рекомендац≥Їю ћор≥са приступив до викладанн€ в ун≥верситет≥ штату ћ≥чиган, в €кому пройшли 10 рок≥в (1884-1894) його викладацькоњ та науковоњ д≥€льност≥.

÷ей пер≥од в≥дм≥чений поступовим в≥дходом ƒьюњ в≥д гегел≥вського ≥деал≥зму, хоча гегель€нство залишило пом≥тний сл≥д у його мисленн≥ ≥ роботах. ќсобливо суттЇвою ви€вилас€ дл€ ƒьюњ гегел≥вська д≥алектика, €ка допомогла йому подолати одв≥чний дуал≥зм пон€ть ≥ндив≥д ≥ громада, т≥ло ≥ мисленн€, ≥деальне ≥ реальне ≥ розгл€нути њх у д≥алектичн≥й Їдност≥.

” ћ≥чиганський пер≥од ƒьюњ ви€вивс€ п≥д сильним впливом експериментальноњ психолог≥њ ≥, зокрема, роботи ¬≥ль€ма ƒжемса Ђѕринципи психолог≥њї, що представл€Ї собою систематичний виклад бихевиористской трактуванн€ повед≥нки та сприйн€тт€ людини. ” начерках своњй автоб≥ограф≥њ ƒьюњ писав, що Ђнауковий п≥дх≥д ƒжемса все б≥льш ≥ б≥льш пронизував моњ ≥дењ ≥ д≥€в €к фермент, перетворюють моњ стар≥ у€вленн€ї (Cremin L. American Education. The Metropolitan Experience 1876-1980. NY, 1988. P. 167).

–азом з тим саме в цей пер≥од €скраво ви€вивс€ зростаючий ≥нтерес ƒьюњ до соц≥альних проблем сусп≥льства, €кий не згасав практично все його житт€ ≥ €кий не дозвол€в йому залишатис€ лише в рамках абстрактних ф≥лософських побудов. ÷ьому спри€ли глибок≥ зм≥ни в американському сусп≥льств≥, пов'€зан≥ з бурхливою ≥ндустр≥ал≥зац≥Їю крањни, напливом ≥мм≥грант≥в, руйнуванн€м традиц≥йних в≥дносин ≥ ц≥нностей, характерних дл€ с≥льськоњ громади.

„ималу роль у загострену увагу до соц≥альних проблем, народженим новими умовами житт€, в≥д≥грало знайомство з р€дом людей, безпосередньо включених в соц≥альну роботу. ƒо них в першу чергу в≥дноситьс€ јл≥с „≥пман - молода ж≥нка з €скраво вираженою незалежною позиц≥Їю ≥ соц≥альною активн≥стю. ” 1886 р вона стала дружиною ƒьюњ.

ѕ≥двищенню ≥нтересу ƒьюњ до соц≥альних проблем ≥ до осв≥ти €к шл€хи њх вир≥шенн€ спри€ло знайомство з в≥домим громадським д≥€чем ≥ педагогом ƒжейн јддамс. ¬она заснувала в „икаго першу незвичайне заклад - сеттльмент, €ке стало ћеккою дл€ вс≥х, хто ц≥кавивс€ реформуванн€м сусп≥льства шл€хом реорган≥зац≥њ осв≥ти.

—еттльмент в „икаго був в≥дкритий люд€м р≥зного в≥ку -д≥т€м, дорослим, л≥тн≥м. « його в≥льноњ обстановкою, р≥зноман≥тн≥стю вид≥в д≥€льност≥, сп≥лкуванн€м людей р≥зного в≥ку, що живуть в довколишн≥й окруз≥, в≥н покликаний був п≥дтримувати природн≥ зв'€зки ≥ моральн≥ норми, €к≥ ≥снували в с≥льськ≥й громад≥ ≥ €к≥ активно руйнувалис€ в ≥ндустр≥альн≥й јмериц≥. «м≥ст ≥ форми навчанн€ в≥др≥зн€лис€ гнучк≥стю, свободою, ор≥Їнтац≥Їю на ≥нтереси ≥ потреби людей ≥ проблеми навколишнього середовища. “ут були клуби за ≥нтересами, лекц≥њ фах≥вц≥в, гуртки взаимообучени€, досл≥дницьк≥ групи дл€ вивченн€ м≥сцевих проблем та розробки програм соц≥альних реформ. јддамс пост≥йно п≥дкреслювала в≥дсутн≥сть систематичного навчанн€ в сеттльмент, €кий, за њњ словами, Ђповинен вчити з самого житт€ ≥ самим житт€мї. —еттльмент надавав величезну допомогу ≥мм≥грантам, знайомл€чи њх з новою крањною, њњ мовою, законами, ≥стор≥Їю, звича€ми ≥ культурою.

Ќавчанн€ будувалос€ на ≥де€х ѕесталоцц≥ ≥ ‘ребел€ про самовираженн€ дитини €к головному педагог≥чному засоб≥ його формуванн€, про гармон≥йний розвиток розуму, серц€ ≥ рук €к ц≥л≥ зм≥сту осв≥ти та про т≥сну взаЇмод≥ю с≥м'њ ≥ школи у вихованн≥ д≥тей.

ѕопул€рн≥сть ƒжейн јддамс ≥ њњ навчального закладу була величезна ≥ вийшла за меж≥ јмерики. ” 1902 р вона прињжджала в –ос≥ю, в≥дв≥дала ясну ѕол€ну ≥ довго розмовл€ла з Ћ.Ќ. “олстим, €кий не т≥льки про€вив ≥нтерес до проекту, а й матер≥ально п≥дтримав його. ¬≥н побачив у ньому можлив≥сть наблизити простих людей до культури, пробудити њх самосв≥дом≥сть ≥ активн≥сть, реал≥зувати ≥дею братерства ≥ взаЇмодопомоги людей.

ƒьюњ активно брав участь у робот≥ сеттльмента, виступав там з лекц≥€ми, подовгу залишавс€ ≥ розмовл€в з≥ слухачами, в≥дв≥дував зан€тт€ ≥ в 1897 р ув≥йшов до складу правл≥нн€.

¬ ћ≥чиганському ун≥верситет≥ ƒьюњ читаЇ курс етики ≥ публ≥куЇ своњ перш≥ книги Ђ≈тика демократ≥њї (1888), ЂЌариси критичноњ теор≥њ етикиї (1891), Ђ¬ивченн€ етики: програмаї (1894). «годом вс≥ ц≥ роботи ув≥йшли до велика прац€ Ђ≈тикаї (1908).

≤м'€ ƒьюњ €к ф≥лософа стаЇ в≥домим в академ≥чних колах, ≥ в 1894 р президент „иказького ун≥верситету ¬≥ль€м ’арпер запросив молодого професора на посаду зав≥дувача кафедрою ф≥лософ≥њ (в нењ входила ≥ педагог≥ка). ѕ≥зн≥ше вона розд≥лилас€ на дв≥ самост≥йн≥ кафедри, ≥ ƒьюњ очолював обидв≥.

„иказький ун≥верситет був новим навчальним закладом (в≥дкритий в 1892 р) з енерг≥йним президентом, молодий професурою, що розд≥л€Ї переважно л≥беральн≥ погл€ди. „икаго в той момент представл€в собою соц≥ально-економ≥чну м≥крокарт≥ну крањни з ус≥ма позитивними ≥ негативними сторонами прискореного процесу ≥ндустр≥ал≥зац≥њ в умовах в≥льного ринку: зростанн€ промислового виробництва та ф≥нансового кап≥талу сус≥див з гангстеризм, злочинн≥стю, муками ≥мм≥грант≥в, непристосованих до житт€ в нов≥й крањн≥, безроб≥тт€м, безправ'€м ≥ б≥дн≥стю простих людей. ” цих умовах ун≥верситетська ≥нтел≥генц≥€ вс≥ма силами прагнула до соц≥альних реформ, пошуку шл€х≥в л≥куванн€ сусп≥льства.

ƒьюњ активно сп≥впрацюЇ з низкою в≥домих вчених ун≥верситету - соц≥ологами, ф≥лософами, антропологами. ” 1896 р разом з≥ своЇю дружиною в≥н створюЇ при ун≥верситет≥ школу-лаборатор≥ю, призначенн€ €коњ пол€гало в перев≥рц≥ його ф≥лософських ≥ психолог≥чних ≥дей. “еоретичним ключем в робот≥ школи була ≥де€ ƒьюњ про те, що Ђсусп≥льство може бути реформовано через школуї (Contemporary American Philosophy: Personal Statements. NY, 1930. P. 22). јле дл€ цього школа повинна сама радикально зм≥нитис€ ≥ стати громадою, в €к≥й вс≥ учн≥ залучен≥ в сп≥льну ≥ продуктивну д≥€льн≥сть ≥ навчанн€ в≥дбуваЇтьс€ в процес≥ ц≥Їњ д≥€льност≥.

„иказький пер≥од у житт≥ ƒьюњ (1894-1904) -найб≥льш активний ≥ пл≥дний в галуз≥ педагог≥ки. ¬≥н ≥дейно спр€мовуЇ роботу школи-лаборатор≥њ, допомагаЇ в розробц≥ нових форм ≥ метод≥в навчанн€ д≥тей у початкових класах. ¬ к≥нц≥ 90-х рр. њм прочитана сер≥€ лекц≥й про Ђновий осв≥туї дл€ батьк≥в школи. Ћекц≥њ склали книгу п≥д загальною назвою ЂЎкола ≥ сусп≥льствої (1899).

” 1904 р через терт€ з кер≥вництвом ун≥верситету, пов'€заних з≥ школою-лаборатор≥Їю, ƒьюњ залишаЇ „икаго. ¬≥н приймаЇ запрошенн€ одного з найстар≥ших ≥ престижних ун≥верситет≥в -  олумб≥йського - зайн€ти м≥сце кер≥вника кафедри ф≥лософ≥њ. ”  олумб≥йському ун≥верситет≥ ƒьюњ залишавс€ до к≥нц€ свого житт€ (з 1930 р -€к почесний професор) ≥ в основному займавс€ розробкою ф≥лософських проблем. ¬елик≥ роботи, створен≥ в цей пер≥од (Ђяк ми думаЇмої, Ђ–еконструкц≥€ ф≥лософ≥њї, Ђѕроблеми людиниї та ≥н.), «робили його ≥м'€ в≥домим не т≥льки в крањн≥, але й в усьому св≥т≥.

ƒьюњ вже не бере безпосередньоњ участ≥ у д≥€льност≥ будь-€коњ школи. јле його увагу до питань осв≥ти не слабшаЇ. Ќа теоретико-ф≥лософському р≥вн≥ в≥н розробл€Ї проблему демократ≥њ та осв≥ти ≥ публ≥куЇ книгу п≥д ц≥Їю назвою (Ђƒемократ≥€ ≥ осв≥таї, 1916); разом з≥ своЇю дочкою ≈вел≥н ƒьюњ узагальнюЇ досв≥д Ђновихї шк≥л та видаЇ книгу ЂЎколи майбутньогої (1915); в≥н включаЇтьс€ в д≥€льн≥сть ≥ займаЇ ключов≥ посади в р€д≥ впливових педагог≥чних орган≥зац≥й - јмериканськоњ федерац≥њ вчител≥в, јмериканськоњ асоц≥ац≥њ професор≥в ун≥верситет≥в, јсоц≥ац≥њ прогресивного осв≥ти, що дозвол€Ї йому поширювати своњ педагог≥чн≥ ≥дењ та впливати на шк≥льну практику. ÷ьому спри€ла також енерг≥йна д≥€льн≥сть учн≥в ƒьюњ - ¬≥ль€ма  ≥л-патрика, Ѕойда Ѕоуден, ƒжона „айлдса, —≥дн≥ ’ука та ≥нших, чињ публ≥кац≥њ конкретизували, розвивали, попул€ризували ≥дењ вчител€.

√острий ≥нтерес до житт€, њњ соц≥альних проблем не залишав ƒьюњ до к≥нц€ його житт€. ¬олод≥ючи св≥товою попул€рн≥стю, вже в досить похилому в≥ц≥ в≥н в≥дправл€Їтьс€ в к≥нц≥ 20-х рр. в тривал≥ подорож≥ по крањнах, в €ких в≥дбулис€ революц≥йн≥ перетворенн€, €к≥ пок≥нчили з монарх≥стськоњ-диктаторськими режимами (–ос≥€,  итай, ћексика, “уреччина).

” –ад€нському —оюз≥ ƒьюњ познайомивс€ з багатьма видатними педагогами того часу, зайн€тими створенн€м новоњ школи, в≥дв≥дав в≥дому досл≥дно-експериментальну станц≥ю Ќаркомосу поблизу ћоскви, €кою керував —.“. Ўацький. ƒьюњ був у захват≥ в≥д побаченого: Ђ¬перше в ≥стор≥њ € побачив не окрему школу, а ц≥лу осв≥тню систему, оф≥ц≥йно орган≥зовану на принцип≥ зв'€зку школи з сусп≥льством ≥ середовищем. “е, що € побачив у колон≥њ Ўацького, не маЇ аналога у св≥т≥. ”чн≥ залучен≥ в справжню д≥€льн≥сть щодо вдосконаленн€ навколишнього соц≥ального середовища: вони покращують сан≥тарн≥ умови, беруть участь у л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥, вчать сел€н, €к п≥двищувати врожай ≥ т.д. –ос≥йськ≥ школ€р≥ орган≥зован≥ б≥льш демократично, н≥ж наш≥ї(John Dewey's Impressions of Soviet Russia and Revolutionary World. Mexico-China-Turkey, 1929. NY, 1964. P. 97, 99, 107). Ѕагато роботи ƒьюњ були перекладен≥ ≥ видан≥ в —–—– з передмовами в≥домих рад€нських педагог≥в.

” 30-≥ рр. масов≥ арешти ≥ вбивства н≥ в чому не винних людей, серед €ких були ≥ його друз≥, похитнули захоплене ставленн€ ƒьюњ до –ад€нського —оюзу. ” 1934 р в≥н разом з —. ’уком очолив Ђ ом≥тет захисту “роцькогої. « тих п≥р прот€гом п≥встол≥тт€ в рад€нських соц≥альних науках ƒьюњ квал≥ф≥кувавс€ лише €к Ђпособник американського ≥мпер≥ал≥змуї. ∆одна робота ƒьюњ не видавалас€ б≥льше в наш≥й крањн≥. «ате вийшло багато статей ≥ книг з найжорстк≥шою критикою його ≥дей з позиц≥њ Ђƒьюњ-реакц≥онерї.

ќднак ≥ в своњй крањн≥ ƒьюњ п≥знав не лише хвалу, але й хулу. ѕ≥сл€ першого в св≥т≥ запуску рад€нського супутника, €кий був розц≥нений в —Ўј €к Ђтр≥умф рад€нськоњ осв≥тиї, на ≥дењ ƒьюњ, що живили рух за прогресивне осв≥ту, обрушивс€ шквал нищ≥вноњ критики. ¬≥домий американський ≥сторик осв≥ти Ћоренс  рем≥нь справедливо зазначав: Ђ“еор≥€, €ка прот€гом п≥встол≥тт€ викликала ентуз≥азм, активну д≥€льн≥сть, у€ва та енерг≥ю величезноњ частини американськоњ громадськост≥ ≥ вчител≥в, була в≥ддана анафем≥ї (Cremin L. ќр. Cit. P. VIII).

Ќаприк≥нц≥ XX в.,  оли людство переживаЇ важкий пер≥од переходу в цив≥л≥зац≥ю високих технолог≥й та шукаЇ шл€хи гуман≥зац≥њ сусп≥льства, ≥м'€ ƒьюњ та його ≥дењ знову в центр≥ уваги св≥товоњ громадськост≥. «араз, коли вщухли ≥деолог≥чн≥ батал≥њ, можна спок≥йно оц≥нити ф≥лософсько-педагоги-ний внесок ƒьюњ у розвиток осв≥ти в св≥т≥.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-05-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 468 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сли президенты не могут делать этого со своими женами, они делают это со своими странами © »осиф Ѕродский
==> читать все изречени€...

2242 - | 2156 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.