Макроцикл - це великий тренувальний цикл типу напіврічного (в окремих випадках 3-4 місяці), річного, багатолітнього (наприклад, чотирирічного), пов'язаний з розвитком, стабілізацією і тимчасовою втратою спортивної форми і який включає закінчений ряд періодів, етапів, мезоциклів.
Побудова тренування в багаторічних макроциклах (на етапі вищих досягнень). У практиці спорту прийнято виділяти чотирьохлітні цикли, пов'язані з підготовкою до головних змагань - Олімпійських ігор, світової, європейської першостей.
Побудова тренування в річних циклах. У підготовці високо кваліфікованих спортсменів зустрічається побудова річного тренування на основі одного макроциклу (одноциклове), на основі двох макроциклів (двохциклове) і трьох макроциклів(мал. 39). У кожному макроциклі виділяються три періоди - підготовчий, змагальний і перехідний. При двох- і трьохцикловій побудові тренувального процесу часто використовуються варіанти, що дістали назву "здвоєного" і "зтроєного" циклів. У цих випадках перехідні періоди між першим, другим і третім макроциклами часто не плануються, а змагальний період попереднього макроциклу плавно переходить в підготовчий період наступного.
Підготовчий період спрямований на становлення спортивної форми - створення міцного фундаменту (загального і спеціального) підготовки до основних змагань і участі в них, удосконалення різних сторін підготовленості. У змагальному періоді стабілізація спортивної форми здійснюється через подальше вдосконалення різних сторін підготовленості, забезпечується інтегральна підготовка, проводяться безпосередня підготовка до основних змагань і самі змагання. Перехідний період (період тимчасової втрати спортивної форми) спрямований на відновлення фізичного і психічного потенціалу після високих тренувальних і змагальних навантажень, на підготовку до чергового макроциклу.
Підготовчий період (період фундаментальної підготовки) підрозділяється на два великі етапи: 1) загальнопідготовчий (чи базовий) етап; 2) спеціально підготовчий етап.
Загальнопідготовчий етап. Основні завдання етапу - підвищення рівня фізичної підготовленості спортсменів, удосконалення фізичних якостей, що лежать в основі високих спортивних досягнень в конкретному виді спорту, вивчення нових складних програм змагань. Тривалість цього етапу залежить від числа змагальних періодів в річному циклі і складає, як правило, 6-9 тижнів (у окремих видах спорту зустрічаються варіації від 5 до 10 тижнів).
Етап складається з двох, в окремих випадках - з трьох мезоциклів. Перший мезоцикл (тривалість 2-3 мікроцикли) - втягуючий - тісно пов'язаний з попереднім перехідним періодом і є підготовчим до виконання високих за об'ємом тренувальних навантажень. Другий мезоцикл (тривалість 3-6 тижневих мікроциклів) - базовий - спрямований на рішення головних завдань етапу. У цьому мезоциклі триває підвищення загальних обсягів тренувальних засобів, однонапрямлених індивідуальних об'ємів інтенсивних засобів, що розвивають основні якості і сприяють оволодінню новими програмами змагань.
Спеціально підготовчий етап. На цьому етапі стабілізується об'єм тренувального навантаження, об'єми, спрямовані на вдосконалення фізичної підготовленості, і підвищується інтенсивність за рахунок збільшення техніко-тактичних засобів тренування. Тривалість етапу 2-3 мезоцикла.
Змагальний період (період основних змагань). Основними завданнями цього періоду є підвищення досягнутого рівня спеціальної підготовленості і досягнення високих спортивних результатів в змаганнях. Ці завдання вирішуються за допомогою змагань і близьких до них спеціально підготовчих вправ.
Організацію процесу спеціальної підготовки у змагальному періоді здійснюють відповідно до календаря головних змагань, яких у кваліфікованих спортсменів в більшості видів спорту зазвичай буває не більше 2-3. Усі останні змагання носять як тренувальний, так і комерційний характер; спеціальна підготовка до них, як правило, не проводиться. Вони самі є важливими ланками підготовки до основних змагань.
Змагальний період найчастіше ділять на два етапи: 1) етап ранніх стартів, або розвитку власне спортивної форми; 2) етап безпосередньої підготовки до головного старту.
Етап ранніх стартів, або розвитку власне спортивної форми. На цьому етапі тривалістю в 4-6 мікроциклів вирішуються завдання підвищення рівня підготовленості, виходу в стан спортивної форми і вдосконалення нових техніко-тактичних навичок в процесі використання змагальних вправ. У кінці цього етапу зазвичай проводиться головне відбіркове змагання.
Етап безпосередньої підготовки до головного старту. На цьому етапі вирішуються наступні завдання:
— відновлення працездатності після головних відбірних змагань і чемпіонатів країни;
— подальше вдосконалення фізичної подготовленості і техніко-тактичних навичок;
— створення і підтримка високої психічної готовності у спортсменів за рахунок регуляції і саморегуляції станів;
— моделювання змагальної діяльності з метою підведення до старту і контролю за рівнем підготовленості;
— забезпечення оптимальних умов для максимального використання усіх сторін підготовленості (фізичної, технічної, тактичної і психічної) з метою трансформації її в максимально можливий спортивний результат.
Тривалість цього етапу коливається в межах 6-8 тижнів. Він зазвичай складається з 2 мезоциклів. Один з них (з великим сумарним навантаженням) спрямований на розвиток якостей і здібностей, що обумовлюють високий рівень спортивних досягнень, інший - на підведення спортсмена до участі в конкретних змаганнях з урахуванням специфіки спортивної дисципліни складу учасників, організаційних, кліматичних і інших чинників.
Перехідний період. Основними завданнями цього періоду є забезпечення повноцінного відпочинку після тренувальних і змагальних навантажень минулого року або макроциклу, а також підтримка на певному рівні тренованості для забезпечення оптимальної готовності спортсмена на початок чергового макроциклу. Особлива увага має бути звернена на повноцінне фізичне і особливо психічне відновлення. Ці завдання визначають тривалість перехідного періоду, склад використаних засобів і методів, динаміку навантажень і тому подібне.
Тривалість перехідного періоду коливається зазвичай від 2 до 5 тижнів і залежить від етапу багаторічної підготовки, на якому знаходиться спортсмен, системи побудови тренування впродовж року, тривалість змагального періоду, складності і відповідальності основних змагань, індивідуальних здібностей спортсмена.
Тренування в перехідному періоді характеризується зниженням сумарного об'єму роботи і незначними навантаженнями. По порівнянню, наприклад, з підготовчим періодом об'єм роботи скорочується приблизно в 3 рази; число занять протягом тижневого мікроциклу не перевищує, як правило, 3-5; заняття з великими навантаженнями не плануються і так далі. Основне зміст перехідного періоду складають різноманітні засоби активного відпочинку і загальнопідготовчі вправи.
У кінці перехідного періоду навантаження поступово підвищується, зменшується об'єм засобів активного відпочинку, збільшується число загальнопідготовчих вправ. Це дозволяє зробити гладшим перехід до першого етапу підготовчого періоду чергового макроциклу.
При правильній побудові перехідного періоду спортсмен не лише повністю відновлює сили після минулого макроцикла, налаштовується на активну роботу в підготовчому періоді, але і виходить на вищий рівень підготовленості в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року.
Тривалість і зміст періодів і їх складових етапів підготовки в межах окремого макроциклу визначається багатьма чинниками. Одні з них пов'язані із специфікою виду спорту - структурою ефективної змагальної діяльності, структурою підготовленості спортсменів, системою змагань, яка склалася в цьому виді спорту; інші - з етапом багаторічної підготовки, закономірностями становлення різних якостей і здібностей і тому подібне, треті - з організацією підготовки (в умовах централізованої підготовки або на місцях), кліматичними умовами (спекотний клімат, середньогір’я), матеріально-технічним рівнем (тренажери, обладнання і інвентар, відновні засоби, спеціальне харчування тощо).
Питання до семінару
1. Назвіть основні чинники, що визначають структуру багаторічної підготовки спортсменів і вікові зони демонстрації високих спортивних результатів.
2. Назвіть основні завдання, засоби і методи, що вирішуються на етапі початкової підготовки.
3. Завдання та особливості організації тренувального процесу на етапі попередньої базової підготовки.
4. Особливості організації занять на етапі спеціалізованої базової підготовки.
5. Особливості організації занять на етапі підготовки до вищих досягнень.
6. Особливості організації тренування і завдання, які вирішуються на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей.
7. Особливості організації тренувального процесу на етапі збереження вищої спортивної майстерності.
8. Особливості організації тренувального процесу на етапі поступового зниження досягнень.
9. Назвіть основні напрями інтенсифікації підготовки в процесі багаторічного спортивного вдосконалення.
10. Особливості побудови тренування в мікроциклах, мезоциклах та макроциклах.
11. Надати загальну характеристику багаторічної підготовки спортсменів.
12. Порівняти особливості організації тренувального процесу на етапах початкової, попередньої базової та спеціалізованої базової підготовки.
13. Скласти план підготовки спортсменів протягом трьох років на етапі спеціалізованої базової підготовки.
14. Динаміка спортивної форми як передумова побудови макроциклу.
15. Скласти індивідуальний план річного макроциклу підготовки з включенням мезоциклів (на базі свого виду спорту та кількості відповідальних змагань).
16. Місце мезоцикла в структурі річного циклу.
17. Скласти план тренувальних МКЦ (на прикладі обраної спеціалізації)
a) Базового;
b) Змагального.
18. Скласти план тренувального заняття:
a) комплексної спрямованості у б азовому мікроциклі;
b) виборчої спрямованості у модельному мікроциклі. Конкретизувати: контингент спортсменів, етап та період підготовки, мету та завдання тренувального заняття, зміст по частинах.
