Лекции.Орг


Поиск:




Теорія соціальних ролей




Теорія ролей розглядає особистість як носія певних соціальних ролей (Дж. Мід, Г. Блумер, Р. Лінтон, Я.Морено, Т. Парсонс). Соціальне середовище визначається вирішальним фактором розвитку особистості. Особистість розглядається як функція тих соціальних ролей, які вона виконує в суспільстві.

google_protectAndRun("render_ads.js::google_render_ad", google_handleError, google_render_ad); Основними поняттями в межах рольових теорій особистості є соціальний статус і соціальна роль.

Рольова теорія особистості - соціологічна концепція, що базується на визнанні залежності соціальної ролі людини як істоти соціальної від очікувань інших людей, пов'язаних із їх розумінням соціального статусу конкретної особистості.

Соціальний статус (від лат. status - стан узагалі, стан справ тощо) - позиція людини в суспільстві, пов'язана з певними правами і обов'язками; становище індивіда і соціальної групи стосовно інших індивідів та груп, що визначається за соціально вагомими для цієї суспільної системи ознаками (освітніми, фаховими та ін.).

Соціальна роль - соціальна функція, модель поведінки, яку задає соціальна позиція особистості в системі суспільних або між-особистісних взаємин. Згідно з Н. Смелзером, соціальна роль - поведінка, яка очікується від людини, що займає певний статус.

Соціальний статус особистості - це її позиція в соціальній системі, пов'язана з приналежністю до певної соціальної групи чи спільноти, аналізом її соціальних ролей та якістю і мірою їх виконання.

Соціальний статус охоплює узагальнюючу характеристику становища індивіда в суспільстві: професію, кваліфікацію, характер реально виконуваної праці, посаду, матеріальне становище, політичний вплив, партійну і профспілкову приналежність, ділові стосунки, національність, релігійність, вік, сімейне становище, родинні зв 'язки, - тобто все те, що Р. Мертон називає "статусним набором".

Статусний ряд - послідовність соціальних статусів, що зустрічається досить часто, має сталий характер (наприклад, студент-медик, практикант, стажер, що незалежно практикує, лікар).

Соціальний статус дає відповідь на запитання: "Хто я?"

Коли ми говорили про соціальну структуру суспільства, то одним із її визначень була сукупність незаповнених соціальних статусів.

Соціальний статус - це сукупність прав і обов'язків, соціальних очікувань, форм і обсягів матеріальної й моральної винагороди, стійких нормативних форм поведінки. Статус формується на основі закону, адміністративних актів, звичаїв, моралі, релігії, суспільної думки й т.п.*256

*256: {Ильин В. Социальное неравенство. - М., 2000.}

Розрізняють реальний статус і статус на папері.

Статус на папері - це сукупність прав і обов'язків, що існують у формальних нормативних актах, але не виконуються в реальному громадському житті.

Реальний статус - це сукупність прав і обов'язків, які проявляються у вигляді реальних повторюваних практик.

СОЦІАЛЬНІ СТАТУСИ

ПРИВЛАСНЕНІ (одержані незалежно від суб'єкта) ДОСЯГНУТІ (надбані власними зусиллями індивіда)
раса, стать, вік, національність сімейне становище, партійна заангажованість, входження до певної громадської організації, профспілки тощо

Із розвитком суспільства досягнуті статуси починають превалювати над привласненими. Людина активно формує соціальну роль, яку отримує від соціального середовища.

Розрізняють:

- суб'єктивний (самовідчуття статусу, індивідуальне відчуття престижу) і

- об'єктивний статус (ззовні обумовлена статусна позиція, соціально-правове становище індивіда)*257.

*257: {Тернет Б. Статус // Ильин В. Социальное неравенство. - М., 2000. }

Окрім того, серед соціальних статусів розрізняють основний (інтегральний) соціальний статус. Дуже часто він обумовлений посадою особистості, інколи - расовою приналежністю.

google_protectAndRun("render_ads.js::google_render_ad", google_handleError, google_render_ad); Розрізняють формальний та неформальний соціальні статуси.

Формальний визначається певними закріпленими соціальними засадами, неформальний - ні. Водночас існують статуси, які поєднують ці два аспекти.

Статус - характеристика місця в соціальному просторі, що впливає певною мірою на поведінку особистості, що займає відповідну соціальну позицію. Соціальна роль - це реальна поведінка в межах, запропонованих статусом, це статус у дії. Це варіанти поведінки, доступні індивідові в певній позиції.

Особистість вільна у своїй поведінці, але в межах статусної позиції. Вона сама обирає варіанти поведінки (стиль життя), що допускаються статусною позицією, але не вільна у виборі способу життя доти, доки не змінить статусну позицію.

Статусна позиція задає правила гри, але гравець імпровізує в межах нав'язаних йому правил. Індивіди, граючи запропоновані їм соціальними інститутами ролі, відтворюють ці інститути, що забезпечує, своєю чергою, відтворення соціальних спільнот, розташованих в ієрархічному порядку*258.

*258: {Ильин В. Социальное неравенство. - М., 2000.}

Теорія соціальних статусів і соціальних ролей аналізує поведінку індивіда у суспільстві, вбачаючи визначальними у ній саме соціальні статуси певної особистості.

Соціальна роль є невід' ємним елементом соціального статусу. Статус - це статика, а роль - динаміка. Залучаючись до соціальних груп, особистість засвоює очікування рольової поведінки, вивчає способи її виконання. Особистість розглядається як сукупність її соціальних ролей. У взаємодії з іншими людьми особистість виступає в тій або іншій ролі, є носієм певних соціальних функцій і суспільних норм.

Ральф Лінтон та Джордж Герберт Мід одночасно в 1930 р. ввели в соціологічний обіг поняття соціальна роль - "соціальне замовлення", тобто приписана функція. Соціальна роль - типові аспекти поведінки. Кожна людина вносить індивідуальні риси - "осо-бистісне забарвлення".

Виконання соціальної ролі залежить від знань та вмінь перебування в соціальній ролі, значущості соціальних груп та бажання відповідати очікуванням, тобто важливим є ефект міжособистісної взаємодії, зокрема рівень ідентифікації з соціальною групою.

Різнобічність особистості визначається багатством "соціального репертуару" - розмаїттям соціальних груп*259, у яких проходило її соціальне життя.

*259: {ЛукашевичМ. П. Социология воспитания: Лекции. - К., 1996.}

Соціальні ролі в рольовій теорії розглядаються в трьох аспектах*260:

*260: {Горностай П. П. Теория ролей // }

1) у соціологічному - як система рольових очікувань (експек-тації), тобто задана суспільством модель поведінки, що має велике значення для формування особистості та оволодіння нею соціальними ролями;

2) у соціально-психологічному - як виконання ролі й реалізація міжособистісної взаємодії;

3) у психологічному - як внутрішня або уявлення особистості про роль, що не завжди реалізується в рольовій поведінці, але певним чином на неї впливає.

Рольовий механізм особистості - взаємозв'язок цих трьох аспектів. Провідним елементом в ньому є соціальні рольові очікування (експектації), що визначають поведінку.

Одне з найважливіших понять теорії ролей - "прийняття ролі іншого", розуміння рольової поведінки партнера по взаємодії. При цьому людина приводить свої експектації щодо партнера відповідно до його соціальних ролей. Це підґрунтя інтеракції та набуття людиною соціальних рис, усвідомлення значущості та відповідальності за власні дії та вчинки. Саме через поняття соціальної ролі більшість соціологів вважали за можливе з'ясувати механізми входження особистості у соціальне життя.

Соціальна роль - це очікувана типова поведінка людини, пов'язана з її соціальним статусом.

Конкретний статус пов' язаний не з однією роллю, а із цілим набором. Сукупність рольових відносин, у яких бере участь індивід у силу того, що він займає певний статус - "рольовий набір" (за визначенням Р. Мертона).

Наприклад, статус студента-медика припускає роль не тільки студента у стосунках із викладачем, але й цілий набір інших ролей у стосунках з іншими студентами, медсестрами, соціальними, медичними працівниками, техніками й т.д.*261

*261: {Мертон Р. Социальная теория и социальная структура // Человек и общество. Хрестоматия / Под ред. С. А. Макеева. - К., 1999.}

Одна з перших спроб систематизації соціальних ролей належить Т. Парсонсу. На його думку, кожну роль можна описати п'ятьма основними характеристиками:

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СОЦІАЛЬНИХ РОЛЕЙ ЗА Т. ПАРСОНСОМ
  Емоційність одна роль вимагає емоційної стриманості, інша - цілковитої розкутості
  Спосіб одержання одні притаманні особистості органічно, інші виборюються
  Масштаб одні ролі сформульовані і суворо обмежені, а інші нечіткі й розмиті
  Міра формалізації дія згідно з жорстко встановленими правилами і приписами або довільна дія
  Характер і скерування мотивів орієнтовані на особистий прибуток або на загальне благо

Згадуючи вже розглянуте нами поняття маргінальності, можна зазначити, що маргіналом є людина, соціальний статус якої не відповідає соціальній ролі: людина не виправдовує очікувань щодо неї у новому соціальному статусі.

У структурі соціальної ролірозрізняють такі аспекти:
  1. суб'єктивно-сприймаюча роль: суб'єктивна уява про те, як людина має себе поводити у взаємодії з іншими особами відповідно до їх соціальних статусів; 2. уявляюча роль: уявлення оточуючого середовища про ту модель, яку повинна демонструвати особистість відповідно до власного соціального статусу; це система певних очікувань соціальних груп стосовно рольової поведінки особистості із відповідним соціальним статусом; 3. граюча роль: реально втілена у конкретних вчинках поведінка певної особистості, що володіє певним статусом.
Американський соціолог А. Маслоу - творець ієрархічної теорії потреб, розглядає структуру особистості залежно від її потреб. Він класифікує потреби, поділивши їх на базові(або постійні) та похідні (або змінювані). Базові потреби розташовуються згідно з принципом ієрархії у висхідному порядку від нижчих, переважно матеріальних, до вищих, переважно духовних:
o фізіологічні і сексуальні потреби(у відтворенні людей, в їжі, диханні, рухові, одязі, житлі, відпочинку);
o екзистенціальні(від лат. - існування; це потреби у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці);
o соціальні(у приналежності до колективу, групи чи спільноти, у спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);
o престижні(у повазі з боку інших, їх визнанні та високій оцінці своїх якостей, у службовому зростанні і високому статусі у суспільстві);
o духовні(у самовираженні через творчість).

Перші дві групи потреб Маслоу вважає первинними і вродженими, три інші - набутими. При цьому діє тенденція піднесення потреб, заміни первинних набутими людиною.

К. Платонов на основі взаємодії біологічного та соціального, уродженого й набутого, процесуального та змістовного, запропонував ієрархічну структуру особистості.

Він розрізняє чотири підструктури особистості:

1) соціально обумовлену й переважно змістовну підсистему спрямованості особистості (переконання, світогляд, ідеали, прагнення, інтереси й бажання);

2) соціально-біологічні за сутністю й біологічно вроджені процесуальні якості досвіду (звички, уміння, навички й знання);

3) форми відображення дійсності, що виступають як особливості психічних процесів людини (воля, почуття, сприйняття, мислення, відчуття, емоції й пам'ять);

google_protectAndRun("render_ads.js::google_render_ad", google_handleError, google_render_ad); 4) біопсихічні властивості (конституціональні, статеві та вікові, темперамент)*263.

*263: {Резник Ю.М. Человек и общество (опыт комплексного изучения) // Личность. Культура. Общество. - 2000. Т. 2. Вып. 3,4.}

Відповідно до теорії "дзеркального "Я"", особистість складається із трьох елементів:

1) уявлення про те, як нас сприймають інші люди;

2) уявлення про те, як вони реагують на нашу поведінку;

3) уявлення про те, як ми реагуємо на сприйняту нами реакцію інших людей.

Дж. Мід характеризує особистість як "Я", що складається із двох частин:

- "Я - сам" (реакція особистості на вплив інших людей і суспільства загалом) і

- "Я - мене" (усвідомлення людиною себе з погляду інших значимих для неї людей).

Соціальна структура особистості виступає у двох аспектах: з одного боку, в об'єктивному плані (як система статусів і ролей), а, з іншого, у суб'єктивному плані (як система диспозицій і рольових очікувань).

"Зовнішня" співвіднесеність особистості виражається в системі соціальних статусів (як об'єктивної позиції в суспільстві) і моделей рольової поведінки (як динамічного боку статусів), а її "внутрішня" співвіднесеність - сукупністю диспозицій (як суб'єктивно осмислених позицій) і рольових очікувань (як динамічного боку диспозицій)*264.

*264: {Там само. }

 

Способи структурування особистості Рівні структурної організації особистості
"Об'єктивний" рівень "Суб'єктивний" рівень
"Статика"   Соціальні орієнтації й уявлення
Елементи діяльності Потреби Інтереси Цінності Мотиви Цілі Ціннісні орієнтації  
Елементи Соціальні позиції
соціальних відносин "Об'єктивні" позиції (статуси) "Суб'єктивні" позиції (диспозиції)
"Динаміка" Елементи діяльності Одиничні соціальні дії
Елементи соціальних відносин Соціальні ролі
Способи рольової поведінки (моделі) Рольові очікування й установки




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-09-20; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 958 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Большинство людей упускают появившуюся возможность, потому что она бывает одета в комбинезон и с виду напоминает работу © Томас Эдисон
==> читать все изречения...

833 - | 651 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.011 с.