Розрахунок. Визначаємо необхідні довідкові дані:

Визначаємо необхідні довідкові дані:

- коефіцієнти Пуассона (Додаток 3): для сталі m₁ =0,3; для латуні m₂ =0,38;

- модулі пружності (Додаток 3): для сталі Е₁= 2,06×10¹¹ Н/ м²; для латуні Е₂= 1,1×10¹¹ Н/ м²;

- коефіцієнт тертя (Додаток 2): f = 0,15;

- границі плину матеріалів деталей втулки та валу (Додаток 4):

для сталі 35 - s_T^D= 2,94×10⁸ Н/ м²; для латуні - s_T^d= 3,43×10⁸ Н/ м²;

- коефіцієнт лінійного розширення під час нагрівання для незагартованої вуглецевої сталі - a = 11,5×10^-6 (Додаток 5).

1. Визначаємо коефіцієнти Ляме:

2. Визначаємо мінімальний тиск p_min:

3. Визначаємо мінімальний натяг:

4. Визначаємо мінімально допустимий натяг з урахуванням поправки на зминання мікронерівностей на контактуючих поверхнях деталей:

;

5. Так як, за умовою, d₁ = 0, тобто вал суцільний, визначаємо допустиме значення тиску тільки для втулки:

Приймаємо p_max =1,11×10⁸ Н/ м².

6. Визначаємо максимальний натяг:

7. Визначаємо максимально допустимий натяг, з урахуванням поправки на зминання мікронерівностей:

8. За додатком 6 вибираємо посадку, для якої виконуються умови

N_min ^p£ [N_min];

N_max ^p ≥ [N_max].

Такою є посадка Æ , для якої

[N_max] =45 мкм£ N_max ^p =116 мкм;;

[N_min] =18 мкм³ N_min ^p =12 мкм.

9. Визначаємо температуру нагрівання охоплюючої деталі t_D (°C), якщо температура приміщення для складання становить t_скл = 20°С:

,

де S_скл – прийнятий рівним S_min в посадці Æ 50 H7 / g6 [2] і становить 0,009 мм.