Вступ
Мова—найважливіший засіб спілкування, пізнання і впливу.
Учень:
усвідомлюєзначення мови як найважливішого засобу пізнання, спілкування і впливу.
Повторення та узагальнення вивченого
Пунктуація
Словосполучення й речення; члени речення (також однорідні); звертання; вставні слова.
Просте й складне речення.
Пряма мова й діалог.
Правопис. Розділові знаки в простому й складному реченнях, а також у реченнях із однорідними членами, звертаннями, вставними словами, прямою мовою, при діалозі.
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів, прислів’їв та крилатих висловів.
Культура мовлення й стилістика. Додержання правильної інтонації в реченнях з однорідними й відокремленими членами речення, звертаннями, вставними словами, прямою мовою і в діалогах. Засвоєння складних випадків слововживання.
Текст (риторичний аспект).
Удосконалення вмінь складати й поліпшувати висловлювання на основі використання власного досвіду.
Учень:
розрізняє словосполучення й речення, просте й складне речення; звертання, вставні слова, речення з прямою мовою, діалог, полілог за їх істотними ознаками;
усвідомлюєзмістовий зв’язок між головним і залежним словом у словосполученні й між частинами складного речення;
правильно інтонує речення вивчених видів;
користується словниками різних видів;
будує речення різних типів, використовуючи в них фразеологізми, прислів’я й крилаті вислови;
правильно ставить розділові знаки відповідно до вивчених пунктуаційних правил;
знаходить і виправляє пунктуаційні та орфографічні помилки на вивчені правила;
правильно й доцільновикористовує вивчені поняття у власних висловлюваннях.
Синтаксис. Пунктуація
Словосполучення й речення.
Словосполучення. Будова й види словосполучень за способами вираження головного слова. Види зв’язку в словосполученні.
Речення. Види речень за метою висловлювання й емоційним забарвленням речення (повторення). Речення прості й
складні (повторення), двоскладні й односкладні; поширені й непоширені. Порядок слів у реченні. Логічний наголос.
Правопис.
Розділові знаки в кінці речення (повторення).
Внутрішньопредметні зв’язки:
Лексикологія й фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів та крилатих висловів.
Граматика. Спостереження за використанням вивчених частин мови в ролі головного й залежного слова. Граматична помилка та її умовне позначення (практично).
Культура мовлення й стилістика. Практичне засвоєння словосполучень, у яких допускаються помилки у формі залежного слова; синонімічність словосполучень різної будови. Логічний наголос і порядок слів як засіб підвищення точності й виразності мовлення. Інтонація спонукальних і окличних речень, що передає різні емоційні відтінки значення; зворотний порядок слів як засіб виразності мовлення.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь стисло формулювати теми й мікротеми усних і письмових висловлювань у формі словосполучень. Риторичні запитання, виклад за допомогою запитань і відповідей.
Міжпредметні зв'язки. Інверсія в художньому творі (література).
Учень:
розрізняєпоняттясинтаксис й пунктуація,головне й залежне слово в словосполученні;
визначаєвиди зв’язку в словосполученні;
будує речення різних видів (за метою висловлювання, емоційним забарвленням, характером граматичної основи, кількістю граматичних основ);
інтонуєправильно реченнярізних видів, беручи до уваги й логічний наголос для передачі різних змістових та емоційних відтінків значення;
аналізує й оцінює виражальні можливості словосполучень і речень різних видів;
правильно ставитьрозділові знаки;
обґрунтовуєїх використання за допомогою вивчених правил;
конструює словосполучення й речення різних видів, а також синонімічні;
редагуєтексти, надаючи їм більшої виразності з допомогою вивчених мовних засобів;
використовує виражальні можливості речень вивчених видів у власному мовленні.
Просте речення.
Двоскладне речення.
Головні й другорядні члени речення
Підмет і присудок.Способи вираження підмета. Простий і складений присудок (іменний і дієслівний). Способи вираження присудка. Узгодження головних членів речення.
Речення поширені й непоширені (повторення).
Означення, додаток і обставина як другорядні члени речення (повторення).
Прикладка як різновид означення.
Види обставин (за значенням), способи їх вираження. Порівняльний зворот.
Правопис:Тире між підметом і присудком.
Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки.
Виділення порівняльних зворотів комами.
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (а також прислів’їв і приказок), крилатих висловів.
Культура мовлення й стилістика. Дотримання порядку слів у реченні, логічного наголосу. Правильне використання форм присудка при підметі, вираженому словосполученням або складноскороченим словом. Єдність видо-часових форм дієслів-присудків як засіб зв'язку речень у тексті. Обставини часу, місця як засіб зв'язку речень у розповідних текстах; їх синонімічність. Стилістична роль означень і порівняльних зворотів у художньому мовленні.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення будови й зв’язності розповідного й описового текстів. Використання означень і порівняльних зворотів
Міжпредметні зв'язки. Епітет і порівняння як художні прийоми (література).
Учень:
розрізняє головні й другорядні члени речення;
визначаєвиди підметів, присудків, додатків, означень і обставин у реченнях, способи вираженняпідмета;
пишеприкладки відповідно до орфографічних норм і обґрунтовує написання;
правильно ставитьрозділові знаки між підметом, присудком і при порівняльних зворотах; обґрунтовуєїх за допомогою вивчених правил;
знаходитьівиправляєорфографічні тапунктуаційні помилки на вивчені правила;
аналізуєбудову простого двоскладного речення, будову тексту, засоби зв’язку речень у ньому;
оцінюєвиражальні можливості простого двоскладного речення в текстах різних стилів;
удосконалюєбудову розповідного тексту з елементами опису для зацікавлення слухачів, використовуючи засоби зв’язку речень у тексті;
правильно будуєвисловлення на певну соціокультурну тему,використовуючи відповідну його структуру, вивчені засоби зв’язку речень;
створює тексти різних стилів, використовуючи синонімічні конструкції.
Односкладні речення.
Односкладні прості реченняз головним членому формі присудка (означено-особові, узагальнено-особові, неозначено-особові, безособові)іпідмета (називні). Односкладні речення як частини складного речення.
Повні й неповні речення.Незакінчені речення, їх стилістичні функції.
Правопис.
Тире в неповних реченнях.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (а також прислів’їв і приказок), крилатих висловів(у формі односкладних і неповних речень).
Культура мовлення й стилістика.
Речення двоскладні й односкладні різних видів як синтаксичні синоніми. Уживання в описах називних речень для позначення часу й місця.Використання неповних речень у діалозі, а також у складних реченнях для уникнення невиправданих повторень. Правильне інтонування неповних речень.
Текст (риторичний аспект). Використання ключових слів для підготовки усного висловлювання.
Міжпредметні зв'язки. Односкладні й неповні речення як виражальний засіб у художніх творах (література).
Учень:
розрізняє односкладні й неповні речення, виділяє їх з-поміж інших видів речень;
визначає види односкладних речень (також у складних реченнях);
оцінюєвиражальні можливості й роль односкладних і неповних речень у текстах художнього, розмовного, публіцистичного стилів;
розрізняє неповні й незакінчені речення;
правильно інтонуєнеповні речення;
ставитьправильно тире в неповних реченнях і обґрунтовує його використання;
знаходитьівиправляєпунктуа-ційні помилки на вивчені правила;
конструюєодноскладні речення вивчених видів, а також неповні речення;
правильно використовує їх у власному мовленні;
правильно будуєтекст на соціокультурну тему,використо-вуючи виражальні можливості односкладних і неповних речень.
Просте ускладнене речення.
Речення з однорідними членами
Однорідні члени речення (із сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв'язком). Поширені й непоширені однорідні члени речення. Смислові відношення між однорідними членами речення (єднальні, протиставні, розділові). Речення з кількома рядами однорідних членів. Однорідні й неоднорідні означення. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами.
Правопис. Кома між однорідними членами речення.
Двокрапка й тире при узагальнювальних словах у реченнях з однорідними членами.
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (також прислів’їв і приказок), крилатих висловів (з однорідними членами речення).
Культура мовлення й стилістика. Правильна побудова речень із сполучниками не лише.., а й..; як..., так і... Синонімічність рядів однорідних членів із різними типами зв'язку між ними. Інтонація речень із однорідними членами (зокрема з узагальнювальними словами).
Текст (риторичний аспект).
Використання однорідних членів речення в текстах офіційно-ділового, наукового й художнього стилів.
Міжпредметні зв'язки. Ряди різних за характером слів у ролі однорідних членів речення як засіб художньої виразності (література).
Учень:
знаходить речення з однорідними членами (непоширеними й поширеними), з узагальнювальними словами, різними рядами однорідних членів у межах одного речення;
розрізняє однорідні й неоднорідні члени речення;
визначає смислові відношення між однорідними членами речення;
правильно ставить розділові знаки при однорідних членах речення й обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
правильно інтонуєречення з однорідними членами;
аналізуєй оцінюєвиражальні можливості речень з однорідними членами в різних стилях мовлення;
конструюєречення, до складу яких входять однорідні члени з різними типами зв’язку між ними, зокрема з парними сполучниками, узагальнювальними словами при однорідних членах;
будуєвисловлювання в різних стилях мовлення,використовуючи виражальні можливості речень з однорідними членами в усному й писемному мовленні.
Речення із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями).
Звертання непоширені й поширені. Риторичне звертання. Вставні слова (словосполучення, речення). Групи вставних слів і словосполучень за значенням.
Правопис. Розділові знаки при звертанні й вставних словах.
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (також прислів’їв і приказок), крилатих висловів.
Культура мовлення й стилістика. Використання звертань і вставних слів (словосполучень, речень) для передачі ставлення до адресата. Синонімічність вставних слів і речень у тексті. Інтонація речень із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями).
Текст (риторичний аспект). Використання морфологічних і синтаксичних засобів привернення уваги слухачів і вираження особистого ставлення до висловленого.
Міжпредметні зв'язки. Використання риторичних звертань у художньому творі (література). Використання вставних слів для зв'язку частин наукового тексту (математика, фізика, історія та ін.)
Учень:
знаходить і розрізняє звертання, вставні слова (словосполучення, речення) у реченні;
аналізуєй оцінюєвиражальні можливості речень зі звертаннями, вставними словами (слово-сполученнями, реченнями) у тексті;
правильно визначаєв тексті риторичні звертання й усвідомлює їх стилістичну роль;
ставить розділові знаки при звертаннях, вставних словах (словосполученнях, реченнях), обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила;
конструюєта інтонуєправильно речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями);
використовуєвиражальні можливості речень зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями) в усному й писемному мовленні.
Речення з відокремленими членами.
Поняття про відокремлення. Відокремлені другорядні члени речення (також уточнювальні).
Правопис. Розділові знаки при відокремлених членах речення.
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (також прислів’їв і приказок), крилатих висловів (з відокремленими членами речення).
Культура мовлення й стилістика. Правильна побудова речень із дієприкметниковими й дієприслівниковими зворотами. Дієприслівникові звороти як засіб зв'язку речень у тексті. Інтонація речень із відокремленими й уточнювальними членами. Синонімічність простих речень із відокремленими членами й складних речень.
Текст (риторичний аспект). Використання виражальних засобів фразеології й відокремлених членів речення в мовленні.
Міжпредметні зв'язки. Відокремлення як засіб художнього зображення (література); використання конструкцій із відокремленням у текстах наукового стилю (історія, географія, фізика, література та ін.).
Учень:
знаходитьвідокремлені й уточнювальні члени в реченні;
правильно розставляє розділові знаки при відокремлених і уточнювальних членах речення й обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє допущені пунктуаційні й граматичні помилки;
правильно інтонує речення з відокремленими й уточнювальними членами речення;
аналізуєй оцінюєвиражальні можливості речень із відокремленими й уточнювальними членами в текстах різних стилів;
будуєвисловлювання в публіцистичномуй науковому стилях,використовуючи вира-
жальні можливості речень із відокремленими й уточнювальними членами речення в усному й писемному мовленні.
Повторення в кінці року відомостей про просте речення.
Учень:
систематизує вивчені відомості зі синтаксису й пунктуації;
правильно використовуєїх у власному мовленні;
доцільно застосовуєвиражальні можливості синтаксичних засобів для досягнення комунікативної мети.
