| № п\п | Кіль- кість годин | Зміст навчального матеріалу | Вимоги до рівня мовленнєвої компетентності учнів |
| Відомості про мовлення Повторення вивченого про мовлення. Вимоги до мовлення. Мовленнєва ситуація. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Різновиди аудіювання: ознайомлювальне, вивчальне й критичне); читання (ознайомлювальне, вивчальне й переглядове). Текст, його основні ознаки, види міжфразних зв’язків. Стилі, типи мовлення (повторення). Жанри мовлення: доповідь, тези прочитаного, конспект почутого, заява, автобіографія, резюме. | Учень: систематизуєвивчені відомості про види, форми мовлення, види мовленнєвої діяльності, різновиди аудіювання, читання, вимоги домовлення, ситуацію спілкування, її складники, основні правила спілкування; аналізує текст, його основні ознаки, структуру, види зв’язку речень у тексті, загальні мовні засоби міжфразних зв’язків; типи, стилі й жанри мовлення (зокрема доповідь, тези прочитаного, конспект почутого, заяву, автобіографію, резюме), особливості їх побудови. | ||
| Види робіт Сприймання чужого мовлення: Аудіювання (слухання-розуміння) (ознайомлювальне, вивчальне, критичне)текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення. Читання мовчкитекстів різних стилів, типів і жанрів мовлення. Різновиди читання (ознайомлювальне, вивчальне) (повторення). Переглядове читання(практично). | Учень: розумієзміст, тему й основну думку висловлювань інших людей з одного прослуховування (тривалість звучання художніх текстів обсягом 800-900 слів 8-9 хв., інших стилів обсягом 700-800 слів– 7-8 хв.); користується різними видами аудіювання (ознайомлювальним, вивчальним, критичним) залежно від мовленнєвої ситуації, адекватно сприймаючи основну думку висловлення, особливості його структури й мовного оформлення; визначаєпричинно-наслідкові зв’язки, виражально-зображувальні засоби в складніших за сприйняттям порівняно з попередніми класами прослуханих текстах; складає план, конспект почутого; оцінюєпочуте висловлювання (його зміст, форму, задум і мовне оформлення); читає мовчки незнайомий текст (швидкість читання – 140-270 слів за хв.), складніший і більший за обсягом, ніж у попередніх класах; розуміє й осмислюєзміст прочитаного; користується залежно від мовленнєвої ситуації відомими різновидами читання, зокрема переглядовим (розпізнає смислові групи слів у тексті на основі заголовка, ключових слів, малюнків, початкових фраз абзацу, виділяє й узагальнює факти у процесі читання, прогнозує зміст ще не прочитаної частини; переглядає тексти, більші за обсягом, ніж у попередніх класах, швидко знаходячи в них указані вчителем елементи тексту (розділові знаки, слова, частини тексту, виділені спеціальними шрифтами, цифри, виноски, кількість абзаців, довгих речень, певний розділ чи підрозділ тощо); складає план, тези прочитаного; оцінюєпрочитане (зміст, форму, задум і мовне оформлення). | ||
| Відтворення готового тексту: Виразне читання вголос текстів різних типів, стилів, жанрів мовлення (також різноманітних жанрів фольклору, вивчення деяких напам’ять або близько до тексту для збагачення власного мовлення). Перекази за складним планом. Говоріння: Стислі перекази текстів науково-го й публіцистичного стилів. Вибірковий переказ тексту художнього стилю. Стислий переказ тексту публіцистичного стилю. Вибіркові перекази текстів наукового й художнього стилів (на основі декількох джерел). Докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням. | Учень: виразно читає вголос знайомі, складніші за сприйняттям порівняно з попередніми класами, і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, з достатньою швидкістю (80-120 слів за хв.), відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виражаючи за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, мовного оформлення, авторський задум; оцінює прочитаний вголос текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення); переказує (усно й письмово) докладно, вибірково й стисло тексти художнього, наукового й публіцистичного стилів, підпорядковуючи висловлювання темі й основній думці, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей прослуханих і прочитаних текстів художнього, наукового й публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу – 300-350 слів, стислого й вибіркового – у 1,5-2 рази більше), за самостійно складеним складним планом; оцінюєтекст (його зміст, форму, мовнеоформленняй авторський задум). | ||
| Створення власних висловлювань: Діалогічне мовлення: Діалог, складенийвідповідно до пропонованої ситуації (офіційна й неофіційна розмова, діалог-домовленість), обговорення самостійно обраної теми, розігрування діалогу. Монологічне мовлення: Твори за складним планом. Говоріння: Твір у публіцистичному стилі мовлення на морально-етичну тему. Доповідь на основі двох-трьох джерел на морально-етичну й суспільну теми в публіцистичному стилі. Письмо: Твори в публіцистичному стилі мовлення на морально-етичну та суспільну теми. Тези прочитаного (художнього твору, публіцистичної чи науково-пізнавальної статей). Конспект почутого науково-навчального тексту. Ділові папери. Заява. Автобіографія. Резюме. | Учень: складає, розігруєдіалог(орієнтовно 12-14 реплік для двох учнів) відповідно до запропонованої ситуації, демонструючи певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо), додаючи або замінюючи окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування; обирає самостійноаспект запропонованої теми,висловлюючи особисту позицію щодо її обговорення, знаходячи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, також і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; використовує репліки для стимулювання й підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; дотримуючись норм української літературної мови; оцінює висловлення (його зміст, форму, задум і мовнеоформлення); складаєусні й письмові твори, тези, доповідь, конспект почутого, заяву, автобіографію, резюме, підпорядковуючи висловлювання темі й основній думці, будуючи в логічній послідовності за самостійно складеним простим або складним планами, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлювання, стилю й жанру мовлення; добирає й систематизує з різних джерел (довідкової й художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо) матеріал для творів; робить необхідні узагальнення й висновки; додержуєтьсявимог до мовлення й основних правил спілкування; знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові й мовному оформленні власного й чужого висловлювання; оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовнеоформлення). | ||
| Міжпредметні зв'язки. Виступ проблемного характеру на літературну тему (література); цитатний план, тези літературно-критичних статей, їх окремих розділів і розділів підручників (література, історія, географія та ін.). |
Мовна змістова лінія
| № п\п | Кіль- кість годин | Зміст навчального матеріалу | Вимоги до рівня мовної компетентності учнів |
| Вступ Українська мова серед інших мов. Розвиток української мови. | Учень: усвідомлюєздійсненняпроцесу й результату розвитку української мови в ході історичного становлення українського суспільства та його культури, місце української мови серед інших мов; визначає функції мови в житті суспільства. | ||
| Повторення вивченого у 8 класі. Просте неускладнене й ускладнене речення Правопис. Основні правила правопису (за вибором учителя). Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (також прислів’їв і приказок), крилатих висловів. Культура мовлення й стилістика. Удосконалення вмінь нормативного вживання вивчених мовних явищ. Складні випадки слововживання. Текст (риторичний аспект). Підготовка виступу типу розповіді на основі особистих вражень. | Учень: знаходитьу тексті просте речення й розрізняє його види; визначаєйого істотні ознаки; правильно ставитьрозділові знаки в простому реченні й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє пунктуаційніпомилки на вивчені правила; складаєусні й письмові висловлювання на самостійно визначену соціокультурну тему, використовуючи вивчені виражальні можливості мовних засобів простого речення. | ||
| Синтаксис. Пунктуація Пряма й непряма мова як засоби передачі чужої мови. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як спосіб передачі чужої мови. Діалог. Розділові знаки при прямій мові й діалозі. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (також прислів’їв і приказок), крилатих висловів. Культура мовлення й стилістика. Синонімічність різних способів передачі прямої мови. Інтонація речень з прямою мовою, діалогом. Текст (риторичний аспект). Використання цитування, уособлення як виражальних засобів усного й писемного мовлення. Міжпредметні зв'язки. Мова персонажа в діалозі та словах автора (література). | Учень: усвідомлюєпоняття «пряма й непряма мова» як способи передачі чужого мовлення; знаходитьречення з прямою й непрямою мовою, з цитатами, репліками діалогу; визначаєїх особливості, виражальні можливості; будує речення з прямою мовою й замінює їх непрямою мовою; створює й розігруєдіалог на самостійно обрану тему; правильно ставитьрозділові знаки при прямій мові, цитаті, діалозі й обґрунтовує їх; знаходить і виправляєпомилки на вивчені правила; порівнюєвиражальні можливості різних способів передачі прямої мови; складаєусні й письмовівисловлювання на соціокультурну тему, використовуючи виражальні можливості речень з прямою й непрямою мовою, діалогів; | ||
| Складне речення і його ознаки. Складні речення без сполучників, зі сурядним і підрядним зв'язками. Складносурядне речення, його будова й засоби зв'язку в ньому. Смислові зв'язки між частинами складносурядного речення. Правопис. Розділові знаки між частинами складносурядного речення. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (також прислів’їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову складносурядних речень. Культура мовлення й стилістика. Інтонація складносурядного речення. Синонімічність складносурядних речень із різними сполучниками, а також складносурядного речення й простих речень. Текст (риторичний аспект). Використання складносурядних речень у текстах наукового, публіцистичного стилів. Міжпредметні зв'язки. Опис у художньому творі (література). | Учень: розрізняє структурні відмінності простих і складних речень, складних речень зі сурядним і підрядним зв’язками; знаходитьу тексті складносурядні речення, встановлює смислові зв’язки між його частинами; визначаєвиди складних речень (сполучникові й безсполучникові), засоби зв'язку між частинами речення у складному, межі частин у складному реченні, кількість граматичних основ у ньому; розмежовуєскладносурядні речення й прості речення, ускладнені однорідними членами; правильно ставить розділові знаки між частинами складносурядного речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила; аналізуєйоцінює виражальні можливості складносурядних речень та інших синонімічних конструкцій; складає речення йтексти різних стилів,використовуючи виражальніможливості складносурядних речень і потрібні за змістом сполучники сурядності; | ||
| Складнопідрядне речення, його будова й засоби зв'язку в ньому. Основні види складнопідрядних речень: з означальними, з'ясувальними, обставинними підрядними частинами (способу дії й ступеня порівняльними, місця, часу, причини, наслідковими, мети, умовними, допустовими). Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами. Правопис. Розділові знаки між головною й підрядною частинами складнопідрядного речення. Розділові знаки в складнопідрядному реченні з кількома підрядними частинами. Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (також прислів’їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову складнопідрядних речень. Культура мовлення й стилістика. Синонімічність сполучникових складних, складнопідрядних і простих речень із відокремленими членами. Інтонація складнопідрядного речення. Текст (риторичний аспект). Роль складнопідрядних речень у визначенні понять у текстах наукового й публіцистичного стилів. Міжпредметні зв'язки. Наукові визначення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків між явищами (історія, географія, хімія, біологія, математика, фізика). | Учень: знаходить у текстіскладнопідрядне речення з однією й кількома підрядними частинами; визначаєголовну й підрядну частини, види складнопідрядних речень, їх істотні ознаки, межі головної й підрядної частин, кількість частин; класифікує складнопідрядні речення за значенням і будовою, засобами зв’язку в них; розрізняє сполучники й сполучні слова; правильно ставитькоми між частинами складнопідрядного речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє помилки на вивчені правила; правильно інтонуєскладнопідрядні речення; аналізуєйпорівнює виражальні можливості складнопідрядних речень та інших синонімічних конструкцій у текстах різних стилів; конструює складнопідрядні речення різних видів і вводить їх у тексти різних стилів; складаєусні й письмові висловлення на соціокультурну тему різних стилів, використовуючи в них виражальні можливості складнопідрядних речень. | ||
| Безсполучникове складне речення Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення. Правопис. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (також прислів’їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову безсполучникових складних речень. Культура мовлення й стилістика. Синонімічність сполучникових і безсполучникових складних речень і простих речень. Особливості інтонації складного безсполучникового речення. Текст (риторичний аспект). Використання безсполучникових складних речень у висловлюваннях розмовного, публіцистичного і художнього стилю. Міжпредметні зв'язки. Опис у художньому творі (література). | Учень: знаходитьу текстібезсполучникові складні речення; визначає основні ознаки, смислові відношення між частинами безсполучникових складних речень; розмежовуєбезсполучникові складні речення й сполучникові (складносурядні й складнопідрядні); розрізняєвиди безсполучникових складних речень за характером синтаксичних і смислових зв’язків між простими реченнями); правильно інтонуєбезсполучникові складні речення; правильно ставитьрозділові знаки між частинами безсполучникового складного речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила; аналізуєй порівнює виражальні можливості безсполучникових складних речень зі синонімічними синтаксичними конструкціями в невеликих текстах розмовного, публіцистичного й художнього стилів; правильно будуєбезсполучникові складні речення з різними смисловими відношеннями між їх частинами; добирає до них синтаксичні синоніми; використовує їх виражальні можливості в усних і письмових висловлюваннях на певну соціокультурну тему. . | ||
| Складне речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв'язку. Правопис. Розділові знаки в складному реченні з різними видами сполучникового й безсполучникового зв'язку. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (також прислів’їв і приказок), крилатих висловів. Культура мовлення. Синонімічність складних речень з простими. Текст (риторичний аспект). Використання складних речень із різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку в текстах різних стилів. Міжпредметні зв'язки. Використання складних речень у художніх описах (література). | Учень: знаходитьу тексті складне речення з різними видами зв'язку; визначає його основні ознаки й структуру; правильно розставляє в них розділові знаки й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє помилки на вивчені правила; розрізняє вивчені пунктуаційні правила; аналізуєй зіставляє виражальні можливості складних речень із різними видами зв’язку й синонімічних конструкцій; будуєскладні речення з різними видами зв’язку; складаєусні й письмовівисловлювання публіцистичного й наукового стилів, доцільно використовуючи виражальні можливості складних речень. | ||
| Текст як одиниця мовлення й продукт мовленнєвої діяльності Текст і його основні ознаки (повторення). Структура тексту. Мікротема й абзац. Ключові слова в тексті й абзаці. Види й засоби міжфразного зв’язку. Актуальне членування у висловлюванні: відоме й нове. Правопис. Повторення вивчених пунктограм у простому й складному реченнях. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (також прислів’їв і приказок), крилатих висловів. Культура мовлення й стилістика. Засвоєння складних випадків слововживання. Синонімічність синтаксичних конструкцій. Текст (риторичний аспект). Оптимальне структурування абзаців і мікротем у висловлюваннях, що належать до різних типів і стилів мовлення. . | Учень: усвідомлюєтекст, його істотні ознаки й структурні особливості; визначає тему, основну думку тексту, виділяє ключові слова в тексті й тематичне речення в абзаці; визначає види й засоби міжфразного зв’язку, розподіляє текст на мікротеми, членує речення у висловлюванні на відоме й нове; розрізняє спільне й відмінне між мікротемою й абзацом; оцінює виражальні можливості текстів різних типів і стилів; конструюєневеликі тексти на певну тему, доцільно розподіляючи їх на мікротеми й абзаци відповідно до комунікативного задуму, використовуючи членування речень на відоме й нове для забезпечення оптимальної зв’язності текстів; використовує виражальні можливості текстів різних типів, стилів і жанрів у власному усному й писемному мовленні. | ||
| Повторення й систематизація вивченого Слово як предмет вивчення. Мовні аспекти вивчення речення (порядок слів в реченні, граматична основа, види речень). Правопис. Орфографія. Пунктуація. | Учень: аналізує й систематизуєвивчені в шкільному курсі мовні поняття й правила; виділяєв них подібне та узагальнюєйого; здійснюєсамоконтроль за результатами навчальних досягнень. |
