Світоглядні погляди І. Я. Франка на основоположення марксистської теорії

Марксизм як новітня течія наукової європейської думки другої половини XIX століття стояв на засадах аналізу соціально-економічних і політичних проблем народжуваного глобального суспільства. У колах тогочасної західноєвропейської філософської та політичної еліти марксистські політико-економічні ідеї та їх основоположення широко обговорювалися. Вони набували як палких прихильників та послідовників, так і критиків. У юнацькі роки І. Я. Франко також спочатку захоплюється марксизмом. Однак поступово він відходить від марксистської теорії.

Матеріалістичне розуміння історії, в основі якого лежать закони матеріалістичної діалектики, обґрунтовує закономірності розвитку людського суспільства. В праці «Соціалізм і соціал-демократизм» І. Я. Франко зазначав, що діалектичний метод, як природознавча наука зі своїми поглядами на еволюцію та матеріалізм, розвивалася на підставі індуктивного методу. Згідно з діалектичним методом однаково легко доказати і pro і соntra всякої речі, що несумісне, на думку І. Я. Франка, з науковим аналізом, для якого є тільки один метод – індуктивний.

І. Я. Франко доводить, що матеріалістичне розуміння історії, яке проголошується в марксизмі одним із найбільших наукових відкриттів, зроблених на основі діалектичного методу, являє собою не що інше, як схему еволюції людства. Як кожна штучна схема, вона не позбавлена теоретико-методологічних вад. І. Я. Франко піддав критиці матеріалістичне розуміння історії з двох точок зору. Оскільки матеріалістичне розуміння історії і ґрунтується на тезі, що виробництво й обмін продукції становлять основу всякої суспільної організації, стає незрозумілим, звідки взялися саме виробництво і обмін продукції. І. Я. Франко говорить про безпідставність марксистської історичної теорії, виходячи з того, що вона обмежується писаною історією. Історія охоплює всі ступені, які пройшло людство від того часу, коли воно зародилося не тільки біологічно, але й соціологічно. Мислитель зазначає, що підходячи до розуміння історії таким чином, можна побачити, що вона починається значно раніше, ніж які-небудь форми продукції й обміни.

Марксистська історіософська теорія ґрунтувалася на законах діалектики Г. В. Ф. Гегеля. З цього приводу І. Я. Франко аналізує зміст гегелівської тріади, що становила собою логічну форму розвитку світу. І. Я. Франко пише, що після Г. В. Ф. Геґеля і Маркса є три ступені:

1) первісний стан – thesis,

2) негація цього первісного стану – antithesis,

3) негація цієї негації і поворот до первісного стану на вищий ступінь – synthesis.

На думку І. Я. Франка, якщо Г. В. Ф. Гегель сформулював закони діалектики як закони логіки пізнання картини світу, то К. Маркс переніс їх дію на розвиток суспільства. Однак, як стверджує письменник, Г. В. Ф. Геґель мучився, підганяючи реальні явища під закони діалектики, і сам ніколи не міг задовольнитися здобутками своїх зусиль. Діалектика Г. В. Ф. Геґеля й еволюційна теорія є підґрунтям для природничих наук, але це дві абсолютно різні наукові теорії. Природничі науки не визнають ніякої троїстості, а також не визнають шляху заперечення заперечень і боротьби протилежностей. Відповідно до переконань І. Я. Франка, ідеалістична діалектика Г. В. Ф. Гегеля і марксистська матеріалістична діалектика збудовані на філософських засадах, відкинувши які, паде вся марксистська теорія, а кінцевим наслідком буде фаталізм.

На думку І. Я. Франка, марксистське вчення сформульоване як суто логічний аналіз попередніх етапів розвитку людства. Причиною такої інтерпретації історії став ненауковий матеріалістичний світогляд, що змушував усі явища пояснювати суто економічними причинами. Матеріалістичне тлумачення історії неминуче призводило до відомого пояснення марксизмом причин виникнення та з’ясування держави, невільництва, приватної власності як явищ кінцевих. І. Я. Франко відзначає внутрішню суперечливість концепції К. Маркса, збудованої на законах матеріалістичної діалектики.

Загалом при цьому І. Я. Франко зазначав, що не мав на меті применшити історичне значення політико-економічного вчення К. Маркса і Ф. Енгельса. Для сучасних і подальших поколінь буде добре, коли буде розбита легенда про непомилковість нової релігії. Буде добре, коли всі віруючі та невіруючі в нову релігію поглянуть на її творців як на людей даного часу, що черпали свої ідеї з політико-економічних проблем саме цього часу.