1. Протизапальна та анальгезуюча терапія:
а) НПЗЗ - неселективні інгібітори ЦОГ: диклофенак, індометацин та ін. 150 мг/добу;
б) НПЗЗ - селективні інгібітори ЦОГ2: мелоксикам (моваліс) 7,5 - 15* мг/добу один раз на день; німесулід (месулід) 100 мг два рази в день; целекоксиб 100-200 мг/добу;
в) антагоністи рецепторів ІЛ-1: діацирин 50 мг два рази на добу під час
їжі протягом 3 місяців;
г) препарати системної ензимотерашї: вобензим 3-5 таб. три рази на день 3 тижні, флогензим 2 таб. три рази на день 3 тижні;
д) глюкокортикостероїди внутрішньосуглобово: депо-медрол 20 40 мг, гідрокортизон 50-125 мг, кеналог 20-40 мг.
2. Хондропротектори:
глюкозаміносульфат (віартрил -5) 1500 мг 1 раз на добу протягом 2-3 місяців, хондроітинсульфат (структум) 750 мг 2 рази на день протягом 3-х тижнів, потім 500 мг 2 рази тривало, афлутоп 1 мл 1 раз на день внутрі
шньом'язово 20 днів.
3. Місцеве застосування: фастум-гель, доліт-крем, фелден-гель.
4. Антиоксидантна терапія: вітамін Е 1-2 крап, на день протягом місяця або 1-2 мл 10 % р-ну один раз на добу протягом 20 днів.
5. Препарати, що покращують мікроциркуляцію: пентоксифілін (трен тал, агапурин) 100 мг три рази на день, дипіридамол 75 мг/добу.
6. Ортопедичне лікування.
7. Лікувальна фізкультура.
8. Фізіотерапевтичні процедури.
9. Санаторно-курортне лікування.
Системні захворювання сполучної тканини
Системні захворювання сполучної тканини виділені окремо. Їхнє виникнення пов'язане зі змінами в імунній системі, спричиненими хімічними агентами в навколишньому середовищі, інтенсивним сонячним опроміненням, стресом, прийомом різноманітних лікарських препаратів або поєднанням усіх цих чинників. Це захворювання має кілька видів. Основні з них — це системний червоний вовчак і системна склеродермія. Системні захворювання сполучних тканин трапляються рідко, тому діагностика їх, на жаль, складна. Інколи фельдшер погано обізнаний із симптоматикою цих хвороб, а тому до ревматолога хворі часто потрапляють, коли захворювання вже задавнене. Своєчасне лікування набагато поліпшує прогноз на майбутнє для цієї категорії хворих. Хвороба вражає не лише суглоби чи шкірні покриви, а й внутрішні органи — серце, нирки, легені. Основним методом їх лікування залишається призначення глюкокортикостероїдів (гормональних препаратів), а також цитостатиків — препаратів, що впливають на імунну систему організму. Ці засоби дають змогу загальмувати розвиток хвороби, а тривалий багаторічний прийом їх може ввести людину в стан тривалої клінічної ремісії, зберігаючи і життя, і можливість працювати.
