Артрити
Артрит - запальне захворювання суглобів. Причиною розвитку запального процесу в суглобах може бути місцева або загальна інфекція, алергія, автоалергія, травми.
Патогенез розвитку артритів досить складний. Особливості структури суглобових тканин - добра васкуляризація синовіальної оболонки і наявність нервових закінчень - зумовлюють здатність суглобів швидко відповідати запальною реакцією на різні прямі та опосередковані впливи.
При інфекційних артритах можливий бактеріально-метастатичний та токсико-алергічний шлях ураження суглобів.
Перебіг артриту може бути гострий, підгострий та хронічний. Загальна клінічна симптоматика - біль у суглобах, їх деформація, порушення функції, зміна температури та забарвлення шкірних покривів над суглобом.
Біль при артритах має спонтанний характер, найбільш інтенсивний в другій половині ночі та зранку, зменшується після рухів.
Деформація суглобів є наслідком зміни м'яких тканин, наявності підвивихів та контрактур. Порушення функцій суглобів зумовлено як болем, так і морфологічними змінами суглобових тканин. Воно може проявлятись різним ступенем тяжкості - від легкого, що не позбавляє пацієнта працездатності, до повної нерухомості суглоба внаслідок фіброзного або кісткового анкілозу.
Діагноз встановлюють на основі:
1. Анамнезу, який встановлює зв'язок уражених суглобів з інфекційними захворюваннями, вогнищевою інфекцією, травмою, алергією або іншими патологічними процесами.
2. Характерних клінічних даних ("запальний" тип болю, припухлість або деформація суглобів, прогресуюче обмеження рухомості суглоба).
3. Наявності лабораторних показників запального процесу (прискорення ШОЕ, лейкоцитоз, підвищення показників ДФА - реакції, серомукоїда, зміни білкових фракцій, позитивний С - реактивний протеїн).
4. Характерних рентгенологічних даних (епіфізарний остеопороз, звуження суглобової щілини, узурпація суглобових поверхонь кісток, анкілози).
5. Результатів дослідження синовіальної рідини, морфологічного дослідження біоптатів синовіальної оболонки.
Лікування
Застосування етіотропної терапії можливе лише при артритах, викликаних специфічною інфекцією (туберкульоз, гонорея, бруцельоз та ін.). У всіх інших випадках потрібно застосовувати комплексну патогенетичну терапію, направлену на:
а) зміни загальної та імунологічної реактивності хворого (застосування десенсибілізуючих, імунодепресивних засобів, вплив на вогнища хронічної інфекції, нормалізація обміну, вітамінного балансу);
б) зниження загальних та місцевих запальних реакцій (застосування гормональних, фізіотерапевтичних засобів, курортного лікування);
в) відновлення порушеної функції суглоба (лікувальна гімнастика, масаж, фізіо-бальнеотерапія, трудотерапія).
