Висновок експерта

Під час доказування у кримінальних справах органи досудового розслідування та суд вправі самостійно використовувати спеціальні знання. Звичайно, особами, які володіють спеціальними знаннями у кримінальному судочинстві, виступають спеціалісти та експерти. Однак суб'єктом використання спеціальних знань може бути і слідчий.

Згідно зі ст. 190 КПК України з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів. Стаття 191 КПК передбачає, що в необхідних випадках слідчий проводить вимірювання, складає план і креслення оглянутого місця та окремих предметів, а також по можливості фотографує їх. При цьому слідчий може запросити для участі в огляді спеціалістів, які не зацікавлені в результатах справи.

Насамперед це стосується таких суб'єктів кримінального процесу, як спеціаліст та експерт.

Згідно зі ст. 128-1 КПК України у необхідних випадках для участі у проведенні слідчої дії може бути залучений спеціаліст. Як бачимо, законодавець передбачає лише одну форму його діяльності. Під час слідчої дії спеціаліст звертає увагу слідчого на певні обставини, які мають значення для справи і яких слідчий, не маючи достатнього рівня спеціальних знань, може не помітити. В рамках слідчої дії спеціаліст може проводити елементарні дослідження, наприклад, візуальний огляд, а в окремих випадках і більш складні - при пошуку різноманітних слідів злочину чи слідів винуватої особи. Це можуть бути також дослідження з використанням науково-технічних засобів (зважування, вимірювання тощо).

У той же час необхідно зауважити, що результати діяльності спеціаліста не виступають як самостійне процесуальне джерело доказів, а лише як складова частина протоколу відповідної слідчої дії.

Експерт є найбільш поширеною процесуальною фігурою з числа осіб, що володіють спеціальними знаннями. Експертом слід називати особу, що володіє спеціальними знаннями і якій за постановою органу розслідування, прокурора, судді чи ухвалою суду доручено провести дослідження та за його результатами підготувати висновок.

Таким чином, висновок експерта - це документ, складений особою, якій у встановленому законом порядку доручено провести дослідження і дати відповіді на запитання, що стосуються певної сфери знань.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КПК України, висновок експерта є процесуальним джерелом доказів. Способом формування цього процесуального джерела є провадження експертизи, яка призначається в тих випадках, коли для вирішення певних питань у кримінальній справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.

Процедура провадження експертизи включає в себе ряд взаємопов'язаних дій, що починаються з винесення постанови про її призначення і завершуються ознайомленням обвинуваченого з висновком експерта. У той же час закон передбачає випадки обов'язкового призначення експертизи. Тобто в цих випадках ні орган розслідування, ні суд не вправі відмовитись від її провадження. Згідно зі ст. 76 КПК України, експертиза призначається обов'язково:

1)для встановлення причин смерті;

2)для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

3)для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

4)для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені статтею 155 Кримінального кодексу України;

5)для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів та неможливо їх одержати.

Експертизи в Україні проводяться спеціалізованими державними установами і відомчими службами. Наприклад, у системі Міністерства юстиції України існують науково-дослідні інститути судових експертиз. Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки та Міністерство оборони України мають свої відомчі експертні служби.

Ліцензію на проведення експертиз можуть мати також приватні особи.

За процесуальною ознакою експертизи поділяються на декілька видів. Так, ст. 75 КПК України передбачає проведення основної (первинної), додаткової, повторної та комісійної експертизи.

Основною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається у випадку недостатньої ясності чи повноти висновку експерта. Вона доручається тому самому або іншому експерту. Призначення повторної експертизи може мати місце, коли висновок експерта суперечить фактичним обставинам справи чи в ході провадження у справі встановлені нові дані, які можуть вплинути на висновок експерта, а також у випадках, коли при призначенні експертизи були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону.

У випадку необхідності, наприклад великий обсяг досліджень, у справі може бути призначено декілька експертів, які дають загальний висновок. Така експертиза називається комісійною. В разі якщо експерти дійшли одного висновку, документ підписується усіма експертами. Якщо ж ні, то кожний з них складає висновок окремо і підписує його самостійно.

Комплексна експертиза призначається у випадках, коли необхідно провести дослідження за участю декількох експертів, які є фахівцями в різних галузях знань. Вона є різновидом комісійної експертизи, її призначення дає можливість більш повно, всебічно і об'єктивно провести дослідження поданих об'єктів та відповісти на запитання, поставлені перед експертами. Комісія експертів може бути створена слідчим чи судом або ж за їх рішенням - керівником судово-експертної установи.

У той же час пленум Верховного Суду України зазначає, що у випадках, коли в справі щодо одного і того самого предмета проведено декілька експертиз, в тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають окремі висновки експертів - членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок.

Згідно зі ст. 62 КПК України, експерт не може брати участі у справі за наявності тих самих підстав, що виключають участь судді в розгляді справи (ст. 54 КПК). Однак необхідно зауважити, що попередня участь експерта в справі не є підставою для відводу. Експерт не може також брати участь у справі якщо: він знаходиться в службовій чи іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача; проводив у цій справі ревізію, матеріали якої послужили підставою до порушення кримінальної справи.

Особа, призначена експертом, має певні права і обов'язки. Так, згідно зі ст. 77 КПК України, експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються експертизи; порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для давання висновку з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і ставити особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.

До обов'язків експерта входить його зобов'язання з'явитися за викликом і дати правдивий висновок на поставлені запитання.

За неналежне виконання своїх обов'язків експерт несе процесуальну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Після проведення необхідних досліджень експерт готує висновок, який складається з трьох частин - вступної, дослідницької та самих висновків.

У вступній частині вказується назва експертизи; відомості про експерта; підстави проведення експертизи; дата надходження матеріалів для експертизи, їхній перелік і назва; спосіб їхньої доставки і вид упаковки; відомості про осіб, які були присутні при експертизі; перелік питань, що були поставлені перед експертом, можуть бути також вказані питання, що були вирішені експертом за власною ініціативою.

У дослідницькій частині висновку експерта викладається весь процес експертного дослідження, дається наукове пояснення встановлених фактів. Тут же вказуються методи дослідження, йдуть посилання на довідково-нормативні матеріали, літературні джерела, дається оцінка одержаних результатів як підстав для формулювання висновків.

Висновки є відповідями на поставлені перед експертом питання. На кожне з цих запитань має бути дана повна відповідь або вказано на неможливість давання відповіді. Якщо експерт розширив експертизу своїми власними питаннями, то відповідь на них дається в кінці висновків.

До висновку експерта можуть приєднуватися певні додатки: фототаблиці, схеми, діаграми, креслення. Всі вони обов'язково підписуються експертом і завіряються особистою печаткою експерта або ж печаткою експертної установи.

Як відомо, у випадку необхідності експерт може бути допитаний як на досудовому слідстві (ст. 201 КПК), так і в судовому засіданні (ст. 311 КПК). Допит експерта проводиться з метою роз'яснення чи доповнення до його висновку. За результатами цього допиту складається протокол.

Таким чином, висновок експерта є самостійним процесуальним джерелом доказів, яке не має ніяких переваг у доказовому значенні перед іншими процесуальними джерелами. Він підлягає ретельній перевірці й оцінці на загальних підставах. Специфічність цього процесуального джерела полягає в тому, що висновки експерта ґрунтуються на спеціальних знаннях, якими не володіють працівники органів досудового розслідування та судової влади. В будь-якому випадку відомості, що містяться у висновку експерта, можуть бути покладені в основу обвинувачення чи виправдання лише в сукупності з іншими доказами, наявними в кримінальній справі.