Показання свідка та потерпілого

Показання свідка слід визначити як усне повідомлення особи, зроблене нею в установленому законом порядку органом розслідування, прокуратури та суду щодо обставин, які мають значення для встановлення істини у кримінальній справі.

Необхідно зазначити, що показання свідків мають свої особливості.

Насамперед слід підкреслити, що давання показань для свідка є, як правило, обов'язком. За невиконання цього обов'язку для свідка може настати кримінальна відповідальність.

Для потерпілого, підозрюваного і обвинуваченого давання показань є тільки правом, яке вони використовують для захисту своїх законних інтересів.

Ще однією з рис, що характеризує відмінність між показаннями свідка, потерпілого, підозрюваного та обвинуваченого, є вплив їхнього процесуального становища на достовірність показань.

Показання вказаних вище осіб розрізняються також за їх процесуальною природою. Показання свідка завжди є тільки джерелом доказів.

Показання свідка, потерпілого, підозрюваного й обвинуваченого можна ще розрізнити за їх предметом. Як правило, предметом свідчень є відомості стосовно дій інших осіб. Потерпілий, підозрюваний та обвинувачений дають показання як про свої дії, так і про дії та вчинки інших осіб.

Підсумовуючи викладене, потрібно відзначити, що до предмета свідоцьких показань можуть входити будь-які обставини, які мають значення для встановлення істини та правильного вирішення кримінальної справи.

Як відзначалось, одним із способів одержання показань свідка є його допит. Ефективність проведення допиту свідка залежить від багатьох чинників, в тому числі й від дотримання процесуальної форми та вибору тактичних прийомів проведення самого допиту. Складовими частинами такої підготовки до допита є: вивчення матеріалів справи; визначення черговості допиту і способу виклику особи, що допитується; підготовка місця допиту та його технічне забезпечення; вивчення спеціальних питань для засвоєння знань в окремих сферах людської діяльності, які є предметом допиту; визначення, кого із третіх осіб необхідно запросити для участі в допиті; складання плану допиту.

Показання свідка фіксуються в протоколі допиту, який складається слідчим з дотриманням вимог ст.ст. 85, 170 КПК України. Показання свідка записуються в першій особі і по можливості дослівно. Поряд з протоколом слідчий має право застосовувати додаткові засоби фіксації показань свідка. Найбільш поширені з них сьогодні - це фотозйомка, звукозапис та відеозапис.

Шляхами перевірки показань свідка є проведення інших слідчих дій - очної ставки, відтворення обстановки й обставин події. З цією ж метою може бути призначена експертиза, якщо для перевірки показань потрібні спеціальні знання.

Необхідно зазначити, що перевірка показань свідка може здійснюватись і непроцесуальним шляхом, за допомогою оперативно-розшукової діяльності. Матеріали цієї діяльності можуть сприяти перевірці показань та доказів, що в них містяться. Крім того, вказати шляхи одержання нових джерел, тобто оперативно-розшукова інформація здатна реально вплинути на прийняття нових процесуальних рішень у кримінальній справі. Таким чином, перевірка показань свідка здійснюється, як правило, не одним якимось способом, а цілим комплексом розумових та практичних дій.

Логічним завершенням перевірки свідчень є їхня оцінка. Остання здійснюється з позицій допустимості та повноти відомостей, що в них містяться. Таким чином оцінка показань, з точки зору їх допустимості, - це вирішення питання про те:

а)чи дозволяє закон використовувати певне процесуальне джерело у кримінальній справі;

б)чи не допущено порушень кримінально-процесуального закону при одержанні та фіксації інформації;

в)чи вплинули ці порушення на достовірність і повноту відповідної інформації.

За своєю процесуальною природою, предметом, особливістю формування, перевірки та оцінки показання свідка є дещо схожими на показання потерпілого.

Згідно зі ст. 49 КПК України, потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим слідчий виносить постанову.

Показання потерпілого є самостійним процесуальним джерелом доказів. Цьому сприяли суттєві зміни в його процесуальному становищі та необхідність особливого підходу до оцінки показань потерпілого.

Залежно від виду злочинної діяльності потерпілі можуть бути безпосередніми учасниками події злочину (пограбування, розбійницький напад, хуліганство) або ж і не бути такими (крадіжка).

При оцінці показань потерпілого необхідно враховувати всі обставини, що характеризують його особистість, поведінку на досудовому слідстві. Наприклад, спроби вступити в контакти з обвинуваченим за спиною слідчого з питань закриття справи, якщо той відшкодує збитки, заподіяні діянням.

На відміну від свідка потерпілий, як вже було відзначено, знайомиться з усіма матеріалами кримінальної справи (ст. 217 КПК України) по закінченні слідства. Він не видаляється з залу судового засідання до його допиту і бере участь у дослідженні доказів з самого початку і до кінця судового слідства. Допит потерпілого в суді проводиться, як правило, після допиту підсудного, але до допиту свідків.