Класифікація доказів

Класифікація доказів:

1. за джерелом одержання інформації поділяються на:

Первинні докази - це докази, які одержані з першоджерела. Сюди слід віднести відомості, що містяться в показаннях свідка-очевидця, потерпілого або ж обвинуваченого. Це також стосується відомостей, які одержує слідчий з оригіналу документа.

Похідні докази - це докази, котрі отримані не з першоджерела, а ніби через посередника або, як кажуть іноді практики, "з других рук". Наприклад, похідними будуть докази, які містяться в показаннях свідка, що повідомляє про певну подію чи певний факт зі слів того ж свідка-очевидця, потерпілого чи обвинуваченого. Похідними будуть знову ж таки докази, що знаходяться в копії відповідного документа.

2. Щодо предмета обвинувачення докази поділяються на:

Обвинувальними називаються докази, які є придатними для викриття особи у вчиненні злочину, підтверджують обвинувачення або ж указують на наявність обставин, що обтяжують покарання.

Виправдувальнимиє докази, які спростовують обвинувачення, частково або ж повністю, чи вказують на наявність обставин, що пом'якшують покарання.

3. По відношенню до обставин, які підлягають доказуванню і способу доказування, докази поділяються на:

Прямими називаються докази, які своїм змістом однозначно підтверджують чи спростовують будь-яку обставину, яка підлягає доказуванню у кримінальній справі.

Побічними слід розуміти докази, які неоднозначно підтверджують чи спростовують існування обставини, що підлягає доказуванню у цій самій кримінальній справі.

Отже, прямі докази щодо певної обставини допускають єдине тлумачення, а побічні - декілька тлумачень.

Наприклад, у показаннях потерпілого, який викриває конкретну особу у вчиненні проти нього протиправних дій, будуть прямі докази. Потерпілий знає особу і заявляє однозначно, що саме вона вчинила суспільно небезпечне діяння.

В той же час у показаннях свідка, який бачив конкретну особу в районі скоєння розбійницького нападу, будуть докази побічні. Оскільки вони допускають декілька тлумачень тієї обставини, що особа перебувала в певний час у районі вчинення злочину. Адже особа могла просто гуляти містом і знаходитися там, в магазині за місцем проживання особи не було потрібних продуктів і виникла потреба купити їх в іншому магазині.

4. За механізмом формування і носієм доказової інформації докази поділяються на такі:

а) одержуються від людей (показання потерпілого);

б) містяться в предметах і документах.

Отримуючи ту чи іншу інформацію від вказаних суб'єктів кримінального процесу, слідчий не вправі ігнорувати з'ясування умов, за яких були сприйняті та збережені в пам'яті осіб обставини, що цікавлять слідство. А це в свою чергу вимагає знань і врахування психологічних процесів формування показань.

Показання формуються за допомогою різних елементів.

Як відомо, однією з найпростіших форм сприйняття явищ зовнішнього світу є відчуття. Саме з них починається формування показань у процесі взаємодії особистості з різними об'єктами оточуючої дійсності. Здатності відчувати властива індивідуальність.

Сприйняття особою кримінальної події має свою специфіку і значною мірою відрізняється від сприйняття і відображення людини в процесі інших видів діяльності. Потерпілим, свідком чи іншою особою сприймаються не статичні образи, а люди, які включені в певну діяльність кримінального характеру. До того ж таке сприйняття, як правило, буває дуже короткочасним.

Наступним етапом формування показань є запам'ятовування. Визначальним моментом тут є пам'ять людини, її здатність утримувати в свідомості сприйнятий матеріал. Перебіг процесів запам'ятовування визначається тим, яке місце займає певна інформація в діяльності сприймаючого. Тому найкраще запам'ятовується те, що пов'язане з діяльністю особи або має які-небудь відхилення від існуючого порядку.

Підсумовуючи викладене, слід звернути увагу на те, скільки разів інформація, поки стане показаннями, могла бути деформована через фізичні, психічні вади особи чи інші чинники. Саме тому до доказів, що містяться в показаннях осіб, тобто одержуються від людей, потрібно ставитися з певною мірою обережності під час їхньої оцінки та прийняття певних процесуальних рішень.