Кримінального провадження була застосована належна правова процедура

Передумовою притягнення особи до відповідальності за вчинене кримінальне

правопорушення є здійснення досудового розслідування та судового розгляду.

Встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення – завдання

складне і багатогранне. Його виконання пов’язане з ретельною та кропіткою

роботою, спрямованою на виявлення та закріплення слідів кримінального

правопорушення, на викриття та розшук особи (осіб), що його вчинила, тощо. В

результаті проведених під час досудового розслідування дій встановлюються та

досліджуються більшість доказів, формується підозра та обвинувачення, що надалі

стає предметом судового розгляду та визначає його обсяг і межі.

Забезпечення того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення,

був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був

обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому

процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження

була застосована належна правова процедура, можливе лише за умови швидкого,

повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

Названі вимоги характеризують способи дослідження обставин кримінального

правопорушення та зібраних доказів. Швидкість, повнота та неупередженість

(об’єктивність) мають свій конкретний зміст, однак при цьому вони взаємопов’язані.

Вимога швидкості у кримінальному провадженні означає, що строки

проведення досудового розслідування та судового розгляду повинні максимально

наближатися до моменту вчинення кримінального правопорушення (початку

кримінального провадження). Ідея швидкості кримінального провадження виражена

правилом «швидкого суду». Правом на «швидкий суд» повинні володіти усі

зацікавлені у цьому особи, насамперед, потерпілий та обвинувачений. Вимога

швидкості є необхідною складовою справедливої процедури, на яку вказують

основоположні міжнародні документи. Так, у Європейській конвенції про захист

прав людини й основоположних свобод зазначено, що «кожен має право при

визначенні його громадянських прав і обов’язків або при розгляді будь-якого

кримінального обвинувачення, що йому пред’явлене, на справедливий, публічний

розгляд справи у розумний строк незалежним і неупередженим судом, створеним на

підставі закону» (п. 1 ст. 6). У ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і

політичні права право обвинуваченого на розгляд його справи судом без

невиправданої затримки перераховано в ряду мінімальних гарантій справедливого

правосуддя.

Вимога швидкості впливає на побудову кримінального процесу, визначення

повноважень його суб’єктів.

Так, для забезпечення швидкості кримінального провадження

запроваджуються спрощені порядки кримінального провадження (досудове

розслідування кримінальних проступків у формі дізнання, спрощене судове

провадження щодо кримінальних проступків).

Серед засад (принципів) кримінального провадження визначено засаду

розумних строків (ст. 28 КПК), відповідно до якої під час кримінального

провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути

виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є

об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття

процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим

Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих

процесуальних рішень.

Повноваження державних органів і посадових осіб, які ведуть кримінальний

процес, також обумовлені процесуальними строками, встановленими законом.

Наприклад, в силу вимог ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше

24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне

правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела

обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення,

зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових

розслідувань та розпочати розслідування. Стаття 219 КПК встановлює, що досудове

розслідування повинно бути закінчено протягом одного місяця з дня повідомлення

особі про підозру у вчиненні кримінального проступку і протягом двох місяців з дня

повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Згідно ст. 220 КПК клопотання

сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про

виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в

строк не більше трьох днів з моменту подання.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 КПК будь-яка процесуальна дія або сукупність дій

під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої

затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного

відповідним положенням цього Кодексу. Таким чином, порушення встановленого

законом процесуального строку в діях посадових осіб, які ведуть процес, є

порушенням закону і означає незаконність проведеної процесуальної дії.

Слід вказати на те, що швидкість як нормативна вимога до здійснення

кримінального провадження може бути виражена шляхом використання у тексті

закону таких слів, як: строк, період, момент, одночасно, невідкладно, не пізніше,

протягом та ін.

Повнота проведеного досудового розслідування та судового розгляду

означає, що встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню у

кримінальному провадженні (ст. 91 КПК): подія кримінального правопорушення

(час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма

вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди,

завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального

правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи

пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є

підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для

звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Це означає, що зібрані докази, які дозволяють стверджувати про існування цих

обставин.

Повнота, зокрема, досудового розслідування також означає перевірку даних

про вчинення обвинуваченим або іншими особами інших кримінальних

правопорушень та прийняття за цими фактами відповідних законних і

обґрунтованих рішень.

Повнота досудового розслідування та судового розгляду забезпечується також

їх всебічністю – ретельною перевіркою усіх можливих версій, пояснень, оцінкою

доказів, що надходять як від сторони обвинувачення, так і від сторони захисту. Тому

однобічність, неповнота – це недостатнє з’ясування чи нез’ясування будь-якої

істотної обставини кримінального провадження, залишення без уваги тієї чи іншої

обставини, що викриває чи виправдовує обвинуваченого у вчиненні кримінального

правопорушення.

Неупередженість досудового розслідування та судового розгляду означає

об’єктивне, безстороннє дослідження обставин кримінального провадження,

збирання як обвинувальних, так і виправдувальних доказів, встановлення усіх

даних, які характеризують особу обвинуваченого. Неупередженість дослідження

також передбачає уважне ставлення як до показань потерпілого, так і показань

підозрюваного, обвинуваченого, їх клопотань і скарг. Усі показання цих осіб

повинні ретельно перевірятись, а клопотання, якщо вони обґрунтовані,

задовольнятись.

Відповідно, упереджене (необ’єктивне) провадження – це провадження

здійснене зацікавлено, як правило, з «обвинувальним ухилом».

Особливе значення вимога неупередженості має стосовно судового розгляду.

Неупередженість передбачає, що суддя при розгляді матеріалів конкретного

кримінального провадження є суб’єктивно вільним від особистих переконань

відносно учасників судового провадження, його дії повинні виключати будь-які

обґрунтовані сумніви у цьому, тобто суддя повинен бути об’єктивно безстороннім.

Суддя не повинен мати будь-якого інтересу у провадженні за винятком одного –

правильного застосування закону.

Під час судового розгляду суддя повинен однакого ретельно аналізувати

доводи обвинувачення та захисту, керуючись при цьому тільки інтересами

правосуддя.

Неупередженість – категорія, з однієї сторони, суб’єктивна, що залежить від

суб’єктивних факторів, а з іншої – об’єктивна, що формується під впливом

об’єктивних умов, що забезпечують її прояв.

До об’єктивних умов забезпечення неупередженості суддів слід віднести

побудову судової системи, особливий порядок фінансування судів, порядок

призначення і звільнення суддів, їх матеріальне та соціальне забезпечення,

незалежність, недоторканність і незмінюваність суддів.

Оскільки неупередженість і об’єктивність суддів є важливими передумовами

дотримання вимог закону при здійсненні правосуддя, постановлення законного,

обґрунтованого та справедливого вироку, закон зобов’язав суддю при виконанні

своїх повноважень, а також у позаслужбових відносинах уникати всього того, що

може применшити авторитет судової влади, викликати сумнів в його об’єктивності,

неупередженості та справедливості. Суддя не вправі, перебуваючи на посаді судді

обіймати посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого

самоврядування та з представницьким мандатом. Суддя не має права поєднувати

свою діяльність з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою

оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і творчої діяльності), а також

входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або

організації, що має на меті одержання прибутку. Суддя не може належати до

політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати

участь у політичних акціях, мітингах, страйках (ч. 1-3 ст. 53 Закону України «Про

судоустрій і статус суддів»).

Неупередженість – категорія, у тому числі, суб’єктивна, що залежить не тільки

від об’єктивних умов, а й від вольових настанов суб’єкта. Неупередженість

передбачає, що суддя прямо чи непрямо не зацікавлений у вирішенні кримінального

провадження, що надійшло йому для розгляду.

Під прямою особистою зацікавленістю слід розуміти таку зацікавленість у

даному кримінальному провадженні, коли __________суддя має матеріальний чи інший інтерес,

який буде чи може бути затронутий під час судового розгляду.

Під непрямою особистою зацікавленістю слід розуміти таку зацікавленість,

коли суддя, хоча безпосередньо и не зацікавлений у результаті судового розгляду,

однак зацікавлені інші особи, інтереси яких не байдужі судді в силу родинних,

дружніх зв’язків, близьких відносин тощо.

Для забезпечення неупередженості та об’єктивності суддів у кримінальному

процесуальному законі встановлений перелік обставин, які перешкоджають участі

судді у розгляді матеріалів конкретного кримінального провадження (статті 75, 76

КПК).

Поняття «повнота» та «неупередженість» взаємопов’язані. Не може

кримінальне провадження вважатись неупередженим, якщо усі можливі версії

ретельно не перевірені, не з’ясована наявність обставин, які як викривають, так і

виправдовують особу у вчиненні кримінального правопорушення (критерії

повноти). Не буде і повноти, якщо провадження здійснюється упереджено, зі

збиранням і дослідженням виключно обвинувальних доказів, без перевірки доводів

невинуватості особи.