Форми кримінального процесу

Наразі відомо багато різних порядків кримінального провадження, що

існували в минулому, та існують сьогодні. Серед тисяч особливостей і деталей

такого провадження можна виявити певні істотні риси, що характеризують ту чи

іншу форму кримінального процесу.

Під формою кримінального процесу традиційно розуміють його структуру

(загалом та окремих його стадій), організацію, котрими визначаються джерело

виникнення, розвиток цього процесу, правове положення його суб’єктів.

На форму кримінального процесу впливають такі чинники, як державно-

політичний режим, у тому числі державна політика у галузі кримінального

судочинства, а також рівень правової культури суспільства.

Протягом усього періоду існування кримінального процесу у різних державах

і у різний час він набував певних рис, властивостей, які покладені в основу

виділення таких історичних форм кримінального процесу: 1) розшуковий;

2) змагальний; 3) змішаний.

Така типологія кримінального процесу в своїй основі має наявність чи

відсутність спору рівноправних сторін перед незалежним судом. Якщо такий спір

наявний, то процес належить до змагального типу, якщо ні – то до розшукового.

Якщо спір сторін присутній лише на деяких етапах процесу чи в окремих його

інститутах, то тип судочинства є змішаним.

Розшуковий(інквізиційний, слідчо-розшуковий) кримінальний процес має такі

основні ознаки:

- застосування переважно імперативного методу правового регулювання

кримінально-процесуальних відносин;

- функції обвинувачення, захисту і вирішення спору по суті зосереджено в

одному державному органі;

- суд має право змінювати обвинувачення в досить значних межах;

- відсутність у процесі самостійних сторін, а відповідно і їх змагальності;

- наявність у обвинуваченого певних прав, реалізація яких цілком залежить від

державних органів, які ведуть процес;

- визнання обвинуваченим своєї вини має перевагу над іншими доказами;

- таємність провадження.

Змагальний кримінальний процес має такі основні ознаки:

- наявність кримінально-правового спору;

- наявність сторін із різними за змістом інтересами;

- залежність вироку суду від результату змагання сторін;

- зміст і обсяг обвинувачення визначає обвинувач, а суд розглядає справу

тільки у визначеному обвинувачем обсязі.

У жодній із сучасних держав кримінальний процес у “чистій” історичній

формі (розшуковій, змагальній) не існує. Елементи розшукової форми “змішуються”

зі змагальними, що дає підставу виділяти кримінальний процес змішаної форми.

В юридичній літературі розрізняють два види змішаного кримінального

процесу:

1) процес, у якому досудове розслідування побудовано на суто розшукових, а

судові стадії – на змагальних засадах. Основні риси:

- у досудовому провадженні не допускається захисник;

- обвинувачений та інші учасники мають змогу ознайомитися з матеріалами

кримінального провадження тільки після завершення досудового розслідування;

- судове оскарження дій і рішень державних органів і посадових осіб, які

ведуть кримінальний процес, не допускається;

2) процес, у якому досудове провадження містить елементи змагальності.

Основні риси:

- у досудовому провадженні допускається захисник;

- заінтересованим учасникам досудового розслідування ще до закінчення

розслідування може бути надано для ознайомлення певні матеріали (наприклад, ті,

якими обґрунтовується затримання чи повідомлення про підозру);

- усі учасники досудового розслідування мають право оскаржити до суду дії і

рішення органів досудового розслідування, прокурора.

В Україні існує кримінальний процес змішаної форми із наявністю змагальних

елементів у досудовому провадженні.

Для сучасного вітчизняного кримінального судочинства характерними є

змагальна побудова судового провадження з наданням сторонам обвинувачення та

захисту рівних прав і можливостей у судовому засіданні. При цьому досудове

розслідування є суто формалізованим з наявністю деяких ознак розшукового

кримінального процесу. Так, у органів досудового розслідування, прокурора

поєднуються функції обвинувачення та судова за своєю природою функція

прийняття рішення по суті провадження. Зокрема, органи досудового розслідування,

прокурор без участі суду у передбачених законом випадках можуть застосувати

деякі заходи примусу, повідомляють особі про підозру у вчиненні кримінального

правопорушення; збирають фактичні дані, що одразу набувають силу доказів;

можуть закрити кримінальне провадження за наявності передбачених законом

підстав. Усі ці повноваження у процесуальних системах, що будуються виключно на

основі змагальності, традиційно належать судовим органам.

Таким чином, загалом кримінальний процес України є змішаним процесом

слідчо-змагального типу.