Згідно ст.26 Конвенції ООН про права дитини, держави – учасниці визнають за кожною дитиною право користуватись благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування, і вживають необхідні заходи щодо досягнення повного здійснення цього права у відповідності з їх національним законодавством.
Ці блага по мірі необхідності надаються з урахуванням наявних ресурсів і можливостей дитини і осіб, що несуть відповідальність за утримання дитини, а також будь-яких міркувань, що пов’язані з отриманням благ дитиною або від її імені.
Соціальне забезпечення дітей та молоді здійснюється шляхом надання загальної середньої освіти в загальноосвітній школі та спеціально створених навчальних закладах, гарантованого працевлаштування у межах встановлених квот, у тому числі надання першого робочого місця, обліку осіб; що потребують поліпшення житлових умов і надання житла; охорони здоров’я, включаючи лікування громадян, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, їх безкоштовного оздоровлення і забезпечення продуктами харчування, призначення і виплати щорічних трудових або соціальних пенсій, в тому числі передбачені надбавки, обов’язкове соціальне страхування та інші види соціального забезпечення.
Окремим категоріям дітей та молоді можуть надаватись додаткові види матеріального соціального забезпечення за рахунок спеціалізованих фондів підтримки соціальної роботи, коштів місцевих рад народних депутатів, фізичних та юридичних осіб.
Соціальне забезпечення дітей та молоді здійснюються відповідними спеціально уповноваженими органами державної влади та їх місцевими органами (підрозділами) освіти, соціальної підтримки молоді, культури і спорту, охорони здоров’я, зайнятості, соціального захисту, соціального страхування, іншими органами державної виконавчої влади.
Центральні органи державної виконавчої влади та їх структурні підрозділи на місцях, що здійснюють відповідні функції у галузі соціального забезпечення, спільно з органами державного управління у справах молоді і спорту, соціальними службами для молоді можуть створювати спеціалізовані підрозділи для координації їх діяльності у цій галузі або для сприяння різним формам соціального забезпечення дітей та молоді.
Під соціальним захистом розуміється діяльність держави, націлена на формування й розвиток повноцінної особистості, на виявлення й нейтралізацію негативних факторів, що впливають на особистість, на створення умов для її самовизначення й твердження в житті.
У більш вузькому змісті соціальний захист розглядається як сукупність законодавчо закріплених економічних і правових гарантій, що забезпечують дотримання найважливіших соціальних прав громадян і досягнення соціальне прийнятного рівня життя.
Провідним елементом соціального захисту населення є соціальне обслуговування.
Соціальне обслуговування - діяльність соціальних служб по соціальній підтримці, наданню соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг і матеріальної допомоги, забезпечення соціальної адаптації й реабілітації громадян, що перебувають у важкій життєвій ситуації.
Соціальна служба - система державних і недержавних структур, що здійснюють соціальну роботу й мають у своєму складі спеціалізовані установи для надання соціальних послуг й органи керування ними.
У літературі визначені наступні функції соціальних служб:
функція соціальної допомоги - виявлення й облік родин й окремих осіб, найбільш нужденних у соціальній підтримці, надання матеріальної допомоги й надання нужденним тимчасового житла; профілактика бідності (створення родинам умов для самостійного забезпечення свого благополуччя, сімейного підприємництва); надомні послуги нужденним в сторонньому відході; сприяння розвитку нетрадиційних форм дошкільного, шкільного й позашкільного виховання; організація тимчасового змушеного перебування дитини поза батьківською родиною, його подальший пристрій у дитячу установу, під опіку (піклування), усиновлення;
функція консультування - консультування фахівців, участь у підготовці молоді до вибору професії, підготовка юнаків і дівчат до шлюбу й свідомого батьківства, батьківський медико-психологічний всеобуч;
функція соціальної корекції й реабілітації - соціальна медико-психологічна реабілітація неповнолітніх з поводженням, що відхиляється, бездоглядних дітей і підлітків, дітей, що залишилися без піклування батьків; медико-соціальна реабілітація й реабілітація дітей і підлітків з обмеженими можливостями й родин, їх що виховують;
функція інформування населення, вивчення й прогнозування соціальних потреб - надання клієнтові інформації, необхідної для дозволу складної життєвої ситуації; поширення серед населення медико-психологічних, педагогічних й інших знань; вивчення потреб клієнтів і соціальних проблем, що породжують кризові ситуації в регіоні, розробка й реалізація конкретних мір, спрямованих на їхнє усунення;
функція допомоги в подоланні наслідків стихійних лих і соціальних конфліктів - участь у розробці надзвичайних програм, формування в рамках рятувальних служб бригад соціальних працівників.
Соціальне обслуговування дітей та молоді в Україні здійснюється шляхом надання системи соціальних послуг:
- гарантованих державою безкоштовних та пільгових фізкультурно-оздоровчих послуг дітям дошкільного віку, учням і молоді загальноосвітніх та професійно-навчальних виховних закладів, дітям-сиротам та тим, які залишились без піклування батьків, інвалідам, багатодітним та малозабезпеченим сім’ям, дітям та молоді, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- безплатного сприяння у підборі відповідної роботи і працевлаштування відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, професійної орієнтації та перепідготовки, навчання новим професіям, післядипломної перепідготовки у навчальних закладах тощо; безплатного медичного та інших форм обслуговування дітей та молоді;
- компенсаційних послуг у сфері освіти, культури, здоров’я, розвитку фізичної культури та спорту, спеціального медичного обслуговування, працевлаштування, оздоровлення, відпочинку, побутового обслуговування та інших сфер соціальної діяльності дітей та молоді;
- різних форм добродійних послуг для задоволення духовних, культурних, естетичних, моральних, виховних, освітніх, оздоровчо-лікувальних, рекреаційних та інших потреб дітей та молоді.
Ці соціальні послуги надаються у порядку, визначеному відповідними актами законодавства стосовно гарантованого державою соціального обслуговування і відповідно до угод про надання соціальних послуг дітям та молоді різних форм сприяння соціальному обслуговуванню.
Основним юридичним документом, що регламентує відносини між суб’єктами соціальної роботи з дітьми та молоддю, є угода про надання соціальних послуг. В цій угоді визначаються мета угоди, предмет, об’єкт, умови надання відповідних соціальних послуг, термін їх виконання, права і обов’язки сторін, порядок розрахунків чи обліку послуг, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання та інші суттєві вимоги до особливостей соціальних послуг (порядок заявлення претензій, розгляду спорів тощо)ю
Угода про надання соціальних послуг укладається заінтересованими сторонами або їх законними представниками у письмовій формі ідентичних за змістом примірниках. Форма та порядок укладання угод про надання соціальних послуг встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У рамках Міністерства праці й соціального захисту діє більше 2 тис. різноманітних соціальних установ для дітей і підлітків. Крім спеціалізованих соціально-реабілітаційних установ для неповнолітніх, орієнтованих безпосередньо на дезадаптованих дітей і підлітків, істотну допомогу в роботі з родиною роблять територіальні центри соціальної допомоги родині й дітям, центри психологічної допомоги, центри комплексної соціальної допомоги, соціальні притулки.
Відмітною рисою подібного роду центрів, комплексів, служб є виділення в їхній організаційній структурі відділів соціально-педагогічного, соціально-правового профілю. У штатний розклад цих установ уводяться ставки соціальних педагогів, соціальних працівників, що спеціалізуються на роботі з дітьми й молоддю, інспекторів по охороні дитинства. Приведемо кілька прикладів.
Формування центрів допомоги дітям, що залишилися без піклування батьків. Дані центри здійснюють соціальну адаптацію дітей, що залишилися без піклування батьків, захист їхніх прав і законних інтересів, забезпечують пристрій під опіку (піклування), у дитячу установу, а також усиновлення залежно від їхнього психофізичного стану.
У структуру центрів допомоги дітям, що залишилися без піклування батьків, неодмінно повинна входити соціально-правова й інформаційна служба, що:
- забезпечує соціальний й юридичний захист дітей, що перебувають у центрі;
- спільно з фахівцями з охорони дитинства на місцях готовить особисті справи дітей для визначення їх на подальше виховання;
- разом із працівниками приймально-діагностичного відділення веде роботу з підбора неповнолітнім усиновителів, опікунів, піклувальників, батьків-вихователів або по визначенню підлітків у державну установу для подальшого виховання;
- готовить матеріали для надання на психолого-медичну й педагогічну комісію центра;
- робить консультативну й практичну допомогу дітям, переданим у родини через центр, і особам, що займаються їхнім вихованням;
- виявляє й ураховує дітей, що підлягають усиновленню, із числа тих, хто знаходяться в державних установах, здійснює роботу з підбора їм усиновителів;
- проводить консультації для адміністрації й педагогів дитячих державних установ з питань охорони дитинства;
- веде серед них пропаганду різних форм виховання дітей, що залишилися без піклування батьків, виявляє й ураховує особи, що бажають прийняти в родину таких дітей, забезпечує правову підготовку громадян до виконання обов'язків усиновителів, опікунів (піклувальників), вихователів;
- створює єдиний банк даних про дітей, що підлягають усиновленню, опіці, піклуванню, і дорослих осіб, що бажають прийняти їх у свою родину, забезпечує систематизацію й оперативне використання закладеної в ньому інформації.
Формування центрів соціальної допомоги родині й дітям. Він призначений для надання родинам і дітям, що проживають на території міста, району або мікрорайону й нужденним в соціальній підтримці, своєчасної й кваліфікованої соціальної допомоги різних видів (соціально-економічної, психолого-соціальної, соціально-педагогічної, медико-соціальної, юридичної, соціально-реабілітаційної) нужденним в соціальній підтримці.
Ціль діяльності центра - сприяти реалізації права родини й дітей на захист і допомогу з боку держави, сприяти розвитку й зміцненню родини як соціального інституту, поліпшенню соціально-економічних умов життя, показників соціального здоров'я й благополуччя родини й дітей, гуманізації зв'язків родини із суспільством і державою, установленню гармонічних внутрішньо сімейних відносин.
Завдання центра коректуються залежно від соціально-демографічної ситуації в регіоні, національних традицій, потреби населення в конкретних видах соціальної допомоги й послуг й інших факторів.
Основними завданнями центра є:
- виявлення разом з державними й неурядовими організаціями (органами й установами освіти, охорони здоров'я, внутрішніх справ, зайнятості, міграції, асоціаціями багатодітних, неповних родин, батьків дитят-інвалідів) причин і факторів соціального неблагополуччя конкретних родин і дітей, визначення їхньої потреби в соціальній допомозі;
- визначення й надання конкретних видів і форм соціально-економічних, медико-соціальних, психолого-соціальних, соціально-педагогічних, юридичних й інших соціальних послуг родинам і дітям, що бідують у соціальній допомозі;
- підтримка родин й окремих громадян у рішенні проблем самозабезпечення, у реалізації їх власних можливостей по подоланню складних життєвих ситуацій;
- соціальний патронаж родин й окремих громадян, що бідують у соціальній допомозі, реабілітації й підтримці;
- участь у роботі із профілактики бездоглядності неповнолітніх, захисту їхніх прав;
- аналіз рівня соціального обслуговування родин з дітьми в місті, районі, мікрорайоні, прогнозування їхньої потреби в соціальній допомозі й підготовка пропозицій по розвитку сфери соціальних послуг;
- залучення різних державних і неурядових організацій до рішення питань соціального обслуговування родин і дітей.
Клієнти мають право звернутися в центр особисто, по телефону, а також направити письмову заяву або прохання. Допускається анонімний обіг для одержання окремих видів допомоги. Спілкування між клієнтами й співробітниками центра може відбуватися й поза центром. За запрошенням родин співробітники центра можуть обслуговувати клієнтів вдома.
Структурні підрозділи центра: відділення первинного прийому, інформації, аналізу й прогнозування; відділення соціально-економічної допомоги; відділення медико-соціальної допомоги; відділення психолого-педагогічної допомоги; відділення профілактики бездоглядності дітей і підлітків.
Ще одним широко розповсюдженим типом установ соціального захисту дитинства є соціальний притулок. Ціль створення притулку - соціальна допомога безпритульним дітям і підліткам, організація їхнього тимчасового проживання, правова й медико-психологічна допомога.
Завдання, що стоять перед співробітниками притулку:
- забезпечити тимчасове проживання дітей і підлітків у нормальних побутових умовах з наданням безкоштовного харчування, комунальних послуг, медичного обслуговування, належного уходу й гігієни;
- надати можливість відвідувати навчальний заклад, навчатися по індивідуальній програмі або працювати підліткам, по яких-небудь обставинах, що пішли з родини, інтернатного установи, на період перебування в притулку;
- зробити психологічну й іншу допомогу по ліквідації кризової ситуації в родині й сприяти поверненню дитини до батьків або осіб, їх що заміняють, пристрою дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків;
- сприяти у визначенні подальшої долі неповнолітнього разом із зацікавленими відомствами (допомога в пристрої на постійне місце проживання, повернення в інтернат (дитячий будинок) або рішення питання про перевід в іншу дитячу установу, постійне або тимчасове працевлаштування підлітків).
Структура притулку визначається з урахуванням завдань, можливостей, наявності фахівців. Можуть бути утворені відділи по основних напрямках роботи (прийомне, стаціонарне відділення, відділ соціально-правової служби), а також підрозділу усередині відділів.
Соціальний педагог у притулку виконує наступні функції:
- збирає інформацію, що стосується соціального статусу дитини (відвідування й вивчення родини й положення дитини в ній, установлення зв'язку з іншими родичами дитини, при необхідності - зі школою, іншими установами, органами внутрішніх справ, сусідами);
- збирає й веде документацію на кожну дитину;
- аналізує наявну інформацію про соціальний статус дитини й обговорює з директором і персоналом притулку можливості для соціалізації дитини і її пристрою; установлює контакти й підтримує зв'язки з іншими установами, що займаються наданням допомоги дітям з неблагополучних родин;
- готовить документи на всиновлення дитини, узяття її під опіку або перевід в іншу установу (разом з директором й іншими співробітниками);
- здійснює соціальну підтримку дитини під час її перебування в притулку (допомога в пристрої в школу, професійному навчанні, працевлаштуванні, з інших життєвих проблем);
- допомагає директорові притулку в підготовці документів для порушення кримінальної справи в інтересах дитини;
- сприяє в організації життєдіяльності й виховання дитини в притулку;
- бере на себе обов'язки вихователя у випадку відсутності його в штатному розкладі притулку.
Особливе місце серед установ соціального захисту населення займають соціальні служби для молоді, які створюються на міжвідомчій основі із залученням фахівців з комітетів зі справ молоді, органів керування освітою. Воно порозумівається специфікою цієї вікової категорії й найбільшою потребою молодих людей, що вступають у життя, у соціальній підтримці.
Соціальні установи такого типу роблять послуги, пов'язані із проблемами життєвого старту й іншими властиво молодіжними проблемами, надаючи допомогу у формах, що співвідносять із особливостями молодіжної субкультури. Причому послуги й допомога виявляються переважно силами молодих людей, що виконують роль контактної групи однолітків.
Завдання створення соціальних служб для молоді:
- організація кваліфікованого й різнобічного консультування молоді залежно від конкретних причин соціальної дискомфортності;
- надання допомоги молодим громадянам, що потрапили в складну життєву ситуацію, а також у зв'язку зі змушеною міграцією;
- виявлення актуальних проблем і кризових ситуацій, які привели до дезадаптированного стану молодих громадян, розробка шляхів їхнього рішення або усунення;
- розвиток соціальної інфраструктури з урахуванням специфіки потреб молоді;
- створення мережі молодіжних досугових центрів і забезпечення їхньої діяльності.
Існують наступні види соціальних служб: центри інформації й документації, молодіжні біржі праці, центри соціально-психологічної допомоги (у тому числі телефони довіри), наркологічні служби, притулки для підлітків і молоді, служби, спрямовані на відновлення фізичного, психічного й соціального статусу молодих інвалідів, центри реабілітації неповнолітніх правопорушників, центри юридичної допомоги й консультації, служби допомоги молодій родині, досугові центри, сексологічні консультації, центри ресоціалізації, що повернулися з місць покарання.
Це далеко не повний перелік установ, центрів, служб Міністерства праці й соціального захисту, де ведеться соціально-педагогічна робота.
