Захист прав дитини в галузі освіти та навчання власним правам

Освіта вважається головною галуззю, через яку дитина пізнає свої права та навчається використовувати їх як інструмент вирішення конфліктів. Освітні заклади стають чи не найпершим полігоном, де діти починають засвоювати моделі життєвої поведінки та випробовувати у взаємостосунках з іншими дітьми та дорослими вірність тих установок і принципів, які вони засвоїли в сім’ї.

У рамках установ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту соціально-педагогічна діяльність здійснюється штатними соціальними педагогами освітніх установ, установ інтернатного типу. До числа нових установ системи Міністерства освіти, що формуються в останні роки, відносяться центри психолого-педагогічної й медико-соціальної допомоги, які надають методичну допомогу психологам, соціальним педагогам, учителям загальноосвітніх шкіл, а також роблять комплексну медико-психологічну й педагогічну допомогу родині й дітям.

У системі Міносвіти функціонує також мережа пенітенціарних спеціальних навчально-виховних установ закритого типу, куди направляються діти й підлітки з девіантним поводженням за рішенням Комісії зі справ неповнолітніх і захисту їхніх прав.

Соціально-педагогічні функції виконують система професійно-технічної освіти, мережа установ підтримки дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків (дитячі будинки, школи-інтернати для дітей з недоліками розумового й фізичного розвитку), установи додаткової освіти, клуби за місцем проживання, фахівці з організації дитячого й молодіжного руху.

Школа - одне із традиційних місць діяльності соціальних педагогів. На основі вітчизняної й закордонної практики можна сформулювати наступні цілі соціально-педагогічної діяльності в освітній установі:

• сприяти усуненню й подоланню специфічних труднощів у процесі соціалізації школярів із соціально неблагополучних родин і шарів суспільства;
• розвивати процес випереджальної соціалізації, тобто знайомити всіх учнів, незалежно від їхнього походження, з їхніми рольовими перспективами й шансами в суспільстві, із суспільними запитами, готовити їх до критичного сприйняття цих перспектив; в соціальних процесах на стадії навчання й вибору професії;
• брати участь у дозволі потенційних і готових спалахнути конфліктів.

Щоб реалізувати це, соціальний педагог у школі:

• використовує методи аналізу, консультування, лікування й активізації, охоплюючи у своїй діяльності не тільки самих учнів, але і їхніх батьків як цілу групу;
• тісно співробітничає із учителями, шкільними психологами й лікарями, прагне залучити до співробітництва всіх, хто проявляє розуміння й інтерес до його роботи;
• надає всебічну допомогу окремим учням і групам, використовуючи методи групової педагогіки, працює із учительським колективом;
• впливає на позитивну зміну соціального поля в школі.

Соціальний педагог:

• здійснює комплекс заходів щодо виховання, освіти, розвитку й соціальному захисту особистості в установах і за місцем проживання що навчаються (вихованців, дітей);
• вивчає психолого-медичні й педагогічні особливості особистості, що навчаються (вихованців, дітей) і її мікросередовища, умови життя;
• виявляє інтереси й потреби, труднощі й проблеми, конфліктні ситуації, відхилення в поводженні тих, що навчаються (вихованців, дітей), і вчасно надає їм соціальну допомогу й підтримку;
• виступає посередником між тими, що навчаються (вихованцем, дитиною), і установою, родиною, середовищем, фахівцями різних соціальних служб, відомств й адміністративних органів;
• визначає завдання, форми, методи соціально-педагогічної роботи, способи рішення особистих і соціальних проблем, вживає заходів по соціальному захисті й допомозі, реалізації прав і свобод осіб, що навчаються (вихованців, дітей);
• організує різні види соціально-педагогічної діяльності тих, що навчаються (вихованців, дітей), і дорослих, заходи, спрямовані на розвиток соціальних ініціатив, реалізацію соціальних проектів і програм, бере участь у їхній розробці й твердженні;
• сприяє встановленню гуманних, морально здорових відносин у соціальному середовищі;
• сприяє створенню обстановки психологічного комфорту й безпеки особистості, що навчається (вихованців, дітей), забезпечує охорону їхнього життя й здоров'я;
• здійснює роботу із працевлаштування, патронату, забезпеченню житлом, посібниками, пенсіями, оформленню ощадних вкладів, використанню цінних паперів тих, що навчаються (вихованців, дітей), із числа сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків;
• взаємодіє із учителями, батьками (особами, їх що заміняють), фахівцями соціальних служб, сімейних і молодіжних служб зайнятості, із благодійними організаціями, у наданні допомоги тому, що навчається (вихованцям, дітям), що бідують в опіці й піклуванні, з обмеженими фізичними можливостями, девіантним поводженням, а також попали в екстремальні ситуації.

Основними завданнями соціального педагога в освітній установі є соціальний захист прав дітей, створення сприятливих умов для розвитку дитини, установлення зв'язків і партнерських відносин між родиною й освітньою установою.

Соціальний педагог є рівноправним членом педагогічного колективу. Він бере участь у роботі педагогічних рад і методичних об'єднань. З огляду на специфічний характер соціально-педагогічної діяльності, режим роботи соціального педагога повинен бути варіативним, гнучким.

Графік роботи соціального педагога затверджується керівником освітньої установи. При складанні графіка враховується час, витрачений на виконання службових обов'язків поза установою освіти. Питання оплати праці, відпустки, соціального захисту фахівця вирішується відповідно до діючого законодавства.

В установах інтернатного типу соціальні педагоги здійснюють зв'язок із соціальними службами й службами зайнятості, надають допомогу адміністрації установи в питаннях охорони прав вихованців і випускників, їхньої соціальної адаптації, адаптації працівників установ освіти.

В освітніх установах для дітей, що потребують психолого-педагогічної і медико-соціальної допомоги, соціальний педагог вживає заходів по виявленню причин соціальної дезадаптації дітей і надає їм соціальну допомогу, здійснює зв'язок з родиною, а також з органами й організаціями з питань працевлаштування дітей і підлітків, забезпечення їх житлом, посібниками й пенсіями.

У спец іальній навчально-виховній установі для дітей і підлітків з девіантною поведінкою (відкритого й закритого типу) соціальний педагог здійснює зв'язок зі службами соціального захисту населення за місцем проживання вихованців, підтримує зв'язок з батьками (особами, що їх заміняють) шляхом переписки, відвідування їх вдома, особистих бесід, проведення батьківських зборів.

У багатьох сучасних освітніх установах створюються соціальні служби, покликані організувати спільну діяльність адміністрації, учнів (вихованців) і їхніх батьків, педагогічного колективу, представників суспільних структур, що співробітничають із освітньою установою для педагогізації середовища життєдіяльності учнів (вихованців) і надання кваліфікованої й своєчасної соціальної підтримки й допомоги.

Соціальна служба повинна виконувати наступні функції:

• виступати поручителем, забезпечувати соціальні гарантії кожному члену шкільного колективу;
• охороняти й захищати особистість, її права, інтереси й працю;
• створювати умови для безпечного, комфортного творчого життя учнів;
• надавати допомогу й підтримку нужденним учням і вчителям;
• налагоджувати взаємини в колективі, перешкоджати психічному насильству над особистістю;
• вивчати суспільну думку в шкільному колективі;
• організовувати соціально-психологічну й правову консультації для учнів, педагогів, шкільної адміністрації, батьків;
• організовувати роботу шкільного телефону довіри;
• сприяти здоровому способу життя членів колективу.

Таким чином, соціально-педагогічна діяльність в установах системи освіти - необхідний напрямок педагогічної діяльності, що постійно розвивається й удосконалюється, забезпечує повноцінну соціалізацію, різнобічний розвиток, плідне спілкування всіх учасників педагогічного процесу.

Напрямками соціально-педагогічної діяльності в галузі прав дитини могли б стати:

• адаптація дітей до умов навчання і виховання шляхом індивідуальної та групової роботи;
• навчання правам дитини шляхом введення спеціального курсу з прав дитини та зміни загальнопедагогічного клімату (заснування загальношкільної ради за участю учнів та батьків, введення після загального обговорення уставу школи і т.ін.);
• профілактика порушень прав дитини шляхом роботи з батьками та педагогічним колективом як за кожним конкретним випадком, так і у загальноосвітньому плані;
• пропаганда прав дитини як шляхом педагогічної роботи, так і за допомогою освітньо-виховних заходів (конкурсів, вікторин, видавництва спеціальної газети і т.ін.)