Штучний аборт

Штучним абортом називавається переривання вагітності в акушерському стаціонарі. Переривання вагітності в ранні терміни здійснюється за бажанням жінки до 12 тижнів при відсутності протипоказань. Протипоказаннями є гострі та підгострі запальні захворювання жіночої статевої сфери, гострі інфекційні захворювання чи запальні процеси будь-якої локації. Операція може бути виконана тількі після ліквідації паталогічних явищ, оскільки наявність вогнищ інфекції в організмі створює високий ризик ускладнень після оперативного втручання.

З 13 до 28 тижнів вагітність переривають тільки за медичними показаннями при наявності у вагітної важких захворювань, коли прогресування вагітності та пологи можуть становити загрозу життю жінки, а також за соціальними показаннями – вік до 16 років, наявність 3 і більше дітей, дитини-інваліда, смерть чоловіка під час вагітності, розлучення, ув’язнення, позбавлення материнських прав.

 

По способу проведення штучні аборти поділяються:

- міні – аборт;

- аборт у ранні терміни вагітності (до 12 тижнів);

- аборт у пізні терміни вагітності (від 13 до 28 тижнів).

 

Міні-аборт - здійснюється до 21-ї добизатримки менструації шляхом відсмоктування вмісту порожнини матки електровакуумнимнасосом.

При міні-аборті не використовують металічні розширювачі, таким чином не ушкоджується м’язовий апарат шийки матки і рідше виникають ускладнення, які є причиною невиношування вагітності. Міні-аборт проводять під місцевим знеболюванням. Операція продовжується не більше 1,5-2 хвилини.

Три – чотири дні після аборту необхідно уникати переохолоджень, виключити фізичне навантаження. Протягом 3-х тижнів забороняється статеве життя. Спостерігати за своєчасним спорожненням кишечника та сечового міхура. Через 2 тижні необхідна консультація гінеколога.

 

Аборт у ранні терміни вагітності. Операція проводиться лиже лікарем акушером-гінекологом. За проведення втручань, спрямованих на переривання вагітності, іншими особами, зокрема середніми медичними працівниками, чинним законодавством передбачена кримінальна відповідальність.

Обстеження: гінекологічний огляд, аналіз крові на RW та СНІД, група крові та Rh-фактор, Hbs-антиген, мазок на ступінь чистоти вагінального вмісту та на гонорею, онкоцитологічне дослідження.

Інструментарій: дзеркало Сімпса і підіймач, кульові щипці Мюзо, розширювачі Гегара, матковий зонд, довгі пінцети, абортцанг, кюретки №2,4,6, вакуум-апарат, наконечники для вакуум-апарата(див. рис.13)

 

Рис. 13 Інструментарій для проведення штучного аборту.

 

Знеболювання: внутрішньовенний наркоз або місцева анестезія.

Техніка операцій. Зовнішні статеві органи обробляють йодонатом. Вводять дзеркало Сімпса. Піхву та шийку матки обробляють 5% розчином йоду. Оголюють шийку матки в дзеркалах та захоплюють її кульовими щипцями за передню губу. Видаляють підіймач. Лікар утримує шийку матки кульовими щипцями, нижнє дзеркало передають медичній сестрі, що асистує під час операції. Проводять зондування порожнини матки з метою встановлення прохідності та напряму цервікального каналу, довжини та форми порожнини матки. Далі проводять розширення цервікального каналу розширювачами Гегара від №4-6 до 12-13 (номер розширювача дорівнює його діаметру в міліметрах). Після розширення здійснюють руйнування і видалення плідного яйця кюреткою №6, абортцангом або шляхом вакуум-аспірації. Видаливши плідне яйце, проводять контрольне вишкрібання стінок порожнини матки і трубних кутів кюретками №4 і 2. переконавшись у тому, що плідне яйце і децидуральна оболонка видалені повністю, матки скоротилася добре, кровотечі немає, кульові щипці з шийки матки знімають, шийку обробляють 5% йодом, дзеркало виводять з піхви.

Догляд за хворою після операції. Жінку перевозять на каталці в палату. На низ живота кладуть міхур з льодом. Вводять скорочувальні засоби – 1 мл окситоцину або метилергометрину внутрішньом’язово. Протягом першої доби періодично контролюють стан хворої: самопочуття, скарги, пульс, артеріальний тиск, температуру тіла, кількість та характер виділень із статевих шляхів. При відсутності ускладнень жінку виписують додому на другу добу після аборту.

 

Аборт у пізні терміни вагітності. У пізні терміни переривати вагітність вишкрібанням матки забороняється через великий ризик перфорації матки та виникнення інших ускладнень небезпечних для життя жінки. Вагітність терміном понад 12 тижнів переривають хірургічним або консервативними (медикаментозними) методами.

Медикаментозний аборт - дозволяє уникнути внутрішнього втручання, ризику, пов’язаного з анестезією, травмування внутрішніх статевих органів.

Для медикаментозного переривання вагітності в пізні терміни застосовують кілька методик, найчастіше – трансцервікальне введення у порожнину амніона граміцидину. Довгою голкою проколюють плодовий міхур, виводять частину навколоплодових вод, потім уводять таку саму кількість граміцидину та роблять тугу тампонаду піхви. Для стимуляції пологової діяльності внутрішньовенно вводять окситоцин або простогландини.

Догляд за хворою полягає у ретельному спостереженні за станом скорочення матки. Медсестра слідкує за виділеннями із статевих шляхів, вимірює температуру тіла жінки з метою вчасного виявлення ускладнень запального характеру.

Аборт – це не кінець, а, навпаки, початок нових важких проблем. З абортом лише дійсно починаються проблеми. Не тільки дитя вбивається під час аборту, а також жінки зазнають фізичних ушкоджень або психічних травм.

 

 

Фізичні наслідки штучного аборту

Під час аборту:

- перфорація стінки матки;

- кровотеча.

Після аборту:

- ендометрит – запалення внутрішнього шару матки;

- параметрит – запалення навколоматкової клітковини;

- пельвіоперитоніт – запалення очеревини малого таза;

- патологічні пологи (передчасний або ранній розрив плодових оболонок, слабкість пологової діяльності, аномалії передлежання та передчасне відшарування плаценти, невиношування вагітності, позаматкова вагітність);

- жіноче безпліддя;

- важкі психічні ушкодження.

Штучні аборти негативно впливають на перебіг і закінчення наступних пологів. Під час пологів може виникнути передчасне або ранній розрив плодових оболонок, слабкість пологової діяльності, аномалії передлежання і відшарування плаценти.

Невиношування вагітності може бути внаслідок внутрішньоматкових зрощень, які виникають внаслідок штучного аборту.

Часто зустрічається передчасне або раннє відходження навколоплідних вод, яке нерідко поєднується зі слабкістю пологової діяльності. При цьому перейми рідкі, короткі, малоефективні, що затягує та ускладнює пологи.

Передлежання плаценти – це патологічне розташування плаценти в матці. Це ускладнення призводить до маткової кровотечі в кінці вагітності та під час пологів. Кровотеча може загрожувати матері та плоду. Також значну кровотечу може викликати прирощення плаценти. Після народження дитини плацента не може самостійно відшаруватися від стінок матки, а часткове її відшарування може призвести до значної кровотечі. Ця патологія частіше є наслідком штучного аборту.

Позаматкова вагітність виникає внаслідок змін, які виникають в маткових трубах, при інфантилізмі. Велику роль у позаматковій вагітності відіграють запальні процеси маткових труб, що призводить до повного закриття просвіту труб, викликають їх непрохідність і призводять до безпліддя. Початковий період перебігу позаматкової вагітності супроводжується ознаками звичайної вагітності. Переривається частіше в кінці другого на початку третього місяця вагітності. В одних випадках відбувається розрив труби, при цьому плідне яйце попадає в черевну порожнину. Але значно частіше відбувається трубний викидень, коли яйце відшаровується й попадає в черевну порожнину через зовнішній розширений кінець маткової труби. Внаслідок цього виникає внутрішньочеревна кровотеча.

 

 

Психічні наслідки аборту

Призначення, суть жінки - давати й оберігати життя. Вбивство дитини

суперечить природі жінки, її вродженому материнському інстинкту. Саме тому немає жінки, для якої аборт минув би безслідно. Немало жінок впродовж року не можуть прийти до себе після цієї події. В інших доходить до нервових захворювань, котрі через свою довготривалість вимагають лікування у неврологічних клініках. Вбита дитина живе в її спогадах і уяві далі, супроводить її впродовж всього життя, аж до смертельного ложа. Аборту без таких душевних наслідків немає.

Психіатри, психотерапевти та інші лікарі спостерігають у жінок, що вдавалися до аборту, цілу низку психічних захворювань:

- відчуття страху й жахливі сни (провалювання у безодню, переслідування, народження мертвої дитини, спотворені чи покалічені діти), страх перед раптовим нещасним випадком, як відплата за вчинений гріх;

- безсоння;

- депресії із спробами самогубства;

- проблеми подружнього життя;

- “відшукування” знищеної дитини з-поміж її однолітків;

- витіснення (непомірно розвинені спогади витісняються у сферу півсвідомого,

- спричиняючи вегетативно-невротичні розлади: болі в нижній частині

- живота, болі голови й спини, головокружіння);

- психози (душевні хвороби).

Часто ці психічні розлади ідуть поруч з тілесними недугами, як порушення серцевого ритму, приступи мігрені, розлади шлунка і кишечника, статеві розлади. У багатьох випадках психічні хвороби лікуються дуже важко, або стають зовсім невиліковними. Психологи та психотерапевти сповіщають про “безліч жінок, які після аборту стали душевнохворими в тяжких і навіть найтяжчих формах”.

 

РОЗДІЛ V

 

ПРИРОДНІ МЕТОДИ ПЛАНУВАННЯ СІМ’Ї

Історія розвитку природних методів

Природні методи планування сім’ї ґрунтуються на спостереженні за фізіологічними ознаками фертильності (плідності) та інфертильності (неплідності) протягом фаз менструального циклу (поняття і ознаки плідності описані в розділі „Анатомія і фізіологія статевих органів” на ст.. 26-32).

При використанні цих методів з метою контрацепції пара добровільно утримується від статевого акту під час фертильної фази менструального циклу жінки (періоду, під час якого жінка може завагітніти). Для того, щоб жінка могла завагітніти, пара повинна мати статеві зносини під час фертильної фази.

За визначенням ВООЗ, метод контролю фертильності є засобом планування або запобігання вагітності за допомогою визначення фертильних (плідних) днів менструального циклу, в період яких жінка покладається на періодичну абстиненцію (утримання), або інші способи запобігання вагітності. Отже, він не є безпосереднім контрацептивним методом; скоріше жінка покладається на абстиненцію або інші контрацептиви протягом фертильних днів.

Дані про історію розвитку природних методів планування сім’ї досить обмежені, хоча є дані про використання методу спостереження за ознаками фертильності протягом менструального циклу. З середини ХIХ ст. зустрічаються дані про використання методу цервікального слизу. У 1876 році Марія Путнам встановила, що базальна температура тіла змінюється протягом менструального циклу. У 30-і роки нашого століття було висловлено думку про те, що фертильність досягає своєї вершини в середині менструального циклу, що пов’язане з визріванням та виходом яйцеклітини. Це відкриття призвело до створення календарного або ритмічного методу Огіно-Кнауса.

У 60-х роках ХХ століття було виявлено, що життєдіяльність сперматозоїдів у організмі становить кілька днів. Приблизно в цей же період Джон і Евелін Біллігси створили метод цервікального слизу для визначення фертильності жінки. Прості, які легко виконуються, тести функціональної діагностики для визначення функціонального стану репродуктивної системи не втратили свого значення і в наш час.

Щоб встановити фертильний і нефертильний періоди кожного менструального циклу, недостатньо знати тільки час овуляції. Також необхідно знати час, протягом якого яйцеклітина може бути запліднена після овуляції, і тривалість життя сперматозоїдів до овуляції в статевих шляхах жінки. Тривалість життя яйцеклітини - від 12 до 24 годин. Отже, щоб жінка завагітніла, запліднення повинно відбутися протягом кількох годин після овуляції. Як показують дослідження, іноді буває і друга овуляція, результатом якої є багатоплідна вагітність (близнюки), в такому випадку друга овуляція, звичайно, відбувається протягом 24 годин після першої овуляції.

Тривалість життя сперматозоїдів різна й залежить від середовища. У статевих шляхах жінки виживання сперматозоїдів залежить від наявності та якості слизових виділень шийки матки, що виробляються секреторними клітинами її поверхні. Щойно виділені сперматозоїди не здатні запліднити яйцеклітину. Спочатку вони повинні зазнати ряду змін, які включають в себе виділення ферментів з голівки сперматозоїда. Для цих змін потрібен час і наявність ряду факторів, які забезпечуються слизовими виділеннями шийки матки.

 

Ефективність методів

У даний час природними методами контрацепції користуються близько 5-8% пар. Показник «контрацептивної невдачі» (частота настання вагітності при регулярному використанні методу) далеко не найкращий. Насправді вагітність настає у 20% випадків типового застосування методу.

Серед ідеальних користувачів цей показник може складати 2% тільки при постовуляторному застосуванні методів, при використанні симптомотермального методу показник «невдач» досягає 6%, овуляторного методу – 8%, а застосування календарного методу призводить до вагітності в 10% випадків.

Дійсно показники «контрацептивної невдачі» серед типових користувачів значно перевищують ці цифри. За даними ВООЗ статеві зносини без застосування методів контрацепції протягом фертильного періоду овуляторного менструального циклу призводить до частіших випадків вагітності, ніж недостатнє розуміння методів складання графіків менструального циклу.

Ефективність методів природного планування сім’ї як засобу контрацепції визначають такі фактори:

- бажання пари застосувати даний метод контрацепції;

- правильне використання методу періодичної абстиненції або інших засобів

- контрацепції в дні фертильного періоду;

- відповідне навчання й знання даного методу контрацепції;

- регулярність менструального циклу.