Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ћистецтво ≤спан≥њ




 

XVII стол≥тт€ Ц Узолотий в≥кФ ≥спанськоњ культури. ≤, водночас, це Ц пер≥од глибокого занепаду, пол≥тичноњ ≥ економ≥чноњ кризи в крањн≥. Ќаймогутн≥ша держава св≥ту XVI стол≥тт€ перетворюЇтьс€ в реакц≥йну, другор€дну, в≥дсталу крањну.  онсервативна пол≥тика ≥спанського абсолютизму нищила розвиток кап≥тал≥стичних в≥дносин.все сильн≥шим стаЇ зубож≥нн€ народу при нестримних розкошах двору. ¬се жорсток≥шим стаЇ тиск ≥нкв≥зиц≥њ. ≤ на тл≥ загальнонац≥ональноњ кризи Ц бурхливий розкв≥т мистецтва. јналог≥чну ситуац≥ю ми спостер≥гали в ≤тал≥њ початку XVI стол≥тт€. ќчевидно, попередн≥й розкв≥т сусп≥льства пробуджуЇ творч≥ сили народу ≥ цей п≥дйом в культур≥ реал≥зуЇтьс€ тод≥,коли в ≥нших сферах житт€ починаЇтьс€ спад.

–озпочавшись наприк≥нц≥ ’V≤ стол≥тт€, розкв≥т мистецтва в ≤спан≥≥ був недовгим, але €скравим ≤ р≥зноб≥чним. Ќа цьому процес≥ позначилось свЇр≥дне сп≥вв≥дношенн€ окремих сусп≥льних сил. « одного боку грош≥ ≥ дух збагаченн€, типов≥ ≥ дл€ час≥в перв≥сного накопиченн€ кап≥тал≥в, продовжують бути важ≥лем вс≥х в≥дносин. јле нац≥ональна буржуаз≥€, збанкрут≥вши ще в минулому стол≥тт≥,так ≥ не стала в ≤спан≥≥ значною сусп≥льно-пол≥тичною силою.÷е посилюЇ зростанн€ протир≥ч м≥ж пан≥вною верх≥вкою ≥ загальною масою населенн€.¬ мистецтв≥ це ви€вилось в консервативност≥ аристократично-феодальних у€влень ≥ упереджень.≤, водночас, народн≥ основи, народна самоповага в ≥спанськ≥й культур≥ ц≥Ї≥ доби сильн≥ш≥,н≥ж в ≥нших кра≥нах.¬иразником цих дво≥стих тенденц≥й став особливий прошарок ≥спансько≥ ≥нтел≥генц≥≥, сформований ≥з середовища зубож≥лого др≥бного двор€нства. р≥м цього, в мистецтв≥ ≤спан≥≥ привертають увагу контрасти суворо≥ правди житт€ ≥ рел≥г≥йне наповненн€ вс≥х €вищ культури.“ому ≥ в загальн≥й картин≥ розвитку ≥спанського мистецтва менше стильово≥ ц≥л≥сност≥ ≥ Їдност≥.

јрх≥тектура. Ќац≥ональна арх≥тектурна думка розвиваЇтьс€ в напр€мку вишукано≥ декоративност≥ та незвичних ефект≥в.—тиль бароко мав пл≥дний грунт дл€ свого розвитку, поск≥льки п≥двищена живописн≥сть притаманна сам≥й сутност≥ ≥спансько≥ арх≥тектури.ѕроте, використовуючи барочн≥ форми, митц≥ не створили памТ€ток д≥йсно своЇр≥дних. ƒо того ж, пишно-декоративним тенденц≥€м бароко протисто€ли традиц≥≥ попереднього аскетичного стилю УерререскФ. Ѕарочн≥ засади найповн≥ше вт≥лились в фасад≥ собору сан ≤с≥дро дель –≥аль в ћадрид≥ (автор ‘ранс≥ско Ѕаут≥ста). ‘асад справл€Ї враженн€ ц≥л≥сност≥, урочисто≥ поважност≥. …ого ув≥нчують дв≥ нар≥жн≥ башти, де трьохчетвертн≥ колони, розкрепований карн≥з ≥ н≥ша з скульптурою над порталом створюють виразну гру пластичних мас.

«агальнов≥домим ≥ д≥йсно ориг≥нальним твором арх≥тектури ’VI≤ стол≥тт€ Ї головний фасад собору в √ранад≥. …ого автором був скульптор ≥ живописець јлонсо  ано (1601-1667). ‘асад у€вл€Ї собою приставлену до споруди гранд≥озну трид≥льну арку. ¬с≥ елементи композиц≥њ повТ€зан≥ м≥ж собою: вертикальна направлен≥сть основних членувань посилюЇтьс€ рухом струнких п≥л€стр, гнучк≥ обриси аркади повторюютьс€ в порталах, в≥кнах, медальонах над кап≥тел€ми. ќбТЇмний карн≥з д≥лить фасад на два поверхи, що вносить додатковий ритм≥чний акцент.

—кульптура. ѕор€д з гранд≥озними в≥тарними композиц≥€ми Ц ретабло в XVII стол≥тт≥ в ≤спан≥≥ розвиваЇтьс€ ≥ станкова скульптура. ¬она, €к ≥ ран≥ше, повн≥стю п≥дпо€дкована культов≥й тематиц≥. ¬ основному це були образи ’риста, Ѕогоматер≥ та св€тих, €к≥ прикрашали храми або складали УпасосФ Ц скульптурн≥ групи, що проносились п≥д час рел≥г≥йних процес≥й. —в€т≥ образи повинн≥ були вражати у€ву життЇпод≥бн≥стю, ≥ллюз≥Їю реальност≥, тому в скульптур≥ застосовуЇтьс€ пол≥хром≥€. –озфарбован≥ статуњ вбирались в дорогоц≥нн≥ шати, прикрашались коштовност€ми. ¬ друг≥й половин≥ стол≥тт€ пот€г до натунал≥стичност≥ породжуЇ манекнопод≥бн≥ рем≥снич≥ вироби з руками ≥ ногами на шарн≥рах, кришталевими сльозами тощо. јле початковий розкв≥т деревТ€ноњ пол≥хромноњ скульптури незаперечний.

ѕров≥дна тенденц≥€ ≥спанськоњ пластики - прагненн€ самобутност≥.“ому ≥ звертаЇтьс€ профес≥йна скульптура до народноњ творчост≥, а саме пол≥хромних деревФ€них статуй. « самого початку стол≥тт€ формуютьс€ п≥вн≥чна школа в  аст≥л≥њ та п≥вденна в јндауз≥≥. ¬≥домим представником п≥вн≥чноњ школи був √регор≥о ‘ернандес (1576-1636). “онка спостережлив≥сть за натурою поЇднуЇтьс€ в його роботах з драматичноюемоц≥йн≥стю. …ого приваблюють глибок≥ душевн≥ переживанн€, сувора стриман≥сть у вираженн≥ скорботи ≥ стражданн€. “акими Ї його У—в. “ерезаФ, У—корботна Ѕогомат≥рФ. „и не найкращою композиц≥Їю ‘ернандеса вважаЇтьс€ Уќплакуванн€Ф. √рупа сконцентрована в межах простого силуету. ≈моц≥йне звучанн€, вт≥лене в образ≥ ћар≥њ, сповнене великоњ внутр≥шньоњ напруги. —корботне обличч€ Ѕогородиц≥ Ц виразне ≥ вродливе; стримано багатозначним Ї жест правиц≥, що зметнулась догори. “≥ло ’риста збер≥гаЇ ≥деальн≥сть пропорц≥й, але в ц≥лому воно Ц вугласте ≥ тенд≥тне Ц безт≥лесне.

¬ п≥вденн≥й скульптурн≥й школ≥ б≥льше в≥дчутний л≥ричний настр≥й. ќчолюЇ њњ ’уан ћарт≥нес ћонтаньЇс (1568-1649). …ого мистецтво в≥льн≥ше, в ньому не так в≥дчутна рел≥г≥йна екзальтац≥€ та аскетична сувор≥сть. ¬ трактовц≥ форм переважаЇ ренесансне розум≥нн€ гармон≥≥ пропорц≥й ≥ краси людського т≥ла. —тражданн€ зображуЇтьс€ дуже стримано.  ращим його роботам притаманн≥ спок≥й, одухотворен≥сть ≥ стримана сила. «окрема такими рисами позначений образ У—в. ЅруноФ. ÷ентральне м≥сце в доробку майстра займаЇ ћадонна. ¬она постаЇ то юною д≥вою, то величною ≥ чар≥вною царицею небесною з немовл€м на руках.

”чнем ћонтаньсса був јлонсо  ано, чињ роботи прикрашають √ранаду. ¬еликою попул€рн≥стю сучасник≥в користувавс€ учень ј.  ано ѕедро де ћена (1628-1688). Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥деал≥зуючоњ манери  ано, зр≥л≥ роботи де ћена сповнен≥ сувороњ сили, екзальтац≥њ ≥ м≥стицизму. «разком такого п≥дходу може бути У—в. ‘ранц≥скФ.

∆ивопис.  ращ≥ дос€гненн€ ≥спанськоњ школи, €к ≥ в б≥льшост≥ крањн т≥Їњ доби, повТ€зан≥ з живописом. як зазначалось, основною сферою д≥€льност≥ живописц≥в ≤спан≥≥њ було створенн€ монументальних рел≥г≥йних композиц≥й. ™диним нерел≥г≥йним жанром, що активно розвивавс€, став портрет. ¬арто зазначити, що формуванн€ нац≥ональноњ л≥н≥њ в живопис≥ супровджувалось боротьбою напр€мк≥в. ќф≥ц≥йне мистецтво опиралось на традиц≥њ роман≥ст≥в з њх ≥деал≥зуючими тенденц≥€ми. ќсновними центрами прогресивних спр€мувань були —ев≥ль€ ≥ ¬аленс≥€ Ц кв≥туч≥ м≥ста, де на в≥дстан≥ в≥д двору корол€ см≥лив≥ше ви€вились нов≥ пошуки.

ѕершими митц€ми, €к≥ посл≥довно в≥дстоювали реал≥стичний п≥дх≥д, були в той час ‘ранц≥ско –≥бальта (1551-1628) та ‘ранц≥ско ≈ррера —тарший (1576-1656). “ворч≥сть –≥бальти сп≥взвучна караваджизму, але це Ц не зовн≥шн€ формальна под≥бн≥сть, а внутр≥шн€ потреба творчост≥ майстра. ѕод≥бн≥ до каравадж≥вських пошуки набули завершеност≥ в сер≥≥ з житт€ св. ‘ранц≥ска дл€ монастир€ капуцин≥в б≥л€ ¬аленс≥≥. –≥зк≥ св≥тлот≥ньов≥ контрасти п≥дкреслюють матер≥альн≥сть великих ф≥гур, що виступають на темному тл≥. ЌавколишнЇ середовище в≥дсутнЇ, детал≥ зведен≥ до м≥н≥мума. ¬одночас, композиц≥€м притманн≥ сувор≥сть ≥ м≥стицизм (У¬ид≥нн€ св. ‘ранц≥скаФ).

ўе см≥лив≥шими Ї роботи €скравого колориста ≈ррери —таршого. …ого величезн≥, написан≥ в≥льним пастозним мазком полотна несуть в≥дбиток авторського темпераменту.  ращ≥ роботи Ц У—в. ¬асиль ¬еликийФ,Ф¬ид≥нн€ св. ¬асил€Ф. √ерой ≥ св€т≥, що його оточують, утворюють величну групу на золотаво-рожевих хмарах. ¬ обрисах ф≥гур з гостроконечними головними уборами, в виразах облич, особливо Ц св. ¬асил€ Ц Ї щось гр≥зно-невблаганне. —ивобородий патр≥арх виголошуЇ догмати христи€нства ≥ автор дос€гаЇ враженн€ урочистост≥ моменту.

÷≥кавою ознакою часу була по€ва теоретичноњ прац≥ Ућистецтво живописуФ сев≥ль€нц€ ‘ранц≥ско ѕачеко (1564 Ц 1654). ƒосить посередн≥й практик, ѕачеко був в≥домим художником-педагогом ≥ уславивс€ €к людина великоњ художньоњ культури, глибоких знань. –обота цензором в ≥нкв≥зиц≥њ не заважала його захопленню гуман≥стичними ≥де€ми. …ого трактат в≥дбиваЇ протир≥чч€ тогочасного житт€: в теор≥њ автор виступаЇ €к посл≥довник роман≥ст≥в, але в практичних порадах, особливо щодо портрету опираЇтьс€ на реал≥стичн≥ засади.  ращим учнем ѕачеко був ¬еласкес.

ѕошуки таких майстр≥в €к –≥бальта та ≈ррера п≥дготували грунт дл€ формуванн€ талановитих митц≥в молодшого покол≥нн€, таких €к –≥бера ≥ —урбаран. ѕри вс≥х розб≥жност€х њх творч≥сть обТЇднуЇ в≥дмова в≥д умовноњ ≥деал≥зац≥њ образ≥в, абсолютна правдив≥сть, зверненн€ до натури ≥ справжн€ народн≥сть. ќбидва вони Ї майстрами монументальних рел≥г≥йних композиц≥й ≥ в≥добразили м≥стичн≥ настроњ доби. јле, попри це, њх хвилюЇ життЇва правда, характерн≥сть людини ≥ њњ внутр≥шн≥й св≥т.

’усепе –≥бера (1591- 1652) був, в≥рог≥дно, учнем –≥бальти. ¬ 1612 роц≥ в≥н назавжди вињхав з ≤тал≥њ, де з 1616 року жив ≥ працював в Ќеапол≥ Ц волод≥нн≥ ≥спанськоњ корони. Ѕув придворним художником неапол≥танських в≥цекорол≥в ≥ його творч≥сть мала вплив €к на ≥спанц≥в, так ≥ на ≥тал≥йських живописц≥в. ¬ його спадщин≥ переважаЇ драматична тема стражданн€ ≥ мученицького подвигу людини. ”никаючи мелодрами, майстер наповнюЇ своњ полотна глибоким почутт€м. ∆орстока життЇва правда характеризуЇ картину Ућучеництво св. ¬арфолом≥€Ф. ¬ центр≥ композиц≥њ мускул€ста оголена постать мученика, €кого ≥з зусилл€м п≥д≥ймають на перекладину стовпа кати. ÷ей образ написано дуже конкретно ≥ ≥ндив≥дуально. √рубе вилицювате обличч€ з виразом муки ≥ душевного пориву, справл€Ї драматичне враженн€.

¬ м≥фолог≥чних композиц≥€х, таких, €к УѕТ€ний —иленФ, митець критично ставитьс€ до €зичницьких мотив≥в ≥ п≥дкреслюЇ в персонажах брутальн≥, н≥кчемн≥ €кост≥. ¬одночас, –≥бера ви€вл€Ї себе тонким психологом в роботах ориг≥нального жанру, де поЇднуютьс€ сюжетний образ ≥ портрет. ƒо цього жанру належить р€д зображень католицьких св€тих та стародавн≥х ф≥лософ≥в. ÷≥каво, що вс≥ вони написан≥ з представник≥в простого народу. ћайстер уважно насл≥дуЇ натуру, передаючи сувор≥ засмагл≥ обличч€, обшарпаний од€г, вузлуват≥ спрацьован≥ руки. „и не найкращим з ц≥Їњ сер≥њ Ї Уƒ≥огенФ. …ого смагл€во-бл≥де обличч€ сповнене значущост≥, внутр≥шньоњ сили. Ўирокий резлет бр≥в надаЇ виразу скорботноњ уваги; в спок≥йному погл€д≥ очей в≥дчутна мудр≥сть людини, що глибоко п≥знала житт€. ¬ у€вному образ≥ ф≥лософа –≥бера п≥д≥ймаЇтьс€ до висот п≥знанн€ людськоњ особистост≥.

¬ п≥зн≥ш≥ часи в полотнах митц€ переважаЇ л≥ричний настр≥й. ¬еликим визнанн€м користуЇтьс€ його У—в. ≤несаФ, де вт≥лено образ чистоњ, зворушливоњ ≥ св≥тлоњ юност≥. « дивовижною правдою ≥ щир≥стю передано тонку, грац≥йно-незграбну постать п≥дл≥тка, чар≥вне личко з величезними очима, хвил≥ шовковистого волосс€ ≥ н≥жн≥ руки.  омпозиц≥€ будуЇтьс€ по дагонал≥ з рухом великих живописних пл€м. ћатер≥альн≥сть деталей поЇднуЇтьс€ з значним художн≥м узагальненн€м. Ќавколишн≥й прост≥р передано дуже умовно. ¬се полотно написано в широк≥й, в≥льн≥й манер≥, в р≥дк≥сному по крас≥ ≥ багатству в≥дт≥нк≥в колорит≥. “ими ж рисами мТ€коњ, св≥тлоњ по настрою поетичност≥, але без драматизму попередньоњ роботи в≥др≥зн€ютьс€ ≥ У«аручини св.  атериниФ, У ал≥чкаФ.

“ворч≥сть ‘ранц≥ско —урбарана (1598-1664) певною м≥рою протилежна –≥бер≥ ≥, водночас, перекликаЇтьс€ з ним. —ин естремадурського сел€нина, в≥н навчивс€ в —ев≥льњ, можливо у ≈ррери —таршого, дружив з ¬еласкесом. ћайже все житт€ жив в —ев≥льњ, в останн≥ роки Ц в ћадрид≥. «амовниками —урбарана були монастир≥ ≥ пров≥дною темою творчост≥ Ц цикли з житт€ св€тих. ¬елику попул€рн≥сть митцю прин≥с цикл полотен з житт€ св. Ѕонавентури, де добре простежуЇтьс€ своЇр≥дн≥сть манери. ¬ цих роботах оживаЇ монотонн≥сть бутт€ ≥спанського монастир€. ¬с≥ персонаж≥ написан≥ на основ≥ натурних спостережень. ћатер≥ально ≥ лакон≥чно в≥дтворен≥ ≥нтерТЇри ≥ предмети побуту.  омпозиц≥њ прост≥ ≥ вр≥вноважен≥, д≥€ розвиваЇтьс€ статечно. √ероњ —урбарана заглиблен≥ в себе, стриман≥. ¬елик≥ ф≥гури розсташован≥ паралельно площин≥ полотна в неглибокому простор≥. ≤нод≥ вводитьс€ прорив в глибину, не зовс≥м повТ€заний з передн≥м планом.  артини будуютьс€ на сп≥вв≥дношенн≥ темних ≥ св≥тлих площин та великих барвних пл€м. —увора ср≥бл€сто-с≥ра гама пожвавлюЇтьс€ введен€м акцент≥в насичено-червоного кольору, що надаЇ в≥дт≥нку внутр≥шньоњ напруги ≥ руху. ÷е стосуЇтьс€ таких роб≥т €к Ућолитва св.ЅонавентуриФ, У¬≥дв≥дувавнн€ св. Ѕонавентури св.‘омою јкв≥нськимФ. ¬ перш≥й з них ангел, що €вивс€ Ѕон≥аентур≥, пов≥домл€Ї йому ≥мТ€ майбутнього ѕапи. ¬ друг≥й картин≥ монах показуЇ ‘ом≥ јкв≥нському та його оточенню розпТ€тт€ €к джерело свого теолог≥чного натхненн€.

÷≥кавим Ї зображенн€ чудес у —урбарана. ¬они вс≥ дуже конкретн≥ ≥ позбавлен≥ фантастики. јнгели нав≥ть ≥ незграбн≥ ≥ все надзвичайне набуваЇ земноњ реальност≥. Ќевимушеною живописн≥стю в≥дзначаЇтьс€ У„удо св.√уго √ренобльськогоФ. ѕри в≥дв≥дуванн≥ св€тим трапезноњ певного монастир€, мТ€со, що його њли п≥д час посту гр≥шн≥ монахи, перетворюютьс€ на вуг≥лл€. јвтор стримано розпов≥даЇ про це чудо. ћонахи, що статечно сид€ть за довгим столом, не ви€вл€ють хвилюванн€. ¬узький прост≥р обмежений площами ст≥н ≥ довгим убрусом. ‘≥гури монах≥в трактован≥ майже стереоскоп≥чно, нагадуючи принципи баральЇфного вир≥шенн€. –озм≥щений п≥д кутом ст≥л утворюЇ авансцену под≥њ, а справа Ц мотив умовного зображенн€ дальнього плану у вир≥з≥ арки.

як ≥ –≥бера, —урбаран розвиваЇ ≥ жанр умовного портрету в числених зображенн€х св€тих ≥ монах≥в. ¬они подан≥ на в≥есь зр≥ст, вбран≥ в жорстк≥ брокатн≥ ризи або р€си з грубого р€дна Ц ≥ д≥йсно монументальн≥. “аким Ї, наприклад, У—в. Ћаврент≥йФ.  ремезна ф≥гура, що пануЇ над пейзажем, сприймаЇтьс€ €к вт≥ленн€ непорушност≥. ѕри вс≥й одухотвореност≥ перед нами Ц м≥цний с≥льський юнак. ¬≥н тримаЇ в руках символ тортур Ц реш≥тку, на €к≥й був спалений.

ѕритаманна —урбарану речевиста конкретн≥сть зображенн€ €скраво ви€вилась в натюрмортах. ¬ них поЇднуютьс€ принцип площинного п≥дходу до композиц≥≥ з грнично обФЇмним ≥ ч≥тким зображенн€м предмет≥в. ѕобудова натюрморт≥в проста, але тонка ≥ ритм≥чна. ”згальнен≥сть трактовки не заважаЇ сприйн€ттю матер≥альност≥ предмет≥в: глин€них глек≥в, соковитих фрукт≥в, пелюсток тро€нд. ¬елик≥ кольоров≥ пл€ми в≥дзначаютьс€ п≥двищеною звучн≥стю барв у см≥ливому сп≥вставленн≥ чистих жовтих, кадм≥Ївих, червоних ≥ рожевих кольор≥в.

ѕор€д ≥з суворо-величними образами св€тих ≥ мученик≥в —урбаран працював ≥ над л≥ричними характерами. «окрема, в п≥зн≥й пер≥од творчост≥ часто зустр≥чаЇтьс€ сюжет Уƒитинство ћар≥≥Ф, де вт≥лено зворушливо-чистий ≥ скромний образ побожно≥ ≥спанськоњ д≥вчинки.

ѕ≥дсумовуючи розгл€нутий матер≥ал, можна зауважити, що реал≥зм в ≥спанському живопис≥, особливо, у –≥бери та —урбарана, розвиваЇтьс€ в≥д емп≥ричного вивченн€ натури до узагальненн€, в≥д вужчих художн≥х завдань до вир≥шень широких пробем свого часу. ÷ей процес став базою дл€ найвищого злету ≥спанськоњ школи живопису в особ≥ ¬еласкеса.

ƒ≥Їго –одр≥гес де —≥льва ¬еласкес (1599-1660) народивс€ в —ев≥льњ, в зб≥дн≥л≥й двор€нськ≥й родин≥. –≥дне м≥сто митц€ в≥дзначаЇтьс€ напластуванн€м р≥зних культур: палац јлькасар, полумФ€на готика, ренесанс та ерререск. ÷е був також центр торгово-економ≥чноњ д≥€льност≥ ≤спан≥≥. “ому тут актив≥зуЇтьс€ ≥ художнЇ житт€. ¬ будинку ‘ранц≥ско ѕачеко Ц вчител€ ≥ майбутнього тест€ ¬еласкеса збирались представники художньоњ ≥нтел≥генц≥њ, в тому числ≥  аведо та —ервантес. ¬ 1617 роц≥ ¬еласкес здав екземен на званн€ художника (у 18 рок≥в), одруживс€ ≥ почав самост≥йно працювати. ¬ ранн≥х роботах пом≥тний вплив караваджизму, а також Цфламандц≥в. Ѕезумовно, справили враженн€ на митц€ ≥ бодегони ‘.≈ррери —таршого (У—л≥пий музикантФ). Ѕодегони Ц невелик≥ двох Ц або трьох Ц ф≥гурн≥ композиц≥њ побутового жанру, що зображують Утрактирн≥Ф сцени. “акими Ї бодегони ¬еласкеса У—н≥данокФ, У’ристос в дом≥ ћарфи ≥ ћар≥≥Ф, УћулаткаФ. ¬с≥м њм притаманн≥: повага до простих людей в авторському ставлен≥, бажанн€ вир≥шувати ≥ св≥тлот≥ньов≥ ≥ тональн≥ завданн€, зац≥кавлен≥сть емоц≥йними звФ€зками м≥ж персонажами та любов до натюрморту в середовищ≥. ¬ робот≥ У’ристос в дом≥ ћарфи ≥ ћар≥њФ ми бачимо чудовий натюрморт на передньому план≥, побудований на нюансах б≥лого кольору: риби, часник, €йц€. Ќа першому план≥ - стара ж≥нка ≥ д≥вчина-кухарка, спок≥йне обличч€ €коњ модельовано не лише св≥тлот≥нню. Ѕагато сперечаютьс€ про те, що саме зобразив майстер: картину на ст≥н≥: сценку в пройом≥ в≥кна чи в≥дображенн€ в люстерку? ¬ будь-€кому раз≥ ¬еласкес йде шл€хом демократичного побутового трактуванн€ Ѕ≥бл≥њ.

 ращою роботою майстра раннього пер≥оду в стил≥ УбодегонесФ Ї, безумовно, УјквадорФ (продавець води в —ев≥льњ). ¬ аквадор≥ Ц реальн≥й особ≥ на пр≥звище УкорсиканецьФ Ц в≥дчуваЇтьс€ гордий дух незалежност≥, що живе в простому народ≥ ≤спан≥њ. ¬улична сценка набуваЇ майже ритуальноњ урочистост≥, розповсюджуючись н≥би на вс≥ предмети. ќбмежена кольорова гама складаЇтьс€ з чорних, с≥рих, б≥лих ≥ теплокоричневих тон≥в. ¬еласкес милуЇтьс€ красою простих керам≥чних глек≥в, в≥дкриваЇ њх живописно-пластичну красу. «Ф€вл€ютьс€ кольоров≥ рефлекси, €к≥ неможлив≥ при караваджистському п≥дход≥: в≥дображенн€ рожевого пальц€ на поверхн≥ глека, в≥дображенн€ ≥ переломленн€ св≥тла в крапл€х води тощо.

ѕрагнучи працювати при двор≥, ¬еласкес њде до ћадриду. ¬≥н пише дл€ початку портрет попул€рного в той час оф≥ц≥йного поета Ћуњса де √онгори. ѕоет розробив особливий стиль Ц туманно-м≥стично урочистий ≥ наст≥льки штучний, що твори √онгори та його посл≥довник≥в нав≥ть сучасники не могли читати без коментар≥в. ¬еласкес створюЇ наст≥льки в≥дверто-правдивий портрет, що √онгора в≥дмовивс€ в≥д покровительства молодому земл€ку. ѕоет вигл€даЇ в≥длюдним ≥ пихатим, педантично-драт≥вливим. «-п≥д запалених пов≥к на нас спр€мований недоброзичливий погл€д, вираз вуст гордовито-образливий. –азом з тим портрет вир≥зн€Їтьс€ своњми живописними €кост€ми. «ам≥сть колишнього виписуванн€ округлих, обФЇмних форм з важкими чорно-с≥рими т≥н€ми, ¬еласкес см≥ливо л≥пить голову градац≥€ми кольору.

Ќезважаючи на ворож≥сть √онгори, майстер був залишений при двор≥ ≥ до к≥нц€ житт€ був придворним живописцем ‘≥л≥па IV.ќдн≥Їю з перших на ц≥й посад≥ роб≥т став У“р≥умф ¬акхаФ, сюжет €кого, можливо був п≥дказаний –убенсом. «наменитий маестро в цей час перебував в ћадрид≥ ≥ дуже п≥дтримав молодого живописц€. јле ¬еласкес створюЇ типово ≥спанську картину з народним характером трактуванн€ сюжету. ¬ центр≥ Ц ¬акх, €к гостиний хаз€њн з в≥нком на голов≥ сидить на д≥жц≥ вина, пор€д Ц веселий фавн. Ѕ≥л€ нап≥воголених м≥фолог≥чних персонаж≥в розташувалась група б≥дн€к≥в, що полюбл€ють випити. ÷е - найб≥дн≥ш≥ люди, голодн≥ ≥ об≥рван≥. јле н≥€кого фламанського ненажерства ≥ спФ€н≥нн€ немаЇ. ¬с≥ присутн≥ лише збуджен≥ ≥ весел≥, вино допомагаЇ њм в≥двол≥ктис€ в≥д життЇвих негаразд≥в. …ого Уп≥каросФ (брод€ги) жартують, см≥ютьс€, особливо привабливий герой в старому капелюс≥, що дивитьс€ на гл€дача, н≥би запрошуючи випити чашу вина. ‘актично перед нами сповнена тонкого спостереженн€ побутова сцена народного характеру.

¬ 1629 роц≥ ¬еласкес њде до ≤тал≥њ. ¬ √енуњ в≥н вивчаЇ ¬ан ƒейка, в ћ≥лан≥ - Ћеонардо, у ¬енец≥њ Ц “≥ц≥ана, ¬еронезе. Ѕ≥л€ року проживаЇ в –им≥. “ака практика шл≥фуЇ майстерн≥сть митц€. –езультатом перебуванн€ в ≤тал≥њ стали картини У узн€ ¬улканаФ, У“ун≥ка …осипаФ ≥ два пейзажа, що зображують в≥ллу ћедич≥.

У узн€ ¬улканаФ подана под≥бно до У“р≥умфа ¬акхаФ. ћомент, коли јполлон зФ€вл€Їтьс€ до ¬улкана, щоб пов≥домити про зраду ¬енери, перетворюЇтьс€ на прив≥д дл€ майстерного зображенн€ ≥спанськоњ с≥льськоњ кузн≥. ¬с≥ д≥юч≥ особи повФ€зан≥ з простором кузн≥ ≥ обФЇднан≥ колоритом. „удово написано ¬улкана: хоч н≥г не видно, але створюЇтьс€ враженн€ кульгавост≥. јполлон Ї блискучою парод≥Їю на јполлона Ѕельведерського. „удово використовуЇтьс€ кол≥р ≥ св≥тлот≥нь в У“ун≥ц≥ …осипаФ, де вир≥шуЇтьс€ завданн€ показати р≥зницю м≥ж щирим стражданн€м ≤акова та удаваним горем його син≥в.

 ращ≥ ≥тал≥йськ≥ роботи, безумовно, - пейзаж≥ в≥лли ћед≥ч≥. ќбидва вони повТ€зан≥ складним внутр≥шн≥м настроЇм. „и не вперше в мистецтв≥ живопису ми в≥дчуваЇмо елег≥чну ноту ностальг≥њ по прекрасному минулому, тугу за класичною спадщиною ренесансу. ѕо св≥жост≥ ф≥ксуванн€ безпосереднього враженн€ в≥д природи ¬еласкес здаЇтьс€ попередником ≥мпрес≥он≥ст≥в, передачею контраст≥в гармон≥њ ренесансних споруд ≥ побутовою прозою сьогоденн€ та елег≥чним почутт€м закладаЇ засади романтичного пейзажу ’≤’ стол≥тт€.

ѕ≥сл€ поверненн€ на батьк≥вщину, митець багато працюЇ над корол≥вськими замовленн€ми.¬≥н пише групу к≥нних портрет≥в дл€ палацу Ѕуен Ц –ет≥ро та сер≥ю мисливських портрет≥в дл€ “орре де ла ѕарада. —еред них Ц зображенн€ корол€ ‘≥л≥па IV, його першоњ дружини ≤забелли Ѕурбонськоњ, молодшого брата корол€  ардинал Ц ≥нфанта ‘ерд≥нанда, €кий стане нам≥сником у ‘ландр≥њ, маленького принца Ѕалтасара Ц  арлоса. ѕортрети принца Ц шестир≥чноњ чар≥вноњ, жвавоњ, розумноњ дитини Ц позначен≥ симпат≥Їю, теплотою ≥ мТ€ким гумором. ’лопчик з захопленн€м УграсФ полководц€ чи мисливц€, обидва портрети в≥дзначаютьс€ тонким моделюванн€м форм ≥ блискучим живописом. «овс≥м ≥ншого почутт€ серйозноњ поваги до модел≥ сповнений портрет ‘ердинанда. ћолодший брат корол€ був енерг≥йною, привабливою, озумною ≥ см≥ливою людиною, виг≥дно в≥др≥зн€юччись в≥д ‘≥л≥па. ¬≥н зображений в мисливському костюм≥ на тл≥ напрочуд чудово≥ дикоњ природи, вид≥л€ючись вишукан≥стю ≥ спокоЇм.

≈тапною роботою не лише дл€ ¬еласкеса, а й дл€ ≥спанського живопису сл≥д вважати У«дачу ЅредиФ (У—писиФ). ¬ипереджаючи час, автор подаЇ глибоко реал≥стичне трактуванн€ ≥сторичноњ под≥њ. Ќа полотн≥ представлено момент передач≥ в 1625 роц≥ ключ≥в в≥д голандськоњ фортец≥ Ѕреда, €ка кап≥тулювала п≥сл€ р≥чноњ облоги ≥спанськими в≥йськами. ÷е була останн€ перемога ≤спан≥њ ≥ вона не зм≥нила ходу под≥й. ¬еласкес демонструЇ в≥рне, обФЇктивне розум≥нн€ ≥сторичних под≥й. Ѕреда вважалась неприступною, але за наказом корол€ полководець —п≥нола почав облогу.  омандуючий ёстино Ќассау був достойним противником, але арм≥€ —п≥ноли в чотири рази переб≥льшувала голандську. „ерез р≥к фортец€ здалась на почесних умовах: вих≥д в≥йськ п≥д знаменами. —ам Ќассау передаЇ —п≥нол≥ ключ≥.

 артина одразу захоплюЇ природн≥стю композиц≥њ, чистотою пов≥тр€ ≥ св≥тлом, красою ≥ вишукан≥стю колориту, що будуЇтьс€ на переход≥ близьких тон≥в: в≥д с≥рого ≥ золотаво-коричневого внизу, через ср≥бл€сто-блакитну пейзажну далеч≥нь Цдо синьо-блакитного неба. «устр≥ч в≥йськ проходить на пагорбку переднього плану. ј за ними Ц безкрайн€ панорама залитоњ ран≥шн≥м сонцем р≥внини з фортецею в центр≥. Ќа передньому план≥ зл≥ва Ц голандц≥ з ёстино Ќассау, направо Ц ≥спанц≥ з јмброс≥о —п≥нолою. ¬ типах облич, ф≥гурах, од€з≥ майстер розкриваЇ не лише нац≥ональну своЇр≥дн≥сть, а ≥ р≥зницю в соц≥альному склад≥ двох арм≥й. ѕри однаков≥й см≥ливост≥ ≥ мужност≥ повед≥нки ≥спанц≥ вигл€дають б≥льш профес≥йними, орган≥зованими воњнами. ¬еласкес ≥ образи полководц≥в трактуЇ так, що у пор≥вн€нн≥ з —п≥нолою Ќассау вигл€даЇ €к вождь-бюргер, що зустр≥вс€ з вождем-грандом. —аме в цих головних геро€х концентруЇтьс€ драматизм моменту: Ќассау з поклоном передаЇ ключ, а —п≥нола доброзичливо в≥таЇ його, €к це ≥ в≥дбувалось в д≥йсност≥. —п≥нола своњм шл€хетним поводженн€м з супротивником порушив традиц≥њ ≥спанськоњ арм≥њ, а ¬еласкес- традиц≥њ придворного живопису, де переможений завжди принижено сто€в на кол≥нах.

 люч в≥д фортец≥ Ї ключем композиц≥њ: д≥€ розвиваЇтьс€ не фризопод≥бно, а перехресно вглибину. «а групою ≥спанц≥в Ц р€д спис≥в; њх лише 29, але сувора ритм≥чн≥сть створюЇ враженн€ великого в≥йська. ¬ композиц≥њ присутн≥ акценти що ви€вл€ють глибину пристрастей в середин≥ груп ≥спанц≥в ≥ голандц≥в ≥ св≥дчать про тимчасов≥сть перемирТ€.  онтрасти настроњв ≥ думок завершуютьс€ по кра€м композиц≥њ в постат€х юнака ≥ ≥спанського ≥дальго.

ќсобливе м≥сце в творч≥й спадщини ¬еласкеса займають портрети ‘≥л≥па ≤V. ѕовс€кденний побут ≥спанського двору закр≥пл€вс€ суворим етикетом (почет корол€ нарховував 10000 чолов≥к). ¬есь час король присв€чував мисливству, танц€м ≥ ж≥нкам, мав розвинений художн≥й смак ≥ був найб≥льшим колекц≥онером в ™воп≥. ‘≥л≥п IV любив позувати ≥ ¬еласкес багато раз≥в писав його. —ер≥€ портрет≥в корол€ даЇ ун≥кальну можлив≥сть просл≥дкувати формуванн€ майстерност≥ видатного портретиста на конкретному приклад≥.

ѕерший портрет був написаний ще в 1624 роц≥ перед призначенн€м на посаду придворного живописц€, останн≥й Ц в1656 Ц 1657 роках. ÷е Ц ц≥ла епоха. ¬ перших портретах пом≥тно, що виконан≥ вони старанно, з передачею зовн≥шньоњ под≥бност≥, але без свободи узагальненн€. јле вже одразу ж п≥сл€ поверненн€ з ≤тал≥њ ¬еласкес створюЇ ц≥лу низку €скравих за глибиною образу та блискучих за р≥внем виконанн€ роб≥т: к≥нний портрет ‘≥лл≥па, портрет в костюм≥ дл€ урочистих церемон≥й, портрет в мисливському костюм≥. ¬ к≥нному портрет≥ корол€ художник н≥би змагаЇтьс€ з знаменитим портретом д≥да Ц ≥мператора  арла V пензл€ “≥ц≥ана. јле  арл Ц це лицар в обладунку, а ‘≥л≥п Ц кавалер в пишних шатах. ћитець демонструЇ в≥ртуозну манеру письма: недбалу ≥ досклналу водночас. ќсобливо пом≥тна фахова майстерн≥сть в портрет≥, де король зображений в костюм≥ дл€ парадних церемон≥й. ¬≥н д≥йсно був Укоролем дл€ церемон≥йФ ≥ блискуче виконував цю роль. ѕортрет вражаЇ красою колориту, €кий вир≥шуЇтьс€ €к музичне сп≥взвучч€. « незр≥вн€ною майстерн≥стю передано роск≥шний, шитий ср≥блом каштанового кольору костюм. ‘арби ≥ пензл≥ абсолютно п≥двладн≥ митцю: все передано н≥би неохайними пл€мками, крапками, грубими мазками, н≥би-€к, а на в≥дстан≥ Цвражаюче в≥дчутт€ блиску ср≥бла, оксмиту тощо. ќбличч€ ≥ зач≥ска написан≥ в ≥нш≥й, дел≥катн≥й манер≥; риси обличч€ стали спок≥йн≥шими, достойн≥шими.

ќдним з найдоверн≥ших твор≥в Ївропейського живопису справедливо вважаЇтьс€ портрет ‘≥л≥па IV у в≥йськовому костюм≥ Ц УЋа ‘рагаФ.. јбсолютно банальна особа корол€ з бездумним порожн≥м погл€дом, байдужим виразом стаЇ лише приводом дл€ фантастичноњ краси живопису. ÷е Ц д≥йсно бу€нн€ барв, сп≥вставленн€ св≥тло-червоного, коралово-рожевого з перлисто-б≥лим та ср≥бл€сто-с≥рим. ¬ерхн€ нота цього тр≥умфального акорду Ц розк≥шний б≥лий ком≥р УвалонаФ, нижн€ Ц чорне самбреро.

Ќа портретах останн≥х рок≥в король постаЇ перед нами сумним, пригн≥ченим ≥ похмурим, але все ще Ц з осанкою монарха.

”н≥кальною дл€ Ївропейського мистецтва т≥Їњ доби Ї створена ¬еласкесом сер≥€ портрет≥в корол≥вських карлик≥в ≥ блазн≥в Ц У“руанесФ. ѓх було багато при ≥спанському двор≥ ≥ де€к≥ з них, €скрав≥ особистост≥. викликали велике сп≥вчутт€ ¬еласкеса. ÷им настроЇм позначен≥ У≈ль-ѕр≥моФ, У—ебасть€но де ћорраФ. ƒраматизм ситуац≥њ ви€вл€Їтьс€ в контраст≥ м≥ж розумним, тонко-емоц≥йним, неординарним обличч€м з почутт€м власноњ г≥дност≥ та маленькою, потворною ф≥гуркою. ÷е присутнЇ в обох портретах, хоч особи зображених карлик≥в р≥зн€тьс€ за характером. « притаманною йому майстерн≥стю ¬еласкес передаЇ сумну самотн≥сть ≈ль-ѕр≥мо ≥ глибокий в≥дчай та безвих≥дь в очах де ћорра. ћитець створюЇ образи, що вражають глибокою люд€н≥стю.

ƒо найвищих дос€гнень ¬еласкеса в≥днос€ть У¬енеру з дзеркаломФ. «ображенн€ оголеного ж≥ночого т≥ла було новим завданн€м дл€ ≥спанського живопису. ћайстер показуЇ чар≥вну ж≥ночу постать €к загадку Ц спиною до гл€дача. Ћише в дзеркал≥, що тримаЇ јмур, ми бачимо в≥дображене обличч€, неначе оповите серпанком мр≥њ ≥ таЇмниц≥. ћайстерн≥сть композиц≥њ ви€вл€Їтьс€ в гнучких, сп≥вучих л≥н≥€х спини, тал≥њ, стегон ¬енери, що знаход€ть сп≥взвучн≥сть в складках покривала ≥ простирадла. ¬ишукан≥сть ≥ спок≥йна невимушен≥сть пози ¬енери грунтуЇтьс€ на усв≥домленн≥ власноњ краси. —м≥лив≥стю в≥дзначаЇтьс€ ≥ колористична композиц≥€: верхн€ половина полотна складаЇтьс€ з вишневоњ зав≥си ≥ золотисто-коричневого тла; внизу Ц б≥ле простирадло ≥ граф≥тне с≥ре покривало. “епла б≥лизна т≥ла молодоњ ≥спанки сприймаЇ ц≥ рефлекси. Ѕоротьба теплих ≥ холодних рефлекс≥в пост≥йно приймаЇ участь в моделюванн≥ форм, надаючи особливоњ життЇвост≥ твору.

ќдн≥Їю з небагатьох приватних роб≥т художника Ї Уƒама з в≥€ломФ. ¬ картин≥ постаЇ узагальнений образ ≥спанки ’V≤≤ стол≥тт€, ж≥нки з тонким мисленн€м ≥ глибокими почутт€ми, вишуканоњ ≥ стриманоњ. ƒаму з в≥€лом важко назвати красунею, але обличч€ њњ приваблюЇ ≥ захоплюЇ ≥нтенсивн≥стю внутр≥шнього житт€ за зовн≥шньою стриман≥стю. «ахоплююче майстерно написан≥ руки. «м≥стовну роль в≥д≥грають чотки, в≥€ло та мантиль€ Ц символ ≥спанськоњ ж≥нки Ц н≥жноњ ≥ гордовитоњ, побожноњ ≥ пристрасноњ.

¬ 1649-1651 роках ¬еласкес вдруге њде до ≤тал≥њ ≥ п≥д час своЇњ подорож≥ створюЇ один з шедевр≥в св≥тового живопису Ц портрет ѕапи ≤нокент≥€ ’. ѕапа був малопривабливою людиною €к зовн≥, так ≥ за характером, жорстоким, хитрим ≥ владним. ¬еласкес демонструЇ в ц≥й робот≥ нове розум≥нн€ структури портретного образу, характерне дл€ видатних сучасник≥в-портретист≥в: –ембрандта, –убенса. ¬ портрет≥ ми в≥дчуваЇмо бажанн€ передати не лише типов≥ риси модел≥, њњ емоц≥йний стан, але вт≥лити переживанн€ в час≥, њх направлен≥сть в минуле ≥ майбутнЇ. ÷е Ц портрет-б≥ограф≥€. У≤нокент≥й ’Ф вражаЇ ≥сторичною конкретн≥стю, под≥бн≥стю до ориг≥нала, влучн≥стю психолог≥чноњ характеристики, довершен≥стю малюнку, пластики та колориту. ¬ портрет≥ в≥дчуваЇтьс€ масштабн≥сть образу, велич глави ¬ат≥кану. ∆ивописна маестр≥€ грунтуЇтьс€ на розмањтт≥ розк≥шних тон≥в €сно-червоного, бордового, рожевого, б≥ло-блакитного, золотистого ≥ њх численних нюанс≥в. ¬ пор≥вн€нн≥ з вишуканою красою од€гу ще б≥льше вражаЇ п≥дозр≥ло оздоблений погл€д. «а точн≥стю передач≥ натури це - саме житт€. ѕо гармон≥њ барвних сп≥вв≥дношень Ц сам живопис.

ѕ≥сл€ поверненн€ додому ¬еласкес знову пише р€д чудових портрет≥в: королеви ћар≥анни, ≤нфанти ћаргарити, ≤нфанти ћар≥њ “ерези. ќсобливою приваблив≥стю позначен≥ зображенн€ ћаргарити - чар≥вноњ д≥вчинки, що Ї н≥би уособленн€м принцеси. ¬она стала центральною д≥йовою особою ≥ уславленого полотна ¬еласкеса Ућен≥ниФ. «овн≥шн≥й сюжет картини зображуЇ момент, коли до палацовоњ майстерн≥ ¬еласкеса, де в≥н саме працюЇ над портретом корол€ ≥ королеви Ц њх в≥дображенн€ видн≥Їтьс€ в дзеркал≥ на задн≥й ст≥нц≥ Ц зав≥тала маленька ћаргарита з почтом: фрейлинами, карликами, дуень€ми тощо. ћен≥нами називали юних д≥вчатз найзнатн≥ших родин ≤спан≥њ, що належали до найближчого оточенн€ дочок ≥спанських корол≥в. ќдна з них, графин€ ћар≥€ —арм≥Їнто, опустившись на кол≥но, подаЇ ћаргарит≥ напитис€; карлик розважаЇ д≥вчинку. ‘актично, у картин≥ показано той б≥к житт€ ≥спанського двору, €кий був закритим дл€ сторонн≥х. ѕроте, кр≥м зовн≥шнього сюжету ми бачимо ≥ внутр≥шн≥й, головний: це процес художньоњ творчост≥. ¬ центр≥ уваги Ц сам ¬еласкес €к уособленн€ митц€, охопленого поривом натхненоњ прац≥ ≥ повного самоповаги. «авд€ки своњм розм≥рам Ц майже квадратне полотно приблизно 3´3 метри з ф≥гурами майже в натуральну величину Ц Ућен≥ниФ справл€ють незр≥вн€не враженн€ причетност≥ гл€дача до под≥њ.

ќдним з останн≥х твор≥в ¬еласкеса Ї картина Уѕр€хиФ. Ќа першому план≥ ми бачимо прим≥щенн€ корол≥вськоњ гобеленовоњ майстерн≥, де ж≥нки-майстрин≥ працюють за веретенами ≥ ткацькими верстатами. ћайстерн€ скупо осв≥тлюЇтьс€ з б≥чного в≥кна. ¬с≥ рухи роб≥тниць сповнен≥ чар≥вноњ невимушеност≥ ≥ природньоњ грац≥њ. Ќа другому план≥ Ц в €скраво осв≥тленому промен€ми сонц€ зал≥ знатн≥ дами розгл€дають вже виготовлений гобелен. «а ≥ншими припущенн€ми в осв≥тленому прим≥щенн≥ в глибин≥ проходить репетиц≥€ аматорського спектаклю на тл≥ гобелену, що править за декорац≥ю. ¬с€ сцена вражаЇ життЇвою правдою. «гадуютьс€ два слова, вис≥чених на памТ€тнику ¬еласкесу: У∆ивописцю ≥стиниФ.

¬ друг≥й половин≥ в мистецтв≥ ≤спан≥≥ починаЇтьс€ занепад. Ќайб≥льшою попул€рн≥стю в цей час користуЇтьс€ Ѕартоломео ≈стеба ћур≥льо /1618-1682/. ¬≥н насл≥дував болонських академ≥ст≥в ≥ уславивс€ численними образами чар≥вних мадонн.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-05-06; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 767 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќаглость Ц это ругатьс€ с преподавателем по поводу четверки, хот€ перед экзаменом уверен, что не знаешь даже на два. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2278 - | 1897 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.031 с.