Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


’V≤≤ стол≥тт€




«ј’≤ƒЌќ™¬–ќѕ≈…—№ ≈ ћ»—“≈÷“¬ќ

       
 
 
   


5.1. «агальна характеристика мистецтва с≥мнадц€того стол≥тт€.

 

 

—≥мнадц€те стол≥тт€ Ї черговим значним етапом св≥товоњ ≥стор≥њ мистецтва. ÷е Ц час докор≥нних економ≥чних зм≥н та соц≥альних потр€с≥нь. ўе б≥льше загострюютьс€ протир≥чч€ остаточно занепадаючого феодального ладу, активн≥ше ви€вл€ютьс€ риси нового устрою. Ѕагато крањн переживають класов≥ революц≥њ: буржуаз≥€ претендуЇ на владу ≥ там, де њњ роль велика /јнгл≥€, √оланд≥€/, встановлюютьс€ нов≥ сусп≥льн≥ в≥дносини. ” ‘ранц≥њ, ≤спан≥њ утверджуютьс€ централ≥зован≥ монарх≥њ. ѕроте, подолавши феодальну роздроблен≥сть ≥ обТЇднавши крањну, абсолютизм швидко втрачаЇ прогресивне значенн€.

™вропейське сусп≥льне житт€ ц≥Їњ доби позначене також певним реваншем католицькоњ церкви. јктивна боротьба проти диктату –има €к центра католицизма, що прот€гом минулого стол≥тт€ точилас€ в багатьох крањнах, завершуЇтьс€ в певних випадках в≥дновленн€м церковноњ могутност≥. ѕроте, католицька рел≥г≥€ ≥ сама зазнаЇ зм≥н, реформуЇтьс€ в б≥к б≥льшоњ гнучкост≥, що особливо ви€вилос€ в д≥€льност≥ новоствореного ордену ≥Їзуњт≥в.

 ультура ’”≤≤ стол≥тт€ в≥дбиваЇ всю складн≥сть ситуац≥њ, з≥ткненн€ реакц≥њ ≥ прогресу. ÷е був час надзвичйно активного розвитку точних та природничих наук. «окрема, сл≥д згадати в≥дом≥ в≥дкритт€ ƒекарта, ѕаскал€, Ќьютона, √ал≥ле€, “ор≥челл≥, Ћейбн≥ца, Ћ≥венгука. ”сп≥хи точних знань спри€ли не менш усп≥шному розвитку рац≥онал≥стичного напр€мку ф≥лософ≥њ. « б≥льшою чи меншою посл≥довн≥стю науков≥ прац≥ ‘.Ѕекона, Ѕ.—п≥нози, ƒекарта, “.Ћокка стверджували матер≥ал≥стичний св≥тогл€д.

’”≤≤ стол≥тт€ дало св≥тов≥ блискуч≥ пр≥звища в галуз≥ л≥тератури. ѕочаток доби повТ€зуЇтьс€ з творч≥стю Ўексп≥ра ≥ —ервантеса, дал≥ Ц Ћопе де ¬ега,  альдерон,  орнель, –ас≥н, ћольЇр, ћ≥льтон, Ћрошфуко, мадам де Ћафайст. як видно, найб≥льшого розвитку дос€гаЇ жанр драматург≥њ. ÷ей пер≥од став також важливою в≥хою в музиц≥. ‘ормуЇтьс€ опера, оратор≥€, розвиваЇтьс€ ≥нструментальна музика, розкв≥таЇ творч≥сть ћонтеверд≥. “онально-гармон≥йний принцип поступово починаЇ вит≥сн€ти середньов≥чну пол≥фон≥ю.

ѕод≥бн≥ процеси проход€ть в пластичних мистецтвах. ¬ищ≥ дос€гненн€ демонструють ≤тал≥€, ≤спан≥€, ‘ландр≥€, √оланд≥€, ‘ранц≥€.  ожна з цих шк≥л маЇ своњ особливост≥ ≥ водночас, риси взаЇмноњ сп≥льност≥. ¬ кожному випадку мистецтво, €к одна з форм ≥деолог≥њ в≥дбиваЇ сусп≥льн≥ настроњ, соц≥альну боротьбу свого часу. “ак, в ≤тал≥њ, де в≥дновила свою могутн≥сть католицька церква, в мистецтв≥ €скраво в≥дчутний њњ вплив. ћистецтво ‘ранц≥њ ¬т≥люЇ ≥дею безмежноњ влади монарха. ћистецтво √оланд≥њ несе в≥дбиток погл€д≥в буржуаз≥њ.

≤сторична своЇр≥дн≥сть культури ’”≤≤ стол≥тт€ пом≥тна у пор≥вн€нн≥ ≥ по контрасту з –енесансом. як памТ€таЇмо, йому був притаманний пафос життЇствердженн€, впевнен≥сть в гранд≥озних можливост€х та особлив≥й рол≥ людини в св≥т≥ Ц антропоцентризм. ћайстри в≥дображали т≥ сторони людськоњ д≥€льност≥, €к≥ в≥дбивали њх гуман≥стичн≥ у€вленн€. ј в наступному стол≥тт≥ ц€ д≥€льн≥сть постаЇ перед митц€ми у вс≥й гострот≥ нерозвТ€зних протир≥ч. “ому загальна картина художнього житт€ дуже складна. —м≥ливий розрив  араваджо з традиц≥€ми в ≥мТ€ ствердженн€ реальноњ д≥йсност≥ Ц та дуал≥зм чуттЇвого та ≥ррац≥онально-м≥стичного в творчост≥ Ѕерн≥н≥, життЇлюбство твор≥в –убенса, складана етична проблематика образ≥в ѕуссена, холодна довершен≥сть фресок  арачч≥, багатозначна зм≥стовн≥сть ¬еласкеса ≥ траг≥чн≥ кол≥з≥њ –ембрандта Ц все це ’”≤≤ стол≥тт€.

≤нтенсивно розвиваютьс€ жанри, повТ€зан≥ з д≥йсн≥стю: пейзаж, натюрморт, побутовий. Ќова тематика ≥ форми в≥дбивають нове ставленн€ людини до св≥ту: в с≥мнадц€тому стол≥тт≥ вона втратила в≥дчутт€ особистоњ свободи ≥ в≥дчула себе залежною в≥д сусп≥льства. “ому митець намагаЇтьс€ визначити м≥сце своњх героњв в сусп≥льств≥, що надаЇ виразного соц≥ального забарвленн€ образам. ¬ажливо, що одн≥Їю х головних прикмет мистецтва ц≥Їњ доби Ї зверненн€ до житт€ народу.  р≥м цього, в ренесансн≥ часи головне м≥сце займав образ людини, а оточенн€ Ц другор€дне. ¬ ’”≤≤ стол≥тт≥ роль середовища зростаЇ, це сфера бутт€ людини ≥ т≥льки у взаЇмод≥њ вона може бути сприйн€та.

ƒуже складною Ї проблема стилю у цей пер≥од. як в≥домо, стиль - це певна система, що обТЇднуЇ ≥дейно- образн≥ принципи ≥ художн≥ прийоми конкретного пер≥оду. ¬ ’”≤≤ стол≥тт≥ неможливо говорити про Їдиний стиль. ¬ р≥зних крањнах водночас розвиваютьс€ бароко ≥ класицизм, але вони не охоплюють все мистецтво ’”≤≤ стол≥тт≥ обидва названих стил≥ формуютьс€ паралельно, €к системи, що вир≥шують з р≥зних позиц≥й ≥ р≥зними засобами завданн€ свого часу. ÷≥каво, що нав≥ть в межах одного стилю створюютьс€ реч≥ майже суперечлив≥. ƒостатньо пор≥вн€ти життЇлюбн≥ твори –убенса ≥ м≥стичн≥ роботи Ѕерн≥н≥, що репрезентують бароко. “ак само ≥ в класицизм≥ нав≥ть в творчост≥ ѕуссена ми бачимо образи, сповнен≥ емоц≥йноњ широти ≥ €скравост≥ Ц ≥ зимно-рац≥ональн≥. Ѕароко одержало перевагу в тих державах, де був м≥цним вплив католицькоњ церкви, зокрема, в ≤тал≥њ та ‘ландр≥њ. ќсобливо ч≥тко ≥ найран≥ше цей стиль сформувавс€ в арх≥тектур≥, €ка найт≥сн≥ше повТ€зана з матер≥альним прогресом ≥ пан≥вною ≥деолог≥Їю. ¬ культових спорудах бароко все - весь синтез мистецтв Ц покликане вразити у€ву, актив≥зувати рел≥г≥йне почутт€.

ƒл€ арх≥тектури бароко характерна п≥днесен≥сть ≥ патетика: величезний розмах буд≥вель, складн≥ просторов≥ р≥шенн€, кривол≥н≥йн≥ обриси план≥в. —поруди, проте, в≥др≥зн€ютьс€ по р≥вню культури, ф≥нансовим можливост€м, смакам замовник≥в.

ћистецтво бароко Ц зокрема в ≤тал≥њ, де стиль формуЇтьс€ найран≥ше - мало що додаЇ до позитивних знань про природу ≥ ≥стор≥ю: дл€ вивчен€ природи ≥ ≥стор≥њ вже Ї наука. ћитц€ ж вони ц≥кавл€ть лише тод≥, коли њх зм≥ст дозвол€Ї п≥дн€тис€ над реальною д≥йсн≥стю. ћайстерн≥сть митц€ Ц не самоц≥ль: все, що робитьс€, робитьс€ дл€ Услави √осподньоњФ. “обто, д≥€льн≥сть людини зм≥цнюЇ славу, авторитет Ѕога на земл≥. ”€ва, €ка тепер визнаЇтьс€ зд≥бн≥стю, що породжуЇ мистецтво, в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д фантаз≥њ або примхи митц€. ћета у€ви Ц створити реальний образ ≥рреального. “ому в мистецтв≥ бароко реал≥стична правдив≥сть зображенн€ завжди поЇднувалась з у€вним оточенн€м: €кщо подан≥ Урозверзт≥Ф небеса у вид≥нн≥ св€того, то, водночас, з граничною €сн≥стю виписуютьс€ тканини од€гу, св≥тло на предметах тощо. ¬певнена художн€ манера сповнена пристраст≥ ≥ переб≥льшеноњ патетики. ‘актично, мова, йде вже не про реал≥зац≥ю форм, що мають абсолютну ≥ в≥чну ц≥нн≥сть, а про вплив на почутт€ людей.

«авд€ки зазначеному, бароко дуже швидко формуЇтьс€ в ≤тал≥њ €к стиль, переходить ≥з царини мистецтва в сферу побуту, сусп≥льного житт€, надаЇ образ, характер, ≥сторичну красу м≥стам. Ўвидкий ≥ ≥нтенсивний Ц пор≥вн€но з минулою добою Ц обм≥н досв≥дом, внасл≥док подорожей митц≥в та репродукуванню з допомогою гравюри, спри€Ї розповсюдженню бароко. ¬ –им≥, головному центр≥ бароко, працюють французьк≥, фламанськ≥, н≥мецьк≥, ≥спанськ≥ художники. «авд€ки њм бароко набуваЇ загальноЇвропейського значенн€. ѕроте, в кожн≥й крањн≥ формуютьс€ своњ особливост≥ стилю.

¬ творчост≥ ≥тал≥йц≥в, природньо, найповн≥ше в≥дчутний вплив ≥деолог≥њ католицизму. ¬ спорудах та скульптурах Ћ.Ѕерн≥н≥ вт≥лено ≥дењ перемоги м≥стичного над реальн≥стю, переб≥льшену виразн≥сть образ≥в та бурхливу динам≥ку форм. ¬ галуз≥ ≥тал≥йського живопису в оф≥ц≥йне мистецтво великий внесок зробили брати  арачч≥, √в≥до –ен≥, ƒом≥н≥к≥но. ќсновн≥ типи живопису Ц монументально-декоративн≥ розписи культових та палацових споруд, в≥втарн≥ композиц≥њ з зображенн€м апофеоз≥в св€тих, чудес, алегор≥й, мучеництв, а також Ц парадний портрет.

” ‘ландр≥њ бароко маЇ свою специф≥ку. ћистецтво –убенса, я.…орданса, ¬ан-ƒейка та ≥нших в≥дзначаЇтьс€ виключною силою життЇствердженн€. ¬≥втарн≥ композиц≥њ –убенса прославл€ють красу людини ≥ њњ реального бутт€ не менше, н≥ж античн≥ сюжети.

¬ ≤спан≥њ особливо пом≥тн≥ крайнощ≥ бароко. ¬ таких майстр≥в €к ’.–≥бера переважають реал≥стичн≥ тенденц≥њ, а в ≥нших, наприклад, у ¬альдеса Ћ≥ал€, - реакц≥йно-м≥стичн≥ настроњ. –оботи Ѕ.ћур≥льо презентують компром≥сн≥ р≥шенн€.

” ‘ранц≥њ бароко розвиваЇтьс€ €к оф≥ц≥йний стиль при двор≥ Ћюдовика ’≤≤≤. “ут пануЇ ефектно-видовищний живопис —.¬уе, €кий формувавс€ п≥д впливом академ≥чно-барокових майстр≥в –иму. Ѕ≥льш реал≥стично-емоц≥йну л≥н≥ю в бароковому мистецтв≥ ѕарижу проводить ѕТЇр ѕюже. ѕроте, пров≥дне м≥сце в нац≥ональн≥й художн≥й школ≥ належить класицизму. Ќа противагу драматично-емоц≥йним ефектам бароко класицизм висуваЇ ≥дею поЇднанн€ величноњ урочистост≥ та розумноњ €сност≥. —увора упор€дкован≥сть вноситьс€ нав≥ть в природу на приклад≥ регул€рного парку. Ќедовершен≥й д≥йсност≥ протиставл€Їтьс€ розум та самодисципл≥на.  ласицизм не допускаЇ переб≥льшеноњ експрес≥њ, активноњ емоц≥йност≥. ”славлений Ќ.ѕуссен створив концепц≥ю класицизму €к стилю, зм≥ст €коњ визначили п≥днесен≥ громад€нськ≥ ≥деали, в≥ра у високу м≥с≥ю людини на земл≥ ≥ перемогу людськоњ вол≥ ≥ розуму. …ого геро€м притаманн≥ з≥бран≥сть ≥ спок≥й.  омпозиц≥њ класицист≥в Ц €сн≥ ≥ вр≥вноважен≥, ф≥гури Ц пластично довершен≥, малюнок дом≥нуЇ над колоритом.

ѕроте,чи не найважли≥шим в мистецтв≥ ’”≤≤ стол≥тт€ Ї той факт, що пор€д з бароко та класицизмом в мистецтв≥ формуЇтьс€ нова позастильова форма в≥дображенн€ д≥йсност≥. ’удожн≥й образ виникаЇ вже не в межах певного завершеного ≥деалу, а на основ≥ зверненн€ митц≥в до €вищ реальноњ д≥йсност≥ у всьому р≥зноман≥тт≥ натури. —еред художник≥в цього напр€мку Ц –ембрант ≥ ¬еласкес, √альс, –ейсдаль, я.¬ермейЇр тощо. –еальна д≥йсн≥сть ви€вилась невичерпним джерелом художн≥х образ≥в. —аме в творчост≥ представник≥в позастильовоњ л≥н≥њ розкв≥тають пейзаж, натюрморт, побутовий жанр, видозм≥нюютьс€ ≥нш≥ жанри. ћистецтво цього напр€мку прийн€то не зовс≥м в≥рно називати реал≥змом. ” пор≥вн€нн≥ з обмеженими певними умовност€ми бароко та класицизмом метод в≥дображенн€ д≥йсност≥ на основ≥ безпосереднього зверненн€ до њњ €вищ був перспективним ≥ прогресивним. јле, сл≥д визнати, що дос€гненн€ нового методу супроводжувалис€ втратою певних ц≥нних рис, притаманних стилю €к художн≥й категор≥њ. «окрема, нова система втрачаЇ синтетичну основу, можлив≥сть обТЇднанн€ вс≥х мистецтв в ц≥л≥сний ансамбль.

∆ивопис остаточно в≥дд≥л€Їтьс€ в≥д арх≥тектури ≥ скульптури, продовжуЇтьс€ процес його станков≥зац≥њ, створенн€ замкнутих в соб≥ картин. ўе одн≥Їю особлив≥стю ц≥Їњ системи Ї оформленн€ р≥зноман≥тних тем та ≥дей в б≥блейськ≥ ≥ м≥фолог≥чн≥ образи. ѕри цьому таке формулюванн€ сприймаЇтьс€ €к оболонка, а трактуванн€ образ≥в може в≥др≥зн€тис€ глибокою правдив≥стю та життЇвою повнотою. яскравим прикладом такого п≥дходу Ї роботи –ембрандта. ѕовне зв≥льненн€ в≥д м≥фолог≥чноњ оболонки в≥дбудетьс€ лише в ’≤’ стол≥тт≥. Ќова художн€ система розвивалас€ у вс≥х крањнах: в ≤тал≥њ Ц  араваджо, у ‘ранц≥њ Ц Ћуњ Ћенен, у ‘ландр≥њ Ц Ѕроувер, в ≤спан≥њ Ц ¬еласкес презентують цю л≥н≥ю. Ќайб≥льш посл≥довне р≥шенн€ зазначена система знайшла в √оланд≥њ, де переважна б≥льш≥сть митц≥в дотримуютьс€ њњ. Ќарешт≥, важливо в≥дзначити, що м≥ж р≥зними стильовими системами немаЇ жорстких меж ≥ один майстер м≥г створювати р≥зностильов≥ роботи. “обто, м≥ж стил€ми ≥ напр€мками ’”≤≤ стол≥тт€ ≥снуЇ взаЇмод≥€.

≈волюц≥€ мистецтва т≥Їњ доби проходить у к≥лька етап≥в. Ќа початку стол≥тт€ починають формуватись вс≥ перерахован≥ мистецьк≥ системи. ќсобливо важливою на цей час Ї роль  араваджо, про що дал≥ буде сказано детальн≥ше. ¬арто лише зазначити, що майже вс≥ в≥дом≥ митц≥ стол≥тт€ переживали на ранньому етап≥ захопленн€ його творч≥стю. ƒруга третина ’”≤≤ стол≥тт€ знаменуЇ вищий розкв≥т Ївропейського мистецтва у вс≥х нац≥ональних школах. ÷е Ц п≥к творчост≥ майже кожного з в≥домих митц≥в епохи. Ќарешт≥, остан≥ дес€тил≥тт€ характеризуЇ занепад образотворчих мистецтв практично на р≥вн≥ вс≥Їњ ™вропи.

 

5.2. ћистецтво ≤тал≥њ.

јрх≥тектура. ќсновним виразником настрою Укатолицькоњ реставрац≥њФ в арх≥тектур≥ ≥ скульптур≥, визнаним ген≥Їм стол≥тт€ був ƒ.-Ћоренцо Ѕерн≥н≥ (1598-1680). –≥зноб≥чно обдарований, в≥н став справжн≥м диктатором –иму в галуз≥ мистецтва. ¬≥н сто€в на чол≥ великоњ арм≥њ арх≥тектор≥в, декоратор≥в, живописц≥в ≥ ва€тел≥в, що брали участь в буд≥вництв≥ –иму т≥Їњ доби. ¬ 30-т≥ роки формуЇтьс€ зр≥лий стиль ≥тал≥йського бароко. ƒл€ цив≥льного буд≥вництва характерним Ї подальший розвиток типу м≥ського палацу. Ќа зм≥ну простим обрисам замкненого обТЇму ренесанського палаццо приход€ть складн≥ просторов≥ р≥шенн€. ‘асади позбавл€ютьс€ попередньоњ стриманост≥ ≥ певноњ суворост≥. Ќадзвичайно ускладнюЇтьс€ ≥ збагачуЇтьс€ просторова структура культових споруд. ¬елика увага прид≥л€Їтьс€ оздобному вир≥шенню фасад≥в та ≥нтерТЇр≥в. ¬ласне, в арх≥тектур≥ бароко ≥нтерТЇр набуваЇ вир≥шального значенн€. ћайстри зосереджують вс≥ засоби художньоњ виразност≥ насамперед у внутр≥шньому оздобленн≥, використовуючи синтез мистецтв.

–им Ц це Їдн≥сть церкви ≥ держави, точка зТЇднанн€ божественноњ та цив≥льноњ влади ≥ вс€ творч≥сть Ѕерн≥н≥ була спр€мована на те, щоб зробити –им м≥стом реал≥зованоњ у€ви. ћайже сорок рок≥в працюЇ в≥н над оформленн€м собору св. ѕетра. ѕобудова-перебудова його, що продовжувалась понад сто рок≥в була зак≥нчена в 1612 роц≥ фасадом  .ћадерни. јле €к завершена? ћ≥ж центральною м≥келанджел≥вською частиною ≥ поздовжним кораблем, створеним ћадерною, не було Їдност≥: чотири величезних п≥дкупольних неоздоблених п≥лони гн≥тили ≥ корабель у€вл€в собою неоформлений прост≥р. Ѕерн≥н≥ починаЇ з самого св€того м≥сц€ в собор≥: в≥н створюЇ бронзовий к≥вор≥й /балдах≥н/ п≥д куполом, прикрашаЇ п≥лони, переходить до створенн€ перспективи неф≥в. ѕот≥м митець працюЇ над фасадом собору, нарешт≥, будуЇ колонаду.

ƒо Ѕерн≥н≥ п≥д куполом збирались побудувати невелику каплицю, що порушило б перспективу чотирьох рамен хреста ≥ завантажило б прост≥р п≥д м≥келанджел≥вським куполом. «ам≥сть зменшеноњ арх≥тектури майстер проектуЇ г≥гантський 21-метровий балдах≥н дл€ рел≥г≥йних процес≥й. “ак зТ€вл€Їтьс€ неспод≥ванка, психолог≥чне потр€с≥нн€. „отири могутн≥ вит≥ бронзов≥ колони н≥би угвинчуютьс€ в порожн≥й прост≥р, змушують його в≥брувати своњм сп≥ральним ритмом та рефлексами позолоти. ÷им складним обТЇктом ч≥тко акцентуЇтьс€ центр храмового ≥нтерТЇру.

ћ≥ж перспективними порожнинами чотирьох рамен хреста висуваютьс€ вперед п≥л€стри опорних стовп≥в з двома р€дами н≥ш. ¬ нижн≥х, глибших, Ѕерн≥н≥ розм≥стив чотири г≥гантських статуњ. ќдну з них Ц св. Ћонг≥на Ц в≥н виконав сам. ¬гор≥, кр≥м р€ду балкон≥в, знаход€тьс€ Улодж≥њ рел≥кв≥йФ, обрамлен≥ витими колонами, що повторюють по колу мотив балдах≥ну.

”рочист≥  орол≥вськ≥ сходи /—кала реджа/, споруджен≥ Ѕерн≥н≥, поЇднують ¬ат≥кан з собором св. ѕетра. ћитець використовуЇ тут прийом штучноњ УприскореноњФ перспективи. ѕоступове звуженн€ ≥ зменшенн€ висоти перекритих кесованим коробовим склеп≥нн€м сход≥в створюЇ театральний ефект зб≥льшенн€ розм≥р≥в. –оботи по оформленню ансамбл€ собору св. ѕетра завершуЇ гранд≥озна площа перед собором. ѕлоща складаЇтьс€ з трьох частин: невеличкоњ аванплощ≥, овальноњ колонади та трапец≥Ївидноњ частини м≥ж фасадом ≥ галере€ми, що зТЇднують колонаду з спорудою. «агальна глибина площ≥ св. ѕетра Ц 280 м. Ѕерн≥н≥ прагнув зв≥льнити м≥кельанжел≥вський купол в≥д рол≥ задника, обумовленоњ видовжен≥стю зах≥дного корабл€. ¬≥н реал≥зуЇ св≥й нам≥р, створивши ел≥птичну чотирьохр€дну колонаду, криту дахом /ширина Ц 19 м, висота колон Ц 19 м/, з проњздами дл€ карет та проходами дл€ п≥шоход≥в. ¬сього в колонад≥ 184 колони, 80 опорних стовп≥в, 96 статуй, що ув≥нчують аттик. ¬ центр≥ колонади Ц обел≥ск, що створюЇ певний напр€мок обходу. ¬ результат≥ гл€дач, потрапивши на пТ€цетту, бачить здалеку величний силует собору; пр€муючи по ел≥псу, в≥н втрачаЇ собор з пол€ зору ≥ бачить протилежну частину величноњ колонади; об≥йшовши п≥вел≥пс, раптом опин€Їтьс€ перед гранд≥озним фасадом, в≥дчуваючи емоц≥йне потр€с≥нн€. « ус≥х задум≥в Ѕерн≥н≥ цей Ц найвеличн≥ший: в≥н не лише зв≥льн€Ї ≥ упор€дковуЇ т≥ло собору, але перетворюЇ античну колонаду на величезну площу, к≥льце, що зТЇднуЇ споруду з м≥стом ≥, в ≥деал≥ Ц з вс≥м христи€нським св≥том.

ѕершою цив≥льною спорудою Ѕерн≥н≥, €ку в≥н насл≥дуЇ п≥сл€ ћадерни ≥ працюЇ разом з Ѕорром≥н≥ та  ортоною, був палаццо Ѕерн≥н≥. ћитець розвиваЇ масив палацу в трьох пр€мокутних корпусах, будуючи фасад €к задник, сповнений св≥тла ≥ пов≥тр€. Ѕерн≥н≥ зм≥шуЇ типолог≥њ: це ≥ палац, ≥ в≥лла, а фасад Ц ≥ фасад, ≥ ст≥на внутр≥шнього дворика, сцена дл€ урочистостей.

Ќайц≥кав≥шою з п≥зн≥х роб≥т Ѕерн≥н≥ Ї ÷ерква —ант-јндреа аль  в≥р≥нале. ¬ план≥ вона €вл€Ї собою ел≥пс з розташованою впоперек головною в≥ссю. ‘орм≥ овалу притаманна динам≥чна направлен≥сть та зм≥нн≥сть кривизни. ‘асад €вл€Ї собою монументальний ордерний портал з розкрепованими п≥л€страми по кутам; вони п≥дтримують антаблемент ≥ трикутний фронтон. ¬х≥д оформлено двоколонним портиком з нап≥вкруглим антаблементом ≥ пишним картушем. ѕ≥дн≥жж€ порталу Ц нап≥вкругл≥ сходи. ¬исока камТ€на вв≥гнута огорожа контрастуЇ з портиком та сходами. ¬ ц≥лому цей трид≥льний фасад з грою св≥тла ≥ т≥н≥ на кривизн≥ ст≥н сповнений ритм≥чного, майже музичного руху. ¬середин≥ церкви сильно акцентоване структурне к≥льце, утворене п≥л€страми, антаблементом та обрамленн€м в≥втар€. ѕоза центральним к≥льцем прост≥р поглиблюЇтьс€ рад≥альними капелами, розчин€Їтьс€ в мТ€к≥й св≥тлот≥н≥ купола.

¬≥домим суперником Ѕерн≥н≥ був ‘ранческо Ѕорром≥н≥ (1599 Ц 1667). ¬≥н був лише арх≥тектором, що займавс€ культовими спорудами. якщо Ѕерн≥н≥ надавав великого значенн€ стилю ≥, особливо, у€в≥, то Ѕорром≥н≥ в≥дстоював ≥дењ використанн€ виразних можливостей техн≥ки. ” Ѕерн≥н≥ використанн€ р≥зних художн≥х засоб≥в обумовлене ≥деЇю ≥ задумом, а у Ѕорром≥н≥ Ц практичною необх≥дн≥стю. …ого першою роботою в –им≥ була церква —ан- арло алле  ватро ‘онтане. ¬она теж елл≥птична в план≥, але вит€нутою повздовжною в≥ссю, що створюЇ ефект стискуванн€, а не розширенн€ простору, €к у Ѕерн≥н≥ в церкв≥ —ант-јндреа. ћитець використовуЇ в ≥нтерТЇр≥ п≥л€стри великого ордену, несп≥врозм≥рн≥ з т≥сним простором, €к≥ стискують його ще б≥льше. ѕластична сила п≥л€стр змушуЇ вигинатис€ поверхню ст≥н, овальний купол здаЇтьс€ деформованим, сплющеним п≥д пружними арками. ‘асад церкви маЇ фрагментарну, антимонументальну форму. ¬исокий ≥ вузький, з потр≥йним вигином, з колонами, €к≥ чередуютьс€ з н≥шами, цей фасад вражаЇ орнаментальною насичен≥стю ≥ подр≥блен≥стю площини ст≥ни. ќвальний картуш фактично руйнуЇ завершенн€ фасаду, ув≥нчуючи його вишуканим в≥стр€м.

ћаленька церква —ант Ц ≤во алла —ап≥Їнца маЇ своЇр≥дн≥ обриси, побудован≥ на сукупност≥ пр€мол≥н≥йних ≥ кривол≥н≥йних л≥н≥й ≥ площин, котра збер≥гаЇтьс€ аж до купольного л≥хтарика. ’вилепод≥бн≥ вигнут≥ ст≥ни спри€ють тому, що однаков≥ детал≥ Ц п≥л€стри, в≥кна, н≥ш≥ Ц вигл€дають р≥зноман≥тно.  упол сприймаЇтьс€ не €к завершенн€, а €к продовженн€ п≥дкупольного простору. Ќевеликий ≥нтерТЇр сповнений таЇмничого руху. «агальний драматизм композиц≥њ загострюЇ експрес≥ю бароко. ¬ ц≥лому буд≥вельн≥ ≥дењ Ѕорром≥н≥ висловлюють духовн≥ прагненн€ ≥ндив≥дуума ≥ сусп≥льства.

«начних усп≥х≥в було дос€гнуто в –им≥ в галуз≥ м≥стобуд≥вництва. ƒомен≥ко ‘онтана (1543-1607), а п≥сл€ нього  арло –айнальд≥ (1611-1691) та Ћ.Ѕерн≥н≥ упор€дкували п≥вн≥чний вТњзд до –иму з системою трьопроменевих маг≥стралей, €к≥ починаютьс€ в≥д площ≥ ≥ ведуть до центру. ÷е створюЇ театрал≥зований ефект неспод≥ваного розкритт€ з одн≥Їњ точки трьох стр≥мко б≥жучих в глибину м≥ста вулиць. ƒв≥ симетрично розташован≥ в план≥ купольн≥ центральн≥ церкви утворюють н≥би проп≥лењ, в≥д €ких в≥€лом розход€тьс€ вулиц≥. ћасивн≥ куполи церков п≥дн€т≥ на барабани, членован≥ на дол≥. ‘асади оформлен≥ класичними колонними портиками пронаоса та ч≥тким ви€вленн€м колон ≥ фронтона. ¬ ц≥лому монументальн≥ храми-ротонди набувають функц≥й театральноњ декорац≥њ.

—еред барочноњ забудови ≥нших м≥ст ≤тал≥њ варто вид≥лити ¬енец≥ю. ÷ерква —анта ћар≥€ делла —алуте, споруджена Ѕалтассаре Ћонгена (1598-1682), побудована на честь об≥тниц≥ по припиненню чуми. ¬она под≥лена на дв≥ частини: дл€ в≥руючих ≥ дл€ творенн€ молитви. ѕерш≥й Ћонгена надав круглоњ форми; п≥вколони б≥л€ ст≥ни п≥дтримують купол. ƒруга маЇ дещо видовжену форму з куполом в центр≥ ≥ двома абсидами. ћитець зробив основний купол круглим ≥ безреберним, що не обт€жуЇ буд≥влю, а н≥би розчин€Ї њњ в пов≥тр≥. «овн≥шнЇ к≥льце церкви з рад≥альними капелами маскуЇ вагу купола, €кий н≥би зноситьс€ на великих волютах. √оловне джерело осв≥тленн€ в ≥нтерТЇр≥ Ц в≥кна барабана.

¬ “урин≥ арх≥тектор, монах, ф≥лософ ≥ математик √р≥но √вар≥н≥ (1624-1683) сопруджуЇ ѕалаццо  ар≥ль€но з см≥ливими примхливими конструкц≥€ми в планах ≥ декор≥.

—кульптура. як зазначалось, скульптура бароко т≥сно повТ€зана з арх≥тектурою, њњ ≥дейно-художн≥ми завданн€ми. ¬она набуваЇ вир≥шального значенн€ в оформленн≥ ≥нтерТЇр≥в ≥ фасад≥в храм≥в ≥ палац≥в, площ тощо. «ображенн€ св€тих ≥ чудес, парадн≥ погреби ≥ надгробки Ц все це буквально затоплюЇ арх≥тектурн≥ ансамбл≥. ≤нод≥ важко визначити, де зак≥нчуЇтьс€ поле д≥€льност≥ арх≥тектора ≥ починаЇтьс€ робота скульптора ≥ декоратора.

¬ барочн≥й скульптур≥ конфл≥ктно розкриваЇтьс€ образ людини; в≥дчутне прагненн€ до п≥двищеноњ емоц≥йност≥, ф≥гури подаютьс€ в стр≥мкому рус≥ ≥ р≥зних обертах, обличч€ ≥нод≥ майже спотворен≥ гримасами болю, гн≥ву, радост≥. —кульптура бароко розрахована на багато точок зору. јле, п≥дпор€дкована ансамблю, вона втрачаЇ самост≥йн≥сть. ”любленим матер≥алом бароко залишаЇтьс€ мармур. ”складнюЇтьс€ його обробка. ѕоверхню то гладенько пол≥рують, то грубо обробл€ють. ÷е надаЇ роботам поглибленого св≥тлот≥ньового контрасту.

Ќайвидатн≥шим скульптором доби був Ћ.Ѕерн≥н≥. його витончена техн≥ка чаруЇ; в≥н дбайливо обробл€Ї поверхню, балансуючи м≥ж реальн≥стю та у€вою, передаючи мТ€к≥сть шовку, шелест лист€, трепетн≥сть волосс€ тощо. ¬ молод≥ роки в≥н створюЇ чотири майстерн≥ композиц≥њ дл€ кардинала Ў≥п≥оне Ѕоргезе: У≈ней ≥ јнх≥зФ, УƒавидФ, У¬икраденн€ ѕрозерп≥ниФ, Ујполлон ≥ ƒафнаФ. ¬ Уƒавид≥Ф майстер не славить геро€, а ловить сам момент д≥њ. Ѕ≥блейський герой готовий розмахнутис€ ≥ кинути кам≥нь. ÷ей момент надаЇ можлив≥сть зобразити ф≥гуру в р≥зкому ракурс≥ ≥ напружен≥й поз≥. ќбличч€ дуже ≥ндив≥дуальне ≥ маЇ автопортретн≥ риси. ¬ Ујполлон≥ ≥ ƒафн≥Ф Ѕерн≥н≥ створюЇ дв≥ ф≥гури, що б≥жать, майже лет€ть без в≥зуального композиц≥йного звТ€зку м≥ж собою, але в одному пейзаж≥, на €кий нат€каЇ фрагмент кори ≥ лист€ лавра. —кульптор змушуЇ забути про вагом≥сть мармуру. ¬≥дчутт€ скульптурноњ обТЇмност≥ ≥ пластики поступаЇтьс€ м≥сцем живописн≥й картинност≥. “репетне моделюванн€ форми змушуЇ в≥дчути св≥тло ≥ пов≥тр€, група потребуЇ тла. ¬ кращих роботах п≥зн≥ших час≥в Ц надгробку папи ќлександра ”≤≤, надргробку Ћюдов≥ка јльбертон≥ ≥, особливо, в в≥втарн≥й композиц≥њ У≈кстаз св. “ерезиФ Ц барочн≥ тенденц≥њ с€гають апогею.

≈кстаз св. “ерези /дл€ церкви —анта-ћар≥€ делла ¬≥ктор≥€/ переданий €к реальна под≥€. ¬ н≥й багато двоњстост≥: м≥стики ≥ еротики. ћ≥стичне чудо постаЇ €к реальн≥сть, поза €кою н≥чого не ≥снуЇ. Ѕезсило похилена “ереза нап≥влежить на мармуров≥й хмар≥, з њњ вуст зриваЇтьс€ крик солодкоњ муки. ѓњ оч≥ нап≥взаплющен≥, вона не бачить ангела, але сприймаЇ його вс≥м Їством. ћ≥стичне ≥ еротичне, стражданн€ ≥ насолода зливаютьс€ воЇдино. ќбличч€ ангела з двозначною посм≥шкою протиставлене “ерез≥. Ѕарн≥н≥ пом≥стив групу в н≥шу на тл≥ золотих промен≥в, зверху з невидимого в≥кна ллЇтьс€ жовте св≥тло, що п≥дсилюЇ ≥ррац≥ональн≥сть. Ќа рельЇфах б≥чних ст≥н неначе в лож≥ театру розташован≥ члени с≥мТњ замовника  орнаро.

¬ п≥зн≥х роботах митц€ переважаЇ парадний портрет. —кульптору пощастило в камерному тип≥ погрудд€ вт≥лити ≥дею репрезентативност≥. јпогеЇм такого п≥дходу може вважатис€ портрет Ћюдов≥ка ’≤V. «бер≥гаючи ≥ндив≥дуальн≥сть зовн≥шнього пертретованого, Ѕерн≥н≥ над≥л€Ї корол€ ознаками придв≥рного ≥деалу. √ордовита поза, пишна перука, динам≥чн≥ драпуванн€ плаща, накинутого на лати, нагадують оди того часу. ÷ей тип портрету стане вз≥рцевим дл€ ’V≤≤-’V≤≤≤ стол≥ть.

∆ивопис. ѕошуки мистецтва, €ке пробуджувало б рел≥г≥йне почутт€ без по€снень ≥стин в≥ри, зм≥нюють завданн€ митц≥в. ¬иразн≥ можливост≥ живопису направлен≥ на те, щоб зворушити рел≥г≥йн≥ струни душ≥. ¬ цьому ви€вл€Їтьс€ ≥ опозиц≥€ п≥зньоманьЇристичному формал≥зму. ¬ Ѕолоньњ, де живопис вже набував благочестивого характеру, брати  арачч≥: Ћодов≥ко (1555-1619), јгост≥но (1557-1602), та јнн≥бале (1560-1609) заснували на меж≥ стол≥ть јкадем≥ю дель≥ ≥нкамм≥нат≥ /“их, що вступили на в≥рний шл€х/. ћистецтво на думку јгост≥но повинно було пробуджувати в народ≥ побожн≥сть. –енесансна спадщина сприймаЇтьс€ €к ≥деал, €к апогей дос€гнень. ќдним з принцип≥в в академ≥њ було малюванн€ з натури, але не через схильност≥ до анал≥зу, а щоб при цьому використовувати традиц≥њ малюнку ≥ колориту майстр≥в ’V≤ ст. ‘актично, це була лише приватна майстерн€, де проводилось навчанн€ за спец≥альною програмою. ¬она мала небагато учн≥в ≥ про≥снувала недовго. јле практичне значенн€ јкадем≥њ в тому, що в ™вроп≥ був створений навчальний творчий заклад з усталеною програмою навчанн€.

 ер≥вництво академ≥Їю зд≥йснював Ћодов≥ко. јгост≥но читав теоретичн≥ лекц≥њ, јнн≥бале в≥в практичн≥ зан€тт€. ¬икладалис€ в академ≥њ теор≥€ арх≥тектури, перспектива, анатом≥€, м≥фолог≥€, малюванн€ з г≥пс≥в ≥ з натури та живопис. Ќайб≥льш обдаровним з брат≥в був јнн≥бале, €кий працював швидко ≥ з захопленн€м, висм≥ював ханжество ≥ педантизм Ћодов≥ко та сноб≥зм јгост≥но. ¬ ц≥лому зусилл€ брат≥в  арачч≥ були направлен≥ на створенн€ урочисто-п≥днесеного монументально-декоративного живопису.

¬ художн≥й практиц≥ јгост≥но присв€тив себе гравюр≥, критично анал≥зуючи спадщину ч≥кв≥ченто. Ќайкраща робота його Ц Уѕричаст€ св. ≤Їрон≥маФ. –анн≥ роботи јнн≥бале, так≥ €к УЅобова кулешаФ /похлебка/ довод€ть про ≥нтерес до безпосередньоњ ф≥ксац≥њ факта, тверезу обТЇктивн≥сть. ¬ 1597 роц≥, прињхавши до –иму, јнн≥бале за допомогою јгост≥но починаЇ розписи галерењ ѕалаццо ‘арнезе: плоский плафон довжиною 26 м ≥ шириною 6 м. ÷ентральну композиц≥ю плафона Ц У“р≥умф ¬акха ≥ јр≥адниФ Ц оточують ≥м≥тац≥њ герм ≥ кариат≥д та м≥фолог≥чн≥ Укартини в картинахФ. ‘рески п≥дпор€дкован≥ особливому ритму: часами живопис н≥би розриваЇ меж≥ плафону, звужуЇтьс€ або розширюЇтьс€, накладаЇтьс€ на нього €к Увставн≥ картини в золотих рамахФ. ∆ивопис ≥м≥туЇ природу, арх≥тектуру, скульптуру, сам себе, нав≥ть Ц поез≥ю, прагнучи до свободи у€ви, притаманн≥й поету. ¬ажливою Ї в≥дсутн≥сть жорсткоњ схеми: розум не може заф≥ксувати ≥ анал≥тично осмислити окрем≥ образи. ‘актично живопис вже маЇ на мет≥ не зображенн€ обТЇктивноњ реальност≥, а реал≥стичн≥сть того, що породжено у€вою. ЌемаЇ сенсу дор≥кати такому жиовопису у в≥дсутност≥ глибокого зм≥сту ≥ наближенн€ до д≥йсност≥. ¬≥н прагне передати творчий ритм у€ви, њњ здатн≥сть виходити за меж≥ реальност≥.

≤деал≥стична тенденц≥€ переведенн€ шл€хетних ≥дей в шл€хетн≥ образи мала в ≤тал≥њ своњх посл≥довник≥в. ¬ болонськ≥й јкадем≥њ формуЇтьс€ €к митець √в≥до –ен≥ (1575-1642). ¬раховуючи важлив≥сть караваджистських реформ, про що скажемо п≥зн≥ше, митець вир≥шуЇ дл€ себе д≥алемму реальност≥ та ≥деалу. ѕитанн€ переводитьс€ в план моральност≥: реальн≥сть Ц це пристрасть, ≥деал Ц це обовТ€зок. —тримана пристрасть, що морально контролюЇтьс€ Ц це ≥ Ї моральне почутт€ в сприйн€тт≥ √.–ен≥. у своњх розписах /ѕалаццо –осп≥льоз≥/ та в≥втарних композиц≥€х /Фѕобитт€ немовл€тФ/ –ен≥ презентуЇ гармон≥йн≥ ритми композиц≥њ, вишукан≥сть м≥м≥ки ≥ жест≥в, дивовижну чистоту в≥дт≥нк≥в прозорого св≥жого колориту.

ƒом≥н≥ко (1581-1641) мав свою програму, що грунтуЇтьс€ на принцип≥ Уретельного вивченн€Ф јгост≥но  арачч≥. ¬ його у€в≥ ≥деал Ц це вз≥рець дл€ насл≥дуванн€ ≥ таким вз≥рцем дл€ нього був –афаель. ¬ творчост≥ цього майстра /розписи церкви —ант-јндреа делла ¬алле в –им≥, Усв.÷ицел≥€Ф/ класицизм  арачч≥ переростаЇ в академ≥зм.

∆ивопис ћ≥кельанжело да  араваджо (1573-1610) був протилежн≥стю живопису јнн≥бале  арачч≥: перший прагне до реальност≥, другий Ц до ≥деалу. ÷≥ дв≥ тенденц≥њ живопису ’V≤≤ ст. д≥алектично взаЇмно доповнюютьс€.  араваджо визначив принципи реал≥зму, €кий дл€ нього Ї протилежним натурал≥змов≥ ≥ байдужим до чистоњ у€ви. ¬≥н був людиною бурхливого темпераменту, см≥ливою ≥ незалежною. ”родженець Ѕергамо, митець в юност≥ знаходитьс€ п≥д впливом камерного живопису Ћ.Ћотто. ѕерењхавши до –иму в 1590 роц≥ в≥н здобуваЇ завд€ки симпат≥€м кардинала дель ћонте замовленн€ ≥ добиваЇтьс€ дещо скандальноњ попул€рност≥. јле невдовз≥ революц≥йна см≥лив≥сть його рел≥г≥йних образ≥в викликаЇ обуренн€ дух≥вництва. ¬ 1606 роц≥  араваджо вбиваЇ партнера по гр≥ ≥ т≥каЇ в Ќеаполь, пот≥м на ћальту. “ам в≥н за портрет гросмейстера був прийн€тий до мальт≥йського ордена, пот≥м за скандали увТ€знений ≥, повертаючись п≥сл€ втеч≥ з ћальти до –иму, помер. —м≥лив≥сть ≥ незалежн≥сть характеру  араваджо ви€влчЇтьс€ ≥ в самобутност≥ мистецтва.

—уть живописного реформаторства митц€ пол€гаЇ в посл≥довному зверненн≥ до натури.  араваджо розум≥Ї натуру €к обТЇкт безпосереднього в≥дображенн€ в мистецтв≥, при певному монументальному узагальненн≥ форм. –анн≥ роботи майстра: У¬акхФ, УЋютн≥стФ тощо прост≥, нањвн≥ ≥ поетичн≥ з тонким колористичним живописом. јле досить швидко величезного значенн€ в його творчост≥ набуваЇ контрастна св≥тлот≥нь УтеннеброссоФ. “≥н≥ стають майже чорними, контрастуючи з р≥зким св≥тлом. ÷€ тенденц≥€ повТ€зана з пошуками виразн≥шого ви€вленн€ обТЇм≥в та тонально-колористичного обТЇднанн€ композиц≥й.

¬ зр≥лий пер≥од  араваджо створюЇ цикли рел≥г≥йних картин дл€ церков —ан Ћуњдж≥ та —ант ћар≥€ дель ѕополо. —в€щенн≥ под≥њ трактуютьс€ п≥дкреслено буденно, €к те, що спостер≥гаЇтьс€ в житт≥. ѕерша картина циклу Ујпостол ћатв≥й з ангеломФ /загинула/ була не прийн€та дух≥вництвом €к УбрутальноФ реал≥стична. ¬≥доме Уѕризванн€ апостола ћатв≥€Ф Ц це безпосереднЇ, особисте покликанн€ Ѕога, котре застаЇ людину, коли вона найменше цього чекаЇ, можливо ≥ у гр≥ховний момент. ћатв≥й був митником ≥  араваджо його зображуЇ в нап≥втемному караульному прим≥щенн≥ з друз€ми за грою в карти. √равц≥ вбран≥ в сучасний од€г: перед нами не далека чудесна ≥стор≥€, а под≥€, €ка може трапитис€ в будь-€кий момент ≥ з ким завгодно. –азом з ’ристом ≥ св. ѕетром з в≥дкритих дверей в прим≥щенн€ вриваЇтьс€ жмут св≥тла, запалюючи в темр€в≥ тканини, п≥рТ€, висв≥тлюючи обличч€. ÷е пром≥нь реального св≥тла ≥, водночас, - знак божественноњ милост≥. ≤нтерТЇр чи не вперше сприймаЇтьс€ €к прост≥р, насичений св≥тлом ≥ пов≥тр€м. У–озпТ€тт€ апостола ѕетраФ Ц це зображенн€ здвиженн€ хреста, що п≥дн≥маЇтьс€ напругою мотузок ≥ мТ€з≥в. ћашина смерт≥ почала рух ≥ н≥хто не зупинить њњ. ¬ картин≥ немаЇ розвитку д≥њ, але Ї њњ продовжен≥сть, н≥би пов≥льне обертанн€ колеса. ЌемаЇ контраст≥в св≥тлот≥н≥, барви н≥би вицв≥л≥ в мертвому св≥тл≥. УЌаверненн€ апостола ѕавлаФ, навпаки, зображуЇ мить паузи ≥ мовчанн€, що настаЇ за драматичною под≥Їю. ўойно згаслий спалах божественного с€йва залишивс€ лише в св≥тл≥ навколо вершника, що лежить на земл≥ з розкинутими руками.

 араваджо прокладаЇ шл€х жанровому живопису, зокрема, натюрморту. —ам майстер говорив, що йому однаково, що писати: людей чи кв≥ти. ™диний чистий натюрморт митц€ У ошик з фруктамиФ написаний з холодною обТЇктивн≥стю. ¬ останн≥х роботах  араваджо переважаЇ тема смерт≥ /Фѕогреб≥нн€ св. Ћюч≥њФ/. —мерть сприймаЇтьс€ не €к зв≥льненн€ /ћ≥кельанжело/, а €к к≥нець, €к тањнство могили.

—еред пр€мих посл≥довник≥в  араваджо в ≤тал≥њ можна згадати ќ.ƒжент≥леск≥, Ѕ.ћанфред≥, ƒ.—ерод≥не. але, €к зазначалось, у вс≥х Ївропейських школах ≥дењ караваджизма мали вплив на митц≥в.

—еред майстр≥в живопису середини стол≥тт€ в ≤тал≥њ сл≥д згадати √в≥до –ен≥ (1591-1666), з його розписами з алегор≥€ми УЌ≥чФ та УјврораФ в≥лли Ћюдов≥з≥. ¬ своњх композиц≥€х в≥н ор≥ЇнтуЇтьс€ на св≥тло, насл≥дуючи венец≥йц≥в. ѕТЇтро да  ортона (1596-1669), ставл€чись до класицизму, €к до алегоричноњ бес≥ди, створюЇ гранд≥озн≥ декоративн≥ композиц≥њ, що вражали у€ву ≥ стали камертоном дл€ барочноњ риторики. ¬з≥рцем Ї його розпис плафона ѕалаццо Ѕерн≥н≥ У“р≥умф божественного правосудд€Ф.

Ћука ƒжордано (1634-1699) насл≥дував майстр≥в ч≥нквеченто, сучасних ≥ноземц≥в Ц –убенса, –ембрандта, - венец≥йських живописц≥в. ¬≥н переймаЇ модел≥ й колорит ¬еронезе, побудований на зближених тонах. …ого живопис Ц це Утехн≥чне чудоФ сењченто, в≥н краще вигл€даЇ не в окремих композиц≥€х, а в мас≥. “акою холодною маестр≥Їю в≥дзначаЇтьс€ його У“р≥умф божественного правосудд€Ф церкви —ан ћарт≥но в Ќеапол≥. «начними майстрами були генуезець Ѕ.—троцц≥ (1581-1644) та венец≥Їць ƒомен≥ко ‘етт≥ (1589-1623).

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-05-06; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 924 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќеосмысленна€ жизнь не стоит того, чтобы жить. © —ократ
==> читать все изречени€...

523 - | 456 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.028 с.