Проектно-конструкторська розробка і документація

 

Результат проектування повинний бути представлений комплексом документації. Для програмних розробок – документація, оформлена відповідно до єдиної системи програмної документації, для програмно-апаратних крім цього також – конструкторською документацією.

У цьому ж розділі вказується необхідне устаткування для експлуатації об'єкта розробки.

Планування термінів розробки і здійснення проекту

 

Здійснення проекту охоплює визначений часовий проміжок, що складається з ряду послідовних, цілеспрямованих, взаємозалежних і взаємообумовлених етапів, що включають весь шлях від проектування і розробки документації проекту до його конкретного втілення.

Головна мета планування процесу розробки та здійснення проекту – це визначення необхідних ресурсів на всіх його етапах.

Планування термінів розробки проектованого продукту здійснюється з урахуванням кількості працюючого персоналу і норм розробки програмних і апаратних комплексів. Результати зводяться в табл. 2.

 

Таблиця 2 - Зміст етапів та робіт із розробки вироба (продукту)

№	Найменування	Вид роботи	Виконавець, посада, спеціальність
Стадії	Етапи	Шифр	Зміст роботи

 

Зразок переліку етапів і робіт приведений у додатку.

 

На підставі складеного переліку визначається кількість виконавців, тривалість виконання роботи в днях і рівень оплати праці виконавців за видами виконуваних робіт, що може бути представлено в табл. 3.

 

Таблица 3 - Загальні результати тривалості і трудомісткості розробки і реалізації проекту

№ п/п	Шифр роботи	Найменування роботи	Виконавець, посада, спеціальність	Кількість виконавців, чол.	Тривалість виконання роботи, днів	Місячний оклад виконавця, грн.

 

 

7. Розрахунок витрат на одиницю продукції (калькуляція собівартості)

 

Орієнтовно номенклатура калькуляційних статей витрат для більшості підприємств є такою:

1. Сировина та матеріали (включаючи транспортно-заготівельні витрати. Ці витрати можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції на підставі витратних норм і цін. З вартості сировини та матеріалів віднімають вартість відходів за ціною їх можливого використання).

2. Енергія технологічна (витрати на енергію, яка безпосередньо використовується в технологічному процесі для зміни стану або форми предметів праці: плавлення, нагрівання, зварювання, сушіння і т.п. Обчислюється за нормами витрат та тарифами на енергію).

3. Основна заробітна плата робітників (витрати на оплату праці робітників, що безпосередньо зайняті виготовленням основної продукції).

4. Додаткова заробітна плата робітників (оплата відпусток, часу виконання державних обов'язків, доплати за виконання додаткових функцій та ін. Обчислюється у відсотках до основної зарплати).

5. Відрахування на соціальні потреби робітників (розраховується у відсотках до суми попередніх двох статей, 37,5 % від суми основної та додаткової зарплати, тобто фонду оплати праці).

6. Утримання та експлуатація машин та устаткування (амортизаційні відрахування стосовно машин та устаткування, котрі належать до основних фондів, витрати на електроенергію, пальне для приведення їх у дію, технологічний інструмент, ремонт, оплата праці та соціальні відрахування робітників, які обслуговують машини: наладчики, електрики, слюсарі тощо.

7. Загальновиробничі витрати (витрати на управління, виробниче й господарське обслуговування в межах підрозділу. Це витрати на зарплату з відрахуваннями на соцстрах працівників управління підрозділу, спеціалістів, обслуговуючого персоналу, амортизаційні відрахування стосовно будівель і споруд цеху, кошти на їхнє утримання, ремонт, на охорону праці та ін.).

8. Загальногосподарські витрати (ті ж самі види витрат, що і в пункті сім, але на рівні підприємства як єдиної системи. Додатково в них включають витрати на набір та підготовку кадрів, відрядження, обов'язкові платежі (страхування майна, платежі за забруднення повітря тощо) та ін.

9. Позавиробничі витрати (витрати на маркетинг: витрати на вивчення ринку, на рекламу та продаж продукції. Деякі з цих витрат є прямими: витрати на тару, пакування, рекламу, транспортування в певний район ринку. Непрямі ж витрати (на аналіз ринку, комісійні виплати організаціям збуту, проведення ярмарків тощо) розподіляються між виробами пропорційно їхній виробничій собівартості).

 

Сума перших семи статей становить цехову, дев'яти – виробничу і всіх статей – повну собівартість.