Шлунок виконує функцію депо, де відбувається не тільки гідроліз поживних речовин, а й накопичення хімусу - до 3л, який поступово переходить у 12-палу кишку з пілоричного відділу завдяки пропульсивним скороченням його гладких м'язів. Можна виділити такі етапи регуляції рухової функції шлунка:
1.Рецептивне розслаблення шлунка - в разі надходження їжі в його порожнину, проксимальна частина - дно і тіло - розслаблюються, пристосовуючи об'єм шлунка до незначного підвищення тиску. Це здійснюється завдяки ваговагальному рефлексу, бо після перерізу вагуса розслаблення не відбувається. Холецистокінін-панкреозимін (ХЦК-ПЗ) також бере участь у рецептивному розслабленні шлунка і скороченні воротаря.
2.Перемішування вмісту шлунка здійснюється завдяки скороченню м'язів його дистального відділу таким чином: повільні хвилі деполяризації гладких м'язів виникають із частотою 3-5 за 1 хв. При досягненні порогової величини деполяризації генеруються ПД, що призводить до скорочення м'язів;
хвиля скорочення м'язів рухається в дистальному напрямку до пілоричного відділу шлунка -антральні систоли. При цьому вміст шлунка повільно переміщується зі шлунковим соком. Вслід за цим перистальтичні хвилі (їх амплітуда і швидкість розповсюдження) посилюються, внаслідок чого хімус проштовхується до виходу зі шлунка.
скорочення шлунка збільшуються при активації блукаючого нерва і зменшуються при активації симпатичних впливів.
3.Евакуація вмісту зі шлунка здійснюється координованими послідовними рефлекторними скороченнями антрального і пілоричного відділів, підвищенням тиску в пілоричному відділі до 10-25 см вод ст.. відкриванням воротаря (пілоруса), завдяки чому порція хімусу надходить у 12-палу кишку. Скорочення пілоричного сфінктера, яке виникає після цього під впливом місцевого дуоденогастрального рефлексу, не дозволяє повернення хімусу назад.
Час евакуації змішаної їжі зі шлунка дорівнює 6-10 год.
На швидкість евакуації впливають й інші чинники:
позитивний градієнт тиску між шлунком і дванадцятипалою кишкою, достатній для переходу шлункового вмісту;
жири, що переміщаються в дуоденум, пригнічують евакуацію завдяки тривалому скороченню пілоричного сфінктера під впливом секретованого в ній ХЦК-ПЗ;
іони Н+, що надходять з хімусом у дванадцятипалу кишку, пригнічують евакуацію за механізмом місцевого дуоденогастрального рефлексу, який призводить до скорочення пілоричного сфінктера;
ізотонічний хімус евакуюється швидше, ніж гіпертонічний.
Голодні скорочення шлунка виникають через кожні 90 хв при порожньому шлунку, завдяки пейсмекер-ній активності міоцитів, які утворюють мігруючий моторний комплекс (ММК) — цикли моторної активності, що мігрують від шлунка до дистального відділу клубової кишки. У шлунку такий водій ритму розташований на малій кривині у проксимальній частині його тіла. Звідси скорочення поширюється в напрямку до воротаря шлунка, що сприяє його звільненню від залишків їжі. Головним регулятором ММК є гормон мотилін — поліпептид, У разі введення мотиліну виникають скорочення гладких м'язів шлунка та кишки.
