Слиновиділення. Склад і властивості слини, її значення у травленні, механізм секреції, регуляція виділення

Секреція слини здійснюється слинними залозами рефлекторно.

Привушні залози, найбільші серед слинних залоз, утворюють серозний секрет, до складу якого входять білки та значна кількість води; його кількість становить до 60 % слини.

Підщелепні та під'язикова залози продукують змішаний серозно-слизовий секрет, до складу якого входять білки та слиз — муцин, у кількості 25-30% і 10-15 % відповідно. Дрібні залози язика та ротової порожнини секретують переважно слиз — муцин.

За добу слинними залозами утворюється 0.8-2.0 л слини, яка містить воду, електроліти (за складом ті ж самі, що в плазмі крові), білки, ферменти, муцин, захисні фактори (бактерицидні, бактеріостатичні), інсуліноподібний білок; паротин, рН слини 6,0-7.4. Сухий залишок становлять неорганічні та органічні речовини.

Ферменти слини представляють:

альфа-амілаза, яка розпочинає розщеплення (гідроліз) вуглеводів до дисахаридів. Значна група ферментів (понад 20) беруть участь у гідролізі речовин, що утворюють зубний наліт, і тим самим зменшують зубні нашарування.

Муцин, який захищає слизову оболонку ротової порожнини від механічного пошкодження та сприяє утворенню харчової грудки.

До захисних факторів слини належать:

Лізоцим (мурамідаза), який руйнує мембрани бактерій. Лізоцим надходить у ротову порожнину разом зі слиною великих і дрібних слинних залоз, з тканинним ексудатом ясенної рідини та з лейкоцитів, що входять до складу слини. При високій концентрації лізоциму в ротовій порожнині бактеріальна флора стає неефективною.

Секреторні Ig A в меншій мірі – Ig G та Ig M

Фази секреторного циклу. Рідка частина слини утворюється протоковими клі­тинами. Спочатку вона нагадує плазму крові, в якій висока концентрація іонів натрію і хлору і значно менша — іонів калію та бікарбонатів. При проходженні слини по протоках в ній міняється іонний склад — зменшу­ється кількість натрію і хлору та збільшується — іонів калію і бікарбонатів. Реабсорбція іонів натрію і секре­ція іонів калію регулюється альдостероном (як і у канальцях нирок). У кінцевому результаті утворюється вторинна слина, яка виділяється в ротову порожнину. На слиноутворення впливає рівень крово­току в залозі, який залежить від утворених в ній мета­болітів, особливо кінінів (брадикінін), що викликають місцеве розширення судин, збільшення секреції. У відповідь на дію різних подразників (з різними властивостями) слинні залози виділяють неоднакову кількість слини, з різним ії складом. Так, при вживанні сухої їжі виділяється велика кількість рідкої слини; при споживанні рідкої (молока) — продукується мало, проте в ній багато слизу.

Іннервація слинних залоз здійснюється парасимпа­тичними та симпатичними нервами.

Парасимпатичну іннервацію залози отримують від ядер черепних нервів довгастого мозку: привушні — від нижнього слиновидільного ядра — IX пари (язикоглотковий), підщелепні і під'язикова — від верхнього слинови­дільного ядра — VII пари (лицевий). Стимуляція па­расимпатичної нервової системи викликає виділення великої кількості рідкої слини, бідної органічними речовинами.

Симпатичну іннервацію усім слинним залозам дають центри бокових рогів II—IV грудних сегментів спинного мозку, які через верхній шийний симпатич­ний ганглій направляються до залоз. При активації симпатичних нервів слини виділяється мало, але в ній висока концентрація органічних речовин (ферментів, муцину).

Регуляція слиновиділення здійснюється складнорефлекторними механізмами за допомогою:

умовних рефлексів на вигляд і запах іжі, звуки, що супроводжують акт їди: їх центр розташований в корі головного мозку (умовнорефлекторна фаза);

безумовних рефлексів, пов'язаних з подразненням їжею рецепторів язика, слизової оболонки порожнини рота; їх центр знаходиться у слиновидільних ядрах довгастого мозку (безумовнорефлекторна фаза). Аферентний вхід у ЦНС при реалізації безумовних рефлексів - чутливі волокна V, VII, IX і X пар черепних нервів; еферентний вихід - парасимпатичні волокна VII. IX пар та симпатичні нейрони бокових рогів II—IV сегментів грудного відділу.

3.Шлунок