Шлунок — порожнистий м'язовий орган, що складається з дна, кардіальної частини, тіла та пілоричного відділу, який з'єднується з дванадцятипалою кишкою; є найширшою ділянкою травного каналу, в якому їжа затримується на кілька годин. Його місткість у дорослої людини становить в середньому 3 л. У ньому їжа перемішується із шлунковим соком, який продукується шлунковими залозами. Під впливом ферментів шлункового соку починається гідроліз білків, що значно підвищує дію протеолітичних ферментів у подальших відділах травного каналу. Завдяки скороченням м'язів шлунка хімус перемішується і поступово пересувається від кардіального до пілоричного відділу.
Секреторні залози шлунка продукують за добу близько 2 л шлункового соку, завдяки якому продовжується гідроліз харчових речовин, що надійшли у травний канал.
Секреторні залози трубчасті і мають особливості будови і функції в різних відділах шлунка. Виділяють такі секреторні відділи шлунка:
Кардіальний - це смужка розміром 1-4 см, яка розташована нижче стравоходу і має слизові залози з численними протоками.
Фундальний - основний секреторний відділ шлунка, який займає 3/4 % його поверхні. До його складу належать тіло та дно шлунка, секреторні залози цього відділу мають три види клітин: парієнтальні, головні, слизові (мукоцити).
головні - секретують ферменти пепсиногени (неактивна форма протеолітичних ферментів пепсинів);
парієтальні - секретують НСІ, яка перетворює в порожнині шлунка проферменти пепсиногени на фермент пепсин, що гідролізує білки до коротколанцюгових пептидів. Парієтальні клітини також продукують внутрішній фактор Касла, що необхідний для всмоктування вітаміну В12, у дистальному відділі тонкої кишки; грелін - інтестинальний гормон, що стимулює центр голоду в гіпоталамусі і підвищує апетит;
слизові (мукоцити) - знаходяться в кардіальній і пілоричній частині шлунка. Це клітини, які розташовані в шийках покривного епітелію і слизових клітинах шийки залоз мукоцитів та секрету-ють слиз разом з НСІ. Слиз має лужну реакцію і складається з глюкопротеїдів.
Розрізняють видимий та невидимий (розчинний) компоненти. Основна функція слизу - захисна. Він покриває тонким шаром (близько 1 мм) слизову оболонку, захищає її від хімічних та механічних ушкоджень: попереджує зворотну дифузію іонів Н із порожнини шлунка в його стінку. Слиз адсорбує Н+, частково нейтралізує кислотність соку. Завдяки цьому шлунковий сік можна розділити на дві частини - кислий компонент (утворюється в парієтальних клітинах) і лужний компонент (формується в клітинах покривного епітелію, в мукоцитах шийки основних залоз), у клітинах кардіальних і пілоричних залоз. Величина рН соку залежить від співвідношення кількості цих компонентів.
В пілоричний - займає 15-20% поверхні слизової оболонки шлунка, до його складу входять препі-лоричний відділ та пілоричний канал з пілоричним сфінктером. Секреторні залози цього відділу продукують слиз і в малій кількості - пепсиногени. вони не мають парієтальних клітин.
Таким чином, основний склад шлункового соку зумовлений секреторною функцією клітин найбільшого секреторного поля — дна і тіла шлунка. Всі клітини слизової оболонки шлунка виділяють воду — розчинник і мінеральні речовини — іони (Na+, К+, Са2+, Мg2+, НРО42-, SО42-).
