Суспільство ніколи не було байдужим до витрат на досягнення того чи іншого успіху. В основі прогресу лежить підвищення ефективності виробництва. Тут розуміється економічна і соціальна результативність господарської діяльності. При знаходженні ефективності потрібно порівнювати очікувану цінність того, що буде отримано, з очікуваною цінністю того, що буде загублено. У практичних розрахунках цей показник знаходиться відношенням результатів виробництва до витрат.
Однак такий оціночний показник недосконалий. По-перше, він не характеризує виробленого продукту з точки зору його відповідності до суспільного попиту. По-друге, неодноразово у витратах сумуються прямі вклади і не оцінюються окремі наслідки. Для оцінювання такого важкого та багатогранного процесу як економічний процес одного показника недостатньо. Потрібна система вимірників для його різних сторін. Для характеристик використання живої праці застосовується показник продуктивності праці. Своєрідним барометром ефективності господарювання є норма прибутку та ін.
Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за певної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал виробляє суспільно корисну продукцію або робить виробничі і побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місію витрати живої і уречевленої праці, а з другого — результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.
Ефективність виробництва — являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін — продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг.
Результат виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат.
Можна розрізняти:
а) кінцевий результат процесу виробництва;
б) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства (об'єднання підприємства).
Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, який вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах, другий включає не лише кількість виготовлюваної продукції, а й охоплює її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва, виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності — прибуток.
Ефективність виробництва (продуктивність системи) має поліморфність визначення і застосування для аналітичних оцінок і управлінських рішень. З огляду на це важливим є вирізнення за окремими ознаками відповідних видів ефективності (продуктивності), кожний з яких має певне практичне значення. Види ефективності виробництва (продуктивності системи) поділяються за такими ознаками:
За наслідками:
— економічна;
— соціальна.
За місцем одержання:
— локальна (госпрозрахункова);
— народногосподарська.
За ступенем збільшення ефекту:
— первісна;
— мультиплікаційна. За метою визначення:
— абсолютна;
— порівняльна.
Відповідні види ефективності виробництва виокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) господарської діяльності підприємства. Перш за все результат (ефект) виробництва буває економічним або соціальним.
Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві (в об'єднанні підприємств). До таких показників належать обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економія тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції тощо. Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, але й негативними (наприклад, поява безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).
Вони мають ту особливість, що далеко не всі з них піддаються кількісному вимірюванню. У зв'язку з цим на підприємствах визначають, оцінюють і регулюють (у межах своїх можливостей) як економічну, так і соціальну ефективність виробництва (продуктивність системи).
Залежно від об'єкту, стосовно якого визначають результативність його функціонування, розрізняють локальний (госпрозрахунковий) і народногосподарський ефекти. Локальний (госпрозрахунковий) ефект означає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності даного підприємства, внаслідок якої воно має певний зиск. Якщо ж виробництво продукції на даному підприємстві потребує додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві пов'язане з меншими експлуатаційними витратами або іншими позитивними наслідками діяльності, то йдеться про визначення народногосподарського ефекту, тобто спільного ефекту у сферах виробництва і споживання відповідних виробів (послуг).
Внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, впровадження на ньому прибуткових певних технічних, організаційних чи економічних заходів має місце первісний (одноразовий) ефект. Проте майже завжди початковий ефект може повторюватися і примножуватися завдяки багатонапрямковому та багаторазовому використанню таких заходів не лише на даному, а й інших підприємствах, сферах діяльності. Саме тому досить важливого практичного значення набуває визначення і оцінка "мультиплікаційного ефекту", що має свої специфічні форми прояву.
Специфічні форми мультиплікаційного ефекту:
1. Дифузійний.
2. Резонансний.
3. Ефект стартового вибуху.
4. Ефект супроводжувальних можливостей.
5. Ефект акселерації.
Дифузійний ефект може реалізовуватись у тих випадках, коли певне господарсько-управлінське рішення, нововведення технічного, організаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші галузі, внаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад, перш ніж знайти широке застосування у чорній металургії метод безперервного розливання рідкого металу був започаткований на підприємствах кольорової металургії).
Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення у певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (зокрема отримання синтетичного волокна високої якості призвело до виробництва нових видів тканин, а це стимулювало появу нових видів одягу тощо).
Ефект стартового вибуху — це ланцюгова реакція у перспективі. Він можливий за умови, що певний стартовий вибух стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту в тій же самій або іншій галузі виробництва чи діяльності (яскравий приклад — застосування економіко-математичних методів та моделей в управлінні, виробництві, різних галузях науки). У процесі створення будь-яких матеріальних цінностей з'являються супроводжувальні можливості з певним ефектом. Такі можливості проявляються у вигляді різних проміжних і побічних результатів, використання виробничих і побутових відходів тощо. Зрештою у будь-якій діяльності має місце також ефект акселерації, що означає позитивний наслідок не лише самого по собі конкретного результату, а й прискорення темпів його розповсюдження і застосування.
Межі між виокремленими формами мультиплікаційного ефекту досить умовні, рухомі і відносні. Діалектичний взаємозв'язок цих форм полягає в тому, що усі вони разом формують загальний інтегральний ефект від реалізації певного господарського рішення (впровадження нової техніки чи технології, прогресивних методів або форм організації виробництва, нових форм господарювання тощо). Коли вирішується певна великомасштабна проблема з очевидними мультиплікаційними характеристиками, то очікуваний ефект має охоплювати одночасно усі його специфічні форми. Загальна величина такого ефекту залежить від трьох головних чинників: економічної ефективності впроваджуваного господарського заходу (сукупності заходів), масштабів і швидкості його (їх) розповсюдження в усіх галузях чи сферах діяльності.
Необхідні для одержання певного результату (ефекту) усі витрати поділяються на поточні (повсякденні) і одноразові. До поточних (повсякденних) витрат відносять витрати на оплату праці різних категорій персоналу (робочої сили) і обсяг засобів виробництва, які постійно використовуються (вартість витрачених предметів праці і сума амортизаційних відрахувань), а також деякі інші витрати, що включаються в повну собівартість продукції (послуг). Одноразові витрати являють собою авансовані кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді капітальних вкладень. При цьому капітальні вкладення справляють віддачу (ефект, результат) лише через деякий час, що дорівнює тривалості відтворювального циклу засобів праці і враховується при визначенні їх ефективності.
Оцінка ресурсів, що забезпечують господарську діяльність та ефективність їх використання, визначається системою економічних показників. Для оброблення показників господарської діяльності використовуються абсолютні та відносні величини.
Абсолютні величини відображають розміри показника в натуральних, трудових і вартісних вимірниках. За способом вираження вони поділяються на індивідуальні та сумарні.
Індивідуальні величини виражають розміри показників за певними складовими одиницями (структурними підрозділами, працівниками, календарними періодами тощо).
Сумарні величини характеризують загальну величину показника в цілому, щодо суб'єкта господарювання, за звітний період тощо. За одиницями виміру розрізняють такі абсолютні величини:
а) натуральні — т, км, га;
б) умовно-натуральні — умовне паливо;
в) трудові — людино-година, людино-день;
г) комплексні — т-км; вартісні — гри, коп.
Відносні величини відображають розмір показника, який виражається як кількісне співвідношення між окремими (одноіменними або різно-іменними) показниками (коефіцієнт, частка, відсоток, кількість пунктів). Відносна величина показує, в скільки разів розмір однієї величини більший або менший за іншу, або яку частку від другої становить перша, або скільки одиниць однієї величини припадає на одиницю іншої величини.
У системі показників ефективності виробництва можна виділити такі групи показників:
а) ефективності використання основних засобів;
б) ефективності використання оборотних фондів;
в) ефективності використання праці (трудових ресурсів);
г) ефективності капітальних вкладень (виробничих інвестицій);
д) узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства. Що стосується перших чотирьох груп показників, то їх зміст детально
розкривається у темах, присвячених вивченню відповідних видів ресурсів.
Узагальнюючий, кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відносний показник прибутку — рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання.
Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від того, якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат. Співвідносити витрати і доходи — головне завдання кожного учасника господарської діяльності.
Водночас абсолютна сума прибутку не характеризує рівня ефективності господарської діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами або активами, які забезпечують підприємницьку діяльність, тобто визначити рентабельність.
Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.
Передусім розрізняють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу), рентабельність продукції і рентабельність господарської діяльності.
Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.
Рентабельність активів (Ракг) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулами
де Пз — загальний прибуток підприємства за рік, тис. грн;
Пч — чистий прибуток підприємства за рік, тис. грн;
Са — середньорічна вартість активів, тис. грн.
Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:
де Кв — власний капітал підприємства.
Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:
де Кст — статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).
Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулами
де Рпрзаг — загальна рентабельність продукції, %;
Пз — загальний прибуток підприємства за рік, тис. грн;
ВС — виробнича собівартість продукції, тис. грн;
ВА — адміністративні витрати, тис. грн;
ВЗ — витрати на збут продукції, тис. грн;
ВВз — витрати на виробництво та збут продукції, тис. грн.
де Рчпр — чиста рентабельність продукції, %;
Пч — чистий прибуток підприємства за рік, тис. грн.
Рентабельність конкретного виду продукції розраховується за формулами
де Рі — рентабельність конкретного виду продукції, %;
Ві — виручка від реалізації 1-го виду продукції, тис. грн;
ВСі — виробнича собівартість конкретного виду продукції, тис. грн;
ВАі — розподілені адміністративні витрати на певний вид продукції, тис. грн;
ВЗі — розподілені витрати на збут певного виду продукції, тис. грн;
Впі — валовий прибуток і-го виду продукції, тис. грн. рентабельність продажу продукції або обороту визначається за формулами
де Ррпзаг — загальна рентабельність від реалізації продукції, %;
Ррпч — чиста рентабельність від реалізації продукції, %;
Пз— загальний прибуток підприємства від реалізації продукції, тис. грн;
РП — обсяг реалізованої продукції, тис. грн;
Пч — чистий прибуток підприємства від реалізації продукції, тис. грн.
Валова рентабельність основної діяльності:
де Пр — валовий прибуток, тис. грн;
Срп — собівартість реалізованої продукції, тис. грн.
Рентабельність операційної діяльності:
де Род — прибуток від операційної діяльності, тис. грн;
ОВ — операційні витрати, тис. грн.
Рентабельність звичайної діяльності:
де Пзд — прибуток від звичайної діяльності, тис. грн;
ОВ — операційні витрати, тис. грн. рентабельність господарської діяльності:
а) для загальної оцінки ефективності підприємницької діяльності:
де Пгд — прибуток від господарської діяльності, тис. грн;
ОВ — операційні витрати, тис. грн.
б) щодо оцінки ефективності підприємницької діяльності для власника:
де ЧП — чистий прибуток від господарської діяльності, тис. грн;
ОВ — операційні витрати тис. грн.
Зміна рівня того чи іншого показника рентабельності залежить від зміни економічних та організаційно-технічних факторів виробництва та реалізації продукції (робіт та послуг). Тому в процесі аналізу стану рентабельності підприємства необхідно визначити, які фактори більше впливали на підвищення чи зниження рівня рентабельності й розробити відповідні заходи підвищення ефективності діяльності підприємства.
При зниженні прибутковості підприємства зменшується ціна акцій, співвідношення прибутку на акцію та її ціни. Для інвесторів, акціонерів показники прибутковості (рентабельності) підприємства є дуже важливими.
Розглянемо ряд показників акціонерного капіталу.
Прибуток на звичайну акцію (ПЗА):
де Пз — загальний прибуток підприємства, грн;
Пд — сума сплачених податків, грн;
ДПА — сума дивідендів на привілейовані акції, грн;
КЗА — кількість звичайних акцій.
Цінність акції (ЦА):
де РЦА — ринкова ціна акції, грн.
Рентабельність акції (РАк):
де Доа — дивіденд на одну акцію, грн.
При формуванні системи показників ефективності виробництва, виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємства бажано дотримуватися певних принципів. До них належать:
а) забезпечення взаємозв'язку критерію і системи конкретних показників ефективності виробництв;
б) відображення ефективності використання усіх видів застосовуваних у виробництві ресурсів;
в) важливість застосування показників ефективності в управлінні різними ланками виробництва на підприємстві;
г) виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції у процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва, того чи іншого виду діяльності підприємств.
Як уже зазначалось, крім рентабельності, як основного показника ефективності діяльності підприємства можна охарактеризувати за допомогою показників ефективності використання основних фондів (табл. 25.3), показників ефективності використання оборотних фондів (табл. 25.4), показників ефективності використання праці (трудових ресурсів) (табл. 25.5), показників ефективності використання капітальних вкладень (табл. 25.6).
Таблиця 25.3
ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ основних ФОНДІВ
| Назва | Визначенні |
| Фондовіддача | Відношення вартості виготовленої продукції (за груповими цінами) за рік до середньорічної вартості основних фондів |
| Фондомісткість | Обернений до фондовіддачі |
| Рентабельність основних фондів | Відношення прибутку, одержаного за певний період, до середньої вартості основних фондів за той самий період |
| Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання | Відношення обсягу виготовленої продукції за певний період у натуральних або вартісних показниках до виробничої потужності обладнання у відповідних показниках. |
| Коефіцієнт змінності обладнання | Відношення кількості відпрацьованих верстато-змін до кількості одиниці обладнання |
| Таблиця 25.4 ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ ФОНДІВ | |
| Назва | Визначення |
| Коефіцієнт оборотності | Відношення вартості виготовленої продукції (за гуртовими цінами) за певний період до середніх залишків оборотних фондів |
| Коефіцієнт завантаження | Обернений до коефіцієнта оборотності |
| Тривалість обороту | Відношення кількості днів у періоді до коефіцієнта оборотності за цей період |
| Рентабельність оборотних фондів | Відношення прибутку, одержаного за певний період, до середніх залишків оборотних фондів за той самий період |
Таблиця 25.5
ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРАЦІ (ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ)
| Назва | Визначення |
| Продуктивність праці | Відношення вартості або кількості виготовленої продукції до витрат живої праці, що відображається кількістю відпрацьованих людино-годин. Відображає кількість продукції, що виготовляється за одиницю робочого часу |
| Трудомісткість продукції | Обернений до продуктивності праці. Відображає витрати праці на виготовлення одиниці продукції |
| Фондоозброєність | Відношення середньої вартості основних фондів за певний період до середньооблікової чисельності працівників за той самий період |
| Зарплатомісткість продукції | Відношення фонду оплати праці до вартості виготовленої продукції за певний період |
| Таблиця 25.6 ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ | |
| Назва | Визначення |
| Коефіцієнт ефективності капітальних вкладень | Відношення щорічного приросту прибутку від здійснення капітальних вкладень до суми капітальних вкладень |
| Термін окупності капітальних вкладень | Обернений до коефіцієнта ефективності капітальних вкладень. Відображає кількість років, за яку сума прибутку перекриє суму капітальних вкладень |
| Зведені витрати | Дорівнює сумі поточних витрат на одиницю продукції за певним варіантом та добутку нормативного коефіцієнта ефективності та питомих (на одиницю продукції) капітальних вкладень за тим самим варіантом. Найкращим буде варіант з мінімальним значенням зведених витрат |
У наш час економічна ефективність виробництва оцінюється на основі даного критерію, що виражається в максимізації зростання національного доходу (чистої продукції) на одиницю праці. На рівні підприємства формою єдиного критерію ефективності його діяльності може слугувати максимізація прибутку. Ефективність виробництва находить конкретний кількісний вираз в взаємопов'язаній системі показників, що характеризують ефективність використання основних елементів виробничого процесу.
Система показників економічної ефективності виробництва повинна відповідати таким принципам:
а) забезпечувати взаємозв'язок критерію і системи конкретних показників ефективності виробництва;
б) визначити рівень ефективності використання всіх видів, який застосовується у виробництві ресурсів;
в) забезпечувати вимірювання ефективності виробництва на різних рівнях управління;
г) стимулювати мобілізацію внутрішньовиробничих резервів підвищення ефективності виробництва.
Слід зазначити, що рівень економічної ефективності в промисловості залежить від багатьох взаємопов'язаних факторів. Для кожної галузі промисловості внаслідок її техніко-економічних особливостей характерні специфічні фактори ефективності.
На закінчення варто зазначити, що обов'язковість у використанні (урахуванні) зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як по відношенню до внутрішніх чинників ефективності виробництва. Певне ігнорування підприємствами цієї вимоги може лише загальмувати темпи зростання ефективності.
Питання для закріплення матеріалу і самостійної роботи
1. Основні завдання фінансової діяльності.
2. Особливості зовнішнього фінансування.
3. Сутність фінансового результату підприємства.
4. Сутність і види прибутків підприємства.
5. Фінансовий план підприємства.
6. Сутність планування прибутку підприємством.
7. Методи розрахунку прибутку підприємства від реалізації продукції.
8. Прибутковість підприємства та його показники.
9. Методика розрахунку точки беззбитковості підприємства.
10. Чистий прибуток підприємства та методика його розрахунку
11. Механізм визначення ефективності підприємства.
12. Оцінювання фінансового стану підприємства.
