Важливий узагальнюючий показник собівартості виготовленої продукції — витрати на гривню товарної продукції — дуже універсальний, тому що може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва та наочно показує прямий зв'язок між собівартістю й прибутком. На його рівень впливають об'єктивні та суб'єктивні, зовнішні та внутрішні фактори. Обчислюється він як відношення загальної суми витрат на виробництво й реалізацію продукції до вартості виробленої товарної продукції в діючих цінах. Цей показник можна використовувати для розрахунку витрат на 1 грн товарної продукції в базовому та плановому році:
а) базовий рік
де Вб — витрати на 1 грн товарної продукції;
Сб — собівартість товарної продукції;
Об — обсяг товарної продукції.
б) плановий рік
де Впл — витрати на 1 грн товарної продукції;
Спл — собівартість товарної продукції;
Опл — обсяг товарної продукції.
Також розраховують відсоток зниження витрат на 1 грн товарної продукції:
де Пзи — відсоток зниження витрат на 1 грн товарної продукції.
Серед важливих показників, що характеризують собівартість продукції, можна виокремити такі:
вихідна собівартість товарної продукції в плановому році:
де Свих — вихідна собівартість товарної продукції в плановому році
планова собівартість продукції:
де Свих — сума економії витрат з усіх техніко-економічних факторів.
Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу частку у її структурі:
а) зниження собівартості продукції (см, грн) унаслідок зменшення витрат на матеріали та сировину можна розрахувати за такою формулою:
де Н1 — норма витрат матеріалів до здійснення заходу;
Н2 — норма витрат матеріалів після здійснення заходу;
Цод — ціна одиниці матеріального ресурсу;
О — обсяг випуску продукції після здійснення заходу.
Для розрахунку цього показника можна застосовувати індексний метод (См, %), який може вплинути на всі чинники:
де Ім — індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;
Іц — індекс зміни цін на одиницю матеріального ресурсу;
Пм — частка матеріальних витрат у собівартості продукції;
б) зниження собівартості продукції за рахунок зростання продуктивності праці (Сп, %), що має місце лише при випередженні цим показником темпів зростання заробітної плати, або зниженні трудомісткості виготовлення продукції (Ст, грн). розрахунок проводиться за такою формулою:
де Т — трудомісткість одиниці продукції до здійснення заходу;
Тс1 — ссрсдньогодинна тарифна ставка робітників до здійснення заходу;
ТС2 — серсдньогодинна тарифна ставка робітників після здійснення заходу;
Пд.з/п — середній відсоток додаткової заробітної плати для певної категорії робітників;
Пв.з/п— встановлений процент відрахувань на соціальні заходи.
Для розрахунку зростання продуктивності праці застосовують індексний метод:
де Іс.а/п — індекс зростання середньої заробітної плати;
Ір.п/п — індекс зростання продуктивності праці;
Пз/п — частка заробітної плати в собівартості продукції;
в) зниження собівартості продукції (Су-п, грн) унаслідок зміни структури й обсягу продукції, що спричинює зниження умовно-постійних витрат, можна розрахувати за такою формулою:
де ΔОпл — приріст обсягу випуску продукції у плановому ропі;
Ву-п — сума умовно-постійних витрат у базовому році.
для розрахунку цього показника можна застосовувати індексний метод (Су-п, %):
де Іу-п — індекс зростання умовно-постійних витрат;
Іо — індекс зростання обсягу виробництва;
Пу-п — частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції.
Скорочення довготривалості виробництва спричинює зменшення непрямих витрат (Сл) на величину:
де Кт — частина умовно-змінної (залежної від тривалості виробництва) складової накладних витрат;
Нн.в — величина непрямих витрат у відсотках до собівартості продукції;
Тпл. — планова тривалість виробництва;
Тб.р — тривалість виробництва в базисному періоді. Зростання виробітки робітників порівняно з виробітком у базисному періоді зменшить непрямі витрати на величину (Св):
де Кв — коефіцієнт, за яким визначають частку непрямих витрат, що залежать від виробітку;
Впл — середній виробіток одного робітника за планом;
Вб.р — середній виробіток одного робітника в базисному періоді.
Зниження рівня непрямих витрат від зменшення частки основної заробітної плати робітників (Сз) можна знайти за такою формулою:
де Кз — коефіцієнт, за яким визначають частку непрямих витрат, що залежать від частки основної заробітної плати;
Зпл — частка основної заробітної плати за планом;
Зб.р — частка основної заробітної плати в базисному періоді.
Коефіцієнти Кт, Кв, Кз що входять до складу трьох останніх формул, визначаються для кожного підприємства, виходячи з його особливостей. Орієнтовно можна прийняти Кт = 50 %, Кв = 16 %, Кз = 22 % від загального добутку непрямих витрат.
На підприємстві можуть застосовуватися й інші заходи щодо зниження собівартості продукції, наприклад, за рахунок підвищення рівня механізації робіт, зниження частки запасів тощо.
