Для вибору варіантів інвестицій використовуються показники порівняльної економічної ефективності, які враховують лише ті вартісні частини, які змінюються за порівнюваними варіантами. Такими показниками виступають: порівняльна величина інтегрального економічного ефекту вкладень, суми приведених будівельно-експлуатаційних витрат, термін окупності і коефіцієнт ефективності додаткових інвестицій. Порівнювана величина інтегрального ефекту відрізняється від загальної його величини тим, що не враховує незмінні за варіантами складові. Критерієм вибору варіанту слугує максимум інтегрального ефекту. Якщо порівнювані варіанти відрізняються один від іншого тільки розмірами потрібних інвестиційних вкладень і експлуатаційними (поточними) витратами, то найбільш ефективне рішення відповідатиме мінімуму модифікованої суми приведених будівельно-експлуатаційних витрат. Модифіковані приведені витрати (Вп) є окремим випадком інтегрального ефекту інвестицій.
Річні приведені витрати (Вр) визначають за формулою
де Е— постійна норма дисконту;
К — капітальні вкладення (розмір інвестицій);
С — річні поточні витрати.
Якщо порівнювалися два варіанти, то приймався той варіант, який мав мінімальне значення приведених витрат, тобто при Вr = Вr1 – Вr2 < 0 (Вr1, Вr2 — річні приведені витрати за першими і другими варіантами вкладення інвестицій) вибирався перший варіант.
Різниця приведених витрат може бути подана в такому вигляді:
де К1 і К2 — розмір інвестицій за першим і другим варіантами.
Розмір економії поточних витрат С = С1 - С2 (при С1 > С2) зумовлює приріст прибутку. З огляду на податок з прибутку, не всю величину економії поточних витрат у загальному випадку варто відносити на приріст чистого прибутку. Тому приведені витрати (Вn) при порівнянні варіантів інвестиційних вкладень доцільно розраховувати у вигляді модифікованої форми в залежності
де Сt— експлуатаційні витрати (поточні витрати) у t-ому році;
α — частка податкових відрахувань від прибутку.
При держбюджетних інвестиціях, а також при розрахунку народно господарської ефективності α = 0. У цьому випадку модифіковані приведені витрати набувають вигляду просто приведених витрат, зумовлених формулою
При постійних експлуатаційних витратах (С) і інвестиціях що здійснюються в один етап (Ко), модифіковані приведеш витрати мають вигляд:
А річні модифіковані приведені витрати:
Термін окупності додаткових інвестицій (Т) показує тимчасовий період, за який додаткові інвестиційні витрати в дорожчий варіант скуповуються за рахунок приросту економічних результатів, зумовлених реалізацією інвестицій. Розрахунковий термін окупності (Т) визначають у загальному випадку з рівняння
де Рt1, Рt2 — економічний результат інвестиційних вкладень за першим або другим варіантом за t-й рік;
Вt1, Вt2 — витрати за першим або другим варіантом за t-й рік;
Кt1, Кt2 — інвестиційні витрати за першим або другим варіантом за t-й рік.
Якщо порівнювані варіанти відрізняються тільки експлуатаційними витратами та інвестиційними вкладеннями, то термін окупності додаткових інвестицій визначають з рівняння
де Сt1, Сt2 — експлуатаційні витрати за першим або другим варіантом за t-й рік.
Для вибору варіанта розрахункове значення терміну окупності (Т) порівнюють з його нормативним значенням. Додаткові інвестиції виправдані лише тоді, коли розрахунковий термін їхньої окупності не вищий від нормативного значення Т„ = ME. Більш капіталомісткий варіант обирається в цьому випадку при Т < Т„. При постійних у часі економічних результатах і витратах, а також вкладеннях в один етап у варіантах, що аналізуємо, термін окупності додаткових інвестицій дорівнює:
де Р(1), Р(2) — річні результати за першим або другим варіантом;
В(1), В(2) — річні витрати за порівнюваними варіантами;
Ко(1), Ко(2) — інвестиції за першим і другим варіантом. За невеликих значень терміну окупності
Якщо економічні результати інвестування відрізняються за варіантами лише експлуатаційними витратами, то залежності набувають виду
де С(1), C(2) — експлуатаційні витрати за варіантами (1) і (2).
Обернена величина терміну окупності являє собою коефіцієнт ефективності додаткових інвестиційних вкладень (коефіцієнт порівняльної ефективності) Едів, що показує, як ефект у вигляді перевищення річних результатів над витратами приводить до збільшення на одиницю інвестицій. Вона розраховується за формулами
Розрахункове значення коефіцієнта ефективності (Едів) порівнюється з його нормативним значенням (Е), що відповідають задовольняючим інвестора нормам доходу на капітал, які задовольняють інвестора. При Едів > Е„ приймається більш інвестиційномісткий варіант.
