Види і методи фінансового контролю.

Однією з важливих ознак класифікації фінансового контролю є форма його здійснення. З позицій філософії зміст і форма є загальними категоріями, що відображають взаємозв’язок двох сторін будь-якого предмета чи явища, причому зміст є визначальною стороною предмета, а форма - засобом його вираження і внутрішньою організацією, яка модифікується зі зміною змісту. Вищезазначені принципи створюють об’єктивні підстави для створення дієвої системи органів фінансового контролю та розробки його розгорнутої класифікації за видами.

До тепер в юридичній літературі не існує єдиного підходу щодо класифікації видів фінансового контролю, яка проводиться за різними підставами або критеріями.

Залежно від фактора часу проведення контролю виділяються такі види контролю:

попередній фінансовий контроль, що здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень з фінансових питань. Це стосується насамперед процесу визначення обсягу фінансових ресурсів держави на плановий період та їх основної частини, що акумулюється в Державному бюджеті України, а також їх розподілу між окремими суспільними потребами та одержувачами державних фінансових ресурсів тощо. Попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії розробки і прийняття законів та інших нормативноправових актів з фінансових питань. З цією метою здійснюється кваліфікована експертна оцінка фінансових результатів упровадження того чи іншого рішення, яке може бути прийнятим; поточний фінансовий контроль - це контроль за безпосередньо оперативною фінансовою діяльністю. Він полягає в систематичній перевірці дотримання фінансової дисципліни, тобто дотримання вимог фінансовоправових норм і фінансових нормативів, насамперед неухильного дотримання встановлених фінансових показників, обов’язкових платежів до бюджету тощо. Цей вид контролю справляє найбільший вплив на процес формування і використання фінансових ресурсів у всіх структурах суспільного виробництва;

наступний фінансовий контроль - це контроль за результатами

фінансової діяльності. Він проводиться після здійснення фінансових операцій (виконання фінансових зобов’язань перед державою, одержання і використання грошових коштів від держави на певні потреби) і, як правило, після завершення певних етапів діяльності з метою з’ясування ефективності та законності фінансової діяльності. Результати наступного фінансового контролю є базою для аналізу та оцінки не лише ефективності використання фінансових ресурсів, а й ефективності організації фінансової роботи, застосування контрольних фінансових та інших норм і нормативів у цілому.

Залежно від підстави проведення контролю виділяється обов’язковий та ініціативний фінансовий контроль. Обов’язковий контроль здійснюється: в силу вимог нормативних актів (контроль із боку Рахункової палати Верховної Ради України за виконанням бюджету за підсумками року, що завершився); за рішенням компетентних органів держави (рішення органу державної податкової служби з метою з’ясування повноти виконання платниками податків фінансових обов’язків перед державою).

Ініціативний фінансовий контроль здійснюється на підставі власних рішень господарюючих та інших суб’єктів.

Державний фінансовий контроль реалізується державною фінансовою інспекцією через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться органами державної фінансової інспекції на всіх стадіях державних закупівель. Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Державний фінансовий контроль залежно від того, чи формують суб’єкти фінансового контролю критерії (норми) фінансового контролю і чи є вони його ініціаторами, поділяється на два різновиди:

• загальний державний фінансовий контроль, який здійснюють Верховна Рада України (в цілому як орган або її комітети, або народні депутати), Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство фінансів України, органи прокуратури, внутрішніх справ та служби безпеки, Верховна Рада й Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації. Особливість цих суб’єктів полягає в тому, що вони є як ініціаторами, так і виконавцями фінансового контролю;

• спеціалізований державний фінансовий контроль, який, у свою чергу, поділяється на позавідомчий та відомчий. Позавідомчий спеціалізований державний фінансовий контроль складається з парламентського та урядового контролю і охоплює усіх суб’єктів незалежно від форми власності. Парламентський фінансовий контроль здійснює Рахункова палата, а урядовий - Державна фінансова інспекція України, Державна казначейська служба, Державна митна служба України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонд державного майна України. Відомчий спеціалізований державний фінансовий контроль проводять контрольно-ревізійні підрозділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади тільки у підпорядкованих міністерствам і відомствам структурах.

Муніципальний контроль, контроль власника і контроль споживача (кожний із цих видів) також поділяється на два різновиди:

• прямий (безпосередній) фінансовий контроль, який здійснюється керівниками, тимчасовими контрольними групами, ревізійними комісіями, контролерами або бухгалтерами місцевих рад, об’єктів контролю чи споживачами;

• опосередкований (представницький) фінансовий контроль, який здійснюється аудиторськими фірмами, аудиторами та іншими суб’єктами (наприклад, опосередкований муніципальний фінансовий контроль, як правило, проводиться органами державної фінансової інспекції або податкової служби). Згідно зі Стандартом державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна «Оцінка стану внутрішнього фінансового контролю» під внутрішнім фінансовим контролем розуміється система організації і здійснення контрольних заходів, спрямованих на власну фінансово-господарську діяльність суб’єкта господарювання, діяльність інших суб’єктів господарювання, що перебувають в його власності або належать до сфери його управління, які б забезпечували цільове та ефективне використання бюджетних коштів, державного і комунального майна.

За суб’єктивним складом органів, що здійснюють фінансовий контроль,виділяється: фінансовий контроль представницьких органів (органів законодавчої влади і органів місцевого самоврядування); фінансовий контроль Президента України; фінансовий контроль органів виконавчої влади загальної компетенції; фінансовий контроль органів виконавчої влади спеціальної компетенції; фінансовий контроль фінансово-кредитних органів; внутрішній фінансовий контроль; громадський фінансовий контроль; аудиторський фінансовий контроль.

Аудиторський (недержавний) фінансовий контроль здійснюють незалежні аудитори або аудиторські фірми, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення. Аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

Аудит може проводитися з ініціативи суб’єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов’язковий аудит). Проведення аудиту є обов’язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб’єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Проведення аудиту є обов’язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є його метод. До методів фінансового контролю належать конкретні способи (прийоми), що застосовуються при здійсненні контрольних функцій. Методи дослідження, що їх використовують органи контролю щодо об’єктів контролю, залежать від характеру об’єктів та певних їх елементів. Стан і поведінка об’єкта контролю в цілому визначаються за допомогою загальних методів контролю, а окремих його частин або характеристик - за допомогою часткових способів. Найбільш поширеною є думка щодо існування таких методів фінансового контролю:

• ревізія;

• перевірка;

• інспекція;

• обстеження;

• спостереження;

• аналіз;

• заслуховування доповідей, інформацій посадових осіб про фінансову діяльність на сесіях органів місцевого самоврядування, засіданнях органів державної виконавчої влади.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансовогосподарською діяльністю підприємств, організацій, установ, дотриманням законодавства із фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття недоліків, розтрат, привласнень, крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

За результатами ревізії складається акт, який має важливе юридичне значення. Він підписується керівником ревізійної групи, керівником організації, що перевіряється, та її головним бухгалтером. На підставі акту ревізії вживаються заходи щодо усунення виявлених порушень фінансової дисципліни, відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, висловлюються пропозиції щодо попередження порушень фінансової дисципліни, а також щодо притягнення винних осіб до відповідальності. Ревізія являє собою метод найбільш глибокого і всебічного обстеження фінансово-господарської діяльності підконтрольних суб’єктів з метою з’ясування доцільності та законності цієї діяльності.

За змістом ревізії поділяють на фактичні та документальні. Фактична ревізія означає перевірку не тільки документів, а й наявності грошових коштів та матеріальних цінностей. Ревізори організовують інвентаризацію матеріальних цінностей, перевіряють стан збереження матеріальних цінностей, підраховують, зважують і виміряють товарноматеріальні цінності, що перебувають на складах і у виробництві, перевіряють наявність грошей, цінних паперів, документів тощо. Документальна ревізія полягає у перевірці різних фінансових документів і в першу чергу - первинних грошових документів (рахунки, платіжні відомості, ордери, чеки та інші), а не тільки звітів, кошторисів тощо. У ході її проведення з’ясовується наявність необхідних фінансових документів, їх оформлення, облік і зберігання.

За критерієм періоду діяльності, який обслідується, ревізії поділяються на вибіркові і фронтальні. Вибіркова (часткова) ревізія є перевіркою фінансової діяльності за певний короткий проміжок часу. При фронтальній (повній) ревізії перевіряється вся фінансова діяльність підконтрольного суб’єкта за значний період часу. Повна ревізія охоплює всі сторони фінансово-господарської діяльності підконтрольного суб’єкта: стан зберігання грошових коштів і матеріальних цінностей; відповідність їх даним бухгалтерського обліку; відповідність фактичних витрат бухгалтерським документам; своєчасність і правильність проведення інвентаризації товарноматеріальних цінностей, розрахунків з підприємствами; правильність використання грошових коштів і матеріальних цінностей; виконання фінансових і господарських планів.

За критерієм об’єкта діяльності, що перевіряється, ревізії поділяються на комплексні і тематичні. При проведенні комплексної ревізії перевіряється фінансова діяльність у різних сферах. Як правило, у них беруть участь ревізори одночасно декількох перевіряючих органів. Тематичні ревізії зводяться до обслідування однієї сфери фінансової діяльності.

Перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансовогосподарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Здійснюється з окремих питань на підставі звітних, балансових і видаткових документів. У ході її проведення виявляються порушення фінансової дисципліни та намічаються заходи щодо усунення їх негативних наслідків, які оформлюються довідкою чи доповідною запискою.

В юридичній літературі перевірка визначається як метод фінансового контролю, що являє одиничну контрольну дію або дослідження стану справ на окремій ділянці діяльності організації, що перевіряється. Перевірки поділяються на тематичні (вивчення окремих сторін фінансово-господарської діяльності) та документальні (вивчення фінансово-господарської діяльності підконтрольного суб’єкта на підставі тільки документів).

Обстеження, як і перевірка, охоплює окремі сторони діяльності підприємств, установ, організацій, але, на відміну від перевірки, проводиться за значно ширшим колом показників і виявляє фінансовий стан підконтрольних суб’єктів, перспективи їх розвитку, необхідність реорганізації або перепрофіліювання. У ході проведення обстеження часто здійснюються опитування, анкетування. Обстеження може здійснюватись за приписом законодавчихабо виконавчих органів і має за мету виявлення порушень фінансової дисципліни.

Інспекція - це перевірка стану фінансів підприємств, установ, організацій на місцях, що періодично здійснюється суб’єктами представниками держави в цілому чи її окремих органів. Проводяться з метою загального ознайомлення зі станом справ на місцях та наданням оперативної практичної допомоги.

Спостереження - це метод фінансового контролю, який зводиться переважно до загального ознайомлення зі станом фінансової діяльності бюджетної установи, підприємства чи організації. Спостереження буває загальним і спеціальним. Як правило, спостереженню передує застосування інших методів фінансового контролю.

Аналіз спрямований на виявлення порушень фінансової дисципліни і проводиться на підставі поточної та річної звітності. Характерною рисою аналізу є системний і факторний підхід, а також використання таких аналітичних прийомів, як середні та відносні величини, групування тощо.