Суб’єкти фінансових правовідносин.

Врегульовуючи за допомогою правових норм відносини у сфері фінансової діяльності, держава визначає коло суб’єктів фінансового права. Ці суб’єкти мають певні права і несуть обов’язки, виконання і дотримання яких гарантує та забезпечує планомірне утворення, розподіл і використання державних (місцевих) грошових коштів для суспільних потреб. Носії цих прав і обов’язків і є суб’єктами фінансового права. Але при цьому їх слід відрізняти від суб’єктів фінансових правовідносин, незважаючи на те що вони багато в чому збігаються.

Суб’єкт фінансового права - це особа, наділена правосуб’єктністю, тобто потенційно спроможна бути учасником фінансових правовідносин, оскільки вона наділена необхідними правами й обов’язками. Суб’єкти фінансового права - це юридичні та фізичні особи, які мають фінансову правосуб’єктність. Таким чином, фінансова правосуб’єктність виступає своєрідним правовим засобом включення суб’єктів фінансового права у сферу конкретних фінансових правовідносин. Елементами правосуб’єктності вважаються правоздатність та дієздатність.

Правоздатність - це здатність бути носієм прав та обов’язків. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен громадянин зобов’язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Дієздатність - це здатність самостійно реалізовувати права та обов’язки. Аналізуючи податкові правовідносини, слід зазначити, що громадянин, який є правоздатним у сфері сплати податків, стає дієздатним (тобто може реалізувати свої обов’язки зі сплати податків) це раніше, ніж досягне певного віку (згідно з чинним законодавством України -16 років) і зареєструється у податковій інспекції за місцем проживання як платник податків та отримає ідентифікаційний код. Отже, громадянин, який є суб’єктом фінансового права, не завжди виступатиме суб’єктом фінансових правовідносин. Суб’єктивне право існує в конкретних правовідносинах, в які вступає правосуб’єктна особа. Це конкретна форма, в якій визначаються права та обов’язки, що виникли внаслідок вступу правосуб’єктної особи у правовідносини.

Суб’єкт фінансових правовідносин - це реальний учасник конкретних фінансових правовідносин. Відповідно до зазначеного суб’єктом фінансових правовідносин є індивідуально визначений реальний учасник конкретних фінансових правовідносин.

Юридичні права й обов’язки у сфері фінансової діяльності належать суб’єктам фінансового права внаслідок дії фінансово-правових норм, незалежно від участі в конкретних правовідносинах. На думку Н.І. Хімічевої, ці поняття не можна протиставити. Суб’єкт фінансового права, вступаючи в конкретні правовідносини внаслідок реалізації своїх прав і обов’язків, набуває нової якості - він стає суб’єктом (учасником) фінансових правовідносин. Але при цьому він зберігає свої якості, які мав до вступу у правовідносини, тобто він залишається суб’єктом фінансового права.

Отже, поняття суб’єкт фінансового права є більш широким, ніж поняття суб’єкт фінансових правовідносин. Носії фінансових прав і обов’язків можуть ще не вступати в конкретні правовідносини, і навіть після вступу у ці відносини певна частина прав і обов’язків може залишатися нереалізованою. Однак їх обсяг у фінансовому праві є меншим, ніж в інших галузях права внаслідок особливостей фінансових правовідносин, зумовлених виникненням цих правовідносин у процесі фінансової діяльності держави та місцевих утворень. Участь у фінансових правовідносинах державних органів чи органів місцевого самоврядування, які наділені фінансовими повноваженнями, в принципі передбачає необхідність повного здійснення прав і обов’язків у сфері фінансової діяльності, що становлять їх компетенцію. Але і в цій сфері у зв’язку з дією уповноважуючих фінансовоправових норм, а також дією інших факторів суб’єкти можуть і не проявляти волю щодо реалізації деяких своїх прав.

Суб’єктів фінансових правовідносин можна об’єднати у три групи:

• перша група - суспільно-територіальні утворення: держава та її місцеві утворення. Держава, як правило, виступає в особі уповноважених нею державних органів - Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України. Суб’єктами фінансового права також виступають і місцеві утворення (адміністративнотериторіальні одиниці): Автономна Республіка Крим, області, міста, райони, селища, села. Держава та її місцеві утворення - це коло суб’єктів, яке є більш властивим для бюджетних правовідносин. Чинне законодавство закріплює право на державний та місцеві бюджети саме за цими суб’єктами, а не за державними органами чи органами місцевого самоврядування. Але вони (держава та місцеві утворення) виступають суб’єктами і в інших фінансових правовідносинах, наприклад, у відносинах, пов’язаних із державним або місцевим боргом при випуску облігацій державних чи місцевих позик, при використанні банківського кредиту для покриття нестачі бюджетних коштів тощо. У цих випадках органи державної влади або місцевого самоврядування виступають від імені і в інтересах як у цілому держави, так і її місцевих утворень, які і є носіями прав і обов’язків. Виконання фінансових обов’язків перед іншими суб’єктами забезпечується при цьому за рахунок коштів держави та її територіальних утворень, тобто відповідного державного чи місцевого бюджету;

• друга група - колективні суб’єкти. Під колективними суб’єктами слід розуміти організовані, відокремлені, самокеровані групи осіб, які наділені правом вступати у відносини з іншими суб’єктами персоніфіковано, як єдине ціле. До колективних суб’єктів фінансового права належать органи законодавчої та виконавчої влади: Верховна Рада України, Рахункова палата України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба, Державна податкова адміністрація України тощо. Ці органи не тільки можуть, а й зобов’язані брати участь у фінансових правовідносинах, оскільки це покладено на них Конституцією та законами України. Підставою для визнання зазначених органів суб’єктами є наявність у них компетенції у сфері фінансової діяльності держави. Під компетенцією цих органів розуміється система їх повноважень щодо здійснення державної влади, до яких входять права стосовно керованих об’єктів, що походять з певних функцій та обов’язків перед державою. Також у фінансових правовідносинах беруть участь органи місцевого самоврядування. До колективних суб’єктів також належать підприємства, організації, установи різних форм власності, серед яких виділяють комерційні (господарюючі суб’єкти) та некомерційні організації. Господарюючі суб’єкти - юридичні особи є активними учасниками фінансових правовідносин, оскільки вони є платниками податків, користувачами банківських позичок тощо. Некомерційні установи одержують із бюджету асигнування для своєї діяльності, але вони також вступають і в інші фінансові правовідносини;

• третя група - індивідуальні суб’єкти, до яких відносяться фізичні особи. їх права та обов’язки пов’язані в більшій мірі з податковими та іншими обов’язковими платежами, які надходять до державного чи місцевих бюджетів. Фізичні особи також можуть вступати у фінансові правовідносини у сфері державного та банківського кредиту, державного страхування тощо. Чинне законодавство визначає умови, за яких суб’єктами фінансового права можуть бути не тільки громадяни України, а й іноземні громадяни та особи без громадянства. Серед фізичних осіб - суб’єктів фінансового права, виділяються громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Деякі вчені виділяють дві групи суб’єктів: це колективні суб’єкти, до яких відноситься держава в особі уповноважених органів, місцеві утворення, юридичні особи, некомерційні установи, та індивідуальні суб’єкти. Також серед зазначених суб’єктів можна виділити управнених суб’єктів фінансових правовідносин та зобов’язаних суб’єктів фінансових правовідносин