Про уславлене місто Рим, про тутешні звичаї та про те, що є в ньому

Про велике й уславлене від заходу й до сходу місто Рим розповідати треба багато, відповідно до його слави й краси; однак я, бідний на розум, мало днів у ньому пробувши й мало що в ньому оглянувши, твоїй увазі, доброчесний чита­чу, пропоную лише стислу повість. 1. Рим - місто дуже давнє, хоч тут не видно ознак занепаду; давнє ж воно, оскільки ще до християнства було засно­вано еллінами; це місто царське, бо царі тут з давніх-давен мали свої престоли, ще від еллінів таких, як Тит, Веспасіан та інші; пізніше благочесний цар Констан­тин мав тут свій престол, поки не переніс його до Візантії, де нині Константи­нополь, що його він тоді заснував і назвав своїм ім'ям. 2. Рим прекрасний і зовні, і всередині. Зовні він обгороджений могутнім і гарним муром із багатьма чудово зробленими ворітьми; зовні він завдячує своєю красою церквам з ба­гатьма куполами, спорудженим ще за царя Константина; одні з них покриті оловом, інші міддю, і на них позолочені хрести сяють, мов блискавки; також милують око високі палаци, колони, вежі й дзвіниці. Всередині ж місто вабить красою будівель, розташуванням вулиць, чудовими фонтанами й кам'яними скульптурами. 3. Колись місто було дуже велике, про що нині свідчать старі мури, які тягнуться за місто; воно й тепер велике, бо займає разом із передмістям двадцять п'ять італійських миль, або п'ять польських. Тут у місті завжди, коли мандрівник питає, чи далеко звідси монастир, чи палац папи, чи якась церква, то відповідають: одна, або дві, або три милі, або більше. 4. Стоїть Рим у місці гарному й мальовничому, але нерівному, біля невеликих гір, а великі гори видніються вдалині з усіх боків; також тут є пагорби. На одному з них стоїть двір і палац папи римського, і називається він Монте Кавалло, тобто Кінська гора, тому що перед папським палацом сидить на коні якийсь чоловік, наче живий, зроблений з білого гіпсу. Інше місце називається Монте де Триніта, тобто Троїцька гора, бо на цій горі стоїть монастир святої Трійці, в якому живуть французькі ченці францисканського ордену. Ще інше місце зветься Монте Росо, тобто Червона гора, і так далі. 5. У Римі дві пристані - одна на узбе­режжі, й до неї треба діставатися два дні сушею, а друга на річці Тибрі, що протікає через місто і впадає в море. Річка ця глибока, бистра і широка, бо з моря сюди приходять малі й великі кораблі купців; також припливають сюди військові кораблі й галери, що їх папа римський посилає на допомогу християн­ським царям під час війн. Продається в місті свіжа морська риба. 6. Вельмож­них, багатих і мудрих мужів тут дуже багато, є тут різні школи, де навчають різних мов, музики, анатомії (тобто медицини), астрономії (тобто звіздарства), риторського красномовства, філософії та богослов'я, граматики, чужих мов, усі­ляких мистецтв і ремесел, які тільки є на цьому світі. 7. Місто має щедрі джерела цілющих вод. По-перше, це велика річка Тибр (про яку я вже згаду­вав), що перетинає місто; по-друге, з гір, що височіють навколо Риму, багато води тече під землею хитромудрим водогоном; і нарешті, тут велика кількість фонтанів, чудово оздоблених білим мармуром та іншими чудовими каменями, що їх різьблено у вигляді людських подоб, звірів, змій та інших зображень, і в них з вуст, а то з очей, чи вух, чи ніздрів безнастанно струмує вода, і її вистачає всьому людові для пиття та всіляких потреб. 8. Багато тут садів, де ростуть різноманітні плодові дерева, всяких квітників із безліччю запашних квітів; та найбільше тут виноградників, і багато вина, і є незліченна кількість товарів, що продаються за помірними цінами, лише хліб трохи дорогий. Але прочанин та вбогий, хоч і з труднощами, а добувають харч, бо хоч місцевий люд на милостиню не щедрий, проте ченці з багатих монастирів раз на тиждень роздають варену страву, про що я розповім пізніше. 9. Є тут великі колони й численні високі дзвіниці, завдяки яким місто і зовні, і всередині дуже привабливе; є тут і різні дзвони, малі й великі, багато годинників, які видзвонюють удень і вночі та звеселяють людей. Колони тут є не муровані, а витесані з суцільного каменю, їхня висота двадцять сажнів і більше, а товщина - сажень чи два. Деякі колони дуже давні, вони поставлені за наказом давніх царів і пап, інші спорудже­ні на пам'ять про колишні славетні перемоги та інші славні діла, про що свідчать висічені написи, які збереглися й донині. Стоять вони не в одному місці, а в різних місцях, серед ринків міста. 10. Багато в Римі базарів або ринків, які тутешньою мовою звуться п'яцци (щось схоже на «плаци»). Найперший і го­ловний ринок зветься п'яцца ді Навона, тобто ринок Навони, і тут є різні товари, на будь-який смак. Другий ринок - п'яцца ді Францезі, інакше - французький базар, теж великий і багатий. Є окремо іспанський, окремо німець­кий та інші ринки, назв яких я не знаю. Є окремий гебрейський ринок, обгород­жений муром і з воротами, наче місто: це зроблено для того, щоб гебреї не змішувалися з християнами, між собою купуючи й продаючи товари; проте не забороняється ходити гебреям на християнський і християнам на гебрейський ринок. В Римі мешкає багато гебреїв, але вони не носять чорного вбрання, як у польській землі, а ходять, як хто хоче; борід і волосся вони не залишають, а стрижуться і вдягаються так само, як італійці та німці, і по-італійськи розмов­ляють. Відрізняються вони від християн лише тим, що не носять чорного капелюха, а мають капелюхи всередині чорні, а зверху червоні або вкриті червоним полотном. 11. У Римі багато гостиниць, куди приймають мандрівників і вбогих, а надто ж тих, котрі прибули на поклоніння і називаються пілігримами; ці останні, щойно вирушили на поклоніння до святих місць, не стрижуть ні боро­ди, ні волосся, а ходять як пустельники, поки не вернуться назад у свою країну. Таких у гостиниці приймають на три ночі з харчами, питвом і чистою постіллю, іноді ж на чотири ночі або на одну; в деяких притулках приймають і на десять, і на п'ятнадцять днів, але без харчування, лише дають ліжко для спочинку. І скільки народів є у Римі, стільки й різних тут гостиниць. Перша і головна гостиниця - святої Трійці, про яку я вже писав, і тут приймають усіх, а інші визначені, як німецька (для німців), французька (для французів), іспанська, венеційська, польська та інші. Є ще тут славетна гостиниця Святого Духа, де недужих лікують і годують. Хай буде відомо, що на поклоніння до Риму прочани йдуть невпинно, взимку і влітку; особливо ж того, 1724-го року туди зійшлася сила-силенна пілігримів, тому що цього року було обрано нового папу римського; крім того, наступний, 1725-й рік мав стати у римлян святим роком, що його звуть ювілеєм. Є звичай у римлян (не тільки в Римі, а й скрізь, де вони живуть) через кожні двадцять п'ять років відзначати ювілей, під час якого всі святі мощі, які в них є, й усі церковні скарби виносять і дають усьому людові цілувати, а в інші роки все це тримають під замком; тоді папа римський повсюди розсилає свої дозвільні грамоти, і багато чого іншого в такий рік відбувається, про що хоч розповідай, хоч не розповідай. 12. Є в Римі такий звичай, що в певний день тижня монастирі дають харчі. І не тільки прочанам, а й усім убогим. У понеділок роздають їжу три або чотири монастирі - одні перед полуднем, інші ополудні, у вівторок те ж саме відбувається в інших монастирях, у середу - ще в інших, і так вони розподілились, що раз на тиждень кожен із них має подати вбогим їсти.

Отож і голодних нагодовано, й багаті та багатолюдні монастирі від того не збідніють.