1. Незважаючи на обмеженість і половинчастість реформи, її проведення поліпшило життя селянства і сприяло економічному і соціально-політичному розвитку України.
2. Наділи, отримані селянами в результаті реформи, були недостатніми для організації повноцінної господарської діяльності. Особливо несправедливим селянство вважало зменшення свого землекористування в порівнянні з дореформеним періодом. Повернення селянам “відрізків” стало одним з найважливіших вимог їх виступів у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття (до реформи держава визначала розміри селянського польового наділу для окремих губерній і повітів, в залежності від місцевих умов. Розміри наділів визначалися від 1 до 12 десятин на "душу", тобто на особу. Середній розмір "душового" наділу поміщицьких селян становив 3,3 десятини. Ці наділи і отримали назву «відрізків»).;
3. Аграрне перенаселення і переселенський рух в Україні:
· В українському селі в останні десятиліття ХІХ ст. залишалося безліч вільних рук.
· У пошуках джерел існування українські селяни стали залишати рідні місця й переселятися на мало заселені землі імперії. Почався переселенський рух. Формувалася східна українська діаспора на землях Російської імперії.
Причини переселення українців:
· нестерпний соціально-економічний і політичний гніт, що панує в Україні в період твердження ринкових відносин;
· процес твердження ринкових відносин в Україні супроводжувався малоземеллям і повним збезземелюванням селян. Селяни почали шукати вільні землі для сільськогосподарської обробки;
· після реформ 60 – 70- х років ХІХ століття в масах зростало почуття особистої цивільної волі і вони шукали її на нових землях;
· у другій половині ХІХ століття відбувався демографічний вибух. Чисельність населення за 40 років зросла на 40%.
Напрямки формування східної української діаспори
225 тис. чол.,
1914 р. – 2 млн. чол.
Східна українська діаспора складала:
v 1858 р. – 2 млн. 299 тис. чол.
v 1900 р. – 4 млн. 370 тис. чол.
Таким чином, українці внесли значний вклад в освоєння нових районів Російської імперії: освоювали цілинні землі, викорчовували ліси, привносили свій господарський досвід, впроваджували нові культури (гречку, кукурудзу, цукровий буряк, полуницю, помідори та інші).
Слід відзначити, що не менш важливим наслідком скасування кріпацтва стала інтенсифікація промислового виробництв.Перехід країни від аграрного до аграрно-індустріального сектору економіки – стало головним завданням другої половини XIX століття.
